Справа № 305/2167/22
10.04.2023 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 204-1 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Ціпле І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , визнано винуватим за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 500 (п?ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п?ятсот) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Ціпле І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, наявні у справі процесуальні документи не відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, відтак їх не можна вважати належними доказами, оскільки ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові суду не вказано, у чому саме полягає суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ціпле І.Ю. не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду апеляційної скарги, тому суд, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги у їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини.
Так, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім адміністративного правопорушення.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №140129 від 30.10.2022 слідує, що 29 жовтня 2022 року, близько 20 год. 20 хв., ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на східній околиці населеного пункту Ділове, Рахівського району, Закарпатської області у прикордонній смузі на напрямку прикордонного знаку № 320 (територія Рахівської міської громади Рахівського району, Закарпатської області) на відстані до 5 кілометрів від лінії державного кордону при спробі незаконного перетину державного кордону з України до Румунії у складі групи осіб, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги cт.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. З протоколу убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами підтвердив, що зміст протоколу йому відомий, послуг захисника не потребує, вину визнає, доповнень та зауважень щодо процесуального документу не має, копію його отримав.
Викладені у протоколі обставини підтверджуються у тому числі іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне затримання від 29.10.2022 (а.с.2), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів (а.с.3), зі змістом яких ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його особистими підписами; поясненням ОСОБА_2 , який 29.10.2022 ніс службу в межах прикордонного знаку № 320 від 30.10.2022, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 та іншими особами даного адміністративного правопорушення (а.с.4) та схемою правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, маршрут руху порушника та лінію державного кордону (а.с.5).
Зазначені вище докази є належними та допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які би давали підстави вважати, що виконуючий обов'язки начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) старший лейтенант ОСОБА_3 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП, що у нього були підстави для обмови останнього та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи проведено без участіОСОБА_1 , що його заява про розгляд справи без його участі, були підписані ним під диктовку прикордонників, - апеляційний суд відхиляє, як такі що не свідчать про порушення права на захист і не свідчать про відсутність у його діях складу передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. При цьому, враховується і те, що як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі зі змісту заяви ОСОБА_1 , яка ним власноручно написана і підписана вбачається, що він розгляд справи просив провести без його участі, свою провину у вчиненому правопорушенні визнав повністю.
Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що старший лейтенант ОСОБА_3 при виконанні своїх функціональних обов'язків не виходив за межі наданих йому повноважень.
Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколів про адміністративне правопорушення та затримання й інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові суду не вказано, у чому саме полягає суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а наявні у справі докази не можна визнати належними, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, з огляду на таке.
Дослідивши кожен окремий доказ на предмет належності та допустимості, апеляційний суд вважає, що вищевказані твердження слід визнати необґрунтованими, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, позаяк містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказів у справі, оскільки містить інформацію як про подію адміністративного правопорушення, так і про особу, яка його вчинила.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджуються й іншими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достатніми, у достовірності яких у апеляційного суду сумнівів не виникає, адже зібрані вони відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено.
Поряд з цим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ні ним, ні його захисником - адвокатом Ціпле І.Ю. у суді першої та апеляційної інстанції на надано.
Твердження апелянта про те, що факт перетину державного кордону не підтверджений належними доказами, відтак у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими, відтак звертає увагу на те, що відповідальність за ст. 204-1 КУпАП настає як за перетин державного кордону, так і за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення - як спроба перетину державного кордону України у складі групи осіб будь-яким способом, повністю охоплюється диспозицією ч.2 ст.204-1 КУпАП та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч.2 ст. 204-1 КУпАП, і є мінімальним, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
З цих підстав, апеляційний суд відхиляє доводи захисника про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 менш сурового адміністративного стягнення.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент захисника, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
При цьому, суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Тому, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована залишається без зміни, а подана адвокатом Ціпле І.Ю. апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст.283,294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Ціпле І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага