05 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/1694/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Зозуля В.М., на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги АМ №1048389 від 13.03.2023;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", Харківська область, м. Первомайський,
на рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 26.01.2023 (суддя Присяжнюк О.О.),
у справі №922/1694/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Трейд", Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто", Харківська область, м. Первомайський,
про стягнення коштів,
До Господарського суду Харківської області з позовною заявою звернулось ТОВ "Індастріал Трейд" до ТОВ "С-Транс Авто", в якій просило суд: стягнути з ТОВ "С-Транс Авто" на користь ТОВ "Індастріал Трейд" заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 290114,34грн, яка складається з: основного боргу - 151064,03грн; пені - 12145,43грн; штрафу 25% - 37766,02грн; інфляційних втрат - 38528,37грн; відсотків річних - 50610,49грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням боржником грошових зобов'язань за договором поставки та надання послуг № 1500658-С від 26.10.2020.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/1694/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "С-Транс Авто" на користь ТОВ "Індастріал Трейд" заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 290114,34грн, яка складається з: основного боргу - 151064,03 грн; пені - 12145,43грн; штрафу 25 % - 37766,02грн; інфляційних втрат - 38528,37грн; відсотків річних - 50610,49грн; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 4352,19грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 151064,03грн за договором поставки та надання послуг № 1500658-С від 26.10.2020 підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Здійснивши перевірку нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, суд зазначив, що вони є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору та підлягають стягненню з відповідача.
Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "С-Транс Авто", яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі № 922/1694/22 і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Індастріал Трейд" залишити без задоволення в повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, підписані від імені ТОВ "С-Транс Авто" не директором товариства, а неуповноваженою особою Головановим Олексієм. Крім того, відповідач також зазначає про те, що печатка підприємства відповідача на копіях видаткових накладних, що надав позивач, не відповідає печатці відповідача, що використовується у його систематичній господарській діяльності (відрізняється розмір такої печатки). За доводами скаржника позивачем не надано жодного оформленого відповідачем замовлення (на певну частину спірного товару, партію товару), попереднього наряд-замовлення чи підтвердження замовлення. Апелянт зазначає, що умовами договору не передбачено можливість поставки товару засобами поштового зв'язку (зокрема, ТОВ "Нова пошта"), а тому надані позивачем експрес-накладні ТОВ "Нова пошта" жодним чином не підтверджують, що за вказаними експрес-накладними відправлявся саме спірний об'єм товару. Скаржник зазначає, що стягнувши з відповідача пеню на рівні подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 12145,43грн та штраф у розмірі 25 % від суми боргу в розмірі 38528,37грн, а також 26 % річних в сумі 50610,49грн, суд першої інстанції фактично двічі стягнув неустойку у формі пені, що прямо суперечить ст. 61 Конституції України. За доводами скаржника, суд першої інстанції не вирішив питання про можливість зменшення штрафних санкцій.
Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, а саме: видаткових накладних №12000002154 від 31.03.2021, №12000002181 від 31.03.2021, №12000002239 від 01.04.2021, №12000002285 від 04.04.2021, №12000002300 від 05.04.2021, №12000002317 від 05.04.2021, №12000002360 від 06.04.2021, №12000002376 від 07.04.2021, №12000002386 від 07.04.2021, №12000002410 від 08.04.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Позивач зазначає, що в ході розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідач підтвердив, що особа, яка підписала видаткові накладні, була співробітником відповідача у період підписання видаткових накладних. Наголошує, що Голованов Олексій від імені відповідача підписував і інші видаткові накладні, які були оплачені відповідачем, жодних незгод з підписаними та вказаними видатковими накладними відповідач на заявляв. Вважає, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач надав докази, що з більшою вірогідністю підтверджують факт поставки товарів, а отже обов'язок відповідача їх оплатити, зокрема: видаткові накладні; податкові накладні; товаро-транспортні накладні; документи за іншими господарськими операціями, що підтверджують типовість та сталість взаємодій сторін договору. Позивач наголошує, що при відсутності доказів викрадення печатки відповідача, її втрати тощо, обґрунтованим є висновок, що відтиск печатки на видаткових накладних, так само, як і підпис посадової особи відповідача, ставилися з відома та волі останнього, що свідчить про участь відповідача у спірних господарських операціях. Позивач зазначає, що товарно-транспорті накладні, а саме експрес-накладні ТОВ "Нова пошта" складені у період підписання спірних видаткових накладних, їх дійсність засвідчена поштовим оператором, а самі ТТН містять дані про дату та час отримання. про особу, що отримала пересилання, зокрема, Суржика С.Б., який є керівником відповідача. Факт отримання товарів за вказаними ТТН є доведеним, а з урахуванням усіх обставин та сукупності усіх доказів обґрунтованим є висновок, що це був товар за спірними видатковими накладними. За доводами позивача, розрахунки 26% річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильними, здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а отже суд першої інстанції правомірно стягнув їх з відповідача. Також наголосив, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій та не обґрунтовував наявність для цього підстав.
У запереченнях на клопотання відповідача про призначення судово-технічної експертизи документів позивач зазначає, що відповідач не надав до суду доказів втрати печатки, її викрадення або проставлення без волі відповідача з інших причин, а певні незначні недоліки, на які посилається відповідач не дають правових підстав для проведення експертного дослідження. Наголошує, що діяльність з виготовлення печаток не підлягає ліцензуванню, а самі печатки не підлягають реєстрації у жодному контролюючому органі. Крім того відповідачем не надано доказів того, що у відповідача наявна лише одна печатка, або у подальшому він не виготовить іншу печатку. За твердженнями позивача, доводи відповідача про неналежного підписанта видаткових накладних спростовується попередньою взаємодією сторін договору, поведінку відповідача щодо заперечення повноважень у Голованова О. вважає такою, що суперечить принципу добросовісності. Наголошує, що відповідно до законодавства використання печатки у господарській діяльності не є обов'язковим, відтиск печатки не є обов'язковим реквізитом первинного бухгалтерського документа, а наявність або відсутність печатки не створює жодних юридичних наслідків.
05.04.2023, у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду був присутній представник позивача, який заперечував проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судово-технічної експертизи документів, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку 07.03.2023 електронного листа - копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, до Електронного кабінету представника відповідача, а також рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення копії зазначеної ухвали суду ТОВ "С-Транс Авто" 14.03.2023.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, судова колегія зазначає про таке.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Зі змісту зазначеного випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач просить призначити у справі судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити наступні питання:
1. Чи нанесено відтиск печатки від імені одержувача (замовника) ТОВ "С-Транс Авто" в графі "Отримав": у видаткових накладних №12000002154 від 31.03.2021, №12000002181 від 31.03.2021, №12000002239 від 01.04.2021, №12000002285 від 04.04.2021, №12000002300 від 05.04.2021, №12000002317 від 05.04.2021, №12000002360 від 06.04.2021, №12000002376 від 07.04.2021, №12000002386 від 07.04.2021, №12000002410 від 08.04.2021 наданою для проведення судово-технічної експертизи документів оригінальною (справжньою) печаткою ТОВ "С-Транс Авто"?
2. Чи нанесено відтиск печатки від імені одержувача (замовника) ТОВ "С-Транс Авто" в графі "Отримав": у видаткових накладних №12000002154 від 31.03.2021, №12000002181 від 31.03.2021, №12000002239 від 01.04.2021, № 12000002285 від 04.04.2021, №12000002300 від 05.04.2021, № 12000002317 від 05.04.2021, №12000002360 від 06.04.2021, №12000002376 від 07.04.2021, №12000002386 від 07.04.2021, №12000002410 від 08.04.2021 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для цього порівняльного дослідження?
3. Чи нанесено відтиск печатки в укладеному між ТОВ "Індастріал Трейд" та ТОВ "С-Транс Авто" договорі поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 та видаткових накладних №12000002154 від 31.03.2021, №12000002181 від 31.03.2021, №12000002239 від 01.04.2021, №12000002285 від 04.04.2021, № 12000002300 від 05.04.2021, №12000002317 від 05.04.2021, №12000002360 від 06.04.2021, №12000002376 від 07.04.2021, № 12000002386 від 07.04.2021, №12000002410 від 08.04.2021 однією і тією самою печаткою (порівнянню (ідентифікації) підлягають нанесені на вказаних видаткових накладних печатки із печаткою, що нанесена на договір)?
Для проведення у цій справі судово-технічної експертизи документів витребувати у позивача оригінали договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 та видаткових накладних №12000002154 від 31.03.2021, №12000002181 від 31.03.2021, №12000002239 від 01.04.2021, №12000002285 від 04.04.2021, № 12000002300 від 05.04.2021, №12000002317 від 05.04.2021, №12000002360 від 06.04.2021, №12000002376 від 07.04.2021, № 12000002386 від 07.04.2021, №12000002410 від 08.04.2021.
Проведення еспертизи доручити експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса (за адресою: 61177, м.Харків, вул.Золочівська, 8а).
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що спірний об'єм поставки товару він не замовляв і не отримував від позивача, а видаткові накладні, на які посилається позивач (в якості доказу поставки товару) підписані неуповноваженою особою з використанням відтиску печатки відповідача, яка останнім не використовується у постійній господарській діяльності (печатка відповідачу не належить). Наголошує, що заявляв аналогічне клопотання до суду першої інстанції, проте у його задоволенні необґрунтовано відмовлено судом.
Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україна" визначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, наявність печатки, зокрема, на видаткових накладених не є обов'язковою, і її наявність або відстуність на первинних бухгалтерських документах не створює жодних юридичних наслідків.
Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, визначено, що основними завданнями технічної експертизи документів є установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа. Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні, а також експериментальні зразки - відбитки, виготовлені за допомогою цих засобів. Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні - в обов'язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше ніж у трьох примірниках. Для дослідження документів щодо ідентифікації печаток, штампів (у тому числі факсиміле) та встановлення відповідності часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлення документа надаються оригінали документів. Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються вільні зразки на п'яти-шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики. Вільні зразки відтисків печаток (штампів) повинні бути порівнянними за часом нанесення з наданими на дослідження відтисками.
Разом з тим, заявляючи клопотання про призначення технічної експертизи документів, відповідачем не надано вільних зразків відбитків печатки. Також представник відповідача, будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи, усвідомлюючи, що судом апеляційної інстанції буде розглядатися клопотання про призначення експертизи, до судового засідання не з'явився та не виявив готовність надати у судовому засіданні експериментальні зразки відтиску печатки відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Поруч із цим, колегія суддів наголошує, що за приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судова колегія зазначає, що заявлене відповідачем клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів є недоцільним, оскільки при вирішенні справи відсутня необхідність призначення експертизи, а матеріали справи дозволяють повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів, а саме висновку експерта, на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про призначення у справі судово-технічної експертизи документа не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як встановлено судом, 26.10.2020 між ТОВ "Індастріал Трейд" (виконавцем) та ТОВ "С-Транс Авто" (замовником) укладений договір поставки та надання послуг № 1500658-С, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується протягом дії даного договору поставляти замовнику запасні частини для вантажних автомобілів та сільськогосподарської техніки, автохімію, мастила (оливи), шини, супутні товари для автотранспорту тощо (далі за текстом "товар") за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Відповідно до п. 1.2 договору виконавець за завданням замовника зобов'язується надати останньому послуги щодо ремонту, сервісного обслуговування або дефектування одиниць техніки, окремих вузлів та/або агрегатів техніки чи іншого обладнання замовника, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
Пунктом 1.3 договору визначено, що перелік послуг, необхідних товарів та їх ціна визначається сторонами та вказується в попередньому наряд-замовленні чи рахунку, які є невід'ємною частиною цього договору. Сторони погоджуються із тим, шо попереднє наряд-замовлення є орієнтованим та може змінюватися за умов і в порядку, визначеному цим договором. Сторони домовились, що визначена ними ціна послуг та товарів, яка визначається сторонами за цим договором, відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Замовлення на поставку оформлюється замовником на підставі діючих на цей день цін виконавця. Замовник оформлює замовлення із зазначенням коду та назви товарів по каталогу виробника та необхідної кількості за позиціями. Замовлення можуть передаватися (надсилатися) іншій стороні в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком або за електронною поштою (п. 2.1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1.2 договору виконавець підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені замовнику у відповідні строки з інших складів виконавця. При постачанні по передплаті виконавець одночасно з підтвердженням замовлення надає замовнику рахунок на оплату.
Пунктом 2.1.3 договору визначено, що замовлення, підтвердження замовлення та рахунок на оплату (п. п. 2.1, 2.2 договору) можуть передаватися (надсилатися) іншій стороні в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком або електронною поштою.
Замовлення, підтвердження замовлення та рахунок на оплату є попередніми документами стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки (в тому числі поставки товару, строків та умов оплати товару (п. 2.1.4 договору).
Згідно з п. 2.1.5 договору конкретні поточні питання вирішуються представниками сторін в робочому порядку, в тому числі за телефонним зв'язком.
Положеннями п. 2.2.1 договору встановлено, що поставка здійснюється самовивозом товару замовником зі складу виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок замовника 100% загальної вартості товару.
За п.2.2.2 договору виконавець може здійснити доставку товару замовнику своїми транспортними засобами за додаткову оплату, що також зазначається у додатках до цього договору.
Відповідно до п. 2.2.3 договору сторони можуть в додатках до цього договору визначити інший порядок поставки товару
Пунктом 4.8 договору передбачено, що оплата за послуги та товари здійснюється в гривнях, у безготівковій форми за банківськими реквізитами виконавця, зазначеними у даному договорі або у рахунку на оплату. Спосіб оплати - 100 % попередня оплата, в наступному порядку: протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту(дати) отримання замовником рахунку на оплату.
Згідно з п. п. 4.12, 4.14, 4.15 договору ціни наданих послуг та товарів вважаються остаточно визначеними сторонами в акті наданих послуг (видатковій накладній), які є невід'ємною частиною цього договору При проведенні поставки з відстроченням платежу, про що сторони укладають додаток до цього договору, замовник оплачує вартість товару протягом строку, зазначеного у видатковій товарній накладній або додатку до цього договору, після приймання зазначеної партії замовником від виконавця (дати підписання замовником накладної виконавця). При проведенні поставки з оплатою "за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений), про що сторони укладають додаток до цього договору, замовник повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.
За умовами пункту 5.2.3 договору замовник зобов'язаний прийняти послуги і товари та оплатити їх та інші послуги виконавця у порядку та у строки, передбачені цим договором.
Пунктом 7.3 договору визначено, що при простроченні оплати послуг або товару замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку до цього договору.
Відповідно до п. 7.6 договору при простроченні оплати більше одного місяця, виконавець має право, крім стягнення передбачених п.7.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з замовника штраф у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків від суми заборгованості.
Договір набирає чинності (вступає в дію) з дати його підписання та скріплення печатками сторін та /діє до кінця поточного року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявила про намір його припинення, то договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 10.1 договору).
Згідно з п. 10.2 договору сторони домовились вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури) товару, термінів та умов поставки, строків оплати товару осіб, що підписують від імені сторін накладні або інші двосторонні документи, які є невід'ємною частиною цього договору.
Положеннями п. 10.3 договору визначено, що всі зміни, доповнення й додатки до договору є його невід'ємною частиною, мають переважну силу перед раніше укладеними доповненнями і додатками, і вступають у дію, якщо зроблені в письмовій формі, містять дату прийняття і підписи повноважних представників сторін, завірені печатками, якщо інше не встановлено у цьому договорі, самих доповненнях та додатках або у чинному в Україні законодавстві. Після підписання цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та інші документи з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братись до уваги в цілях тлумачення положень даного договору.
26.10.2020 між ТОВ "Індастріал Трейд" та ТОВ "С-Транс Авто" підписано додаток №1 до договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020, яким визначено схему виконання сторонами договору у частині постачання товару та/або надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки.
Зокрема, додатком передбачено, що в межах терміну дії цього додатку виконавець поставляє замовнику частини для вантажних автомобілів та сільськогосподарської техніки, автохімію, мастила (оливи), шини, супутні товари для автотранспорту тощо (далі за текстом "товар") та/або налає останньому послуги щодо ремонту, сервісного обслуговування або дефектування одиниць техніки, окремих вузлів та/або агрегатів техніки, чи іншого обладнання замовника. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника) згідно Інкотермс 2000 року (п. 1.1).
В момент поставки виконавець надає замовнику товарну накладну. Після проведення ремонту та технічного обслуговування виконавець надає замовнику надає акт надання послуг (п. 1.2).
Товар та/або надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки, в межах дії цього додатку до договору, може здійснюватись на умовах відстрочення оплати вартості товару та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки. Загальна поточна сума заборгованості замовника з оплати вартості поставленого товару та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки за цим додатком до договору не може перевищувати суму в розмірі 50000,00 (п'ятидесяти тисяч) гривень. Виконавець має право відмовити у відвантаженні товарів та/або наданні послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки у разі перевищення вказаної суми заборгованості (п. 1.3).
Замовник зобов'язаний оплатити повну вартість поставленого товару та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки за кожною окремою накладною протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідного товару та/або наданих послуг (п. 1.4).
У разі неотримання виконавцем в строк, визначений п. 1.4 цього додатку, оплати за поставлений товар та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченої в строк вартості поставленого товару та/або послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки. Крім того, у разі прострочення оплати за умовами п. 1.4 цього додатку понад десять календарних днів, замовник зобов'язується оплатити виконавцю штраф у розмірі 25% від суми несплаченої в строк вартості поставленого товару та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки. При цьому замовник не звільняється від зобов'язання сплатити неоплачені рахунки. У разі прострочення на строк понад сорок календарних днів виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких визначений цим додатком, замовник зобов'язується сплатити виконавцю 26% відсотків річних за кожен день прострочення по день повного погашення боргу (п. 1.5).
Цей додаток вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до повного взаєморозрахунку сторін. У разі відсутності до дати закінчення строку дії додатку повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання додатку, термін дії цього додатку вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.
Договір поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 та додаток до нього підписані представниками та скріплені печатками сторін.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 151064,03грн, відповідно до видаткових накладних: №12000002154 від 31.03.2021 на суму 32400,00грн; №12000002181 від 31.03.2021 на суму 4366,10грн; №12000002239 від 01.04.2021 на суму 39698,40грн; №12000002285 від 03.04.2021 на суму 47500,80грн; №12000002300 від 05.04.2021 на суму 237,60грн; №12000002317 від 05.04.2021 на суму 8760,00грн; №12000002360 від 06.04.2021 на суму 8580,00грн; №12000002376 від 07.04.2021 на суму 7996,80грн; №12000002386 від 07.04.2021 на суму 998,35грн; №12000002410 від 08.04.2021 на суму 525,98грн.
Позивач зазначає, що відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, на підставі чого ТОВ "Індастріал Трейд" зверталося до ТОВ "С-Транс Авто" з вимогою про погашення існуючої заборгованості листом-претензією від 09.08.2021 №20210809 та листом-повідомленням про підготовку судового процесу від 02.11.2021 №20211102.
Разом з тим, докази надіслання зазначених листів позивачем до матеріалів справи не надано.
Оскільки ТОВ "С-Транс Авто" не здійснило оплату за поставлений товар, ТОВ "Індастріал Трейд" звернулося до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/1694/22 позовні вимоги задоволено повністю з підстав, що зазначені вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 судом апеляційної інстанції встановлено, що він є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору надання послуг.
Частиною 2 ст. 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Спір у даній справи виник у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, на виконання умов договору ТОВ "Індастріал Трейд" поставило відповідачу товар на загальну суму 151064,03грн, відповідно до видаткових накладних: №12000002154 від 31.03.2021 на суму 32400,00грн; №12000002181 від 31.03.2021 на суму 4366,10грн; №12000002239 від 01.04.2021 на суму 39698,40грн; №12000002285 від 03.04.2021 на суму 47500,80грн; №12000002300 від 05.04.2021 на суму 237,60грн; №12000002317 від 05.04.2021 на суму 8760,00грн; №12000002360 від 06.04.2021 на суму 8580,00грн; №12000002376 від 07.04.2021 на суму 7996,80грн; №12000002386 від 07.04.2021 на суму 998,35грн; №12000002410 від 08.04.2021 на суму 525,98грн.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами п. 1.4 додатку №1 до договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 визначено, що замовник зобов'язаний оплатити повну вартість поставленого товару та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки за кожною окремою накладною протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідного товару та/або наданих послуг.
Разом з тим, доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 151064,03грн до суду сторонами не надано.
Щодо доводів скаржника, що видаткові накладні, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, підписані неуповноваженою особою, судова колегія зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні №12000002154 від 31.03.2021; №12000002181 від 31.03.2021; №12000002239 від 01.04.2021; №12000002285 від 03.04.2021; №12000002300 від 05.04.2021; №12000002317 від 05.04.2021; №12000002360 від 06.04.2021; №12000002376 від 07.04.2021; №12000002386 від 07.04.2021; №12000002410 від 08.04.2021 від імені відповідача підписані Головановим Олексієм та скріплені печаткою ТОВ "С-Транс Авто". Інформація щодо довіреності зазначеної особи у видаткових накладних не вказана. Копії довіреності, якою Голованова О. уповноважено на отримання товару, до матеріалів справи сторонами не надано.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 позивачем також поставлено товар за видатковими накладними: №12000005757 від 23.10.2020 на суму 14400,00грн; №12000006434 від 21.11.2020 на суму 21991,10грн; №12000001118 від 22.02.2021 на суму 696,00грн; №12000000924 від 15.02.2021 на суму 6665,98грн.
Зазначені видаткові накладні також підписані Головановим Олексієм та скріплені печаткою відповідача.
Позивачем виставлено відповідачу на оплату товару, поставленого згідно вказаних накладних, рахунки: №11000016237 від 23.10.2020 на суму 14400,00грн; №11000018001 від 19.11.2020 на суму 21991,10грн; №11000002940 від 22.02.2021 на суму 696,00грн; №11000002344 від 12.02.2021 на суму 6665,98грн.
Зазначені рахунки сплачені відповідачем відповідно до платіжних інструкцій №563 від 11.06.2021, №562 від 11.06.2021, №1208 від 23.12.2020, №339 від 16.11.2020.
Тобто, відповідачем здійснено виконання зобов'язання з оплати за товар, поставлений за видатковими накладними, що підписані зі сторони відповідача Головановим О.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи зазначене, поведінку відповідача з оплати отриманого за видатковими накладними №12000005757 від 23.10.2020; №12000006434 від 21.11.2020; №12000001118 від 22.02.2021; №12000000924 від 15.02.2021 товару, та заперечення щодо оплати товару, отриманого за видатковими накладними №12000002154 від 31.03.2021; №12000002181 від 31.03.2021; №12000002239 від 01.04.2021; №12000002285 від 03.04.2021; №12000002300 від 05.04.2021; №12000002317 від 05.04.2021; №12000002360 від 06.04.2021; №12000002376 від 07.04.2021; №12000002386 від 07.04.2021; №12000002410 від 08.04.2021 з підстав їх підписання неуповноваженою особою, враховуючи, що всі зазначені вище видаткові накладні підписані однією собою, можна вважати суперечливою поведінкою покупця, що має на меті ухилення від виконання своїх зобов'язань за договором.
При цьому відповідач, заперечуючи щодо наявності у Голованова О. повноважень на підписання видаткових накладних від імені відповідача, жодним чином не пояснив підстав часткового визнання таких видаткових накладних та подальшої оплати відображених у них поставок.
Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача про підписання видаткових накладних неуповноваженою особою, оскільки поведінка відповідача щодо схвалення дій з отримання за підписом Голованова О. товару шляхом його оплати викликала у позивача впевненість, що товар отримується особою, яка має відповідні повноваження.
На підставі викладеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача основної заборговаонсті у розмірі 151064,03грн.
Твердження скаржника, що до матеріалів справи позивачем надано не товарно-транспорті накладні, а експрес-накладні ТОВ "Нова Пошта", судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно до умов договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 та положень чинного законодавства доказом здійснення поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем є саме видаткові накладні, підписані представниками сторін. Товарно-транспорті накладні чи експрес-накладні є доказом надання виключно транспортних/поштових послуг перевізником позивачу та підтверджують фізичне переміщення товару.
Крім того, судова колегія зауважує, що заперечуючи проти наданих позивачем експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта", з яких вбачається направлення ТОВ "Індастріал Трейд" до ТОВ "С-Транс Авто" автозапчастин та отримання поштових відправлень здебільшого директором відповідача Суржиком С.Б., відповідачем не надано належних обґрунтувань, що ж саме отримано директором від позивача, не надано доказів укладення між позивачем та відповідачем інших договорів, на виконання вимог яких могли бути здійснені зазначені відправлення.
Посилання відповідача на ненадання до матеріалів справи замовлень та рахунків на оплату судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки уклавши додаток №1 від 26.10.2020 до договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020, сторонами погоджено схему виконання договору сторонами в частині, зокрема, постачання товару, яка є відмінною від порядку, визначеного договором поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020. Зокрема, сторони передбачили можливість здійснення поставки на умовах відстрочення платежу та визначили, що замовник зобов'язаний оплатити повну вартість поставленого товару за кожною окремою накладною протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідного товару (п. 1.4).
З цих же підстав судова колегія відхиляє доводи відповідача, що поставка товару мала бути здійснена позивачем тільки після 100% передоплати відповідача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, судова колегія зазначає про таке.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частини 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.5 додатку №1 до договору поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 у разі неотримання виконавцем в строк, визначений п. 1.4. цього додатку, оплати за поставлений товар та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченої в строк вартості поставленого товару та/або послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки. Крім того, у разі прострочення оплати за умовами п. 1.4 цього додатку понад десять календарних днів, замовник зобов'язується оплатити виконавцю штраф у розмірі 25% від суми несплаченої в строк вартості поставленого товару та/або наданих послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів та сільськогосподарської техніки. При цьому замовник не звільняється від зобов'язання сплатити неоплачені рахунки. У разі прострочення на строк понад сорок календарних днів виконання грошових зобов'язань, строк виконання яких визначений цим додатком, замовник зобов'язується сплатити виконавцю 26% відсотків річних за кожен день прострочення по день повного погашення боргу.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 12145,43грн; штраф 25% у розмірі 37766,02грн; інфляційні втрати у розмірі 38528,37грн; 26% відсотків річних у розмірі 50610,49грн.
Здійснивши перевірку розрахунку 26% річних та інфляційних втрат, судом апеляційної інстанції встановлено, що він є арифметично правильнимим, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 38528,37грн та 26% відсотків річних у розмірі 50610,49 грн.
Перевіривши правильність нарахування пені (в межах зазначеного заявником періоду), судом встановлено, що заявлена до стягнення сума не перевищує розрахункову, а тому висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 12145,43 грн є обґрунтованим.
Оскільки розрахунок позивача в частині стягнення 25% штрафу в розмірі 37766,02 грн є арифметично правильним та відповідає умовам договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 37766,02 грн штрафу.
Доводи скаржника, що стягнення 26% річних суперечить ст. 61 Конституції України, судова колегія відхиляє з огляду на таке.
Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Судова колегія наголошує, що згідно з положеннями статті 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідач, користуючись правами, визначеними, зокрема ст. 627 та ст.628 ЦК України, уклав договір поставки та надання послуг №1500658-С від 26.10.2020 та додаток №1 до нього та з доброї волі погодився на викладені у них умови, в тому числі і щодо нарахування 26% річних, передбачених умовами додатку №1 до договору.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не розглянув питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій судова колегія вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Крім того, необґрунтоване зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки та штрафу як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Частиною 3 ст. 13 ГПК Украни визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до суду першої інстанції не звертався із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, доказів, які б свідчили про наявність у боржника обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надав. А тому у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "С-Транс Авто" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/1694/22 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс Авто" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 у справі №922/1694/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 12.04.2023.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза