Провадження № 22-ц/803/3131/23 Справа № 226/496/22 Суддя у 1-й інстанції - Редько Ж.Є. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 226/496/22
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Хейло Я.В.,
суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О.,
секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.
сторонни:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Держава Україна в особі Міністерства енергетики України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 09 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства енергетики України, треті особи Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, Мирноградська міська рада Донецької області, Державне підприємство «Мирноградвугілля», про визнання права власності на нерухоме майно, яке ухвалене суддею Редько Ж.Є. у місті Мирнограді Донецької області, повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року, -
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Держави Україна в особі Міністерства енергетики України про визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із договором купівлі-продажу майна, укладеним 28.04.2020 року в м. Кам'янське Дніпропетровської області з ФОП ОСОБА_2 , яка діяла на підставі договору доручення на продаж майна на аукціоні № 4 від 31.03.2020 року з Головним управлінням ДПС у Донецькій області, він придбав будівлю складу гірничо-шахтного обладнання (далі будівля, будівля складу) загальною площею 851,80 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці на території промислового майданчика ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля» за адресою: АДРЕСА_1 .
Через борги підприємства вказане майно перебувало в податковій заставі, з якої будівля складу була виведена після її реалізації та надходження коштів до бюджету. При цьому дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок цього майна було надано згідно із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.03.2018 року.
З метою проведення державної реєстрації права власності на придбану будівлю представник позивача звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно, який своїм рішенням № 53514752 від 07.08.2020 року спочатку зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а потім згідно із рішенням № 54034116 від 14.09.2020 року відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з відсутністю відомостей у договорі купівлі-продажу про те, що продається частка майна в складі об'єкта, та невідповідності в адресі будівлі складу.
Разом з тим ще в 2018 році ДП «Мирноградвугілля» було розроблено детальний план території промислового майданчику ВП «Шахта «Центральна» для можливості поділу об'єкта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на складові частини.
Згідно із рішенням Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 15.08.2018 року № 244 п'ятьом об'єктам нерухомості, які розташовані на території промислового майданчика шахти, було присвоєно нові адреси, в тому числі будівлі складу: вулиця Центральна 4Д.
Даний об'єкт не знаходиться під арештом. З метою реалізації свого права власності на вказане майно позивач просив суд визнати за ним право власності на будівлю складу гірничо-шахтного обладнання загальною площею 851,80 кв.к., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 09 грудня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства енергетики України треті особи: Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, Мирноградська міська рада Донецької області, Державне підприємство «Мирноградвугілля», про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач вказує, що процедура організації проведення та оформлення результатів аукціону щодо придбання будівлі складу ГШО пройшла у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Вважає, що судом першої інстанції зроблено суперечливі висновки, оскільки суд першої інстанції прийняв позицію позивача про те, що позовна заява пред'явлена до належного відповідача, проте позивач обрав неналежний спосіб захисту, пред'являючи позов щодо визнання права власності, а не позов відносно державного реєстратора, який відмовив проводити реєстраційні дії щодо набуття права власності, та який необхідно подавати в порядку адміністративного судочинства.
Зауважує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що у 2018 році шістьом об'єктам нерухомості, які є складовими елементами складної речі, присвоєні окремі адреси, що призвело до фактичного поділу промислового майданчика на шість окремих об'єктів.
Вважає, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, придбане на цільовому аукціоні з продажу майна платників податку є єдиним способом реалізації прав покупця на придбане майно.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що позивач у позовній заяві фактично надав правові заперечення щодо рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно. Вважає, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та у неналежний спосіб захисту. Надання оцінки правомірності рішень державного реєстратора можливе лише під час розгляду адміністративної справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність.
Представник позивача адвокат Аніщенко А.О. у судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги повністю підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - Міністерства енергетики України - Іжаківський А.О. у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що промисловий майданчик Відокремленого підрозділу «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (нині ДП «Мирноградвугілля»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Димитровського міського управління юстиції Донецької області 10 червня 2014 року за № 22776508, Державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (на теперішній час Міністерство енергетики України) (а.с.9).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованою 11.10.2021 року, спірний об'єкт (будівля складу гірничо-шахтного обладнання загальною площею 851,8 кв.м) входить до складу промислового майданчика Відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», розташованого за адресою: Донецька область, м. Димитров, вул. Артема, б.4, а власником зазначеного майна є Держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (а.с.31-33).
Відповідно рішення Виконавчого комітету Мирноградської міської ради № 244 від 15 серпня 2018 року до пункту 2 рішення Виконавчого комітету Мирноградської міської ради № 205 від 18 липня 2018 року «Про присвоєння адрес» внесені зміни, відповідно до яких об'єктам нерухомості, розташованим на території промислового та складського призначення по АДРЕСА_1 , ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля», присвоєні нові адреси. Зокрема, будівлі складу гірничо-шахтного обладнання присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради виготовлено висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна (дата його складання відсутня) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із яким за технічними показниками об'єкт може бути поділено (а.с.19-22).
Станом на 26 березня 2019 року на будівлю складу виготовлено технічний паспорт, згідно із яким адресою розташування будівлі є АДРЕСА_1 (а.с.11-14).
28 квітня 2020 року в м. Кам'янське Дніпропетровської області між ФОП ОСОБА_2 , яка діяла за договором доручення на продаж майна на аукціоні № 4 від 31.03.2020 року з ГУ ДПС у Донецькій області, (продавцем), ДП «Мирноградвугілля» (боржником) та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 2804/20/1-НЗ, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на цільовому аукціоні, проведенному Правобережною товарною біржею, будівлю складу гірничо-шахтного обладнання загальною площею 851,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці на території промислового майданчика ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля» (а.с.10).
Об'єктом продажу є майно ДП «Мирноградвугілля», що знаходиться на балансі ВП «Шахта «Центральна», перебуває в податковій заставі та підлягає реалізації в рахунок погашення податкового боргу згідно із рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі № 805/992/18-а. Продаж майна здійснено за 372 246 грн 60 коп. Цей договір укладено та зареєстровано на Правобережній товарній біржі (а.с.10).
Згідно із рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Мінтус Д.Ю. Виконавчого комітету Мирноградської міської ради № 53514752 від 07 серпня 2020 року зупинено розгляд заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про державну реєстрацію права власності позивача на будівлю складу через відсутність підтвердження здійснення оплати вартості будівлі у встановлений договором строк та відсутність у державного реєстратора відомостей з реєстрів про зареєстровані речові права на відчужене майно (а.с.16).
Згідно із листом Головного управління ДПС у Донецькій області від 25 серпня 2020 року державна податкова служба надала згоду ДП «Мирноградвугілля» на поділ об'єкту нерухомого майна промислового майданчику ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , для можливості проведення державної реєстрації поділу вказаного об'єкту нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на шість об'єктів, в тому числі будівлю складу гірничо-шахтного обладнання за адресою: АДРЕСА_1 , за умови обов'язкового перенесення існуючих податкових застав на нові об'єкти нерухомості (а.с.30).
Відповідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно МінтусД.Ю. Виконавчого комітету Мирноградської міської ради № 54034116 від 14 вересня 2020 року в державній реєстрації права власності на будівлю складу ОСОБА_1 відмовлено.
Таке рішення державного реєстратора мотивоване тим, що в договорі купівлі-продажу майна відсутні відомості, що продається частка майна в складі об'єкта, з відомостей Державного реєстру речових прав не вбачається, що зареєстроване право власності на будівлю складу шляхом поділу майна або виділення окремого об'єкту нерухомого майна зі складу нерухомого майна, яке складається з двох або більше об'єктів, для можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.
Також підставою відмови в державній реєстрації права власності стала наявність суперечностей між зареєстрованими речовими правами на промисловий майданчик ВП «Шахта Центральна» ДП «Красноармійськвугілля» та заявленими правами на будівлю складу, яка є його складовою частиною. Крім того є невідповідність в адресі будівлі складу: так, у Державному реєстрі прав адресою нерухомого майна (промисловий майданчик ВП «Шахта «Центральна») та його складових частин, в тому числі будівлі складу, є АДРЕСА_1 , така ж адреса зазначена в акті опису майна у податкову заставу, на підставі якого проведено державну реєстрацію обтяження будівлі складу 31 серпня 2015 року. А за договором купівлі-продажу майна від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 купив будівлю складу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-18).
Головне управління ДПС у Донецькій області в своєму листі від 21 січня 2021 року повідомило, що Мирноградським міським відділом ДВС Східного межрегіонального управління юстиції (м.Харків) на виконання листа ДПС від 23 грудня 2020 року знято арешт з будівлі складу гірничо-шахтного обладнання інв.№ 77, площею 851,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який є складовою частиною промислового майданчику ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля», шляхом внесення змін до номеру запису про обтяження 19144627 від 22.02.2017 (а.с.27-28, 29).
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за станом на 11 жовтня 2021 року відсутні відомості щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31-33).
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності державної реєстрації права власності на будівлю складу за власником нерухомого майна, яким є Держава в особі Міністерства енергетики, останнє у встановленому законом порядку не набуло право власності щодо будівлі складу гірничо-шахтного обладнання як окремого об'єкта нерухомості, що виключає його продаж відокремлено від промислового майданчика (складної речі), який знаходиться в господарському віданні ДП «Мирноградвугілля» (баланс ВП «Шахта «Центральна»). Суд вважав, що характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін стосовно законності виникнення у позивача права власності на об'єкт нерухомості, відповідач заперечує право власності позивача на спірний об'єкт. З огляду на вишеприведене суд дійшов висновку, що позов заявлений до належного відповідача у спорі, що є приватноправовим.
Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При вирішені цього спору, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 вказував, що державний реєстратор рішенням № 53514752 від 07.08.2020 року спочатку зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію права власності на придбану ним будівлю, а потім згідно із рішенням № 54034116 від 14.09.2020 року відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з відсутністю відомостей у договорі купівлі-продажу про те, що продається частка майна в складі об'єкта, та невідповідності в адресі будівлі складу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, посилався на ст.392 ЦК України та просив суд визнати за ним право власності на придбаний об'єкт нерухомого майна, оскільки його право власності не визнається відповідачем.
Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, якій засвідчує його право власності.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним право здійснювати правомочності власника , або така особа , що має до майна власний інтерес.
Судом встановлено , що 28 квітня 2020 року в м. Кам'янське Дніпропетровської області між ФОП ОСОБА_2 , яка діяла за договором доручення на продаж майна на аукціоні № 4 від 31.03.2020 року з ГУ ДПС у Донецькій області, (продавцем), ДП «Мирноградвугілля» (боржником) та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 2804/20/1-НЗ, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на цільовому аукціоні, проведенному Правобережною товарною біржею, будівлю складу гірничо-шахтного обладнання загальною площею 851,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці на території промислового майданчика ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля».
Фактично позивач придбав за договором купівлі-продажу частину об'єкту нерухомого майна , сплатив кошти у сумі 372246,60 грн. , проте право власності на майно не набув, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень власником всього об'єкту промислового майданчика ВП «Шахта «Центральна » державного підприємства «Красноармійськвугілля» за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 28331,6 кв.м. з 10.06.2014 року є Держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового Кодексу України.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації. Об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах (95.7).
Під час продажу майна на товарних біржах контролюючий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції (95.13.).
Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі купівлі-продажу, що укладається за результатами проведених торгів. Договір купівлі-продажу майна, що укладається за результатами проведених торгів, обов'язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих (95.14.).
Відповідно до статті 95 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, Закону України «Про товарну біржу», розроблено Порядок проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затверджений наказом Міністерства фінансів України 22 травня 2017 року № 518 (далі - Порядок №518).
Цільові аукціони з продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відбуваються згідно з Порядком проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 року № 518 (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку організаторами цільових аукціонів є уповноважені товарні біржі, з якими контролюючі органи укладають відповідні договори.
При цьому податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність державної реєстрації права власності на будівлю складу як окремого об'єкту нерухомого майна за власником нерухомого майна, яким є Держава в особі Міністерства енергетики, виключає його продаж відокремлено від промислового майданчика (складної речі), який знаходиться в господарському віданні ДП «Мирноградвугілля» (баланс ВП «Шахта «Центральна»), проте помилково посилався на норми ст.331,392 ЦК Укпраїни.
Судом встановлено, що придбана позивачем будівля входить до складу промислового майданчика ВП «Шахта Центральна» ДП «Мирноградвугілля», який розташований за адресою: м.Мирноград, вул.Центральна, 4.
У 2018 році шістьом об'єктам нерухомості, які розташовані за вказаною адресою та є складовими частинами складної речі, рішенням виконкому міської ради присвоєні окремі адреси, проте державна реєстрація прав власності цих окремих об'єктів нерухомого майна проведена не була, що виключає можливість їх продажу.
Відповідно до ст.188 ЦК України , якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин вчинений щодо складної речі поширюється на всі складові частини, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини першої статті 2 цього Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Реєстраційною дією є державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з нього.
Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав та її публічність; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначенихЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (частина перша статті 3 цього Закону).
За змістом статті 10 зазначеного Закону під час прийняття рішення щодо реєстраційних дій державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у тому числі й відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах.
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до вимог закону такий правочин є нікчемний в силу закону та не створює правових наслідків.Сторони зобов'язани повернути все, що одержано за таким правочином.
Колегія суддів зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Обрання неналежного способу захисту є самостійної підставою для відмови у позові.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, встановивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 09 грудня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 12 квітня 2023 року
Головуючий:
Судді: