Провадження № 22-ц/803/4099/23 Справа № 213/4233/21 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
12 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 213/4233/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Яструба Олександра Петровича на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 березня 2022 року, -
У листопаді 2021 року Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (надалі - КП «Кривбасводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних, який уточнило у січні 2022 року.
Позовна заява, з урахуванням уточнень до неї, мотивована тим, що відповідачі, будучи споживачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснюють в повному обсязі оплату за послугу з централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок чого, за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року, виникла заборгованість в розмірі 29 486,67 грн.
Дані обставини є підставою для стягнення боргу у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року в розмірі 29 486,67 грн., інфляційні втрати - 2 452,96 грн., 3% річних - 1 025,93 грн., та сплачений судовий збір 2 270,00 грн.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року, в сумі 29486,67 грн., інфляційні втрати - 2452,96 грн., 3% річних - 1025,93 грн., а всього 32965 грн. 56 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір в розмірі 567 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір в розмірі 567 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір в розмірі 567 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Кривбасводоканал» судовий збір в розмірі 567 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Яструб О.П. просять змінити рішення суду в частині стягнення основної суми боргу за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року в розмірі 29 486,67 грн. та стягнути борг у розмірі 8 457,00 грн., а також скасувати рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 не була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, чим порушено її право на захист та позбавлено можливості заявити про застосування позовної давності.
При цьому, зазначає, що фактично за адресою: АДРЕСА_1 , проживає лише відповідачка ОСОБА_1 , а інші особи, будучи зареєстрованими, не проживають у квартирі та комунальними послугами не користуються, а тому розрахунок заборгованості повинен бути проведений з огляду на одну проживаючу у квартирі особу.
Просить суд апеляційної існтанції застосувати до заявлених позовних вимог наслідки пропуску позовної давності.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_2 .
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачами послуг, які надає позивач, але вчасно оплату за надані послуги не здійснюють.
Сума заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року становить 29486,67 грн.
Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 2452,96 грн. та 3% річних у розмірі 1025,93 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Кривбасводоканал» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною третьою статті дев'ятої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визнчено, що дєздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відповідно до зазначених норм, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, зокрема, з послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично за адресою: АДРЕСА_1 , проживає лише відповідачка ОСОБА_1 , а інші особи, будучи зареєстрованими, не проживають у квартирі та комунальними послугами не користуються, колегією суддів не приймаються, як такі, що спростовуються вищевикладеним.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення за вказаний період оплати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , за період з 01.12.2017 року по 30.09.2021 року, у визначеному позивачем розмірі, що становить 29 486,67 грн.
Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог АТ «Кривбасводоканал» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань з жовтня 2018 року по вересень 2021 року, а саме: інфляційні втрати у розмірі 2 452,96 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 025,93 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2-6 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у наступному порядку: спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи; а також загальне позовне провадження - призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем КП «Кривбасводоканал» заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 29 486,67 гривень, інфляційних втрат у розмірі 2 452,96 грн. та 3% річних у розмірі 1 025,93 грн., тобто, дана справа є малозначною в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.
Оскільки, предмет даного спору не включено до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, цивільна справа за позовом КП «Кривбасзалізрудком» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно, ухвалою від 14 січня 2022 року, постановив розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 34-35).
За положеннями п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення суду є розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у випадку, якщо так повідомлення є обов'язковим, тобто неповідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, у даному випадку, зважаючи на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, не тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність правових підстав для застосування позовної давності, яка пропущена позивачем КП «Кривбасводоканал», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі, ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Лише той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (постанова Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 317/3698/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц).
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга обґрунтована тим, що справу розглянуто судом без вручення відповідачці ОСОБА_1 позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження, що позбавило її можливості заявити про застосування позовної давності у суді першої інстанції, що узгоджується з матеріалами справи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.
ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.
Позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2021 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по жовтень 2018 року включно.
На підставі зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Кривбасводоканал» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до жовтня 2018 року, у зв'язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності.
Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з листопада 2018 року по вересень 2021 року, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних , за період з 01 листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року, у загальному розмірі 28 052,15 грн., із яких: заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 24 677,65 грн., інфляцйні втрати у розмірі 2 381,78 грн., 3% річних у розмірі 992,72 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 929,50 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (2 270,00 грн. - судовий збір сплачений за подання позовної заяви (а.с. 4) х 85% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 1 929,50 грн.), а саме по 482,38 грн. з кожного.
Крім того, з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 510,75 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (3 405,00 грн. - судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги (а.с. 59) х 15% (задоволені вимоги апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні) = 510,75 грн.).
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Яструба Олександра Петровича - задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року, у розмірі 24 677,65 гривень, інфляційні втрати у розмірі 2 381,78 гривень та 3% річних у розмірі 992,72 гривень, а всього 28 052 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят дві) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 482 (чотириста двадцять вісім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 482 (чотириста двадцять вісім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 482 (чотириста двадцять вісім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судовий збір у розмірі 482 (чотириста двадцять вісім) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 510 (п1ятсот десять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 12 квітня 2023 року.
Головуючий:
Судді: