Справа № 303/2361/22
Закарпатський апеляційний суд
04.04.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника, адвоката Васильчука А.Ю., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Васильчук А. Ю.,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Згідно з постановою, 26 лютого 2022 року, о 09 год 00 хв, на автодорозі М-06 в селі Зняцево Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Васильчук А. Ю. вказує на незаконність та необґрунтованість постанови суду, і вважає, що така підлягає скасуванню. Стверджує, що на відеозаписі не зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля та в закладі охорони здоров'я. Натомість із відеоматеріалу убачається, що працівник поліції особисто диктує водію текст його пояснень, а також схиляє його до визнання своєї вини, про що просить зазначити власноручно у протоколі про адміністративне правопорушення. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він не був очевидцем того, що водію ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», або в закладі охорони здоров'я. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що водія було відсторонено від керування автомобілем. На підставі вищевикладеного, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Васильчука А. Ю., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Разом з тим, на суд покладається обов'язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №236008, 26 лютого 2022 року, о 09 год 00 хв, на автодорозі М-06 в селі Зняцево Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол складений за участі двох свідків - громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Також відповідно до протоколу, у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи, а саме посвідчення водія НОМЕР_2 , та надано йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_3 . У графі «Пояснення особи» ОСОБА_1 зазначив, що напередодні ввечері, 25.02.2022, він випив 75 грамів горілки, вину у вчиненому визнав. Своїми підписами ОСОБА_1 засвідчив, що копія протоколу йому вручена, зі змістом процесуального документу він ознайомлений.
З письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що 26.02.2022, приблизно о 09 год 00 хв, він керував транспортним засобом марки «Volkswagen golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їхав у сторону Ужгорода, прямував на ринок. Зазначив, що напередодні ввечері вживав алкогольні напої, та підтвердив, що відносно нього поліцейські склали протокол про адміністративне правопорушення у присутності двох свідків (а. с. 2).
З відеозапису, який міститься на DVD - диску, що наявний у матеріалах справи убачається, що працівники поліції за наслідками відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння склали протокол про адміністративне правопорушення у присутності свідків. Останнім було озвучено, що у зв'язку з очевидними ознаками у водія ОСОБА_1 алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, однак він відмовився, за що відносно нього оформлений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3).
При оцінці вищенаведених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено даних, які можуть слугувати підставою вважати, що поліцейський Чурбаков В. В. мав упереджене ставлення при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він був зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що матеріали справи не містять жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейський діяв всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівника поліції.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейський ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв виключно у межах наданих повноважень.
При оцінці доводів апеляційної скарги апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги і приписи таких нормативно-правових актів.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного та наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Отже, належними та достовірними доказами, які містяться у матеріалах справи підтверджується, що на законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, за що відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд безпідставними визнає доводи апеляційної скарги в тій частині, що протокол оформлений не в присутності свідків, позаяк допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він не був очевидцем того, що водію ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», або в закладі охорони здоров'я.
Так, із системного аналізу положень ст. 266 КУпАП можна дійти висновку, що законодавець визначив, що з метою фіксації процедури огляду водія на стан алкогольного чи іншого сп'яніння у встановленому законом порядку є обов'язковим застосуванням поліцейськими технічних засобів відеозапису. І тільки у випадку неможливості застосувати технічні засоби відеозапису з метою фіксації події правопорушення, поліцейський має вжити заходів, спрямованих на залучення двох свідків.
Так, подія за участі ОСОБА_1 фіксувалася поліцейським за допомогою технічних засобів відеозапису, окрім того, з відеоматеріалу убачається, що за наслідками відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння був складений протокол про адміністративне правопорушення у присутності свідків.
Хоч наявні в матеріалах справи відеозаписи є фрагментарними, водночас на таких зафіксована у повному обсязі хронологія обставин, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а також те, що зі змістом протоколу, складеного відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій ОСОБА_1 погодився, заперечень, скарг чи зауважень не висловлював.
Отже, зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який відмовився від проходження освідування та не висловлював незгоди щодо правомірності дій працівників поліції.
При оцінці тверджень апелянта про те, що з відеоматеріалу убачається, що працівник поліції особисто диктує водію ОСОБА_1 текст його пояснень, а також схиляє його до визнання своєї вини, про що просить зазначити власноручно у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає доводи в цій частині необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодного упередженого ставлення з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 не було, всі дії поліцейських відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 особисто його підписав, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» зазначив, що: «випив 75 грамів горілки 25.02.2026. Вину свою визнаю. З протоколом згідний.
При цьому, протокол не містить будь-яких інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу незгоди з його змістом. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв, мотивів незгоди з протоколом не зазначив.
Відомості про те, що ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку дії працівників поліції за фактом складання протоколу у справі також відсутні. Крім того, немає жодних даних, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із заявою щодо неправомірності дій працівників поліції, які за його словами, диктували ОСОБА_1 зміст пояснень та схиляли його до визнання своєї вини. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду) ОСОБА_1 не надав. Будь-яких зауважень щодо неправомірних дій працівників поліції він не заявляв, до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надав.
На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №236008 від 26 лютого 2022 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є належним, допустимим та достовірним доказом у справі.
Доводи адвоката Васильчука А.Ю. про те, що його підзахисного не було відсторонено від керування транспортним засобом, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вони не впливають на висновки місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Ці твердження не можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, яке є законним та справедливим. Апеляційний суд, відхиляючи доводи в цій частині, бере до уваги те, що зі змісту протоколу убачається, що в ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , та надано йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 .
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки місцевого суду і слугували би підставами для зміни або скасування судового рішення.
При розгляді справи щодо ОСОБА_1 порушень процесуального чи матеріального закону, що можуть бути підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі підстав, допущено не було.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану адвокатом Васильчуком А. Ю. апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Васильчук А. Ю., в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишили ти без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН