Справа № 953/1748/23 (1-кс/953/1968/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/437/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строків тримання під вартою
04 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України,-
Оскаржуваною ухвалою постановлено клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № 12022221170001921 від 18.06.2022 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів - тобто до 13 травня 2023 року включно.
Зобов'язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 , негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії ухвали до 13.05.2023 року включно.
Зобов*язати медичну частину Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд підозрюваного ОСОБА_9 , про результати повідомити суд.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя врахувала наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ст. 177 КПК України та вважав, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Також слідчий суддя констатував, що наявність зазначеного у клопотанні ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України щодо можливості перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином (шляхом нез*явлення до слідчого, прокурора, суду) не підтверджена будь-якими належними обґрунтуваннями та є безпідставним, а тому наявність даного ризику відхилено.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисники ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою адвокат ОСОБА_7 просила змінити запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації із покладенням обов'язків з носіння засобів електронного контролю, а адвокат ОСОБА_8 просила обрати ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у межах строку досудового розслідування.
Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.
Зокрема, сторона захисту в апеляційних скаргах посилалась на те, що суд першої інстанції проігнорував наявність клопотання сторони захисту та не прийняв щодо нього будь-якого рішення. Зазначив, що суд першої інстанції не надав аналізу доводам сторони захисту.
Вважає, що ризики, які слідчий зазначив у своєму клопотанні є недоведеними. Також захисники вважає, що слідчий суддя не навів обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, захисників, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних причин.
Слідчий суддя дійшов вірного висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України; наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатність застосування до ОСОБА_9 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (т. 2 а.с. 95-97).
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційних скарг захисників щодо відсутності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та про необґрунтоване застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є неспроможними, оскільки саме такий запобіжний захід був застосований до підозрюваного попередньою ухвалою.
Належного обґрунтування на інші нові обставини, які б свідчили про те, що заявлені ризики зменшились та не виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою, апеляційна скарга не містить.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою продовження тримання під вартою ОСОБА_9 є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
За викладених обставин у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що саме запобіжний захід у виді продовження тримання підозрюваної під вартою на даному етапі досудового розслідування в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_9 є недостатнім.
Ст. 198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.
Кваліфікація скоєного може бути змінена лише в порядку передбаченому КПК України, під час досудового розслідування, а всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, вірність кваліфікації скоєного, питання винності чи не винності ОСОБА_9 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного слідчий суддя врахував сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України; дані про особу підозрюваного; вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 з чим погоджується і апеляційний суд.
Слідчим та прокурором доведена наявність обставин, які об'єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.
Слідчим суддею вимоги ч. 1 ст. 197 КПК України дотримано.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Дана норма є імперативною.
Не дотримання вимог, ч. 3 ст. 295 КПК України, з боку слідчого чи прокурора не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді і не є підставою для не розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали.
З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 в межах строку досудового розслідування.
Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_9 під вартою до вказаного строку грунтується на вищевикладених обставинах, що свідчить про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
Посилання захисника про те, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу, який би свідчив про існування обставин, які підтверджують наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України неспроможні.
Доводи захисника щодо невідповідності ухвали слідчого судді вимогам КПК України не підтверджуються дослідженими матеріалами кримінального провадження.
Керуючись положеннями ст. 182 КПК України, при постановленні ухвали про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.
За таких обставин, ухвала слідчого судді постановлена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування з приводів зазначених в апеляціях колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді