справа № 20-11/395
"01" листопада 2007 р. 14:40 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Дмитрієва В.Є., при секретарі: Щербань М.В.,
за участю представників:
позивача -Кухаренко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства “Конструкторське бюро радіозв'язку»
про стягнення штрафних санкцій у сумі 12309,50 грн.,
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства “Конструкторське бюро радіозв'язку» про стягнення штрафних санкцій у сумі 12309,50 грн.
Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що відповідачем порушена норма ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка передбачає сплату штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів на підприємстві ніж передбачена законодавством.
У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою від 03.10.2007 суд відкрив провадження у справі, призначив попереднє судове засідання.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 54, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
За клопотанням представника позвача, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання у справі надавались ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд становив:
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002 року дане відділення є територіальним органом урядового органу державного управління -Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів і фінансування заходів по соціально-трудовій і професійній реабілітації інвалідів, для створення робочих місць для інвалідів.
Згідно пункт 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (який дія на час подання позивачем позову до суду) контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.91 ( в редакції на момент застосування адміністративно -господарських санкцій) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 15 чоловік -встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.
Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.
Згідно поданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 5 робочих місць від загальної кількості працюючих на підприємстві, середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 11714,50 грн.
Зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми N 10-ПІ , встановлено, що на підприємстві відповідача замість 5 інвалідів фактично працювало 4 інваліда у 2006 році, що є порушенням ст. 19 Закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в розмірі 11714,50 грн. з наступних підстав.
Згідно статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Представник відповідача в судові засідання не з'являлся, був повідомлен про час та місце розглядцу справи належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Судом розглянуто справу на основі наявних доказів.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону -порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ.
Враховуючи, що відповідачем порушено термін сплати адміністративно-господарських санкцій, позивачем обґрунтовано начислено суму пені у розмірі 595,00 грн. за весь період заборгованості.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 20 Закону сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Конструкторське бюро радіозв'язку» (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29; р/р 2600600025886 в СФ ВАТ “Укрексімбанк», код ЄДРПОУ 14309020, МФО 384986) на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, код ЄДРПОУ 24035598, р/р 31216230600007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) сумму в розмірі 12309,50 грн., з яких: адміністративно - господарські санкції у сумі 11714,50 грн., пеня у сумі 595,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
С уддя В.Є. Дмитрієв
повний текст постанови виготовлено 06.11.2007