04 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/3211/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.
за участі секретаря судового засідання Соляник Н.В.
представники учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 208Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі № 922/3211/21, постановлену у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Яризько В.О., дата підписання повного тексту ухвали - 11.01.2023,
за заявою ФОП Мирошника Володимира Івановича
до ТОВ "Челендж Трейд"
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі № 922/3211/21 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора ( вх. №472/23 від 09.01.2023).
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі №922/3211/21. Повернути справу №922/3211/21 до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора ( вх. №472/23 від 09.01.2023) по суті у новому складі суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі №922/3211/21 про відмову у прийнятті до розгляду заяви апелянта про заміну кредитора ( вх. №472/23 від 09.01.2023) була прийнята без призначення судового засідання та без участі заявника та сторін у справі. Між тим, рішення про заміну чи відмову у заміні кредитора у справі має прийматися судом з призначенням судового засідання задля забезпечення сторонами процесуальних прав.
Апелянт зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд незаконно відмовив в доступі до правосуддя, що унеможливило реалізацію апелянтом процесуальних прав щодо надання суду доводів, пояснень та аргументів у гласному судовому засіданні.
За таких обставин, на думку скаржника, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у будь-якому випадку на підставі п.3 ч.3 ст. 277 ГПК України, як така, що прийнята господарським судом за відсутності апелянта, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Скаржник зазначає, що стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства не містить прямої заборони заміни кредитора у справі про банкрутство у разі його закриття чи не відкриття з будь-яких підстав.
Таким чином, висновок місцевого господарського суду про можливість заміни кредитора у справі про банкрутство виключно у разі наявності відкритого провадження у справі про банкрутство не відповідає приписам ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства.
Апелянт, звертаючись з заявою про заміну кредитора, посилався не тільки на ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, але й на ч. 1 ст. 52 ГПК України, згідно якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Будь-яка стадія судового процесу означає, на думку апелянта, що правонаступник може бути залучений, замінений, у тому числі у невідкритій справі про банкрутство.
Задля процесуальної можливості апеляційного та касаційного оскарження вищевказаних судових рішень, ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про заміну кредитора, саме у цьому полягає порушений процесуальний інтерес ОСОБА_1 щодо заміни, оскільки первісний кредитор ОСОБА_2 не може оскаржити вищевказані судові рішення через свою смерть (встановлено судовими рішеннями у справі).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі № 922/3211/21. Розгляд справи призначено на 04.04.2023.
04.04.2023 до Східного апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від апелянта надійшло клопотання/заява, у якій останній просить врахувати при прийнятті судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у п.80 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 922/2654/21, а саме: « 80. Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.»
Відповідне заява розглянута судом апеляційної інстанції та долучена до матеріалів справи.
Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, явка сторін у судове засідання по даній справі не була визнана судом обов'язковою.
Отже, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, натомість складено протокол судового засідання (ст.223 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є ухвала господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі № 922/3211/21 про відмову у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2021 відмовлено в відкритті провадження у справі за заявою фізичної особи - підприємця Мирошника Володимира Івановича про банкрутство товариства обмеженою відповідальністю "Челендж Трейд", код 39682076.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданої від імені кредитора - ФОП Мирошника В.І. адвокатом В. Донде, на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/3211/21.
Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/3211/21 - закрито.
Отже, на даний час ухвала господарського суду від 27.10.2021, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство товариства обмеженою відповідальністю "Челендж Трейд" не скасована та є чинною.
В поданій заяві ОСОБА_1 просить замінити кредитора у справі № 922/3211/21 посилаючись у тому числі на ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 6 статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, процесуальні норми, які містить Закон про банкрутство, є спеціальними та підлягають переважному застосуванню щодо норм ГПК України, які регулюють подібні правовідносини у позовному провадженні.
Провадження у справах по банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, спеціфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняється від позовного.
Частиною 1 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначена можливість застосування до боржника таких судових процедур банкрутства: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
За приписами ст.43 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі.
Оскільки законодавцем не передбачено окремого визначення поняття "стадії провадження у справі про банкрутство", колегія суддів вважає, що для цілей законодавства про банкрутство поняття "судових процедур банкрутства" та "стадій провадження у справі про банкрутство" є синонімами та використовуються для надання права учаснику чи правонаступнику кредитора реалізувати своє право про заміну кредитора правонаступником у процедурах розпорядження майном боржника; санації боржника; ліквідації банкрута.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до ст. 47 КУзПБ тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Відтак, питання щодо можливості здійснення правонаступництва вимог кредитора до боржника може бути подана на будь-якій стадії провадження у справі, але до моменту закриття відповідного провадження.
Однак у даній справі провадження у справі про банкрутство взагалі не відкривалося і його не існувало на день винесення оскарженої ухвали. Аналогічно провадження не існує на час вирішення колегією суддів апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19 Конституції України, які є нормами прямої дії, суд діє в межах своєї компетенції, що у даному випадку свідчить про неможливість заміни сторони в силу відсутності самого провадження.
Що стосується посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №922/2654/21, колегія суддів апеляційної інстанції вважає цю правову позицію не релевантною даному спору, оскільки в справі ВС оскаржувалась постанова Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, якою була скасована ухвала господарського суду Харківської області від 30.11.2021 у справі № 922/2654/21 про закриття провадження у справі про банкрутство, а справу №922/2654/21 направлено до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду. Цією постановою касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі №922/2654/21 залишено без змін.
Тобто провадження у справі №922/2654/21 про банкрутство ТОВ "Укрінвест-Трейдінг" є відкритим та триває.
А у даній справі, яка розглядається колегією суддів САГС, провадження у справі ніколи не відкривалося.
Колегія суддів зауважує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16).
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Тому колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на вищезазначену постанову Верховного Суду, оскільки у зазначеній скаржником справі, на відміну від цієї справи, обставини справи є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі із справою, що розглядається та свідчить про відсутність підстав для врахування відповідного правового висновку під час вирішення цього спору.
Таким чином, твердження скаржника в апеляційній скарзі, що стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства не містить прямої заборони заміни кредитора у справі про банкрутство у разі його закриття чи не відкриття з будь - яких підстав, спростовується вищевикладеним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора.
Разом з тим, колегія суддів вважає недоцільним посилання скаржника в апеляційній скарзі, зокрема, на норми ст. 52 ГПК України, оскільки процесуальне правонаступництво за цією нормою допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на те, що оскаржувана ухвала про відмову у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора була прийнята без призначення судового засідання та без участі заявника та сторін у справі, оскільки дане твердження не ґрунтується на положеннях статті 52 ГПК України та статей 7, 43 КУзПБ, враховуючи наступне.
Процесуальне правонаступництво у розумінні ст.52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило би приписам ст.42 ГПК України стосовно прав сторін у судовому процесі.
Разом з тим, нормами ст. 43 КУзПБ не передбачено вирішення питання щодо процесуального правонаступництва з призначенням судового засідання.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що клопотання про заміну сторони - кредитора ФОП Мирошника В.І. на його правонаступника ОСОБА_1 та питання про те, чи набула заявниця право вимоги до боржника замість ініціюючого кредитора може бути вирішено тільки при розгляді справи по суті.
ОСОБА_1 , яка вважає себе новим кредитором замість ОСОБА_2 по відношенню до боржника, не позбавлена права ініціювати відкриття справи про банкрутство боржника в разі його неплатоспроможності.
Таким чином, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права та норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі № 922/3211/21залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.01.2023 у справі № 922/3211/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.04.2023
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк