П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/9627/22
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Дата і місце ухвалення: 17.10.2022р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
В липні 2022 року Військова академія (м.Одеса) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 295259,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17 липня 2019 року між Міністерством оборони України, в особі начальника Військової академії генерал-майора Гуляк О.В., та курсантом ОСОБА_1 укладений контракт на час навчання. Згідно умов вказаного Контракту ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням в закладі, у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення закладу. Наказом начальника Військової академії від 02.07.2021р. №37-РС розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з молодшим сержантом ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 295259,60 грн. Відповідач зобов'язався сплатити суму заборгованості на рахунок Військової академії протягом року, однак відповідного обов'язку не виконав, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022р. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 295259,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення від 17.10.2022р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Військової академії (м.Одеса).
В своїй скарзі апелянт зазначає, що витрати за весь період навчання відшкодовуються лише курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу в заклад вищої освіти. При вирішенні спору судом не з'ясовано, чи проходив ОСОБА_1 строкову військову службу до вступу в заклад вищої освіти. ОСОБА_1 є курсантом, який навчався понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати лише ті витрати з грошового забезпечення, що сформувались за період навчання, що перевищує строк строкової військової служби. Тобто, у ОСОБА_1 наявний обов'язок щодо відшкодування витрат з грошового забезпечення за період з 01.03.2021р. по 02.07.2021р. в сумі 64468,41 грн., а не за період з 28.08.2019р. по 02.07.2021р. в сумі 295259,60 грн., як про це зазначив суд першої інстанції.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що сама лише згода ОСОБА_1 сплатити витрати на його утримання не свідчить про відсутність спору між сторонами про їх розмір. Надання згоди щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 295259,60 грн. відбулося під тиском командування, через що у відповідача не було змоги перевірити правомірність складеного розрахунку грошового забезпечення.
Також, апелянт посилається на те, що у випадку наявності підстав для здійснення розрахунку утримання курсанта відповідно до п.6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. №964, останнім відшкодовується різниця суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовця за період навчання до 18 або до 12 місяців, якщо курсант має ступінь вищої освіти магістра. Разом з цим, за відсутності належного та обґрунтованого розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , підстав для стягнення суми грошового забезпечення вцілому за період з 28.08.2019р. по 02.07.2021р. не вбачається.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не повідомлено належним чином відповідача про розгляд справи. У період з 08.03.2022р. ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації та перебуває у військовій частині НОМЕР_1 . Зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 . Повідомлення про розгляд справи чи повістки про виклик до суду за вказаною адресою судом не надсилалися.
Військова академія (м. Одеса) подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 за період з 28.08.2019р. по 02.07.2021р. нараховано лише витрати на грошове забезпечення. Витрати на продовольче забезпечення, речове, медичне забезпечення, спожиті комунальні послуги та оплата транспортних послуг нараховані не були. Загалом за період навчання ОСОБА_1 було нараховано доходів на суму 303027,34 грн., однак з урахуванням різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю в розмірі 7767,74 грн., відшкодуванню підлягає сума 295259,60 грн.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 17.07.2019р. №414 ОСОБА_1 зараховано курсантом на 1-ий курс денної форми навчання до Військової академії та наказом від 17.07.2019р. №64-РС призначено на посаду курсанта.
На підставі п.п.15, 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, 17.07.2019р. між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії генерал-майором Гуляк О.В. та курсантом ОСОБА_1 було укладено контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».
Відповідно до умов цього Контракту ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання, серед іншого, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою ст.25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 28.08.2019р. №182 військовослужбовця служби за контрактом солдата ОСОБА_1 з 28.08.2019р. поставлено на всі види забезпечення за курсантськими нормами, встановлено тарифний розрад 6 та оклад по займаній посаді у розмірі 2910 грн.
25.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до командування Військової академії з рапортом про його відрахування з числа курсантів Військової академії у зв'язку з розірванням контракту зі сторони військовослужбовця через небажання продовжувати навчання.
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.07.2021р. №37-РС, у відповідності до абз.3 п.3.1, абз.8 п.3.2 та п.3.9 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997р. №490, молодшого сержанта ОСОБА_1 було відраховано з 02.07.2021р. числа курсантів у зв'язку з розірванням контракту військовослужбовцем через небажання продовжувати навчання.
Цим же наказом розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з молодшим сержантом ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, та направлено його у розпорядження командира роти матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м.Одеса) для подальшого проходження строкової військової служби (як військовослужбовця, який не вислужив встановлені строки строкової військової служби).
Наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.07.2021р. №135 молодшого сержанта ОСОБА_1 з 02.07.2021р. знято зі всіх видів забезпечення за курсантськими нормами та зараховано на види забезпечення за солдатськими нормами. Встановлено тарифний розряд 1 та оклад по займаній посаді у розмірі 350 грн. з 03.07.2021р. Також, зазначено, що згідно Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. №964, молодшому сержанту ОСОБА_1 необхідно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у Військовій академії (м.Одеса) з 28.08.2019р. по 02.07.2021р. в сумі 295259,60 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав довідку-розрахунок від 02.07.2021р. №1/55/974 про розмір витрат, пов'язаних з утриманням його у Військовій академії (м. Одеса), зазначив про згоду з проведеним розрахунком та зобов'язався протягом року сплатити заборгованість в розмірі 295259,60 грн. на рахунок навчального закладу.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятого на себе зобов'язання сплатити заборгованість з витрат, пов'язаних з утриманням його у Військовій академії (м. Одеса), в сумі 295259,60 грн., Військова академія (м. Одеса) звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність у ОСОБА_1 обов'язку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі за період з 28.08.2019р. по 02.07.2021р. у розмірі 295259,60 грн. У зв'язку відмовою відповідача відшкодувати відповідні витрати їх стягнення здійснюється в судовому порядку, як це передбачено пунктом 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. №964.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначені види військової служби, якими є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Частиною 1 статті 23 Закону №2232-ХІІ передбачено, що строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців; для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістра, - до 12 місяців.
Згідно ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.25 Закону №2232-ХІІ підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону №2232-ХІІ передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно ч.11 ст.25 Закону №2232-ХІІ курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (за винятком випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 та підпунктами "б", "г" чи "ґ" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби. При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість:
строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти;
військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти;
військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №964), пунктом 3 якого передбачено, що відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
За приписами п.4 Порядку №964 відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно п.5 Порядку №964 витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема:
курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
При цьому, відповідно до п.6 Порядку №964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю:
курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання;
курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
Пунктом 7 Порядку №964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує наявний у нього обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням його у вищому навчальному закладі. Апелянт не погоджується з розрахунком відповідних витрат.
Зокрема, стверджує, що він є курсантом, який навчався понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати лише ті витрати з грошового забезпечення, що сформувались за період навчання, що перевищує строк строкової військової служби. Тобто, за твердженнями апелянта, у нього наявний обов'язок щодо відшкодування витрат з грошового забезпечення за період з 01.03.2021р. по 02.07.2021р. в сумі 64468,41 грн., а не за період з 28.08.2019р. по 02.07.2021р. в сумі 295259,60 грн.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апелянта, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, військового квитка серії НОМЕР_2 від 21.05.2019р. ОСОБА_1 навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, у зв'язку з чим, на підставі п.6 Порядку №964, витрати відшкодовуються за весь період навчання у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
Про ту обставину, що ОСОБА_1 навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби свідчить і те, що наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 02.07.2021р. №37-РС, молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено у розпорядження командира роти матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м.Одеса) для подальшого проходження строкової військової служби (як військовослужбовця, який не вислужив встановлені строки строкової військової служби).
При цьому, як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 на посаді курсанта-контрактника, сума доходів відповідача за період з серпня 2019 року по липень 2021 року склала 303027,34 грн. До відшкодування Військовою академією (м.Одеса) заявлено 295259,60 грн., що є різницею між сумою витрат з утримання курсанта (303027,34 грн.) і витрат з утримання військовослужбовця строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю (7767,74 грн.).
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що на нього не поширюються положення п.6 Порядку №964, оскільки такі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні ОСОБА_1 норм вказаного Порядку.
Відсутність в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції посилання на п.6 Порядку №964 не свідчить про те, що вказана норма не регулює спірні правовідносини.
В апеляційній скарзі апелянт також не погоджується із розрахунком розміру окладу ОСОБА_1 350 грн. за тарифним розрядом 1. Стверджує, що Додатком 1 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 тарифний коефіцієнт за тарифним розрядом 1 становить 1,4. А відтак, посадовий оклад ОСОБА_1 мав бути визначений в розмірі 2466,80 грн. (1762 грн. * 1,4).
Колегія суддів вважає помилковими такі твердження апелянта з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців строкової військової служби встановлено додатком 12 до Постанови №704, згідно якої тарифний коефіцієнт за тарифним розрядом 1 становить 0,2.
При цьому, в примітці зазначено, що у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 р., становить 1762 грн., який множиться на тарифний коефіцієнт 0,2, що в підсумку складає 352,4 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Військової академії (м.Одеса) та наявність підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку твердженням апелянта про неповідомлення судом першої інстанції ОСОБА_1 про розгляд справи колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина 1 статті 124 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 124 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Згідно ч.3 ст.124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч.4 ст.124 Кодексу визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно ч.1 ст.26 КАС України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно інформації, наданої відділом адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області на запит суду, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_2 .
Однак, судом першої інстанції за вказаною адресою не відправлялися судові виклики та повідомлення. Повідомлення про розгляд справи №420/9627/22 розміщено судом першої інстанції на офіційному веб-порталі судової влади України.
Вчинення судом вказаних дій не може бути розцінено колегією суддів як належне повідомлення відповідача про розгляд судової справи, оскільки у відповідності до ч.1 ст.130 КАС України, виклик відповідача в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України може мати місце лише у випадку коли його зареєстроване місце проживання (перебування) невідоме.
Зазначене дає підстави колегії суддів для висновку, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено відповідача про розгляд справи, чим позбавлено його можливості надати відзив на позовну заяву.
Саме на вказану обставину посилається апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки в обґрунтування поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , серед іншого, зазначає про не повідомлення його дату, місце та час розгляду поданого позову, не надання строку на подання відзиву на позовну заяву і вказані обставини підтверджено матеріалами справи, колегія суддів, з врахуванням положень п.3 ч.3 ст.317 КАС України, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої апеляційної скарги, скасування рішення від 17.10.2022р. та ухвалення по справі нового судового рішення - про задоволення позову Військової академії (м.Одеса).
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов Військової академії (м.Одеса) задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової академії (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 24983020) витрати пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 295259,60 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 60 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2023 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук