вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/821/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», м. Ужгород
до відповідача 1 Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
про визнання незаконними дій та зобов'язання виконати дії
За участю представників:
позивача: не з'явилися;
відповідача 1: не з'явилися;
відповідача 2: Когутенко М.Г., адвокат, довіреність № 55 від 11.11.2022 (у режимі відеоконференцзв'язку).
Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача 1: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз” та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” у якому просить суд визнати незаконними дії Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз” щодо здійснення коригування в сторону зменшення обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ “Закарпатгаз Збут” за період з жовтня 2021 року до квітня 2022 року, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” здійснити перерахунок обсягів природного газу, переданого ТОВ “Закарпатгаз Збут” у період з жовтня 2021 року до квітня 2022 року та визначених у Комерційних актах приймання передачі природного газу до Індивідуального договору № БГ р-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021 відповідно до здійснених АТ “Закарпатгаз” коригувань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022 справу № 907/821/22 розподілено судді Ремецькі О.Ф.
Ухвалою суду від 09.11.2022 задоволено самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф. у розгляді справи №907/821/22 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022, справу №907/821/22 передано на розгляд головуючому судді Лучку Р.М.
Ухвалою від 14 листопада 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 07 грудня 2022 року.
Підготовче засідання 07 грудня 2022 року суд відклав на 23 грудня 2022 року зважаючи на клопотання представника позивача.
У підготовчому засіданні 23 грудня 2022 року суд оголосив перерву до 25 січня 2023 року з огляду на задоволення клопотання представника відповідача.
Призначені на 25 січня 2023 року та на 10 лютого 2023 року підготовчі засідання не відбулися через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу “Повітряна тривога!”, про що керівником апарату суду складено відповідні акти.
У підготовчому засіданні 24 лютого 2023 року суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10 березня 2023 року з огляду на задоволення клопотання представника відповідача 1. Втім, підготовче засідання 10 березня 2023 року, також, не відбулися через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу “Повітряна тривога!”, так ухвалою суду від 10 березня 2023 року учасників справи повідомлено про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 17 березня 2023 року.
Упродовж проведення у справі підготовчого провадження сторони в повній мірі скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання заяв по суті спору, так до суду подано: відповідачем 1 - відзив (надійшов до суду 02.12.2022); відповідачем 2 - відзив (надійшов до суду 05.12.2022); позивачем - відповідь на відзиви (надійшла до суду 13.12.2022).
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 17.03.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 10.04.2023 року.
Окрім того, означеною ухвалою суду відмовлено в задоволенні заявлених позивачем на стадії підготовчого провадження клопотань про витребування доказів та про призначення у справі судової експертизи.
Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.
Позивач та відповідач 1 не забезпечили участь в судовому засіданні своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
В день проведення розгляду справи позивачем подано клопотання без номеру та дати (вх. №02.3.1-02/2568/23 від 10.04.2023 про відкладення розгляду справи з підстав неможливості забезпечити участь представника відповідача адвоката Горбатової А.А. в судовому засіданні у зв'язку з її вибуттям за межі Закарпатської області для вирішення невідкладних особистих питань.
Розглядаючи означене клопотання позивача, суд враховує наступне.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов'язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.
Розглядаючи клопотання позивача про відкладення судового засідання у зв'язку з вибуттям представника Товариства за межі Закарпатської області для вирішення невідкладних особистих питань, суд констатує, що зазначені в клопотанні обставини ТОВ «Закарпатгаз Збут» жодним чином документально не підтверджені, що виключає можливість встановлення поважності причин неявки представника позивача в судове засідання та згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.
Окрім того суд враховує, що відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
У зв'язку з наведеним, неможливість з'явитися в судове засідання одного з представників товариства з урахуванням можливості представлення інтересів юридичної особи через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), не може бути визнано судом поважною причиною неявки в судове засідання, що виключає можливість відкладення розгляду справи відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.
При розгляді вказаного клопотання відповідача суд також приймає до уваги, що встановлений ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду даної справи закінчується 16.04.2023, відповідно до ухвали від 17.03.2023 явка сторін в судовому засіданні по розгляду справи по суті не визнавалася судом обов'язковою, а дата та час судового засідання в даній справі узгоджувався з представниками сторін, які брали участь в судовому засіданні 17.03.2023, в тому числі з адвокатом Горбатовою А.А., від якої заперечень щодо пропонованої дати та часу розгляду справи по суті не надходило.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача 1.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неправомірністю дій Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» щодо здійснення коригування обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ «Закарпатгаз Збут» за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року в сторону зменшення, у зв'язку з чим, за переконанням позивача, фактичний обсяг отриманого ним природного газу за Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» є меншим, ніж зазначено в актах приймання-передачі природного газу за означений період, а відтак, поставлені відповідачем 2 обсяги природного газу протягом жовтня 2021 року - квітня 2022 року підлягають перерахунку відповідно до здійснених АТ «Закарпатгаз» коригувань.
Заперечення (відзив) відповідача 1.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 30.11.2022 заперечує проти задоволення заявлених до нього позовних вимог, зазначаючи, що АТ «Закарпатгаз» правомірно проводилось коригування обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами у спірний період, у відповідності до вимог п. 6 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем та п. 5.7. розділу V Типового договору розподілу природного газу.
Пояснює, що у разі виявлення розбіжностей за результатами звіряння фактично використаних споживачем об'ємів природного газу, проведеного між споживачем та Оператором ГРМ, останній має право проводити коригування фактично використаних споживачем об'ємів природного газу, які е обов'язковими для використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником.
У зв'язку з викладеним вважає необґрунтованими доводи позивача про незаконність дій АТ "3акарпатгаз" щодо проведення коригування фактично використаних побутовими споживачами об'ємів природного газу.
Заперечення (відзив) відповідача 2.
Відповідач 2 згідно з відзивом на позовну заяву №125/08-5532 від 30.11.2022 заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, зокрема, що як за умовами укладеного між позивачем та відповідачем 2 Договору № БГ р-21/22-ЗПГЗ від 30.09.2021, так і відповідно до приписів Кодексу ГТС зобов'язання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з передачі природного газу ТОВ «Закарпатгаз Збут» є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальній торговій точці.
Пояснює, що протягом жовтня 2021 року - квітня 2022 року Оператором ГТС було підтверджено 213 торгових сповіщень Продавця на відчуження природного газу та 212 торгових сповіщень Покупця на набуття природного газу. Внаслідок чого Покупець набув природний газ в загальному обсязі 293 318,100 тис. куб м, що повністю підтверджено підписаними сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу, а відповідач 2 у справі не відповідає за подальше використання позивачем придбаного останнім природного газу.
Акцентує, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не є учасником правовідносин, що виникають у Позивача з АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», а ТОВ «Закарпатгаз Збут» не доведено порушення його прав зі сторони відповідача 2.
Окрім цього, вважає неналежним та неефективним обраний ТОВ «Закарпатгаз Збут» спосіб захисту, який, за переконанням відповідача 2, не призводить до відновлення права та не може бути виконаний.
Відповідь на відзив.
Позивач у відповіді на відзиви від 12.12.2022 зазначає, що природний газ за Індивідуальним договором придбавався позивачем у відповідача 2 виключно для постачання побутовим споживачам, а відтак, обсяг газу, який позивач отримав по Індивідуальному договору за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року повинен чітко відповідати обсягу газу, який було спожито побутовими споживачами за цей період.
Звертає увагу, що відповідно до абзацу першого пункту 1 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС) та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Пояснює, що в спірних правовідносинах саме АТ « Закарпатгаз» здійснює облік природного газу, спожитого всіма категоріями споживачів, в тому числі побутовими споживачами, та передає інформацію про такі обсяги газу Оператору ГТС через Інформаційну платформу з метою здійснення на підставі таких даних розрахунків між всіма суб'єктами на ринку газу. За позицією позивача, Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Резюмуючи наведене, завертає увагу, що визначення обсягів придбаного природного газу за Індивідуальним договором здійснювалося саме на підставі даних Оператора ГРМ АТ « Закарпатгаз» про фактичний обсяг спожитого природного газу побутовими споживачами у кожному розрахунковому місяці, а відтак, позивач повинен був придбати у відповідача 2 саме той обсяг природного газу, який було фактично спожито побутовими споживачами, виходячи з інформації, наданої Оператором ГРМ до Оператора ГТС у відповідності до вимог Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС.
Таким чином, позивач висновує, що торгові сповіщення на придбання/відчуження природного газу формувалися сторонами виходячи з інформації Оператора ГРМ про об'єм спожитого газу побутовими споживачами, облікований Оператором ГРМ, а відтак, у зв'язку з проведеним АТ "Закарпатгаз" коригуванням обсягів спожитого населенням природного газу - ТОВ «Закарпатгаз Збут» здійснило постачання природного газу побутовим споживачам протягом періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року в обсягах, менших від тих, які зазначені в Актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору, укладеного з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Відповідно, за позицією позивача, у Актах приймання-передачі природного газу до Індивідуального договору зазначено не правильні обсяги природного газу, передані за договором, а також визначено невірну суму зобов'язань позивача перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за Індивідуальним договором.
Заперечення.
Відповідачами у справі не подано заперечення згідно з приписами ст. 167 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
30 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», як Покупцем укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу за №2рд_БГр-3ПГЗ (надалі - Рамковий Договір), який відповідно до змісту п. 1.1. Рамкового договору регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується Індивідуальний договір, форма якого наведене в Додатку 1 до даного Рамкового договору.
Пунктом 1.3. Рамкового договору передбачено, що умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, то застосовуються положення рамкового договору.
Відповідно до п. 1.4. Рамкового договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором.
Загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.
Згідно з п. 3.3. Рамкового договору, передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальна торгова точка згідно з Розділом «Терміни» Рамкового договору).
Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ (п. 3.4. Рамкового договору).
Пунктом 3.8. Рамкового договору передбачено, що фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.
Згідно з п. 3.9. Рамкового договору, після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у 2 примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця.
Положеннями п. 3.12. Рамкового договору визначено, що після надання Торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем.
Відповідно до п. 4.1. Рамкового договору його загальна вартість не може перевищувати 2 202 256 000,00 грн.
Пунктом 9.1. Рамкового договору сторони визначили термін його дії, а саме з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю по 30.04.2022 року.
Як зазначено вище Додатком 1 до Рамкового договору є Індивідуальний договір №БГр-21/22-ЗПГЗ, укладений 30.09.202021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», як Покупцем (надалі - Індивідуальний договір) за умовами п. 1 якого сторонами визначено загальний період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022 (включно).
Згідно з п. 2 Індивідуального договору сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до п. 7 індивідуального договору та заявок покупця на обсяг природного газу.
Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки (з жовтня 2021 року по квітень 2022 року) складає 296 800,000 тис. куб. м. (п. 3 Індивідуального договору).
Відповідно до п. 19 Індивідуального договору - пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ) Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору.
Протягом строку поставки за Індивідуальним договором (жовтень 2021 року - квітень 2022 року) сторонами було укладено сім Додаткових угод до Індивідуального договору, який визначався обсяг поставки природного газу та його ціна за кожен місяць окремо.
Підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток комерційними актами приймання-передачі природного газу №1_10-БГр-ЗПГЗ від 31.10.2021, №1_11-БГр-ЗПГЗ від 30.11.2021, №1_12-БГр-ЗПГЗ від 31.12.2021, №1_01-БГр-ЗПГЗ від 31.01.2022, №1_02-БГр-ЗПГЗ від 28.02.2022, №1_03-БГр-ЗПГЗ від 31.03.2022, №1_04-БГр-ЗПГЗ від 30.04.2022 підтверджується передача Продавцем Покупцю за Індивідуальним договором природного газу загальним обсягом 293 318 100 м.куб. вартістю 2 176 420 302.00 грн.
Означений обсяг переданого Покупцю природного газу підтверджується також й долученим відповідачем 2 до відзиву на позов витягом з Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи про подобові об'єми погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень на відчуження (Продавця) та набуття (Покупця) природного газу з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно обсягом 293 318 100 м.куб.
З долучених до позову заяв фізичних осіб природного газу (Том І, а.с. 51-59) вбачається, що протягом вересня-жовтня 2022 року до ТОВ «Закарпатгаз Збут» мали місце звернення кінцевих споживачів природного газу (фізичних осіб) постачальником яких було Товариство позивача про здійснення їм перерахунку вартості отриманого природного газу згідно з фактичними показниками газових лічильників та у зв'язку з, в тому числі, проведеними АТ «Закарпатгаз» коригуваннями обсягів розподіленого таким фізичним особам природного газу.
Доказів проведення відповідних перерахунків позивачем суду не надано.
Товариство з обмеженою відповідальність «Закарпатгаз Збут», посилаючись на неправомірність дій оператора газорозподільної системи на території Закарпатської області - АТ «Закарпатгаз» (надалі - Оператор ГРС) щодо здійснення коригування обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ «Закарпатгаз Збут» за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року в сторону зменшення, зазначає, що фактичний обсяг отриманого ним за Індивідуальним договором є меншим, ніж зазначено в комерційних актах №1_10-БГр-ЗПГЗ від 31.10.2021, №1_11-БГр-ЗПГЗ від 30.11.2021, №1_12-БГр-ЗПГЗ від 31.12.2021, №1_01-БГр-ЗПГЗ від 31.01.2022, №1_02-БГр-ЗПГЗ від 28.02.2022, №1_03-БГр-ЗПГЗ від 31.03.2022, №1_04-БГр-ЗПГЗ від 30.04.2022, а відтак, за твердженням Покупця, поставлені Продавцем обсяги природного газу протягом жовтня 2021 року - квітня 2022 року підлягають перерахунку відповідно до здійснених АТ «Закарпатгаз» коригувань.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір купівлі - продажу природного газу, а відтак правовідносини у даній справі підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, що визначені Кодексом газторанспортної системи (надалі - Кодекс ГТС).
В той же час, оспорювані позивачем дії відповідача 1, як Оператора ГРС на території Закарпатської області, підпадають під правове регулювання Кодексу газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРС).
Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин здійснюється, в тому числі, з урахуванням Закону України «Про ринок природного газу» (надалі - Закон 329-VIII), який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання.
Оптовий продавець - суб'єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу (пункти 19, 20, 21 частини першої статті 1 Закону 329-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону 329-VIII Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою №2500 від 30.09.2015 (із змінами та доповненнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), який відповідно до його п. 1.1. є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.
Згідно з п. 4.4. означеного Типового договору постачання об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається, зокрема, за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів визначено Главою 4 Розділу ІХ Кодексу ГРС за умовами п. 1 якої визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником (абз. 3, 4 п. 5 глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРС).
Відповідно до п.6 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС (в редакції постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021, яка набула чинності з 01.11.2021) побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об'ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов'язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об'єктом споживача об'ємів природного газу.
З урахуванням наведеного, з 01 листопада 2021 року побутовим споживачам надано право не частіше ніж 1 раз на 3 місяці звертатися до Оператора ГРМ з заявою про звіряння обсягів фактично розподіленого таким споживачам природного газу та такому праву побутових споживачів кореспондує обов'язок Оператора ГРМ провести звірку фактично використаних споживачем об'ємів природного газу та, за потреби, здійснити коригування використаних споживачем об'ємів природного газу на підставі підписаного акта звіряння.
Означений алгоритм дій побутових споживачів та Оператора ГРМ визначений також і в п. 5.7. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 (в редакції постанови НКРЕКП №1909 від 29.10.2021), а відтак, підставними суд вважає аргументи відповідача 1 щодо правомірності здійснюваних АТ «Закарпатгаз» коригувань обсягів спожитого газу на підставі заяв побутових споживачів, які подавалися до Оператора ГРМ після 01.11.2021, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Закарпатгаз Збут” до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз” про визнання незаконними дій щодо здійснених коригувань в сторону зменшення обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ «Закарпатгаз Збут» протягом жовтня 2021 року - квітня 2022 року включно є такими, що не підлягають до задоволення.
Визначаючись з підставністю позовних вимог в цій частині, суд також зважає, що позивачем не подано суду жодних доказів здійснюваних АТ «Закарпатгаз» коригувань до 01.11.2021 року, відтак, позивачем не доведено жодної протиправності здійснених Оператором ГРМ дій у спірних правовідносинах.
Щодо заявленої позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” про зобов'язання здійснити перерахунок обсягів природного газу, переданого ТОВ “Закарпатгаз Збут” у період з жовтня 2021 року до квітня 2022 року відповідно до здійснених АТ “Закарпатгаз” коригувань, суд зважає на наступне.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС та дія якого поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ (п.п. 2, 3 Кодексу ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС:
віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням;
віртуальна торгова точка (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу;
договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);
замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу;
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу;
торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув.
Суб'єкти ринку природного газу, в даному випадку Позивач та Відповідач-2, як оптовий покупець та оптовий продавець, які уклали договір купівлю-продаж природного газу (Рамковий Договір), на виконання умов останнього здійснюються приймання-передачу такого газу у ВТТ, на якій відбувається передача природного газу.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За положеннями статті 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з положеннями статті 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 11 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.
Згідно з п. 1 Глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС Замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D).
Положеннями п. 2 Глави 1 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.
Подачі та відбори замовника послуг транспортування, який здійснює постачання природного газу побутовим споживачам, у межах обсягів такого постачання обліковуються оператором газотранспортної системи в окремому портфоліо балансування у випадку його створення. Для створення портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам замовник послуг транспортування не пізніше 25-го числа місяця, що передує місяцю, у якому створюється окреме портфоліо балансування, повинен надати заяву оператору газотранспортної системи про створення окремого портфоліо балансування. Окреме портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам створюється з 01-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому була подана заява про створення окремого портфоліо балансування. За заявою замовника послуг транспортування окреме портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам видаляється з 01-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому замовник послуг транспортування звернувся із відповідною заявою.
Для створення окремого портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам оператор газотранспортної системи автоматично вносить у нього всі відбори побутових споживачів, що включені в реєстр споживачів такого замовника (постачальника).
Відповідно до вимог Глави 2 Розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.
Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.
При цьому оператор газотранспортної системи не має права вимагати від замовників послуг транспортування будь-яких підтверджуючих документів набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу.
Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень.
Торгове сповіщення має містити таку інформацію: газова доба, коли передаватиметься природний газ; ідентифікацію відповідних портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу, між якими відбувається передача природного газу, зокрема реквізити замовників, їх ЕІС-коди; зазначення чи є це торговим сповіщенням на відчуження чи набуття; обсяг природного газу, що передається (набувається), виражений у куб. м та одночасно (інформативно) в одиницях енергії (кВт·год).
Відповідно до пункту 8 Глави Розділу XIV Кодексу ГТС якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування:
як відбір з газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на відчуження;
як подачу до газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на набуття.
Передача природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці.
У випадку коли обсяги природного газу в парі торгових сповіщень на відчуження та набуття, що збігаються, не є рівними, оператор газотранспортної системи відхиляє обидва сповіщення.
З огляду на досліджені судом вище положення Рамкового та Індивідуального договорів, враховуючи вищезазначені положення Кодексу ГТС та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що Відповідачем-2 належним чином передано Позивачу природний газ за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно, що вбачається із підписаних без зауважень з боку Позивача Комерційних актів на поставку в загальному 293 318 100 м.куб. природного газу, погоджених Оператором ГТС торгових сповіщень, які подавалися Позивачем (торгові сповіщення на набуття) та Відповідачем 2 (торгові сповіщення на відчуження) на вказаний об'єм природного газу, що в свою чергу є підставою для оплати Позивачем поставленого йому природного газу.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Рамкового договору право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (віртуальній торговій точці) та після переходу права власності Покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ, а згідно з пунктом 3.12. Рамкового договору Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем після надання Продавцем торгового сповіщення, що відповідно було зроблено Позивачем.
Відтак, з огляду на те, що продаж та перехід права власності на природний газ відбувається у ВТТ, Відповідач-2 згідно пункту 3.4 Рамкового договору не несе ризик пов'язаний з правом власності на природній газ, в тому числі, що і стосується порядку і обсягів його подальшої передачі контрагентам Позивача, якими за твердженням останнього є побутові споживачі.
Проаналізувавши наведене, з огляду на встановлені судом обставини, підстави заявленого позову, суд висновує, що за наслідками подачі сторонами Рамкового договору прийнятних торгових сповіщень, які були підтверджені Оператором ГТС на набуття Позивачем протягом жовтня 2021року-квітня 2022 року 293 318 100 м.куб. (поставка яких була оформлена Позивачем та Відповідачем 2 Комерційними актами за означений період), відповідні обсяги природного газу в портфоліо (на віртуальному рахунку) ТОВ «Закарпатгаз Збут» були відображені Оператором ГТС як подача природного газу до газотранспортної системи.
При цьому, за наслідками розподілу такого належного Позивачу природного газу Оператором ГРМ споживачам, які в спірний період входили в реєстр споживачів ТОВ «Закарпатгаз Збут», оператором газотранспортної системи в портфоліо балансування позивача автоматично включалися відбори таких побутових споживачів.
Водночас, наслідком корегування Відповідачем 1, як Оператором ГРМ, в сторону зменшення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами, які протягом жовтня 2021 року-квітня 2022 року були включені в реєстр споживачів ТОВ «Закарпатгаз Збут» відповідно до положень п. 6 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу ГРС, наведене відповідно до наведених вище приписів Розділу XIV Кодексу ГТС є підставою для автоматичного корегування оператором газотранспортної системи портфоліо балансування ТОВ «Закарпатгаз Збут» в частині збільшення обсягу подачі останнім природного газу до газотранспортної системи.
Наведені позивачем обґрунтування заявленого позову можуть слугувати підставою звернення ТОВ «Закарпатгаз Збут» до оператора газотранспортної системи з метою приведення його портфоліо балансування у відповідність із здійсненими Оператором ГРМ коригуваннями обсягів споживання природного газу побутовими споживачами та не впливають на загальний об'єм природного газу, який у встановленому Рамковим та Індивідуальним договором отриманий Позивачем від Відповідача 2 та передача якого сторонами даних Договорів оформлена у відповідності до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування щодо необхідності його захисту.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 4.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021, справа № 643/21744/19, провадження № 14-175цс21).
Необхідно застосовувати правові норми та судову практику таким чином, щоб вони були найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)) (див.: пункти 8.39, 8.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року, справа № 143/591/20, провадження № 14-72 цс 21).
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).
При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
З урахуванням наведеного, з огляду на підстави та обґрунтування заявленої Позивачем вимоги, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту порушення Відповідачем-2 зобов'язань за Рамковим та Індивідуальним договорами, які б слугували підставою для необхідності здійснення перерахунку отриманого Покупцем за даними угодами природного газу, а відтак, встановлено й відсутність як порушеного Позивача, за захистом якого останній звернувся до суду з даним позовом, так і необґрунтованість вимог до відповідачів загалом, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог.
Суд погоджується з доводами відповідачів, що із заявлених Позивачем обґрунтувань не вбачається з можливе встановити в чому саме полягає порушення його права, за захистом якого останній звернувся до суду з даним позовом, оскільки Позивачем фактично визнається отримання від Відповідача-2 природного газу з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно в загальному обсязі 293 318 100 м.куб., який згідно наданих Позивачем та Відповідачем 2 торгових сповіщень (підтверджених Оператором ГТС) передано Відповідачем-2 у відповідності до укладених сторонами Рамкового та Індивідуального договорів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 12 квітня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.