Ухвала
Іменем України
29 жовтня 2007 року
Справа № 2-23/2181-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Сачок Олег Анатолійович, довіреність №2155/10-10-0 від 15.05.07;
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 09.08.2007 у справі №2-23/2181-2007А та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 09.08.2007 у справі №2-23/2181-2007А
за позовом державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" (вул. Фрунзе, 60,Красноперекопськ,96000)
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,96000)
про визнання протиправними та нечинними рішення та акта опису
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 09.08.2007 у справі №2-23/2181-2007А визнано неповажною причину пропущення державним підприємством «Красноперекопський завод продовольчих товарів» строку звернення до суду із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та нечинними рішення №14/24-0 від 11.02.2002 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів та акта опису майна державного підприємства «Красноперекопський завод продовольчих товарів» від 01.09.2003 №15/24-0.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 09.08.2007 у справі №2-23/2181-2007А відмовлено в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Красноперекопський завод продовольчих товарів» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними та нечинними рішення №14/24-0 від 11.02.2002 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів та акта опису майна державного підприємства «Красноперекопський завод продовольчих товарів» від 01.09.2003 №15/24-0.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями першої інстанції, державне підприємство «Красноперекопський завод продовольчих товарів» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим та постановити нову ухвалу про поновлення строків подання адміністративного позову, а також скасувати зазначену постанову місцевого господарського суду і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 29.10.2007 року представник податкової інспекції заперечував проти скарги та просив залишити без змін ухвалу та постанову суду першої інстанції.
Представник державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомив.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю представника позивача, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши ухвалу та постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що дата виникнення податкової застави стосовно активів державного підприємства «Красноперекопський завод продовольчих товарів» - 08.05.1998 року, право податкової застави виникло 01.10.2001 року з набранням чинності Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Податковий борг був зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.11.1999 року під №12-31.
У зв'язку з несплатою узгоджених сум податкового зобов'язання у встановлені строки, на адресу позивача були направлені: перша податкова вимога від 05.10.2001 року №1/2 та друга податкова вимога від 22.11.2001 року №2/31.
Проте, позивачем податковий борг погашений не був, активи для продажу виділено не було.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника податкової інспекції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з пунктом 11.1 статті 11 цього Закону у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.
Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1.1 статті 10 Закону визначено, що продаж інших активів, ніж безготівкових коштів, здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.
У виконання цієї норми податковим органом було прийнято рішення №14/24-0 від 11.02.2002 року про стягнення коштів та продаж активів платника податків у рахунок погашення податкового боргу.
З матеріалів справи також вбачається, що 21.08.2003 року Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим направила на адресу державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" лист за №843 з пропозицією самостійно виділити активи, які не входять до цілісного майнового комплексу, для реалізації з метою погашення податкового боргу.
Згідно з протоколом засідання ради трудового колективу від 01.09.2003 року за №2 за пропозицією директора державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" було виділено для реалізації 25 ємностей і частина спорудження квасного цеху та компресорної. У зв'язку з чим, податковим керуючим було описано майно, яке не входить до цілісного майнового комплексу, а саме, 25 ємностей лінії асептики, про що свідчить акт опису від 01.09.2003 року №15/24-0.
Згідно з листом керівника підприємства від 05.09.2003 року №10379/4 позивач звернувся до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим для отримання дозволу самостійно реалізувати вищевказані нержавіючі ємності лінії асептики, які не входять до цілісного майнового комплексу.
Зазначене свідчить про те, що позивач на той час не оспорював правомірність рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №14/24-0 від 11.02.2002 року та акт опису від 01.09.2003 року №15/24-0, а податковий орган діяв у межах повноважень та у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Судова колегія вважає хибними доводи апеляційної скарги стосовно того, що податковий орган неправомірно прийняв рішення №14/24-0 від 11.02.2002 року про стягнення коштів та продаж активів платника податків у рахунок погашення податкового боргу, а податковий керуючий незаконно здійснив опис майна, яке, на думку позивача, є цілісним майновим комплексом, оскільки ці доводи не ґрунтуються на нормах матеріального права та суперечать обставинам справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судова колегія звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі позивач не навів жодного доказу щодо неправомірності прийняття ухвали судом першої інстанції від 09.08.2007 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи, а саме рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2004 року у справі №2-10/9001-2004 за позовом державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсною угоди та визнання неправомірними дій податкового керуючого щодо складання акту опису активів від 01.09.2003 року №15/24-0, підтверджено, що позивачем був пропущений строк подання позову до адміністративного суду, а саме позов був поданий позивачем 09.01.2007 року.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу та постанову суду першої інстанції було прийнято відповідно до вимог норм чинного матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів" залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2007 у справі №2-23/2181-2007А залишити без змін.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2007 у справі №2-23/2181-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді