Справа № 308/11616/20
Закарпатський апеляційний суд
04.04.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Голуба В. К.,
Постановою судді Ужгородського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн (десять тисяч двісті гривень) із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 (чотириста двадцять гривень 40 коп).
Згідно з постановою, 30.10.2020, о 16 год 55 хв, по автодорозі М08 7 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Голуб В. К. вказує на незаконність та необґрунтованість постанови, вважає, що така підлягає скасуванню. Стверджує, що суд не з'ясував фактичні обставини справи та дійшов хибного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУПАП. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 та його представника, адвоката Голуба В. К., які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, при цьому відомостей про поважність причин їхньої неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін від них не надходило. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вказаних вище осіб апеляційний суд бере до уваги те, що про судовий розгляд неодноразово відкладався: 30.03.2021 (а. с. 26); 15.07.2021 (а. с. 27); 16.08.2021 (а. с. 28); 08.11.2021 (а. с. 30); 14.01.2022 (а. с. 31); 10.03.2022 (а. с. 33); 25.07.2022 (а. с. 34). При цьому, звертає увагу на те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника, адвоката Голуба В. К., відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи. У цьому контексті суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності апелянта чи його захисника, апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.
Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №268782, 30.10.2020, о 16 год 55 хв, по автодорозі М08 7 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився.
Поясненнями свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (а. с. 3, 4).
Розпискою ОСОБА_1 підтверджується те, що водій зобов'язується залишити на зберігання транспортний засіб марки «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі М08 на 7 км (а. с. 5).
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №3361516 від 30.10.2020, підтверджується, що за порушення вимог ч. 5 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн (а. с. 6).
На відеозаписі, який міститься на DVD - диску, що наявний у матеріалах справи, зафіксовано факт категоричної відмови водія ОСОБА_1 на законну вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими та зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2. 5 Правил дорожнього руху України та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівник патрульної поліції Угрин І. І. був упереджений під час направлення водія ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак при складанні протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилається сторона захисту в апеляційній скарзі.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість поліцейського Угрина І. І. у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що працівник патрульної поліції при виконанні свої посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - відсутні, оскільки останні були ознайомлені зі своїми обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейського були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, їх стороною захисту не додано ані до матеріалів справи, ані до апеляційної скарги.
Зазначені докази у справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому, на переконання апеляційного суду, поліцейський мав усі законні підстави скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд констатує, що факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується беззаперечними та належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №3361516 від 30.10.2020, відеозаписом, що міститься на DVD - диску, які у своїй сукупності повністю підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що судом не з'ясовано фактичні обставини справи, апеляційний суд відхиляє. При цьому на переконання суду апеляційної інстанції, жодних сумнівів у належності та достовірності доказів, які містяться у матеріалах справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; інших письмових доказів та відеозапису, на якому чітко зафіксовано, що на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 категорично відмовився у присутності двох свідків, які у своїх поясненнях цей факт підтвердили.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання поліцейськими при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення приписів Інструкції та відсутність неправомірних дій з боку поліцейських.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд визнає як своєрідний спосіб ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачений законом порядок і спосіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33- 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП, у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Голуб В.К., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Голуб В. К. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН