вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.04.2023м. ДніпроСправа № 904/3287/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8; ідентифікаційний код 43391055)
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787)
про стягнення 300 431 грн. 35 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3192/22 від 29.09.2022) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 300 431 грн. 35 коп., що складає 198 000 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за Договором від 19.11.2021 №654/13/390В про закупівлю товару, 38 675 грн. 35 коп. - інфляційних втрат, 49 896 грн. 00 коп. - штрафних санкцій (пені) та 13 860 грн. 00 коп. - штрафу в розмірі 7% від суми Договору.
Також просить стягнути з відповідача 4 507 грн. 47 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала господарського суду від 04.10.2022 була отримана відповідачем 14.03.2023, про що свідчить відмітка про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.29).
Вказаною, ухвалою, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачеві подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у відзиві (вх.№16288/23 від 04.04.2023) на позовну заяву просить у стягненні 13 860 грн. 00 коп. - штрафу у розмірі 7% та 49 896 грн. 00 коп. - штрафних санкцій (у вигляді пені) відмовити у повному обсязі та посилається на те, що: - суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом; - умовами пункту 7.4. Договору конкретний розмір пені не визначений; - відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони у Договорі встановили інший розмір процентів, а саме - 0 процентів річних від простроченої суми.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш", як постачальником, та відповідачем - Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, було укладено Договір від 19.11.2021 №654/13/390В про закупівлю товару (надалі - Договір) (а.с.7-15).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2. Договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до пункту 1.2. Договору постачальник зобов'язується поставити Арматуру трубопровідну: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої, код ДК 021:2015 - 4213 (Засувки) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 3.1. Договору сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації №1 становить 165 000,00 гри. (Сто шістдесят п'ять тисяч гри. 00 коп.), крім того податок на додану вартість 20% - 33 000,00 грн. Загальна сума становить 198 000,00 гри. (Сто дев'яносто вісім тисяч грн. 00 кой.) з урахуванням ПДВ 20%.
Товар, який поставляється відповідно до цього Договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1. Договору).
Пунктом 4.2. Договору визначено, що покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 20-ти календарних днів.
Відповідно до пункту 5.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.
Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1. Договору).
В подальшому сторонами було підписано Специфікацію №1 (Додаток №1 до Договору) (а.с.15), відповідно до якої сума (ціна) Договору становить 165 000 грн. 00 коп., крім того податок на додану вартість 20% - 33 000 грн. 00 коп.; загальна сума становить 198 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 198 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується копією видаткової накладної від 23.12.2021 №1024 (а.с.16).
В матеріалах справи міститься копія товарно-транспортної накладної від 23.12.2021 №1024, відповідно до якої позивачем було відвантажено відповідачеві, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 198 000 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ)(а.с.17).
Також в матеріалах справи міститься акт звірки за період з 19.11.2021-21.09.2022 взаємних розрахунків, підписаний позивачем (а.с.18).
Позивач стверджує, що здійснив поставку товару за Договором, проте сплата відповідачем не проведена, у зв'язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції, штраф та інфляційні нарахування; відповідач проти нарахування та стягнення штрафу в розмірі 7% та штрафних санкцій (пені) заперечує, що і стало причиною спору та звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким що настав 12.01.2022 (товар поставлено 23.12.2021 + 20 календарних днів (відстрочення)).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарської операції по постачанню позивачем відповідачеві товару.
Як вбачається, відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості за Договором в сумі 198 000 грн. 00 коп.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 198 000 грн. 00 коп. - заборгованості за поставлений товар.
Щодо нарахування штрафних санкцій (пені) та штрафу в розмірі 7%
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань.
Відповідно до пункту 7.4. Договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених Договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони в цьому Договорі встановили інший розмір процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від пристроченої суми.
Однак, слід відзначити, що у пункті 7.4. Договору сторони не визначили, яка саме частина статті 231 Господарського кодексу України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені, штрафу), яка в силу частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.
Отже, суд приходить до висновку, що договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.
За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Господарський суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
Таким чином, договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що укладаючи договір, сторони у пункті 7.2. договору чітко обумовили розмір пені (0,5 відсотка від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару за кожен день прострочення) за затримку поставки у строки, передбачені цим договором, а також розмір штрафу (20% від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару). Водночас, передбачаючи відповідальність за порушення строків оплати за поставлений товар пунктом 7.4. цього ж договору, сторони не встановили конкретного розміру (відсотку) пені та штрафу.
Згідно з Договором стягнення пені у розмірі 0,1% (за розрахунком позивача) від вартості неоплаченого товару та штрафу у розмірі 7% від суми Договору не передбачено, тому правові підстави для стягнення пені в сумі 49 896 грн. 00 коп. та штрафу в сумі 13 860 грн. 00 коп. відсутні.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/2466/16 та від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16.
Щодо інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 38 675 грн. 35 коп. за період з січня 2022 по серпень 2022 включно.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично вірним.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 550 грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8; ідентифікаційний код 43391055) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 300 431 грн. 35 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, Дніпропетровської області, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8; ідентифікаційний код 43391055) 198 000 (сто дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 38 675 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 35 коп. - інфляційних нарахувань та 3 550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
11.04.2023