П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/16223/21
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 31.01.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Юраш К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №951050842884 від 09.11.2020р. про перерахунок пенсії за вислугу років в частині перерахунку із застосуванням 60% від заробітку та застосування обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.10.2020р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №506 від 30.10.2020р. без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він з серпня 2008 року він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області як отримувач пенсії, призначеної на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. У зв'язку з підвищенням заробітної плати діючих працівників прокуратури пенсія йому неодноразово була перерахована. В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з 01.10.2020р. виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №506 від 30.10.2020р. Однак, згідно з оскаржуваним рішенням відповідач здійснив йому перерахунок пенсії, але з розрахунку 60% від заробітної плати та застосував обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Таке рішення ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 вважає протиправним та зазначає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на час призначення йому такої пенсії, без обмеження її граничним розміром, оскільки він не підпадає під дію ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 31.01.2023р.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що при перерахунку його пенсії за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №506 від 30.10.2020р. змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. Відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у ОСОБА_1 вислуги років, є незмінним. Оскільки в 2008 році пенсію позивачу призначено у розмірі 90% від суми місячного заробітку, тому при проведенні її перерахунку з 01.10.2020р. вказаний показник не може бути змінений в сторону зменшення.
Також, апелянт посилається на те, що зміни про обмеження пенсії максимальним розміром внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» до ч.15 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ. Вказана норма набрала чинності після призначення пенсії ОСОБА_1 і не може бути застосована до нього відповідно до ст.58 Конституції України. Безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, оскільки вказаний Закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції порушено строки розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені частиною другою статті 263 КАС України. До того ж, згідно звіту про автоматизований розподіл справи №420/16223/21 у період з 31.01.2023р. по 08.02.2023р. справа знаходилася в провадженні судді Андрухіва В.В., на суддю Катаєву Е.В. розподілена 08.02.2023р. о 17:24:02 год., у зв'язку з чим суддя Катаєва Е.В. не мала повноважень на прийняття 31.01.2023р. оскаржуваного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, з 2008 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та йому призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
Одеська обласна прокуратура видала позивачу довідку №506 від 30.10.2020р. про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за нормами чинними на 11.09.2020р. за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу, в якій загальний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) вказаний 74158,24грн.
06.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про здійснення з 01.04.2020р. перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорських працівників на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №506 від 30.10.2020р.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Одеській області рішенням №951050842884 від 09.11.2020р. здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого розмір пенсії визначений 44494,94 грн., тобто з розрахунку 60% заробітної плати (74158,24 грн. х 60%). При цьому, виплату пенсії обмежено 10-ма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи зазначене, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 станом на 01.10.2020р. становив 17120,00 грн., а з 01.12.2020р. - 17690,00 грн.
Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області №951050842884 від 09.11.2020р. в частині здійснення перерахунку пенсії із застосуванням 60% від заробітку та застосування обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми вказаного Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до вказаного Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Також, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Позивач наполягає, що набуте ним право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ не може бути звужене, а обмеження пенсії максимальним розміром на нього не розповсюджуються, оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, а тому при визначенні розміру перерахованої пенсії не можна застосовувати законодавство, яке прийняте після призначення пенсії, крім випадків покращення становища особи, якій здійснюють такий перерахунок.
Колегія суддів звертає увагу, що в цій справі право позивача на перерахунок пенсії сторонами не заперечується. Ключовими правовими питання є те, в якому відсотковому розмірі та відповідно до вимог якого закону слід було перерахувати пенсію позивача, та чи розповсюджуються на позивача встановлені Законом України від 08.07.2011р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI) та Законом №1697-VII обмеження розміру пенсії.
На час призначення позивачу пенсії (2008 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII, згідно, зокрема, ч. 1 якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
В подальшому, з 15.07.2015р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII.
Відповідно до ч.2 ст.86 Закону №1697-VII (в редакції станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії 06.11.2020р.) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Саме на підставі вказаних положень чинного законодавства, відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 встановлено розмір пенсії 60 відсотків.
В даній справі по суті розглядаються правовідносини, які виникли внаслідок перерахунку, який був встановлений в первинній редакції ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, відповідно пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019.
На думку колегії суддів, слід дослідити можливість застосування норми ч.1 ст.50-1 Закону №1789-XII, яка втратила чинність станом на дату проведення перерахунку здійсненого відповідно до норм чинного Закону №1697-VII.
У Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
В даному випадку, позивач, бажаючи реалізувати своє право на перерахунок пенсії, звернувся до органу ПФУ з довідкою про розмір його заробітної плати, яку складено відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(II)/2019 та ст.ст.81, 86 Закону №1697-VII із складовими, які є відмінними від тих, на підставі яких визначався розмір його пенсії при призначенні та перерахунках здійснених в період чинності Закону №1789-XII.
Необхідно враховувати те, що розмір пенсії прокурора перебуває у прямій залежності від його заробітної плати, яка є базою для обрахунку пенсії, але заробітна плата прокурора Законами №1789-XII та №1697-VII визначалась по-різному.
Так, частиною 1 статті 49 Закону №1789-XII було передбачено, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, а розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Законом №1789-XII не було визначені розміри посадових окладів прокурорів і повноваження щодо їх визначення були надані Кабінету Міністрів України.
На виконання своїх повноважень Кабінет Міністрів України постановою від 31.05.2012р. №505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» затвердив схему посадових окладів працівників органів прокуратури.
Згідно ч.1 ст.81 Закону №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1 та 3 статті 81 Закону №1697-VІІ визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 01.01.2021р. посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 01.01.2022р. - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З наведеного слідує, що на відміну від діючого Закону №1697-VІІ, попередній Закон №1789-XII по-іншому визначав складові заробітної плати прокурів та не встановлював розміри посадових окладів, повноваження щодо встановлення яких були надані Кабінету Міністрів України, у межах яких прийнято Постанову №505, яка і визначила відповідні розміри посадових окладів прокурорів.
Згідно п.1 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» від 19.09.2019р. №113-IX (далі - Закон №113), визнано такими, що втратили чинність норми Закону України «Про прокуратуру» у редакції 1991 року, у тому числі ч.1 ст.49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020р. у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020р. у справі №6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020р.
Колегія суддів звертає увагу на висновки сформовані в рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020р. у справі №6-р/2020, а саме, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
За таких умов, позивач має право отримувати пенсійні виплати, обраховані із суми заробітної плати прокурорів, встановленої чинним Законом №1697-VII.
Реалізуючи своє право на перерахунок пенсії на підставі норм чинного Закону №1697-VII, та отримавши належну довідку, складену відповідно до приписів вказаного Закону, позивач помилково вважає можливим застосування ст.50-1 Закону №1789-XII, оскільки вона втратила свою чинність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ретроспективне застосування при обчисленні пенсійної виплати позивачу положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка на дату такого перерахунку втратила чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів та суперечитиме принципу дії закону у часі.
Отже, застосування при обчисленні пенсії позивача з 13.12.2019р. положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які втратили чинність, щодо визначення розміру пенсійної виплати виходячи з 90% місячного заробітку не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам ст.24 Конституції України.
Розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло у ОСОБА_2 після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення його пенсії.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду в цій частині не спростовують.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, колегія суддів виходить із такого.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011р.) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021р. у справі №580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021р. у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014р. - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Висновки колегії суддів у даній справі відповідають сталій практиці Верховного Суду, сформованій за результатом розгляду аналогічних справ, та висловленій, зокрема, у постановах від 27.01.2022р. по справі №420/1468/21, від 11.05.2022р. по справі №580/284/21, від 01.11.2022р. по справі №500/3174/21, від 10.11.2022р. по справі №480/8997/20, від 30.03.2023р. по справі №580/5239/20 та по справі №440/1446/21.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та, у зв'язку з цим, про відсутність підстав для їх задоволення.
Що ж до посилань апелянта на те, що судом першої інстанції порушено строки розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, передбачені частиною другою статті 263 КАС України, то зазначене порушення судом норм процесуального права не визначено частиною третьою статті 317 КАС України в якості обов'язкової підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Всі інші порушення норм процесуального права, у відповідності до ч.2 ст.317 КАС України, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даній справі не встановлено.
Апелянт стверджує, що згідно звіту про автоматизований розподіл справи №420/16223/21 у період з 31.01.2023р. по 08.02.2023р. справа знаходилася в провадженні судді Андрухіва В.В., на суддю Катаєву Е.В. розподілена 08.02.2023р. о 17:24:02 год., у зв'язку з чим суддя Катаєва Е.В. не мала повноважень на прийняття 31.01.2023р. оскаржуваного рішення.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання апелянта, оскільки в апеляційній скарзі ймовірно йдеться про автоматизований розподіл судової справи на суддю Катаєву Е.В. проведений 08.02.2022р. о 17:24:02 год. після повернення справи з суду апеляційної інстанції на продовження її розгляду, а не 08.02.2023р., як про це зазначає ОСОБА_2 .
Здійснення автоматизованого розподілу судової справи 08.02.2023р. о 17:24:02 год. не мало місця.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду від 31.01.2023р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 квітня 2023 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук