П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/18976/22
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. Дата і місце ухвалення: 22.02.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення,
В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, №2736 від 13.12.2022р., яким позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі п.2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабутену Міністрів України від 27.01.1995р. №57, він має право перетинати державний кордон України під час дії на її території воєнного стану, як особа, яка супроводжує батька дружини, якому встановлено інвалідність ІІ групи, для виїзду за межі України. З метою перетинання державного кордону з Республікою Молдова для супроводу ОСОБА_2 , який потребує постійного нагляду, 13.12.2022р. ОСОБА_1 прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Паланка», де надав всі необхідні документи, підтверджуючі право перетину кордону. Однак, спірним рішенням НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) №2736 від 13.12.2022р. ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України, без зазначення фактичних підстав для такої відмови.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2023р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, №2736 від 13.12.2022р., яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 22.02.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову
ОСОБА_1 своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що в порушення вимог п.2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабутену Міністрів України від 27.01.1995р. №57, при проходженні паспортного контролю ОСОБА_1 не надав акту встановлення факту здійснення догляду за батьком своєї дружини, якого позивач супроводжував. Ненадання вказаного документом не заперечується позивачем. А відтак, посадові особи НОМЕР_1 прикордонного загону дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 права перетину кордону в умовах воєнного стану та, як наслідок, правомірно відмовили у дозволі на його перетин.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
Позивач одружений з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 26.06.2021р.
Дружина позивача є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_5 від 03.07.1991р.
Батько дружини позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується: довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 2-18 0A №014253 від 25.05.1999р.; витягом із акту огляду МСЕК №014253 серія 2-18 ОА від 10.06.1999р.; пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 від 01.07.2021р. З урахуванням стану здоров'я ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
З матеріалів справи, також, вбачається, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, проходив військову службу як бойовий медик, солдат, в/ч НОМЕР_7 , 110 механізованої бригади 3 батальйону 7 роти 3 взводу 1 відділення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини в/ч НОМЕР_7 №129 від 13.07.2022р., відповідно до вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_1 звільнено з військової служби, у зв'язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю II групи.
13.12.2022р. ОСОБА_1 , з метою перетинання державного кордону з Республікою Молдова для супроводу ОСОБА_2 , який потребує постійного догляду, для виїзду за кордон, прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Паланка».
Для перетинання кордону позивач надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; військовий квиток; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_7 №129 від 13.07.2022р.; документи що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також документи, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), а саме:
свідоцтво про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 26.06.2021р.;
свідоцтво про народження серія № НОМЕР_5 від 03.07.1991р., яким підтверджується, що дружина позивача є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 2-18 0А №014253 від 25.05.1999р., витяг із акту огляду МСЕК №014253 серія 2-18 ОА від 10.06.1999р., пенсійне посвідчення № НОМЕР_6 від 01.07.2021р., які підтверджують, що батько дружини позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково;
паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон ОСОБА_2 № НОМЕР_8 від 11.11.2021р.;
посвідку на постійне проживання в Україні ОСОБА_2 № НОМЕР_9 від 22.06.2022р.;
довідку Ольгопольської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 06.12.2022р. №1299, якою підтверджується спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який є батьком його дружини ОСОБА_4 .
Рішенням НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, №2736 від 13.12.2022р., ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України на підставі Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995р. №57.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у перетинанні позивачем державного кордону України, обґрунтованої ненаданням ним акту встановлення факту здійснення догляду за батьком дружини ОСОБА_2 зазначивши, що п.2-1 Правил №57 визначено про необхідність надання одного з трьох підтверджуючих документів: або документів, що підтверджують спільне проживання, або здійснення догляду за батьками дружини, або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, надання ОСОБА_1 довідки Ольгопольської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 06.12.2022р. №1299, є достатнім для виконання вимог п.2-1 Правил №57.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009р. №1710-VI (далі - Закон №1710-VI) перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Згідно ч.1 ст.7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
Згідно ч.1 ст.14 Закону №1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021р. №1455, передбачено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Порядок перетинання громадянами України державного кордону встановлено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995р. №57.
Пунктом 2-1 Правил №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон, серед іншого, мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.
Спірним у даній справі рішенням №2736 від 13.12.2022р. ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону, у зв'язку з дією воєнного стану в Україні та ненаданням ним під час паспортного контролю документів, що підтверджують наявність у нього підстав для виїзду за кордон, а саме: передбаченого п.2-1 Правил №57 акту встановлення факту здійснення догляду за батьком дружини - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність вказаного рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), оскільки п.2-1 Правил №57 передбачено необхідність при перетинанні державного кордону надання особою, яка супроводжує одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, надання документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також одного з таких документів: або документів, що підтверджують спільне проживання, або здійснення догляду за батьками дружини, або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд.
А відтак, надання ОСОБА_1 довідки Ольгопольської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 06.12.2022р. №1299, якою підтверджується спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який є батьком його дружини ОСОБА_4 , є достатнім для виконання вимог п.2-1 Правил №57.
Факт належного підтвердження позивачем родинних зв'язків з ОСОБА_2 та його інвалідності апелянтом не заперечується.
На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення. Доводи апеляційної скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) таких висновків суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2023 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук