Провадження № 22-ц/803/3795/23 Справа № 233/796/23 Суддя у 1-й інстанції - Мартишева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №233/796/23 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Чорної Вікторії Володимирівни, третя особа Костянтинівська міська військова адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2023 року (суддя Малаховська І.Б.),
16 лютого 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чорної В.В., третя особа Костянтинівська міська військова адміністрація, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №70444289 від 01 грудня 2022 року, винесену державним виконавцем Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Чорною В.В.; вирішити питання щодо розподілу судових витрат, що складаються з судового збору.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2023 року у відкриті провадження за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), державного виконавця Костянтинівського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Чорної Вікторії Володимирівни, третя особа Костянтинівська міська військова адміністрація, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовлено.
З вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула М.В., та оскаржила її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, передбаченого розділом VII ЦПК України є теж справи, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, що відноситься до юрисдикції загальних судів. Фактично зауваження суду може стосуватись того, що поданий документ до суду (заява) має назву позовна заява, а не скарга. Проте, у поданому документі в прохальній частині чітко визначені вимоги, а у мотивувальній частині містяться обґрунтування таких вимог. У ЦПК України відсутня така підстава для відмови у відкритті провадження у справі, як невірна назва поданого документа.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, надали суду заяву, згідно якої просять справу розглянути за їх відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що постановою державного виконавця Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Чорної Вікторії Володимирівни від 01 грудня 2022 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом №233/4310 від 14 травня 2021 року, за яким ОСОБА_1 є боржником. Вважала, що станом на день прийняття постанови у державного виконавця існувала законодавчо встановлена заборона на відкриття виконавчого провадження, тому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не може пред'являти позов про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Таке рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження № 12-122гс19) зазначала, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
При цьому Верховний Суд зауважує, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій та рішень державного виконавця під час виконання судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 758/8416/15-ц (провадження № 61-35св18) зазначено, що скарги на дії (бездіяльність), рішення державних виконавців (приватних виконавців) мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за належним виконанням судових рішень. Здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження в цивільному судочинстві, що є відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням судових рішень полягає, насамперед, у реалізації основних завдань судочинства при здійсненні судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення спору і набрання судовим рішенням законної сили суд здійснює контроль за його виконанням, а також захист прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження
Отже, установивши, що позивачка є боржником у виконавчому провадженні, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не може пред'являти позов про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста