Провадження № 22-ц/803/2841/23 Справа № 216/2728/21 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/2728/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з онукою, з апеляційними скаргами ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Тер-Товмасян Юлія Геннадієвна, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року та додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року, ухвалені у складі судді Онопченко Ю.В., -
В травні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначили, що з 17.10.2015 по 29.09.2020 їх син, ОСОБА_4 , перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від шлюбу народилась спільна донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приблизно з липня 2019 року відповідач почала періодично чинити їм (позивачам) перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з онукою, зокрема перешкоди полягали у спілкуванні і проведені часу з онукою виключно у присутністю їх сина, або відповідача ОСОБА_3 .. 04.12.2020 ОСОБА_4 загинув. Приблизно через місяць після смерті сина, відповідач усіма способами почала перешкоджати позивачам у спілкуванні з онукою, побаченні з нею, участі у її вихованні, при цьому наголошувала, що не проти такого спілкування, але виключно у її присутності, на місці на яке вкаже вона й протягом часу, який вона буде вважати за потрібне. Між тим при домовленості про зустріч, відповідач знаходила різні способи відмови у побаченні з дитиною. 05.04.2021 ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради щодо питання визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з онукою, та було повідомлено, що відповідач викликалася з метою роз'яснення їй чинного законодавства щодо заборони вчинення перешкод у здійсненні дідусем своїх прав щодо виховання онуки, однак мати до служби не з'являлася, на телефонні дзвінки не відповідала, тому заявнику було рекомендовано звернутися до суду. Позивачі приймають активну участь у житті та вихованні дитини, мають близькі емоційно-теплі відносини, надають допомогу у забезпеченні дитини необхідними речами у повсякденному житті.
Посилаючись на вищевикладені обставини позивачі просили зобов'язати відповідача усунути перешкоди у вільному спілкуванні та участі у вихованні онуки для позивачів, та визначити такі способи їх участі: періодичність та тривалість зустрічей - 5 разів на тиждень (понеділок, вівторок, четвер, п'ятниця з 18:00 год до 21:00 год; субота з 09:00 год до 21:00 год; місця зустрічей визначити за місцем проживання позивачів: АДРЕСА_1 , за місцем проживання рідної тітки ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 , та за місцем фактичного проживання матері з дитиною за адресою: АДРЕСА_3 , а також в місці в якому фактично можуть проживати чи тимчасово перебувати відповідач з дитиною, в місцях розваг, дозвілля для дітей на території міста Кривого Рогу чи іншого міста.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково - визначено спосіб участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зустрічей у вівторок та четвер, з 15:30 год. до 19:00 год., та у суботу з 10:00 год. до 17:00 год., за адресою місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, або на нейтральній території в місті (селі) проживання ОСОБА_3 , без присутності матері дитини, з можливістю зміни графіку за домовленістю сторін, та за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування. В іншій частині позову - відмовлено.
Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 14 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 908 грн.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що у судовому засіданні не встановлено та не підтверджено матеріалами справи фактів вчинення нею перешкод у вихованні та спілкуванні позивачів з онукою, необґрунтованих відмов у зустрічах, будь-яких неправомірних дій, що призвели б до порушення прав позивачів, тобто суд фактично задовольнив позовні вимоги за відсутності предмету спору. Відповідач сама є ініціатором спілкування позивачів з донькою, що підтверджується роздруківкою переписки, з якої вбачається, що вони не мали жодних спорів щодо участі позивачів у спілкуванні. Такі зустрічі мали регулярний характер та, враховуючи вік та бажання дитини, проходили у присутності відповідача, яка перебувала на невеликій відстані в полі зору дитини для її спокою. Навіть після переїзду у Київську область відповідач сприяє зустрічам позивачів з онукою та схвалює такі зустрічі. При цьому позивачі майже не проявляли ініціативи в таких зустрічах ні раніше, ні за час розгляду справи. Зазначені обставини могла підтвердити свідок ОСОБА_7 , яка є матір'ю відповідача, та неодноразово була присутня під час сумісних прогулянок та телефонних розмов. Однак свідок не був викликаний до суду. Зазначила, що позивачка ОСОБА_2 дуже рідко присутня на зустрічах з дитиною, її спілкування є мінімальним, а зв'язок з дитиною майже відсутній. У характеристиці ОСОБА_5 також не зазначено про участь бабусі у вихованні дитини. З наданих відповідачем до відзиву та апеляційної скарги фото вбачається також регулярна періодичність зустрічей. Вважає, що періодичність та тривалість зустрічей визначена без врахування інтересів дитини та з порушенням першочергового права відповідача як матері неповнолітньої на спілкування з дитиною. Враховуючи вік дитини (5 років) та її особисте бажання, порядок участі позивачів у спілкуванні та вихованні онучки шляхом періодичних зустрічей у присутності матері максимально враховує інтереси дитини, з метою контролю ймовірно негативного впливу позивачів на дитячу психіку. Нав'язування примусового спілкування може мати негативний вплив. Крім того, суд зазначав, що для встановлення думки дитини необхідно опитати її у судовому засіданні, одна відповідачка як законний представник не отримувала викликів до суду. Висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим, не зазначено підстав для встановлення такого режиму зустрічей, як зазначено у висновку. Періодичність зустрічей - три рази на тиждень, такий графік не відповідає інтересам дитини і порушує її нормальний режим дня. Крім того, бабуся та дідусь по лінії матері також мають право на спілкування з онукою. Суд при винесенні рішення надав перевагу доводам позивачів, не врахував доводи відповідача, що призвело до невірного висновку. Зазначає, що хоча суд задовольнив клопотання про виклик свідків, однак фактично такого виклику не зробив. У засідання 05.12.2022 року відповідач забезпечила явку свідка ОСОБА_8 , однак у приймальні судді їй повідомили, що суд знаходиться у нарадчій кімнаті та судове засідання буде перенесено. Також це було повідомлено представнику відповідача. У рішенні зазначено, що відповідач не з'явилась, що не відповідає дійсності. Таким чином, порушено принцип гласності та відкритості судового засідання.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення від 14.02.2023 року відповідач зазначив, що оскільки наявні підстави для скасування рішення від 05.12.2022 року, то додаткове рішення також є неправомірним.
Позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, у якій просили рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначили, що з самого змісту апеляційної скарги вбачається непогодження відповідача зі способом, місцем та часом участі позивачів у вихованні онуки, сама висуває певні обмеження прав та законних інтересів позивачів, а отже чинить перешкоди. ОСОБА_3 також не з'являлась до служби у справах дітей для розгляду заяви позивача щодо усунення перешкод у спілкуванні з онукою. Між дівчинкою та дідусем існують близькі емоційні відносини. Також зазначає, що спілкування з іншими бабусею та дідусем, батьками відповідача, не обмежуються часом, кількістю, та проходять за відсутності відповідача.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала доводи апеляційних скарг, просила їх задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Так, з матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 17.10.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, та мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.09.2020р., яке набрало законної сили 30.10.2020р., шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 27 грудня 1996 року ОСОБА_4 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_5 комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №6 комбінованого типу» КМР, мати відноситься до дитини з любов'ю та ніжністю, донька доглянута, чиста, охайна, забезпечена усім необхідним для повноцінного життя та гармонійного розвитку. Активну участь у житті та вихованні дівчинки приймає дідусь, ОСОБА_1 . Регулярно приводить онуку у заклад, часто забирає. Між дівчинкою та дідусем близькі емоційно-теплі відносини, Амелія із задоволенням спілкується та проводить час з дідусем, розповідає про гостинці та подарунки від дідуся. Дідусь постійно цікавиться подіями, що відбуваються у групі закладу загалом та зокрема усім, що стосується відвідування садочку його онукою, регулярно сплачує рахунок за харчування дівчинки, надає благодійну спонсорську допомогу та зміцнення матеріально-технічної бази групи.
Згідно характеристики дитячого центру «Smartik» від 25.11.2011 року ОСОБА_5 відвідує приватний міні-садочок в дитячому центрі розвитку «Smartik». Вихованням дитини займається мама ОСОБА_3 , та бабуся ОСОБА_8 мама приймає активну участь в житті дитячого садочка та групи. Дитина оримує належний догляд, дуже прив'язана до матері. Оплата надається вчасно, без поважних причин дитина садочок не пропускає, дитину забирають вчасно, мати зацікавлена в розвитку та вихованні своєї дитини.
Згідно висновку виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування від 22.11.2021 року, останній вважає за доцільне визначити спосіб участі позивачів у вихованні малолітньої онуки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце та час їхнього спілкування, за наступним графіком: щотижня, у вівторок та четвер, з 15:30 год. до 19:00 год., та у суботу, з 10:00 год. до 18:00 год., за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 , або на нейтральній території, у межах м. Кривого Рогу, без присутності матері дитини ОСОБА_3 .
05 грудня 2022 року представник відповідача наддала до суду заяву про зміну місця проживання, у якій зазначила, що ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_5 проживають за наступною адресою: АДРЕСА_4 . На підтвердження додали договір оренди житлового приміщення від 17 вересня 2022 року та договір про надання послуг з дитячим клубом «Смайлик» від 11 жовтня 2022 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що виходить з інтересів дитини, враховуючи її малолітній вік, стан здоров'я та те, що дитина має постійне місце проживання, усталений режим дня та відпочинку, та задовольнив позовні вимоги в частині зустрічей у вівторок та четвер, з 15:30 год. до 19:00 год., та у суботу з 10:00 год. до 17:00 год., за адресою місця проживання позивачів: АДРЕСА_1 , або на нейтральній території у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, або на нейтральній території в місті (селі) проживання відповідача, без присутності матері дитини, та з можливістю зміни графіку за домовленістю сторін, оскільки при встановленні такого способу спілкування буде дотримано розумного балансу на участь матері та інших родичів у вихованні дитини, що є запорукою реалізації ними повною мірою своїх сімейних прав, та підпорядкування інтересам гармонійного розвитку та виховання дитини в атмосфері турботи, та існуючих традицій у вихованні дітей
Апеляційний суд з даним висновком погоджується частково та зазначає наступне.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та правовідносини, що виникли між сторонами, надав їм відповідну юридичну оцінку, пославшись на національне законодавство, міжнародні норми, які регулюють дані правовідносини та практику Європейського суду з прав людини, з чим погоджується колегія суддів.
Зокрема суд виходив з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини яка закріплює, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» - сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини (ст.12 Закону).
Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Права бабусі та дідуся щодо дитини, механізми їх здійснення закріплені у ст.257 СК України, якою встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Право на виховання внуків і правнуків проявляється в: - покладенні обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; - закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Суд першої інстанції слушно послався в рішенні на статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, яке поширюється, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки. Також на рішення ЄСПЛ, зокрема у справі «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року, в якому суд зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність.
При ухваленні рішення по суті (як вказано в мотивувальній його частині), суд врахував, що відносини між сторонами є емоційно напружені, але не встановлено жодних умов, які б могли усувати позивачів від спілкування з онукою, останні прагнуть спілкуватись з дитиною, приймати участь у її вихованні, докази негативного впливу позивачів на онуку не надано, та вірно виходив з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, через що має бути визначений спосіб участі позивачів у вихованні малолітньої онуки, що не суперечить інтересам дитини та з урахуванням її бажання.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції в цілому погоджується з рішенням суду щодо часткового задоволення позову і встановлення способу участі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зустрічей у встановлені в рішенні дні (вівторок та четвер, з 15:30 год. до 19:00 год., та у суботу з 10:00 год. до 17:00 год.).
Доводи апеляційної скарги про відсутність спору між сторонами щодо спілкування позивачів з онукою, не доведеність в суді факту перешкоджань відповідачем у спілкуванні позивачів з дитиною, колегія суддів відхиляє, оскільки судом надана оцінка даним доводам в ухваленому рішенні, крім того сам факт звернення позивачів до суду з даним позовом свідчить про наявність певного конфлікту між сторонами в питанні реалізації ними (позивачами) своїх прав передбачених ст.257 СК України.
Між тим колегія суддів вважає, що слушними є доводи скарги щодо встановленого судом графіка участі позивачів у спілкуванні та вихованні онуки, а саме щодо встановлених судовим рішенням місць спілкування.
Так, суд першої інстанції, дослідивши висновок органу опіки та піклування, оцінивши надані докази на підтвердження вимог, прийшов до висновку, що спілкування позивачів з онукою повинно відбуватись за адресою місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; або на нейтральній території у м.Кривому Розі Дніпропетровської області; або на нейтральній території в місті (селі) проживання ОСОБА_3 , без присутності матері дитини, з можливістю зміни графіку за домовленістю сторін, та за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування.
Рішення суду в наведеній частині, на переконання колегії суддів, підлягає зміні, з урахуванням фактичного місця проживання відповідача ОСОБА_3 , що було відомо суду але не було враховано при вирішенні спору по суті.
Так, з матеріалів справи вбачається, і підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач з дитиною змінили місце проживання. Фактичне місце мешкання відповідача ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_5 - Київська область, Бучанський район, сел.Софіївська Борщагівка (що не оспорюється стороною позивачів). На підтвердження цього факту суду надані договір оренди житлового приміщення від 17 вересня 2022 року, та договір про надання послуг з дитячим клубом « ОСОБА_9 » від 11 жовтня 2022 року, який відвідує малолітня дитина.
В день ухвалення оскаржуваного рішення, а саме 05 грудня 2022 року, представником відповідача суду першої інстанції були надані відповідні докази, що підтверджується матеріалами справи. Між тим, ухвалюючи рішення, суд не врахував дану обставину, обмежившись лише вказівкою у рішенні на пояснення представника відповідача про зміну місця проживання ОСОБА_3 .
До суду апеляційної інстанції, на підтвердження місця мешкання відповідачем також надано копію договору оренди житлового приміщення від 10 квітня 2023 року, згідно якого ОСОБА_3 орендує житло за адресою АДРЕСА_5 .
Крім того без врахування фактичного місця мешкання дитини виконання оскаржуваного судового рішення буде ускладненим або не можливим.
Між тим, обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод та законних інтересів всіх учасників.
Як констатує практика Європейського суду з прав людини, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на суд було б ілюзорним, якби юридична система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.
Як зазначив в своїй постанові Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року по справі №208/4682/20 (провадження №61-11294св22): «визначаючи способи участі баби та діда у спілкуванні та вихованні онука, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення рішення, зокрема, суд передусім повинен враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, а також вік, стан здоров'я, психоемоційний стан дитини».
Таким чином, колегія суддів зазначає, що по даній категорії справ, перш за все, слід керуватись інтересами самої дитини. В даній справі при визначенні способу участі позивачів у вихованні онуки, суд враховує вік та стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, індивідуальні потреби дитини, а також законні права матері та дідуся і бабусі щодо участь у вихованні, висновок органу опіки та піклування у справі та заявлені позовні вимоги, а також те, що на даний час в Україні триває воєнний стан, і питання безпеки життя і здоров'я дитини є вкрай важливими, а місце мешкання дитини з матір'ю на даний час є безумовно безпечніше, ніж місце реєстрації, тому участь позивачів у спілкуванні і вихованні онуки має здійснюватися саме з урахуванням місця мешкання дитини.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, а саме в частині визначення способу участі діда та баби у вихованні онуки, встановивши час спілкування позивачів з дитиною шляхом зустрічей на території міста (населеного пункту) де фактично проживає відповідач з дитиною у вівторок та четвер з 15:30 год. до 19:00 год., у суботу з 10:00 год. до 17:00 год., без присутності матері дитини, але з попереднім узгодженням із нею, та можливістю відвідування спортивних, розвиваючих, навчальних, виховних розважальних, культурних закладів за місцем проживання дитини, з можливістю зміни графіку за домовленістю сторін, та за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування.
З урахуванням висновків щодо основної частини вимог, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 14 лютого 2023 року щодо розподілу судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не впливають в цілому на правильність висновків суду першої інстанції, і не є підставою для скасування судового рішення і відмови у задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції була змінена резолютивна частина судового рішення (щодо місця його виконання), то підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Тер-Товмасян Юлія Геннадієвна, задовольнити частково.
Абзац другий рішення Центрально-Міськогорайонного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року змінити, виклавши його у наступній редакції: «визначити спосіб участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зустрічей на території міста (населеного пункту) де фактично проживає ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_5 у вівторок та четвер з 15:30 год. до 19:00 год., у суботу з 10:00 год. до 17:00 год., без присутності матері дитини, але з попереднім узгодженням із нею, та можливістю відвідування спортивних, розвиваючих, навчальних, виховних, розважальних, культурних закладів за місцем проживання дитини, з можливістю зміни графіку за домовленістю сторін, та за умови добровільного волевиявлення дитини на таке спілкування».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 12 квітня 2023 року
Головуючий суддя О.В. Агєєв