Справа № 826/16859/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
10 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 травня 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 року №0073034204 та №0073044204.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 травня 2022 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
20 лютого 2023 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт №2636/26-15-42-04-30/2365615513 від 07.06.2018 року.
Перевіркою встановлено такі порушення:
- пункту 177.2 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на 82479,85 грн;
-підпунктів 1.2, 1.3 пункту 161 Підрозділу 10 розділу XX ПК України, позивачем занижено та не перерахування до бюджету військовий збір за 2015-2017 роки в розмірі 6586,39 грн;
- абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, позивачем не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу за 2011-2017 роки у розмірі 89042,96 грн;
- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 ПК України, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2015-2017 роки на суму 7415,00 грн;
- пункту 177.10 статті 177 ПК України порушено порядок ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та наказу Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та порядку її ведення";
- абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок (34,7%) в сумі 393,50 грн.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач надав заперечення.
За результатами розгляду заперечень №67/26-15-42-04 від 23.06.2017 акт перевірки №2636/26-15-42-04-30/2365615513 від 07.06.2018 залишено без змін.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018 року:
- №0073034204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 82479,85 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20619,96 грн;
- №0073044204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 6586,39 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1646,60 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України.
Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 14.09.2018 року №14036/Д/99-99-11-02-01-14 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються положеннями статті 177 ПК України.
Пунктом 177.1 статті 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 177.1 статті 177 ПК України.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати послуг (підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України).
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (пункт 177.5 статті 177 ПК України).
Вимоги щодо обов'язкової наявності у підприємця первинних документів як підстави для формування даних податкового обліку встановлені також пунктом 44.1 статті 44 ПК та пунктом 177.10 статті 177 ПК.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Поняття "первинний документ" розкрито в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та в пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зі змінами і доповненнями), відповідно до положень яких - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, можуть вважатися не підтвердженими.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 17.09.2010 року, як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності є 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
У період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 надав в оренду власні нежитлові приміщення, що також не спростовується актом перевірки.
На підтвердження, позивачем надано копії договорів оренди №3103/17 від 13.03.2017 (м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 8, рим. 15,25) з актом прийому-передачі від 01.04.2017 та поверховим планом; №01/06/15-01 від 01.06.2015 (м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, 43) з актом прийому-передачі від 01.06.2015, поверховим планом 1-го поверху та додатковою угодою від 31.05.2012; №01/07/17-01 від 01.07.2017 (м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, 43) з актом прийому-передачі від 01.07.2017 та поверховим планом 1-го поверху; №01/11/16-01 від 01.11.2016 (м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, 43) з актом прийому-передачі від 01.12.2016 та поверховим планом 1-го поверху; №01/07/14-02 від 01.07.2014 (м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 10 примі 1) з актом прийому-передачі від 01.07.2016 та поверховим планом 1-го поверху; № 01/04/16-01 від 01.04.2016 (м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, 43) з актом прийому-передачі від 01.04.2016 та поверховим планом 1-го поверху; № 2303/15-02 від 23.03.2015 (м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36/3) з актом прийому-передачі від 01.04.2015 та поверховим планом цокольного поверху; № 2206/15-01 від 22.06.2015 (м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36/3) з актом прийому-передачі від 01.07.2015 та поверховим планом цокольного поверху; договору № 2303/15-01 від 23.03.2015 (м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36/3) з актами прийому-передачі від 01.04.2015 та 30.06.2015, поверховим планом цокольного поверху та додаткова угода від 19.06.2015; №01/12/14-01 від 01.12.2014 (м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, 43) з актами прийому-передачі від 01.12.2014 та від 31.05.2015, поверховим планом 1-го поверху та додаткова угода від 29.05.2015; №1505-17/2 від 15.05.2017 (м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 20, прим. 34) з актом прийому-передачі від 22.05.2017, поповерховий план, додаткова угода від 26.02.2018.
Договорами оренди передбачено, що ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) зобов'язаний за свій рахунок обслуговувати засоби охоронної і пожежної сигналізації, вчасно усувати несправності в роботі засобів охоронної та пожежної сигналізації, а саме: підпункт 6.1 пункту 6 Договору №3103/17 від 13.03.2017; підпункт 6.1 пункту 6 Договору №1505-17/2 від 15.05.2017.
Також, договорами оренди передбачено, що ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) зобов'язаний за свій рахунок обслуговувати засоби охоронної і пожежної сигналізації та засоби відеоспостереження, внутрішньобудівельні інженерні мережі (в тому числі електричні, водопровідні та каналізаційні мережі, вентиляцію), вчасно усувати несправності в роботі засобів охоронної та пожежної сигналізації та засобів відеоспостереження, а також аварії, надзвичайні ситуації та їх наслідки, які сталися з вини Орендодавця у будівлі, в якій знаходиться об'єкт оренди, а саме: підпункт 3.1.4 пункту 3 Договору №01/06/15-01 від 01.06.2015; підпункт 3.1.4 пункту 3 Договору №01/07/17-01 від 01.07.2017; підпункт 3.1.4 пункту 3 Договору №01/11/16-01 від 01.11.2016; підпункт 3.1.4 п.3 Договору №01/07/14-02 від 01.07.2014; підпункт 3.1.4 пункту 3 Договору №01/04/16-01 від 01.04.2016; підпункт 3.1.4 пункту 3 Договору № 2303/15-02 від 23.03.2015; підпункт 3.1.4 п.3 Договору № 2206/15-01 від 22.06.2015; підпункт 3.1.4 пункту 3 договору № 2303/15-01 від 23.03.2015; підпункт 3.1.4 пункту 3 Договору №01/12/14-01 від 01.12.2014.
Отже, враховуючи вищезазначене, доводи відповідача, що договорами оренди укладеними ФОП ОСОБА_1 з орендарями, не передбачено забезпечення охорони приміщень орендодавцем (ФОП ОСОБА_1 ) є необґрунтованими та безпідставними.
У зв'язку з цим, позивачем було укладено між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) ряд типових договорів на технічне обслуговування та ремонт засобів охоронної сигналізації: №48.12/14-ТО від 30.12.2014, №50.12/14-ТО від 30.12.2014, №44.12/14-ТО від 30.12.2014, №46.12/14-ТО від 30.12.2014, №43.12/14-ТО від 30.12.2014, №59.12/14-ТО від 30.12.2014, №64.12/14-ТО від 30.12.2014, №62.12/14-ТО від 30.12.2014, №40.12/14-ТО від 30.12.2014, №52.12/14-ТО від 30.12.2014, №54.12/14-ТО від 30.12.2014, №56.12/14-ТО від 30. 12.2014.
Відповідно до п. 1.1 договорів, в порядку та на умовах, визначених цими договорами Виконавець зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту засобів охоронної сигналізації об'єктів Замовника, що знаходяться за адресами (м. Кривий Ріг, м-н. 4-й Зарічний, 24, прим. 143; м. Кривий Ріг, вул. Карла Лібнехта, 1, при. 40; м. Кривий Ріг, вул. Дмитрова, 49, при. 65; м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 10 примі 1; м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 20, прим. 34; м. Кривий Ріг, вул. Недєліна, 43 ; м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, 79, прим.19 ; м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 37 ; м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36/3; м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 8, рим. 15,25; м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 20, прим. 2; м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, 9, прим. 43а), а Замовник зобов'язаний прийняти виконані Виконавцем роботи та оплатити їх у відповідності з умовами даного договору. Перелік засобів охоронної сигналізації, що знаходяться на об'єкті Замовника та вартість їх технічного обслуговування зазначається в додатку №1 до цих договорів, який є їх невід'ємною частиною.
На підтвердження виконання договорів на технічне обслуговування та ремонт засобів охоронної сигналізації позивачем надані копії: договорів, актів здачі-прийняття виконаних робіт (послуг); виписок банку по рахунку позивача якими підтверджується факт оплати послуг за технічне обслуговування систем охоронної сигналізації; перелік засобів охоронної сигналізації, встановленої на об'єкті замовника; перелік робіт з технічного обслуговування та ремонту засобів охоронної сигналізації, які знаходяться на об'єкті замовника.
Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Таким чином, єдиний внесок нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, який визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Своєю чергою, сума чистого оподатковуваного доходу визначається платником податку з доходів фізичних осіб у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Отже, витрати, здійснені на оплату послуг з технічного обслуговування та ремонту засобів охоронної сигналізації є витратами, які безпосередньо по'вязані з експлуатацією нерухомого майна, яке використовується в господарській діяльності з метою отримання доходів у розумінні підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України.
Позивачем було надано первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, а також що понесені позивачем витрати сформовані в період отримання ним доходів від оренди нежитлових приміщень та здійсненні в межах господарської діяльності позивача, тоді як контролюючим органом не було надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження недотримання позивачем вимог чинного податкового законодавства.
У зв'язку з наведеним колегія суддів підтримує висновок Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0073034204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 82479,85 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20619,96 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0073044204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 6586,39 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1646,60 грн за порушення вимог підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, внесені зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставин заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб відповідачем не доведено, а тому не підлягає нарахуванню позивачу грошове зобов'язання зі сплати військового збору.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Суддя Файдюк В.В.