04.04.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2888/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль”
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22
за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль”, м. Кривий Ріг
до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро
про визнання недійсним та скасування рішення, -
У вересні 2022р. Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль” звернулося до господарського суду з позовом до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.22р. у справі № 54/50-21.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладено на позивача.
Не погодившись із вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль” з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення відповідача ухвалено поза межами компетенції відповідача в умовах відсутності правовідносин економічної конкуренції. Так, позивач вважає, що дискримінація та зловживання монопольним становищем могли б мати місце у випадку, коли позивач одним суб'єктам господарювання надавав би переваги у порівнянні з іншими суб'єктами господарювання, що впливало б на розмір їх витрат та відповідно конкурентоспроможність на ринку. Оскільки категорія споживачів “населення” не є суб'єктами господарювання, то на переконання позивача нездійснення ним перерахунку щодо категорій споживачів - суб'єктів господарювання (“бюджетні установи”, “інші суб'єкти”) по відношенню до категорії споживачів “населення”, жодним чином не впливає на економічну конкуренцію.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, посилаючись в оскаржуваному судовому рішенні на ст. 13 “Про захист економічної конкуренції”, не з'ясував обставин: в чому саме полягало зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку позивача; яким чином існування значної конкуренції на рику може вплинути на реалізацію позивачем свого права на зміну нарахувань за спожиту теплову енергію; яким чином дії позивача призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Серед іншого позивач стверджує, що суд першої інстанції безпідставно послався на ч. 2 ст. 31 ГК України, у відповідності до якої не допускається дискримінація суб'єктів господарювання, яка не може бути застосована до спірних правовідносин. Так само, на переконання апелянта, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі “Пічкур проти України”, на які є посилання в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Також апелянт зазначає, що у відповідності до нормативно-правових актів, що регулюють встановлення та зміну тарифів за спожиту теплову енергію, в редакціях, які діяли протягом опалювального періоду 2019-2020 років, прийняття рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів було виключно правом, а не обов'язком теплопостачальної організації, чого не було враховано ні відповідачем при ухваленні спірного рішення № 54/50-21, ні судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення. За таких обставин, позивач вважає недоведеним зловживання ним монопольним становищем на ринку в розумінні норм Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а отже таким, що підлягає визнанню недійсним та скасуванню рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.22р. у справі № 54/50-21.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.03.2023р.
У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 07.03.2023р. по 04.04.2023р.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, посилаючись при цьому на наступне.
Так, відповідач зазначає, що реалізуючи своє право на проведення змін розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів, АТ “Криворізька теплоцентраль” самостійно поділило споживачів на категорії і вибірково провело перерахунок лише для населення, в той час, коли Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, було визначено, що рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію приймається для усіх споживачів, без визначення конкретних категорій. Отже, позивач у опалювальний період 2019/2020 років, здійснюючи нарахування плати за послуги з централізованого опалення за тарифами встановленими НКРЕКП до 01.05.2019, які не могли відповідати економічно обґрунтованим витратам АТ “Криворізька теплоцентраль” на виробництво теплової енергії, маючи правові підстави, надані йому Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1082, могло зробити, але зробило відповідні перерахування плати всім споживачам (включаючи бюджетні установи та інших споживачів (крім населення), що і є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на відповідному товарному ринку.
Відповідач посилається на практику застосування конкурентного законодавства, визначену в Постанові Пленуму ВГСУ № 15 від 26.12.2011, у відповідності до якої, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання.
Отже, відповідач стверджує, що в рішенні Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.22р. у справі № 54/50-21 і в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції повністю з'ясовані обставини щодо зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем, в чому воно полягало і до яких негативних наслідків могло привести.
Серед іншого відповідач вважає, що дія Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” та відповідна практика ЄСПЛ правильно застосовані судом першої інстанції, оскільки дія зазначеного закону поширюється на відносини, що виникають під час здійснення діяльності суб'єктами господарювання.
У відповіді на відзив АТ “Криворізька теплоцентраль” зазначено, що в суді першої інстанції та апеляційній скарзі позивачем з посиланням на норми законодавства обґрунтовано, що спірне рішення відповідача ухвалене поза межами його компетенції в умовах відсутності правовідносин економічної конкуренції, що не спростовано відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач вказує на те, що Пленум ВГСУ чітко вказує на необхідність судам відображати, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання.
В своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач наводить свою позицію на аргументи позивача, яка збігається з позицією відповідача, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.22р. №54/14-р/к (справа № 54/50-21) “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”:
1. Визнано, що АТ “Криворізька теплоцентраль” протягом опалювального періоду 2019-2020 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцівського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу, де розташовані діючі мережі, які знаходяться в господарському віданні Товариства, як таке, що не мало жодного конкурента.
2. Визнано бездіяльність АТ “Криворізька теплоцентраль” , яка полягає у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію категоріям споживачів “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)” за період грудень 2019 - квітень 2020 у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 № 1082 “Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв'язку зі зміною ціни природного газу” та Правилам користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на АТ “Криворізька теплоцентраль” штраф у розмірі 68 000,00 грн.
4. Зобов'язано АТ “Криворізька теплоцентраль” припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, у двомісячний термін з дня одержання цього рішення.
Під час розгляду цієї справи адміністративна колегія встановила та вказала, що АТ “Криворізька теплоцентраль” протягом опалювального періоду 2019-2020 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території низки районів міста Кривого Рогу, де розташовані діючі мережі, які знаходяться в господарському віданні Товариства, як таке, що не мало жодного конкурента ( п.106).
В умовах запровадження ринку природного газу вартість природного газу для підприємств теплопостачання змінюється майже щомісяця. Зміна ціни газу протягом опалювального періоду може бути змінена як в сторону зменшення, так і в сторону збільшення (п.116).
З початку опалювального періоду 2019-2020 для підприємств теплопостачання було значно знижено ціну природного газу у порівнянні з тією, що діяла в кінці минулого опалювального періоду та була врахованою у встановлених тарифах на теплову енергію та комунальні послуги (п.117).
При цьому на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на послугу з постачання теплової енергії для споживачів, що враховували б такі цінові зміни складових тарифів, передбачено не було (п.118).
Будь-яка зміна вартості природного газу впливає на розмір тарифів на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії для споживачів, оскільки газова складова у структурі собівартості послуг з теплопостачання є найбільшою (п.119).
Однак переглянути діючі тарифи на комунальні послуги, що надаються в умовах дії договорів про надання комунальних послуг, що укладалися до 1 травня 2019 року, тобто до моменту введення в дію нового Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, на сьогодні, як зазначалося вище, не має можливості (п.120).
У зв'язку з цим, Кабінетом Міністрів України для забезпечення захисту прав споживачів теплової енергії та комунальних послуг в частині оплати ними справедливої вартості теплової енергії та комунальних послуг, а також збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів та держави, у грудні 2019 року було прийнято постанову від 24 грудня 2019 № 1082 “Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв'язку зі зміною ціни природного газу” (далі - Постанова 1082) (п.121).
Згідно з пунктом 2 Постанови 1082, у разі прийняття теплопостачальною організацію (виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води) рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, споживачам, у зв'язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/2020 року, відповідні зміни (починаючи із нарахувань за грудень 2019 року) мають відображатися щомісяця у платіжних документах споживачів, надісланих у місяці, що є наступним за розрахунковим періодом. Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплопостачальна організація інформує споживачів шляхом розміщення інформаційного повідомлення (з наведенням відповідних обґрунтувань) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному сайті (п.122).
Даною постановою 1082 внесені зміни до Правила 1198 (п.123).
Пункт 35 Правил 1198, яким визначено права теплопостачальної організації, доповнено абзацом такого змісту: “прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії” (п.124).
Також, Правила 1198 доповнено розділом “Особливості нарахування (визначення) плати за теплову енергію для споживачів у зв'язку зі зміною ціни природного газу для теплопостачальної організації” з таким змістом: “47. У разі зміни для теплопостачальної організації протягом опалювального сезону ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що використовується для виробництва теплової енергії, теплопостачальна організація може прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів. Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами. 49. Різниця в нарахуваннях спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем. За наявності у споживача заборгованості за спожиту теплову енергію сума перерахунку зараховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення” (п.125).
Отже, враховуючи вимоги Постанови 1082 та Правил 1198, зміна розміру нарахувань за постачання теплової енергії здійснюється для всіх категорії споживачів (п.126).
В результаті проведення дослідження діяльності підприємства позивача було з'ясовано наступне: згідно з інформацією АТ “Криворізька теплоцентраль” (лист від 14.04.2021 №2509/08), на підставі постанови 1082, Товариством було здійснено перерахунки розміру плати для споживачів категорії “населення” протягом опалювального періоду 2019/2020 (починаючи з нарахувань за грудень 2019) із урахуванням коефіцієнтів перерахунків (п.128).
Так, Товариством здійснено перерахунків за теплову енергію за опалювальний період 2019/2020 по категорії споживачів “населення” на загальну суму 156 239,98 тис. грн. з урахуванням наступних коефіцієнтів перерахунків: грудень 2019 - 0,7833, січень 2020 - 0,8246, лютий 2020 - 0,7469, березень 2020 - 0,6858, квітень 2020 - 0,6306 (лист Товариства від 14.04.2021 №2509/08) (п.129).
З наведеного у листі Товариства від 14.04.2021 № 2509/08, по інших категоріях споживачів “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)” перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію за період грудень 2019 - квітень 2020 не проводилися (п.130).
За інформацією АТ “Криворізька теплоцентраль” (лист від 14.04.2021 № 2509/08), протягом опалювального періоду 2019/2020 по Товариству діяли тарифи на теплову енергію, затверджені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.01.2019 № 51 у розмірах: для категорії споживачів “населення” - 1688,37 грн./Гкал з ПДВ; для категорії споживачів “бюджетні установи” - 1789,021 грн./Гкал з ПДВ; для категорії “інші споживачі” - 1715,149 грн./Гкал з ПДВ (п.131).
Також, АТ “Криворізька теплоцентраль” повідомило (лист від 14.04.2021 № 2509/08), що питома вага складової природного газу у діючих протягом опалювального періоду 2019/2020 тарифах на теплову енергію, її виробництво, встановлених рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 51 від 22.01.2019, становить: для потреб населення - 84,709%, для потреб бюджетних установ - 81,466%, для потреб інших споживачів - 83,171% (п.132).
Окрім того, за інформацією АТ “Криворізька теплоцентраль” (лист від 14.04.2021 № 2509/08), протягом опалювального періоду 2019-2020, у тому числі у період грудень 2019 - квітень 2020, ціна придбання Товариством природного газу при кожному придбанні була єдиною для всіх категорій споживачів, водночас, ціна природного газу, яка врахована у складі вищевказаних тарифів для всіх категорій споживачів, була також однакова, але перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію Товариством проведено тільки для категорії споживачів “населення” (п.133).
З наведеного … вбачається, що ціна природного газу, яка врахована у складі тарифів по Товариству, однакова для всіх категорій споживачів, а також, однаковими були й цінові зміни придбання Товариством природного газу для всіх категорій споживачів (п. 134).
При цьому, у період грудня 2019 - квітня 2020 ціна придбання природного газу для виробництва теплової енергії була значно нижчою у порівнянні з ціною природного газу у структурі діючих тарифів для всіх категорій споживачів, а в квітні 2020 зазначене зниження ціни природного газу відбулося на 53,54% (2 897,00 грн. у порівнянні з 6 235,51 грн.) (п.135).
Крім цього вбачається, що протягом опалювального періоду 2019/2020 цінові зміни придбання Товариством природного газу для всіх категорій споживачів у бік зменшення відбувалися щомісяця, а тарифи на теплову енергію для цих категорій споживачів протягом даного періоду не змінювалися (п. 136).
Підставою для зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію є умова, коли ціна природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), придбаного теплопостачальною організацією у відповідному місяці опалювального сезону, є нижчою від ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника), що врахована у структурі тарифів на теплову енергію, встановлених уповноваженими органами. (абзац 2 пункту 47 Постанови № 1198) (п.137).
Таким чином, АТ “Криворізька теплоцентраль”, всупереч вимог постанови 1082 та Правил 1198 не здійснило перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 таким категоріям споживачів, як “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)”, у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 (п.138).
Така бездіяльність Товариства може призводити до ущемлення інтересів категорій споживачів, як “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)”, оскільки зазначені споживачі були позбавлені можливості розраховуватись за отриману теплову енергію за обґрунтованими цінами (п.139).
У свою чергу, вартість теплової енергії, може впливати на розмір вартості товарів (робіт, послуг) суб'єктів господарювання - споживачів Товариства, зокрема у сферах: торгівлі лікарськими засобами, продуктами харчування, фармацевтичних послуг, медико-санітарної допомоги та навчальних закладів, споживачами яких, в свою чергу, є територіальна громада міста (п.140)
За умов існування значної конкуренції на ринку постачання теплової енергії, така бездіяльність Товариства, яка може призвести до ущемлення інтересів споживачів, була б неможливою, оскільки споживачі теплової енергії, внаслідок можливості вибору постачальника теплової енергії, обрали б іншого постачальника з більш сприятливими умовами споживання зазначеного товару (п.145).
У частині першій статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” йдеться про умови функціонування ринку, визнані такими, “що були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку” (п.146).
Через відсутність альтернативних джерел постачання товарів чи послуг, що задовольняли б попит за нормальними цінами та умовами торгівлі, домінуюча компанія стає для покупців або продавців єдиним торгівельним партнером, стосунків з яким неможливо уникнути (п.147).
За таких умов, інші суб'єкти господарювання, споживачі, потребують спеціального правового захисту від несправедливого ставлення до них, оскільки сам ринковий механізм з адекватним рівнем конкуренції не функціонує і не може захистити їх належним чином (п.148).
В ході розгляду справи отримано додаткову інформацію від вибірково опитаних споживачів теплової енергії АТ “Криворізька теплоцентраль” у опалювальному періоді 2019-2020 категорій “бюджетні установи”, “інші споживачі”, що підтверджує не здійснення Товариством перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію за період грудень 2019 - квітень 2020 (п.156).
Всі опитані Відділенням споживачі категорії “бюджетні установи” у відповідь на вимогу про надання інформації від 24.09.2021 № 54-02/3761 зазначили, що вартість теплової енергії є суттєвим чинником у їх витратах, на оплату теплової енергії використовуються бюджетні кошти (п.157).
Наведене доводить вплив вартості теплової енергії Товариства на вартість товарів (послуг) споживачів теплової енергії категорії “інші споживачі” (п.167).
Таким чином, у даному випадку, бездіяльність АТ “Криворізька теплоцентраль” у вигляді не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію таким категоріям споживачів, як “бюджетні установи”, “інші споживачі” у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020, має негативний вплив на вартість товарів (послуг) споживачів теплової енергії Товариства (п.168)
Окрім того, за результатом проведеного дослідження (на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 12.08.2020 №13-01/824), Відділенням встановлено, що іншими теплопостачальними організаціями, охопленими дослідженням у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, здійснено самостійно перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - березень (квітень) 2020 споживачам категорії “бюджетні установи”, у зв'язку зі зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, або здійснено зазначені перерахунки на виконання рекомендацій Відділення (п.169).
Не здійснення АТ “Криворізька теплоцентраль” перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 таким категоріям споживачів, як “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)” у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, що може призвести до ущемлення економічних інтересів споживачів, демонструє прояв ринкової влади Товариства одноосібно диктувати власні умови реалізації товару на ринку постачання теплової енергії (п.172).
Зазначена бездіяльність АТ “Криворізька теплоцентраль” триває впродовж 2020-2021 та протягом поточного періоду 2022 (п.173).
Така поведінка домінуючого суб'єкта господарювання порушує законні інтереси споживачів (п.174).
Відповідно до формулювань частини першої статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” експлуатуючу поведінку домінуючого суб'єкта господарювання (монополіста), тобто поведінку, яка завдає шкоди інтересам інших суб'єктів господарювання або споживачів, слабку позицію яких використовує домінуючий суб'єкт господарювання на власну користь, може бути кваліфіковано як зловживання (п.175) (а.с.70-81).
Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними у спірному рішенні Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМКУ від 16.08.22р. у справі № 54/50-21, звернувся до господарського суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ “Криворізька теплоцентраль”, займаючи монопольне становище на ринку, незаконно надав перевагу (більш сприятливі умови або становище) категорії споживачів “населення” порівняно з категоріями “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)”, а тому оспорюване рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМКУ є законним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одними із стрижневих елементів верховенства права (правовладдя) в демократичній країні є законність, правова визначеність та заборона свавілля.
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, оскаржуване рішення Південно-східного територіального відділення АМКУ, як органу державної влади повинно бути не лише законним (прийнятим відповідно до повноважень та чинного законодавства), а й передбачуваним (прогнозованим), справедливим, оскільки цивільне законодавство, яке регулює його діяльність й визначає повноваження, в основі своїй ґрунтується на засадах: неприпустимості свавільного позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливості, добросовісності та розумності тощо (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частини другої статті 25 Господарського кодексу України. органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (частина перша статті 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єктів господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.94 року, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Отже, у межах своїх повноважень адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла за результатами розгляду справи № 54/50-21 оскаржуване позивачем рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що визначення монопольного (домінуючого) становища позивача здійснювалося в порядку, встановленому Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України № 49-р від 05.03.2002 року, (далі - Методика).
Відповідно до п. 3.1 Методики, об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання; група суб'єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України “Про природні монополії”, зведений перелік суб'єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб'єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб'єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.
АТ “Криворізька теплоцентраль” є суб'єктом господарювання природної монополії та включене до зведеного переліку суб'єктів природних монополій з транспортування теплової енергії, зокрема, магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Крім цього, АТ “Криворізька теплоцентраль” здійснює свою діяльність на суміжних ринках, відповідно до ст. 6 Закону України “Про природні монополії”, зокрема, здійснює господарську діяльність з виробництва та постачання теплової енергії, для здійснення якої має відповідні ліцензії.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Згідно зі ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції поміж іншим є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Як зазначено вище, адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано бездіяльність АТ “Криворізька теплоцентраль”, яка полягала у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію категоріям споживачів “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)” за період грудень 2019 - квітень 2020.
Законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є Закон України “Про теплопостачання”.
Згідно зі ст. 13 Закону України “Про теплопостачання” до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання зокрема належать:
- встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством;
- перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.
Частиною 2 ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Процедура розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання на опалювальний період 2019-2020 була врегульована Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги” та Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239 “Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення”.
Як зазначає позивач, у відповідності до вказаних нормативних актів АТ “Криворізька теплоцентраль” звернулося з відповідною заявою до Криворізької міської ради.
Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 51 від 22.01.2019 року “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів і послуг з централізованого опалення, що надається населенню акціонерним товариством “Криворізька теплоцентраль” встановлено тарифи для споживачів теплової енергії.
З початку опалювального періоду 2019-2020 для підприємств теплопостачання було знижено ціну природного газу у порівнянні з тією, що діяла в кінці минулого опалювального періоду. При цьому, на законодавчому рівні механізмів автоматичного коригування тарифів на теплову енергію для всіх споживачів, які встановлюються органами місцевого самоврядування, що врахували б такі цінові зміни складових тарифів, передбачено не було.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239, зміна тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги здійснюється шляхом перегляду тарифу і його структури або шляхом коригування тарифів.
Відповідно до п. 2 розділу V вказаного Порядку, зміна тарифів ініціюється суб'єктом господарювання шляхом подання до органу місцевого самоврядування відповідної заяви про встановлення тарифів та доданих до неї документів.
Згідно з п. 3 розділу V вказаного Порядку підставою для звернення суб'єкта господарювання щодо зміни тарифів можуть бути обставини, що впливають або можуть вплинути на результати його діяльності є, зокрема, зростання/зниження вартості складових тарифів та зміна структури цих тарифів.
Таким чином, зміна або коригування тарифів могла бути здійснена органом місцевого самоврядування виключно за зверненням суб'єкта господарювання - теплопостачальної організації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1082 “Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу” внесені зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" і Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198.
Так, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1082 внесені зокрема наступні зміни:
- у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 пункт 31, яким врегульовані права виконавця (теплопостачальної організації), після абзацу п'ятого доповнено новим абзацом такого змісту:
"5) прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.";
- у Правилах користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, пункт 35, яким врегульовано права теплопостачальної організації, доповнено абзацом такого змісту:
"прийняти рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію для споживачів у зв'язку із зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії.".
Тобто, після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 24.12.2019 № 1082, право на зміну та корегування тарифів було надано теплопостачальній організації.
Посилаючись на вищезазначені норми, позивач стверджує, що протягом опалювального періоду 2019-2020 років, прийняття рішення щодо зміни розміру нарахувань за спожиту теплову енергію для споживачів було виключно правом, а не обов'язком теплопостачальної організації.
Проте, з огляду на те, що АТ “Криворізька теплоцентраль” займає монопольне становище на ринку, судова колегія не погоджується з такими доводами позивача.
Адже, саме займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцевського, Інгулецького районів м. Кривого Рогу, де розташовані діючи мережі, які знаходяться в господарському віданні позивача, не маючи жодного конкурента, АТ “Криворізька теплоцентраль” допустило занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні здійснення перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 таким категоріям споживачів, як “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)”, у зв'язку зі зміною для АТ “Криворізька теплоцентраль” ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020. Водночас позивачем не враховано допустимих законних меж своїх повноважень та об'єктивних й розумних критеріїв для убезпечення споживачів його послуг від свавілля, несправедливості, непрогнозованості своїх дій.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що загальних правил у вигляді нормативно-правового акту щодо порядку перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 в межах, визначених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, не приймалось. При цьому, судом правильно зазначено, що відсутність будь-яких правил, положення чи методики такого перерахунку у спірному питанні поставили споживачів теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцевського, Інгулецького районів м. Кривого Рогу у залежність не від верховенства права, а від волі монополіста - АТ “Криворізька теплоцентраль”, яка з огляду на норми законодавства про захист економічної конкуренції не може бути абсолютною.
За таких обставин, судова колегія вважає, що бездіяльність АТ “Криворізька теплоцентраль” у вигляді нездійснення перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 таким категоріям споживачів, як “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)”, у зв'язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 могла призвести до ущемлення інтересів зазначених категорій споживачів, оскільки ці споживачі були позбавлені можливості розраховуватись за отриману теплову енергію за обґрунтованими цінами.
До того ж, вартість теплової енергії, може впливати на розмір вартості товарів (робіт, послуг) суб'єктів господарювання - споживачів Товариства, зокрема у таких важливих сферах, як торгівля лікарськими засобами, продуктами харчування, фармацевтичних послуг, медико-санітарної допомоги та навчальних закладів, споживачами яких, в свою чергу, є територіальна громада міста.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що така бездіяльність АТ “Криворізька теплоцентраль”, яка може призвести до ущемлення інтересів споживачів, була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку постачання теплової енергії, оскільки споживачі теплової енергії, внаслідок можливості вибору постачальника теплової енергії, обрали б іншого постачальника з більш сприятливими умовами споживання зазначеного товару.
Серед іншого судова колегія враховує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду, представником позивача не надано пояснень за яких підстав АТ “Криворізька теплоцентраль” відносно категорії споживачів теплової енергії “населення” здійснило перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 років, а відносно категорії споживачів “бюджетні установи”, “інші споживачі (крім населення)” - не здійснило такого перерахунку.
Водночас, судова колегія враховує і те, що позивачем не заперечуються фактичні обставини справи, які встановлені та наведені в оскаржуваному рішенні відповідача.
За таких обставин, судова колегія констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що диференціюючи нарахування за теплову енергію у період грудень 2019 - квітень 2020 років для різних категорій споживачів, АТ “Криворізька теплоцентраль”, займаючи монопольне становище на ринку, незаконно надало перевагу (більш сприятливі умови або становище) категорії споживачів “населення” порівняно з категоріями “бюджетні установи” та “інші споживачі (крім населення)”, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.22 р. у справі № 54/50-21.
При цьому, судова колегія апеляційного суду зазначає, що у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 по справі № 909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Враховуючи наведені вище правові позиції Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційного суду відхиляє усі інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки ці доводи ніяким чином не впливають на вирішення спору по суті.
Судова колегія вважає, що у даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, обставини на які посилається позивач в апеляційній скарзі перекликаються з доводами позовної заяви, яким надано належну оцінку при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22р. відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн. слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022р. у справі № 904/2888/22 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 12.04.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов