Справа № 727/2393/23
Провадження № 2-а/727/40/23
11 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови посилаючись на те, що 26.02.2023 року відносно неї винесено постанову серії ЕАС №6601221 і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
У постанові зазначено, що вона керуючи належним їй транспортним засобом «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 3.41 «контроль», чим порушила п.8.4 ПДР - порушення вимог заборонних знаків й скоїла адміністративне правопорушення, педебачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення, постанова є незаконною, необґрунтованою, такою що не відповідає обставинам події і винесена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів та підлягає скасуванню.
Інспектором поліції після зупинки її транспортного засобу продемонстровано їй відео, з якого не вбачалось того факту, що вона не здійснила зупинку перед вищезазначеним дорожнім знаком. З чого слідує, що до постанови про адміністративне правопорушення не додано результатів фото-, відеозйомки чи інших доказів на підтвердження обставин, викладених у ній. Свою вину на місці зупинки транспортного засобу не заперечувала, оскільки має невеликий стаж водіння та працівниками поліції зупинена вперше.
А тому просила визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6601221 від 26.02.2023 року винесену інспектором відділення поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Жучком Є.В. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження в справі закрити.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, її представник звернулась до суду з заявою про розгляд справи в її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що постановою серії ЕАС №6601221 від 26.02.2023 року (а.с. 6) ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за те, що вона 26.02.2023 року о 14.38 год. по трасі Н3, 176 км, 500 м, Хмельницька область керуючи транспортним засобом марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , не виконала вимогу дорожнього знаку 3.41 «контроль», чим порушила п.8.4 Правил дорожнього руху України.
Згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, при розгляді справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14.07.2015 року №596-VІІ внесено зміни до ст.258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП, тобто відповідачем правомірно винесено постанову на місці вчинення правопорушення.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2018 року справа К/9901/5952/18.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаному випадку фактично відбувається у скороченому провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, даною статтею передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на момент складання постанови).
Відповідно до пункту 8.4 (в) Правил дорожнього руху, забороняючі дорожні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Посилання позивачки на те, що працівником патрульної поліції не було надано їй доказів відеофіксації правопорушення не спростовує здійсненого нею адміністративного правопорушення.
Крім того, з перегляду відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу працівниками поліції визнала здійснення нею адміністративного правопорушення, а саме не виконала вимогу дорожнього знаку.
Отже доводи позову щодо незаконних дій відповідача й бездоказового притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України є безпідставними і необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови представником Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надано відеофайли, які досліджені судом в порядку ст.220 КАС України. Дані файли підтверджують процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та підстави зупинення позивачки.
Зміст відеозапису, який суд визнав належним доказом у справі, свідчить про те, що позивачка, зупинивши автомобіль на вимогу працівника поліції, не спростувала обставин порушення нею Правил дорожного руху, зокрема п.8.4, а навпаки, погодилась з тим, що не зауважила на дорожній знак.
Тобто, фактично позивачка сама підтвердила факт нездійснення зупинки, а пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно зі ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачкою в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Версія позивачки про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки на відео з бодікамери інспектора поліції не зафіксовано факт того, що вона не здійснила зупинку транспортного засобу перед дорожнім знаком 3.41 «контроль», на думку суду, не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а винність позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд вважає доведеною та підтвердженою матеріалами наявними у справі.
Пояснення, викладені позивачкою у позовній заяві, суд оцінює критично, а позиція зайнята позивачкою щодо невизнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, пов'язана з її захистом, однак розцінюється судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачка дійсно порушила Правила дорожнього руху України.
Отже, відповідачем, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КпАП України.
Таким чином, розглядаючи справу поліцейський з'ясував всі обставини, які підлягають з'ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6601221 від 26.02.2023 року винесену інспектором відділення поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Жучком Є.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є законною та такою, що не підлягає скасуванню, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 122, 222, 251, 252, 258, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 72, 90, 205, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -
Ухвалив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано через Шевченківський районний суд м. Чернівці.
Суддя: