Справа № 156/325/23
Провадження № 3/156/150/23
Рядок статзвіту 156
11 квітня 2023 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської областіФедечко М.О., дослідивши матеріали які надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого, не одруженого, дітей на утриманні не має
за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
учасники справи:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з'явився,
І. Фактичні обставини справи встановлені судом
Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, 10.03.2023 о 12:15 год в с. Милятин по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував мопедом Альфа, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу "Drager".
В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу поліції вбачають порушення вимог п.2.9а Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Діяння ОСОБА_1 кваліфіковане за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім того, 22.03.2023 о 00 год 44 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 порушив правила адміністративного нагляду, встановленого ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 10.03.2023 року: був відсутнім за місцем проживання в період з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв.
В діянні ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
ІІ. Пояснення учасників справи
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 27 березня 2023 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів. ОСОБА_1 перебуває в Луцькому СІЗО УДПтСУ у Волинській області.
ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання через адміністрацію Луцького СІЗО УДПтСУ у Волинській області.
Також ОСОБА_1 було запропоновано написати відповідну заяву до Іваничівського районного суду Волинської області та взяти участь у судовому засіданні, яке відбудеться о 10:00 год 11.04.2023 року в режимі відеоконференції. Однак, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від нього не надходило. Отже, судом було вжито всіх заходів щодо забезпечення участі особи під час розгляду цієї справи, однак ОСОБА_1 такого бажання не виявив.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративних протоколів і що розгляд справи відбудеться о 10:00 год 11.04.2023 року в Іваничівському районному суді Волинської області, проте не вжив жодних заходів для участі в розгляді справи, в тому числі в режимі відеоконференції, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколах та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції Україниі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із частини першої статті 187 КУпАП слідує, що порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції - передбачає адміністративну відповідальність.
Доказами відповідно до ст. 251 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) згідно із ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
ІV. Висновок суду
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Протокол серії ДПР18 № 230370 від 10.03.2023 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується доданими та дослідженими в судовому засіданні доказами:
-протоколом серії ДПР18 № 230370 від 10.03.2023 року, в якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- результатом «Alcotest 6810», резуьтат якого 2,36 ‰;
- рапортом № 599 від 10.03.2023 року про повідомлення працівниками поліції про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 10.03.2023 року у яких свою вину визнав, та зобов'язався надалі такого не вчиняти.
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних заходів; результат огляду позитивний 2,36 ‰;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 240422 від 10.03.2023 року;
-оптичним диском DVD-R із відеозаписом з місця події;
- іншими документами, долученими до матеріалів справи.
Отже, судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 керував мопедом в стані алкогольного сп'яніння. Таким чином склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 встановлений.
Порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами), не встановлено.
ОСОБА_1 не оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 230370 від 10.03.2023 року, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Протокол серії АПР18 № 118214 від 22.03.2023 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП підтверджується доданими та дослідженими в судовому засіданні доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 118214 від 22.03.2023 рокув, в якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП;
- рапортом № 693 від 22.03.2023 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.03.2023 року в яких підтвердив його відсутність 22.03.2023 року за місцем проживання та перебування у той час в гостях в с. Бубнів; свою провину визнав та зобов'язався вподальшому подібних дій не вчиняти;
- постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 10.03.2023 року про встановлення ОСОБА_1 адміністративного нагляду на 1 (один) рік, та визначення таких обмежень: заборонено відвідувати заклади торгівлі, де ведеться реалізація спиртних напоїв на розлив з метою придбання таких напоїв; заборонено виїзд в особистих справах за межі Володимирського району Волинської області без дозволу територіального органу поліції; зобов'язано реєструватись в органах Національної поліції один раз на місяць; заборонено залишати місце проживання що доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби;
- іншими документами, долученими до матеріалів справи.
Вказані докази зібрані у встановленому законом порядку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто є належними та допустимими, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП та його вину, тому суд бере їх за основу при постановленні судового рішення.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 , дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 № 118214 від 22.03.2023 року не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до них, - суду не скеровував.
За таких обставин беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 187 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
V. Накладення стягнення
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суддею враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність правопорушника не встановлено.
Під час вирішення питання про накладення стягнення за допущене 10.03.2023 року адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддею враховано також характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу (до адміністративної відповідальності правопорушник притягується вперше, працездатний), майновий стан (не працевлаштований), ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, поведінку правопорушника під час та після вчинення правопорушення та вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.
Окрім того, згідно із довідкою ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 25.03.2010 рок. Отже, суд застосовує до порушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Під час накладення стягнення, суд виходить також з того, що керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Під час вирішення питання про накладення стягнення за допущене 22.03.2023 року адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 187 КУпАП, суддею враховано характер вчиненого правопорушення, особу (до адміністративної відповідальності правопорушник притягується вперше, працездатний), ступінь його вини, його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, майновий стан (не працевлаштований), приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, та вважає доцільним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51,00 гривню.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відтак, на підставі ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
При цьому, суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визначене судом покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню й меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ. Судові витрати
Відповідно до змістуст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 36, 40-1, ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 187, 245, 251, 283-285, 287-289 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну) гривню 00 коп.
На підставі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення їй цієї постанови.
У разі несплати штрафу правопорушницею у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 коп.
Строк пред'явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя М. О. Федечко