Провадження № 22-ц/803/3928/23 Справа № 210/895/23 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
справа № 210/895/23
провадження № 22-ц/803/3928/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/895/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_2, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року (суддя Скотар Р.Є.),постановлену в приміщенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,-
В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з 24 травня 2019 року. Заява мотивована тим, що за час проживання однією сім'єю, як подружжя, вони з ОСОБА_2 проживали в одній квартирі за адресою її реєстрації в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. 30 вересня 2022 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України та служив навідником кулеметного взводу стрілецької роти. 09 січня 2023 року нею було отримано від ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісті. В зазначеному сповіщенні сказано, що це повідомлення є підставою для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги). Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про отримання вищезазначеної допомоги, їй було роз'яснено про необхідність встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в судовому порядку. Зазначене і стало причиною звернення до суду з відповідною заявою.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Ухвала суду мотивована тим, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу, заявник пов'язує із захистом своїх майнових прав та наміром отримати пенсію (допомогу) у зв'язку з тим, що призваний на військову службу ОСОБА_2 зник безвісті, тобто встановлення даного факту пов'язане з подальшим вирішенням спору про майно. А тому, суд першої інстанції, враховуючи характер даних правовідносин, коло осіб, які беруть участь у справі, та вимоги, що ставить заявник, вважав, що відповідно до вимог ЦПК України дане питання має вирішуватись в порядку позовного провадження, у зв'язку з чим відмовляє у відкритті провадження, оскільки із викладених в заяві обставин та наданих матеріалів вбачається спір про право.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що в розумінні частини 4 статті 315 ЦПК України існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. На підтвердження своїх доводів посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 та в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19.
Від ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09 січня 2023 року ОСОБА_1 отримано від ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщення про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 , навідник кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під час участі в бойових діях по забезпечені здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, зник безвісті.
В вищезазначеному сповіщенні також зазначено, що це повідомлення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) та надання пільг, установлених законодавством України.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 та частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без укладення шлюбу, заявник пов'язує із захистом своїх майнових прав та наміром отримати пенсію (допомогу) у зв'язку з тим, що призваний на військову службу ОСОБА_2 зник безвісті, тобто встановлення даного факту пов'язане з подальшим вирішенням спору про майно. А тому, суд першої інстанції, враховуючи характер даних правовідносин, коло осіб, які беруть участь у справі, та вимоги, що ставить заявник, вважав, що відповідно до вимог ЦПК України дане питання має вирішуватись в порядку позовного провадження, у зв'язку з чим відмовляє у відкритті провадження, оскільки із викладених в заяві обставин та наданих матеріалів вбачається спір про право.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі, в повній мірі не можливо, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно в порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Саме такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 та в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року за наслідками розгляду справи № 290/289/22.
В даній справі заявник мотивувала звернення до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 для отримання в подальшому допомоги та інших пільг, передбачених законодавством України, з огляду на зникнення безвісті ОСОБА_2 . Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за ОСОБА_1 певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги та інших пільг, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.
В свою чергу, апеляційний суд не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 та в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, оскільки обставини даних справ не є тотожними до тієї, що переглядається апеляційним судом.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Верховний Суд в своїй практиці неодноразово зазначав, що в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України виходить з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв'язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 . Проте, суд першої інстанції помилився в частині мотивів для постановлення оскаржуваної ухвали. А тому ухвала суду підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 та частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови.
Згідно із частиною 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі, змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді О.А. Мірута
Я.В. Хейло
Повне судове рішення складено 12 квітня 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко