вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" квітня 2023 р. Справа №910/11936/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Дикун Д.А.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнірон"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023
у справі №910/11936/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнірон"
про стягнення 799 999,92 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продагротрейд" (далі - ТОВ "Продагротрейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнірон" (далі - ТОВ "Юнірон") про стягнення 489 440,00 грн основного боргу, 144 725,42 грн пені, 56 240,00 грн штрафу, 97 574,76 грн інфляційних втрат, 12 019,74 грн трьох процентів річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається порушення відповідачем умов договору від 23.12.2021 №ПП-23/12-2021 в частині повної оплати за товар. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 25.01.2022 по 04.11.2022 у розмірі 144 725,42 грн та штраф у розмірі 56 240,00 грн згідно з пунктом 8.2 договору, три проценти річних за період з 25.01.2022 по 04.11.2022 у розмірі 12 019,74 грн та інфляційні втрати з січня по листопад 2022 року у розмірі 97 574,76 грн, нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України (далі - ЦК України).
Також позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11936/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Юнірон" на користь ТОВ "Продагротрейд" 489 440,00 грн основного боргу, 144 725,42 грн пені, 56 240,00 грн штрафу, 97 574,76 грн інфляційних втрат, 12 019,74 грн трьох процентів річних, а також 12 000,00 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за спірним договором у розмірі 489 440,00 грн, а тому позовні вимоги ТОВ "Продагротрейд" про стягнення вказаної суми боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції погодився із заявленими позивачем до стягнення сумами пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, ТОВ "Юнірон" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Продагротрейд" у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 799 999,92 грн.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині розгляду позову в межах заявлених вимог, які складали суму стягнення, а саме 799 999,92 грн, у той час як загальна сума задоволених вимог в резолютивній частині рішення складає 811 999,82 грн. Також скаржник вказує на неналежне його повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції належним чином, повно та всебічно не дослідив обставини щодо причин затримки розрахунків у зв'язку з військовим станом, дестабілізуючих процесів на ринку нафтопродуктів, наявності непереборної сили.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023, апеляційну скаргу ТОВ "Юнірон" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11936/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юнірон" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22.
Матеріали справи №910/11936/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду 27.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Юнірон" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 17.03.2023 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.04.2023 о 12 год 00 хв.
20.03.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційної інстанції скаргу ТОВ "Юнірон" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 ухвалено на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, Також, позивач вказує, що відповідачем не наведено належних доказів настання форс-мажорних обставин, які підтверджують звільнення від відповідальності.
Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 №910/11936/22 на його електронну адресу.
Згідно з частинами 3, 6, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Доказів зміни електронної адреси відповідачем суду не подано.
З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у добровільному порядку. На що також звертає увагу учасників процесу Верховний Суд у своїх ухвалах від 12.10.2022 у справі №910/14311/21, від 12.10.2022 у справі №910/14469/21, від 12.10.2022 у справі №922/2017/17.
Крім того, Верховий Суд в ухвалі від 22.08.2022 у справі №916/2731/21 вказав, що відповідно до рішення Ради Суддів України від 05.08.2022 з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендовано судам, зокрема у випадках, коли адвокат, нотаріус, приватний виконавець, арбітражний керуючій, судовий експерт, державний орган, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального секторів економіки, який бере участь у справі, не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - вимагати зареєструвати таку офіційну електронну адресу для подальшого направлення судом процесуальних документів в електронній формі; виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання). Закликано усіх учасників судових проваджень, зокрема - з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал "Електронного кабінету" для ознайомлення з поданими документами в електронній формі.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/11936/22 розглядається за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 11.04.2023 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ТОВ "Юнірон" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.12.2021 між ТОВ "Продагротрейд" (постачальник) та ТОВ "Юнірон" (покупець) укладено договір №НП-23/12-2021, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити пальне (нафтопродукти) (далі - товар) на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в додаткових угодах, які оформлюються на кожну окрему партію товару.
До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюється видаткова накладна на товар та/або акт приймання-передачі товару, підписані сторонами (пункт 1.1 договору).
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.3 договору номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються за домовленістю сторін на базі письмової заявки покупця та зазначаються в додатках, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід'ємну частину договору. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін.
За умовами пункту 4.1 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар. Ціна товару, що поставляється, встановлюється на момент виписки рахунку та/або складання додаткової угоди не може бути змінена за умови додержання покупцем строків оплати. У випадку прострочення строків оплати постачальник залежно від кон'юнктури ринку може змінити ціну, попередивши при цьому покупця і перевиставивши при цьому рахунок та/або змінити умови додаткової угоди.
Поставка товару здійснюється партіями, згідно із заявками покупця на поставку товару та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару (пункт 5.5 договору).
Відповідно до пункту 7.1 договору покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до даного договору. У випадку якщо товар було поставлено покупцю без попередньої оплати його вартості, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару протягом 2 банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до даного договору.
Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 7.4 договору).
Згідно з пунктом 7.5 договору кожна зі сторін зобов'язується протягом 5 робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акта звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні, чи в той же термін направляти свої мотивовані зауваження до акта звірки взаєморозрахунків.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставленням печаток сторін та діє до 23.12.2023 (пункт 12.6 договору).
На виконання умов договору позивачем у період з 25.12.2021 по 14.01.2022 поставлено відповідачу товару на загальну суму у розмірі 1 775 230,00 грн, а саме:
- 25.12.2021 постачальником здійснено поставку товару на суму 270 050,00 грн, у т.ч. ПДВ - 45 008,33 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 25.12.2021 №0000-001475/1704, видатковою накладною від 25.12.2021 №1475 та рахунком на оплату від 23.12.2021 №1311;
- 30.12.2021 постачальником здійснено поставку товару на суму 425 680,00 грн, у т.ч. ПДВ - 70 946,67 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 30.12.2021 №0000-001489/1705, видатковою накладною від 30.12.2021 №1489 та рахунком на оплату від 30.12.2021 №1346;
- 05.01.2022 постачальником здійснено поставку товару на суму 127 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 21 166,67 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 05.01.2022 №0000-000011/1706, видатковою накладною від 05.01.2022 №11 та рахунком на оплату від 05.01.2022 №7;
- 12.01.2022 постачальником здійснено поставку товару на суму 313 800,00 грн, у т.ч. ПДВ - 52 300,00 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 12.01.2022 №0000-000022/1707, видатковою накладною від 12.01.2022 №22 та рахунком на оплату від 11.01.2022 №20;
- 14.01.2022 постачальником здійснено поставку товару на суму 618 700,00 грн, у т.ч. ПДВ - 103 116,67 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 14.01.2022 №0000-000026/1708, видатковою накладною від 14.01.2022 №26 та рахунком на оплату від 14.01.2022 №29.
З виписок по рахунку, долучених позивачем до позовної заяви, вбачається, що з 24.12.2021 по 31.10.2022 відповідачем сплачено на користь позивача кошти за поставлений відповідно до спірного договору товар у загальній сумі - 1 265 790,00 грн.
У той же час, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою визначено умови розрахунків - 100% оплата товару до 24.01.2022 включно.
26.01.2022 позивачем направлено на електронну пошту відповідача, яка вказана у розділі 13 договору, акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2021-26.01.2022, з якого вбачається, що станом на 26.01.2022 у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 582 000,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач, частково оплативши товар, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, решту коштів за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 489 440,00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач повного розрахунку за отриманий товар не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Юнірон" 489 440,00 грн основної заборгованості. Крім того, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем нараховано 144 725,42 грн пені та 56 240,00 грн штрафу на підставі пункту 8.2 договору, а також 97 574,76 грн інфляційних втрат та 12 019,74 грн трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти та оплатити такий товар на умовах викладених у спірному договорі.
Матеріалами справи підтверджено, що за договором від 23.12.2021 №НП-23/12-2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними на загальну суму 1 775 230,00 грн.
Вказані видаткові накладні підписано з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У додатковій угоді №1 до договору сторони узгодили, що розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений до 24.01.2022 включно.
Крім того, відповідно до пункту 7.5 договору кожна зі сторін зобов'язується протягом 5 робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акта звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні, чи в той же термін направляти свої мотивовані зауваження до акта звірки взаєморозрахунків.
Як зазначає позивач, відповідач жодним чином не відреагував на вказаний вище акт звірки взаєморозрахунків, будь-яких зауважень щодо такого акта від останнього на електронну чи поштову адресу не надходило.
Судом встановлено, що акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2021 по 26.01.2022 підписано лише зі сторони позивача та не підписано відповідачем.
У той же час, з виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем частково здійснювалась оплата заборгованості, зокрема, 13.09.2022, 22.09.2022, 18.10.2022 та 31.10.2022 ТОВ "Юнірон" у призначенні платежу зазначалось "погашення кредиторської заборгованості згідно акту звірки", чим останній фактично підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, а також сплатою на користь позивача грошових коштів у період з 24.12.2021 по 31.10.2022 на загальну суму 1 265 790,00 грн, що підтверджується реєстром платежів від відповідача від 04.11.2022.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.
Враховуючи загальну вартість поставленого позивачем товару за видатковими накладними від 25.12.2021 №1475, від 30.12.2021 №1489, від 05.01.2022 №11, від 12.01.2022 №22 та від 14.01.2022 №26 та фактично сплачену відповідачем суму коштів за поставлений товар, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, у ТОВ "Юнірон" наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 489 440,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 489 440,00 грн, оскільки вимоги позивача про стягнення заборгованості на момент ухвалення рішення відповідачем не погашено, також колегія суддів розцінює часткові оплати відповідача за договором від 23.12.2021 №НП-23/12-2021, як визнання ним основного боргу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі відповідачем не заперечується факт існування заборгованості за договором від 23.12.2021 №НП-23/12-2021 на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
Також, позивач просить стягнути з відповідача за період з 25.01.2022 по 04.11.2022 три проценти річних в сумі 12 019,74 грн та 97 547,76 грн інфляційних втрат за період з січня по листопад 2022 року.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини 5 статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, нарахованих за період з 25.01.2022 по 04.11.2022, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі 12 019,74 грн, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.
Враховуючи положення частини 2 статті 237 ГПК України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.
Суд першої інстанції здійснив розрахунок інфляційних втрат, та встановив, що розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з січня по листопад 2022 року в розмірі 97 574,76 грн враховуючи положення частини 2 статті 237 ГПК України.
Також, позивач за порушення виконання грошового зобов'язання просить стягнути з відповідача 56 240,00 грн штрафу, а також пеню у розмірі 144 725,42 грн, нараховану за період з 25.01.2022 по 04.11.2022, на підставі пункту 8.2 договору.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Положеннями пункту 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).
Відповідно до пункту 8.2 договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатковими угодами до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Таким чином, позивач правомірно нарахував пеню за період з 25.01.2022 по 04.11.2022.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 144 725,42 грн за загальний період з 25.01.2022 по 04.11.2022, погоджується з судом першої інстанції, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Разом із тим, згідно з пунктом 8.2 договору, у випадку, якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, протягом 3-х днів з дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок штрафу, вказує, що даний розрахунок був здійснений арифметично вірно, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 56 240,00 грн штрафу.
Відповідач в апеляційній скарзі, зокрема, зазначає що судом першої інстанції порушені вимоги частини 3 статті 2 ГПК України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, порушено принцип змагальності, оскільки відповідачу стало відомо про існування цієї справи лише 08.02.2023 після ознайомлення директора товариства зі змістом рішення суду на сайті "Судова влада України" в розділі "Реєстр судових рішень".
Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд відхиляє посилання скаржника на неналежне його повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанцій, та наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду з огляду на таке.
Згідно з частиною 4 статті 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі від 14.11.2022 направлялася судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, кімн. 709.
Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції поштове відправлення №0105493088889, яким відповідачу направлялася ухвала від 14.11.2022 про відкриття провадження у справі, не була вручена під час доставки, причина невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Подібний за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21.
При цьому, відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4 частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №916/939/15-г.
З огляду на викладене, суд відхиляє як необґрунтовані аргументи скаржника про неналежне його повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки місцевий господарський суд здійснив всі передбачені процесуальним законом дії щодо повідомлення ТОВ "Юнірон" про розгляд справи №910/11936/22.
Щодо доводів ТОВ "Юнірон" про неприйняття місцевим господарським судом до уваги форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0.-7.1, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У пункті 10.1 договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (виникнення непереборної сили, яка не залежить від дій сторін, а саме: війни, військових дій, блокади ембарго, пожежі, повені та інших стихійних лих чи сезонних явищ, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, зміни національного законодавства, обмежень, введених органами державної влади), які роблять неможливим виконання сторонами своїх обов'язків, сторони звільняються від виконання своїх обов'язків на час дії вказаних обставин. У випадку, якщо дія вказаних обставин продовжується більш ніж на 30 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за це при умові, що вона сповістила про це іншу сторону не пізніше ніж за 7 днів до розірвання.
Згідно з пунктом 10.2 договору достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Виникнення вищевказаних обставин не є підставою для відмови покупця від сплати за товар, поставлений до їх виникнення.
Відповідно до статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За приписами частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Проте, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану або інші обставини є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати товару, відповідач не надав. ТОВ "Юнірон" також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов'язання по договору, або неможливості вчинення цієї дії.
Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції статті 14 ГПК України, в частині розгляду позову в межах заявлених позовних вимог у сумі 799 999,92 грн, в той час як загальна сума задоволених вимог в резолютивній частині рішення складає 811 999,92 грн, відхиляються судовою колегією з огляду на таке.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 повністю задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь позивача 799 999,92 грн, з яких: 489 440,00 грн - основний борг, 144 725,42 грн - пеня, 56 240,00 грн - штраф, 97 574,76 грн - інфляційних втрати, 12 019,74 грн - три проценти річних, а також стягнуто з відповідача 12 000,00 грн судового збору.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Суд розподіляє судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" і статті 129 ГПК України.
Таким чином, судові витрати не є самостійними позовними вимогами та не входять до ціни позову.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнірон" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11936/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнірон".
4. Матеріали справи №910/11936/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2023.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова