Провадження № 22-ц/803/1143/23 Справа № 235/9189/21 Суддя у 1-й інстанції - Клікунова А.С. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 235/9189/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Хейло Я.В.,
суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О.,
секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.
сторонни:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов'язати сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, яке ухвалене суддею Клікунової А.С. у місті Покровське Донецької області та повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року, -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов'язати сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 04.03.2003 року перебуває у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця», на теперішній час обіймає посаду старшого електромеханіка дільниці цеху з обслуговування пристроїв паркового радіозв'язку.
Згідно наказу начальника дистанції Акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Покровська дистанція сигналізації та зв'язку» №404/вт від 08.12.2021 року ОСОБА_1 старшого електромеханіка дільниці цеху з обслуговування пристроїв паркового радіозв'язку відсторонено з 09.12.2021 року від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19/медичного висновку про наявність постійних чи тимчасових протипоказань до вакцинації, без збереження заробітної плати, до моменту усунення причин відсторонення/або закінчення карантину. Підстава для відсторонення: повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення та відсторонення у випадку непроведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 від 29.11.2021 року. (а.с. 20)
Згідно повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, ОСОБА_1 29.11.2021 року поставив свій підпис на листі ознайомлення з повідомленням про обов'язкове профілактичне щеплення та відсторонення у випадку не проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 (а.с.36-39).
09.12.2021 року позивачу вручили оскаржуваний наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З підстав порушення вимог статті 43 Конституції України, статей 2, 21, 147 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 08.12.2021 року № 404-вт «Про відсторонення від роботи», поновити його на посаді, зобов'язати відповідача виплатити йому заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов'язання сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ від 8 грудня 2021 року №404-вт структурного підрозділу «Покровська дистанція сигналізації та зв'язку» Регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , старшого електромеханіка дільниці цеху з обслуговування пристроїв паркового зв'язку, з 9 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 медичного висновку про наявність постійних чи тимчасових протипоказань до вакцинації, без збереження заробітної плати, до моменту усунення причин відсторонення або закінчення карантину, та зобов'язати відповідача допустити ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов'язків.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18197 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто сім) гривень 44 копійки з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що відсторонення проведено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та не свідчить про порушення трудових прав позивача.
Вказує, що Наказ МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 є обов'язковим до виконання для відповідача, проте суд першої інстанції не звернув на це увагу та не надав належного висновку.
Позивачем не надано доказів що він має такий стан здоров'я, що є перешкодою для вакцинування.
Зазначає, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання, національні влади можуть розумно ввести політику обов'язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що наказ про відсторонення винесений раніше аніж у представника відповідача виникло на це право.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» (до зміни найменування) з 04.03.2003 року по теперішній час, обіймає посаду старшого електромеханіка дільниці цеху з обслуговування пристроїв паркового радіозв'язку. (а.с.29-35).
Відповідно наказу начальника дистанції Акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Покровська дистанція сигналізації та зв'язку» ОСОБА_2 №404/вт від 08.12.2021 року «Про відсторонення від роботи старшого електромеханіка дільниці цеху з обслуговування пристроїв паркового радіозв'язку Шавченка О. В.», погодженого з старшим інспектором з кадрів Бочко Н., позивача ОСОБА_1 відсторонено з 09.12.2021 року від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19/медичного висновку про наявність постійних чи тимчасових протипоказань до вакцинації, без збереження заробітної плати, до моменту усунення причин відсторонення/або закінчення карантину. Підстава для відсторонення: повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення та відсторонення у випадку непроведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 від 29.11.2021 року. (а.с. 20)
Згідно повідомлення від 17.11.2021 року про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, позивач ОСОБА_1 29.11.2021 року поставив свій підпис на листі ознайомлення з повідомленням про обов'язкове профілактичне щеплення та відсторонення у випадку не проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 (а.с.36-39).
Згідно довідки, наданої Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» №746/56 від 04.02.2022 року середня заробітна плата позивача за жовтень та листопад 2021 року склала 443,84 гривень, виходячи з розрахунку 27074,09 (нарахована заробітна плата) /61 (кількість календарних днів у разрахунковому періоді) (а. с. 47)
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2022 року - залишити без задоволення.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Ухвалюючи рішення суду про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ яким внесено зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичнм щепленням проти COVID-19, затверджений наказом МОЗ від 4.10.2021 року №2153, до якого включено підприємство відповідача, набув законної сили 09.12.2021 року, тоді як оскаржуваний наказ винесено 08.12.2021 року, тобто до набрання чинності вказаним наказом. Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що обмежувальний захід, у виді відсторонення позивача від роботи, до якого він вдався і який мав для позивача негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої державними органами мети - запобіганню зараженню вірусом працівників відповідача. З метою ефективного захисту порушених прав позивача, виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважав необхідним зобов'язати відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 08.12.2021 року № 404-вт «Про відсторонення від роботи», з часу відсторонення 09.12.2021 року по день винесення судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).
Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).
0З лютого 2020 року Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) ухвалив розпорядження № 93-р «Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» КМУ в межах усієї території України встановив карантин на період з 12 березня до 03 квітня 2020 року заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Постановою КМУ від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211» назву і текст Постанови
№ 211 викладено у новій редакції, внаслідок чого було істотно доповнено перелік обмежень конституційних прав і свобод.
Постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на території вказаних у цій Постанові регіонів із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою КМУ № 211.
Постановою КМУ № 392 передбачено низку обмежень, зокрема заборонено:
1) проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів з кількістю учасників більше ніж 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, навчально-тренувальних зборів спортсменів національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту та видів спорту осіб з інвалідністю, навчально-тренувального процесу спортсменів командних ігрових видів спорту професійних спортивних клубів; 2) роботу закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельнорозважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім окремо визначених суб'єктів, роботу яких дозволено; 3) здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, крім перевезень, які дозволено; 4) закладам охорони здоров'я проведення планових заходів з госпіталізації, крім окремо визначених випадків; та встановлено інші обмеження.
Постановою Пленуму Верховного Суду від 29 травня 2020 року № 7 Верховний Суд звернувся з конституційним поданням до Конституційного Суду України щодо перевірки відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови КМУ № 392; пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою КМУ № 392; частин першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 (далі - Рішення КСУ № 10-р/2020) у справі № 1-14/2020 за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України вищезазначених норм права закрито конституційне провадження у справі щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) положень підпунктів 5, 6, 7, 14 пункту 3, абзацу шостого пункту 6 постанови КМУ № 392; пунктів 10, 17 Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов'язаних із самоізоляцією, затвердженого постановою КМУ № 392 на підставі пункту 5 статті 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України» (пункт З резолютивної частини
Рішення КСУ № 10-р/2020).
В мотивувальній частині Рішення КСУ № 10-р/2020 зазначено, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення КСУ № 10-р/2020).
Не скасовуючи постанову № 392, 22 липня 2020 року КМУ ухвалив постанову № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 641), згідно з якою карантин було продовжено до 31 серпня 2020 року.
До постанови № 641 вносилися зміни, зокрема постановами КМУ від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 11 листопада 2020 року № 1100, від 09 грудня 2020 року № 1236, якими було продовжено дію карантину, встановленого Постановою КМУ № 211 та Постановою КМУ № 392.
Відповідно до Постанови КМУ № 1236 (з урахуванням змін, внесених станом на дату виникнення та існування спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (надалі COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України установлено карантин.
Постановою КМУ від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236» доповнено Постанову № 1236 пунктом 416, згідно з яким доручено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ № 2153 (далі - Перелік № 2153);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видачі наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
За змістом Переліку № 2153 обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов'язаних зі станом здоров'я конкретної людини, із загального правила про обов'язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об'єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі
№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов'язків, зокрема об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов'язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самої позивачки.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.
При розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об'єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач відноситься до категорії працівників, які підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд вказав, що право на вирішення питання щодо відсторонення від роботи працівника (винесення відповідного наказу), який було винесено 08 грудня 2021 року, не може виникнути раніше 09 грудня 2021 року, тобто раніше набрання чинності наказу Міністерства охорони здоров'я від 01 листопада 2021 року № 2393, яким введено обов'язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників цього підприємства.
Суд першої інстанції вірно вказав, що законодавство при регулюванні питання обов'язкового щеплення від COVID-19 не виключає працю невакцинованих працівників, оскільки передбачає можливість виконання роботи працівником, який має протипоказання до вакцинації, тому висновки відповідача про обов'язок керівників структурних підрозділів АТ «Українська залізниця» відсторонити від роботи саме з 09 грудня 2021 року усіх працівників, які не мають щеплення або довідки про протипоказання, є передчасним.
При цьому, Міністерство охорони здоров'я не встановлювало для відповідача таких строків, а за приписами законодавства усі нормативні акти підлягають виконанню не раніше дня набрання ними чинності, тому для працівників АТ «Укрзалізниця» лише з 09 грудня 2021 року могла бути розпочата процедура роз'яснення, проведення медичного огляду та отримання в розумний строк необхідних підтверджуючих документів щодо щеплення.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що висновок суду першої інстанції про те, що наказ про відсторонення винесений раніше аніж у представника відповідача виникло на це право є помилковим, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оспорений наказ було видано у той день, коли ще не діяв наказ Міністерства охорони здоров'я від 01 листопада 2021 року № 2393, яким введено обов'язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників цього підприємства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2022 року залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 12 квітня 2023 року
Головуючий:
Судді: