Справа № 420/17833/22
10 квітня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення,-
08.12.2022 року до суду надійшов адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення 7883,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно з розрахунком зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення, проведеного ВОП УФЗБО вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед Департаментом патрульної поліції становить 7 883,26 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Судом вирішено розглядати справу в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Згідно листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації, який надійшов до суду 16.03.2023 року (вх.№8100/23) за наявною в ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_1 входить до переліку громад, що перебувають у тимчасовій окупації відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (у редакції наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 14 від 13.01.2023 року, № 41 від 09.02.2023 року, № 56 від 20.02.2023 року).
Зважаючи на вказане, 21.03.2023 року на сайті Одеського окружного адміністративного суду було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №420/17833/22.
Отже, судом вжиті всі передбачені КАС України заходи для інформування відповідача по справі про наявність в провадженні даної справи.
Однак, відзив на позов станом на дату прийняття даного рішення до суду не надійшов.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації Управління патрульної поліції в Херсонській області було евакуйоване до м. Миколаїв, де у подальшому здійснювало свою діяльність. Будівля Управління зруйнована внаслідок ракетних ударів. Вказані обставини унеможливили виконання певних функцій, окрім ліквідації наслідків обстрілів та відновлення роботи у цьому приміщенні. Окрім того, співробітники Управління були залучені до заходів направлених на забезпечення територіальної цілісності територій України, підтримання правопорядку та безпеки в умовах воєнного стану. Можливості вчасно звернутись до суду у позивача не було.
Суд вважає, що наведені у заві обставини є обґрунтованими та поважними для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, тому позовна заява підлягає розгляду по суті.
З огляду на зазначене суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції.
03.05.2022 за вх. № 18035 до УМАЗ ДПП надійшла доповідна записка начальника - УПП в Херсонській області ДПП підполковника поліції ОСОБА_2 (вих. від 03.05.2022 № 2541/41/23-2022) стосовно виявленого факту порушення службової дисципліни у діях в тому числі відповідача, що виразилось у невиході на службу без поважних причин у період дії воєнного стану з 23.04.2022 по 03.05.2022.
У подальшому за вказаним фактом було проведено службове розслідування. За результатами проведеного службового розслідування встановлено факт грубого порушення службової дисципліни відповідачем, що виразилось у невиході на службу без поважних причин з 23.04.2022 до 03.05.2022.
За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1,2,4,5,8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до відповідача наказом Департаменту патрульної поліції № 287 від 19.05.2022 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
В той же час, відповідно до п. 67 Наказу Департаменту патрульної поліції №287 від 19.05.2022 року Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції доручено здійснити перерахунок та утримання грошового забезпечення, виплаченого особам, які притягаються до дисциплінарної відповідальності, за час фактичних прогулів з 23.04.2022 року до 03.05.2022 року.
Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 01.06.2022 року сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 01 червня 2022 року
Як стверджує відповідач, із вказаними вище наказами відповідача ознайомлено належним чином, дотепер наказ ДПП № 815 о/с від 11.06.2022 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції не скасовано, Відповідачем зазначений наказ в установленому законом порядку не оскаржувався
Також, як стверджує позивач, відповідач був відсутній на службі без поважних причин з 23.04.2022 до 03.05.2022, а наказ наказу Департаменту патрульної поліції №287 у якому містилась вимога про здійснення перерахунку та утримання грошового забезпечення за час фактичних прогулів з 23.04.2022 до 03.05.2022 був виданий 19.05.2022.
Тобто за час фактичних прогулів відповідачем було у повному обсязі отримано грошове забезпечення, у зв'язку з чим виникла необхідність проведення перерахунку грошового забезпечення виданого відповідачу та стягнення суми зайво виплаченого грошового забезпечення з відповідача.
Згідно з розрахунком зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення, проведеного ВОП УФЗБО вбачається, що загальна сума заборгованості Відповідача перед Департаментом патрульної поліції становить 7 883,26 грн.
Вирішуючи дану справу, суд зазначає.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання служби в поліції визначено статтею 60 Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до якої проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пп. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України “Про Національну поліцію” вбачається, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 60 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно із п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Згідно з частиною першою статті 92 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Частиною четвертою статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Згідно з п. 9 ст. 93 Закону України “Про Національну поліції” поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
При цьому пунктом 6 частини першою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частинами другою та третьою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Пунктом 15 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), передбачено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Відповідно до абзацу 6 пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.
Згідно з п. 8 розділу 1 вищезазначеного Порядку вбачається, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Питання повернення зайво виплаченого грошового забезпечення поліцейському не врегульовано положеннями спеціального законодавства. У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин окремі дні (години), то основна заробітна плата нараховується виходячи з відпрацьованого працівником робочого часу (фактично виконаної роботи).
Так, відповідно до ст. 127 КЗпП України в період роботи можливо відрахуванні із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, за наказом (розпорядженням) роботодавця для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, при при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки, п при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.
Так, відповідно до наказу по особовому складу № 173 о/с від 14.01.2022 року відповідачу надано щорічну оплачувану відпустку строком з 01.02.2022 по 02.03.2022. Тобто, відповідачу надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік згідно з вимогами частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» у кількості 30 діб.
В той же час, наказом по особовому складу № 553 о/с від 24.02.2022 відповідача було відкликано з основної відпустки за 2022 рік.
Відповідно до наказу по особовому складу № 815 о/с від 11.06.2022 року поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Херсонській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01 червня 2022 року в поліції із відрахуванням грошового забезпечення за 10 діб надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
З наданого позивачем розрахунку надмірно нарахованого грошового забезпечення за невідпрацьований час, який наданий управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції, встановлено розмір відшкодування грошових коштів за надмірно нараховану частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року, з урахуванням проведених відрахувань з грошового забезпечення відповідача, складає 7883,26 грн.
Оскільки відповідач отримав безпідставно грошові кошти (надмірно нараховані та виплачені), та вже не проходить службу в Нацполіції, тому підлягають застосуванню норми ст. 136 КЗпП України та статті 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Оскільки обидва випадки набуття грошового забезпечення без достатніх підстав в даному спорі присутні, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення позивачу у розмірі 7883,26 грн.
Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за надмірно використану частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року в розмірі 7883,26 грн.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Департаменту патрульної поліції підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошові кошти за невідпрацьовані дні відпустки у сумі 7883 (сім тисяч вісімсот вісімдесят три) гривень 26 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя С.М. Корой