4 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 523/4633/19
провадження № 51 - 2515 км 21
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160490000308, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Бровари Київської області, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2020 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Прийнято рішення щодо цивільних позовів, речових доказів і процесуальних витрат. Визначено початок строку відбування покарання.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватими й засуджено за вчинення грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї за таких обставин.
26 січня 2019 року приблизно о 21:45, ОСОБА_6 , знаходячись на внутрішньому дворі бару «Забава», який розташований на вул. Академіка Заболотного, 59-а у м. Одесі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно з мотивів явної неповаги до суспільства на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи змогу покинути це громадське місце, безпричинно здійснив один постріл із належного йому пістолету ФОРТ-12Р», калібру 9 мм Р.А., який є короткоствольною, гладкоствольною вогнепальною зброєю, в бік відвідувачів бару «Забава». Після цього, реагуючи на дії відвідувачів, які направились до нього з метою припинити його протиправні дії, ОСОБА_6 здійснив ще один постріл в напрямку людей, завдавши раніше незнайомій ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Після чого, ОСОБА_6 , здійснив із зазначеного пістолету п'ять пострілів в бік раніше незнайомого йому ОСОБА_9 , котрий намагався відібрати пістолет, і один постріл у бік раніше незнайомого ОСОБА_10 , завдавши кожному легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення щодо нього, перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 296 КК на ч. 2 ст. 125 КК і призначити за цією нормою певне покарання. Зазначає, що він вчинив протиправні дії щодо ОСОБА_9 з неприязні, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам провадження, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ч. 4 ст. 296 КК замість ч. 2 ст. 125 КК. Стверджує, що матеріали провадження містять дані про подання ним апеляційної скарги, а висновок апеляційного суду про зворотнє безпідставний, що потягло порушення права на судовий захист і доступ до правосуддя в суді апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто касаційний суд є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим чи апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а повинен виходити із фактичних обставин, встановлених ними. А тому аргументи засудженого щодо неправильності встановленння за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а могли бути перевірені апеляційним судом.
Разом з цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, перевірка вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2020 року щодо ОСОБА_6 на предмет відповідності висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження не здійснювалася, враховуючи вимоги апеляційних скарг захисника та прокурора, які оскаржували вирок місцевого суду з підстави невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що він подавав апеляційну скаргу, заперечуючи правильність встановлення фактичних обставин, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.
Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час перегляду вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2020 року за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_6 ставив питання про відсутність його апеляційної скарги, яку він нібито подавав через адміністрацію слідчого ізолятора. Однак в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 не надав жодного документу (копію апеляційної скарги чи доказу подання такої скарги через установу виконання покарань, в якій він утримується під вартою або іншого аргументу) на підтвердження подачі апеляційної скарги. Не долучив засуджений таких відомостей і до своєї касаційної скарги, а з матеріалів справи не вбачається беззаперечних доказів, які б підтверджували факт звернення засудженим із апеляційною скаргою.
Таким чином, враховуючи, що жоден учасник даного кримінального провадження не звертався до апеляційного суду із апеляційною скаргою щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильності юридичної оцінки дій ОСОБА_6 , то відповідно, суд апеляційної інстанції і не перевіряв зазначені обставини, переглядаючи вирок місцевого суду в межах апеляційних скарг.
За таких обставин у цьому провадженні суд касаційної інстанції має право перевірити правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи лише з фактичних обставин, встановлених місцевим судом.
У касаційній скарзі засуджений стверджує, що оскільки він не мав умислу на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, а його дії були зумовлені лише особистою неприязню до потерпілого ОСОБА_9 , то суд неправильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 296 КК, тоді як необхідно було застосувати ч. 2 ст. 125 КК.
Перевіривши зазначені доводи в межах повноважень, визначених кримінальним процесуальним законом, суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновку місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, який ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Такий висновок суду першої інстанції зроблений з дотриманням правової процедури і без істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Так, безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані законом цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних чи громадських місцях, зазвичай із ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності від кримінальних правопорушень проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Тобто, для правильної кваліфікації злочинних дій особи необхідно ретельного проаналізувати склад вчиненого злочину і виявити його елементи та всіх обставин кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, фактичною підставою кваліфікації кримінального правопорушення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК стали об'єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні й зазначені у вироку. Під час юридичної оцінки цих даних були з'ясовані: природа взаємин, які склалися між засудженим та потерпілими, причина виникнення діяння; місце вчинення протиправних дій, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; властивості використаного ним знаряддя посягання; характер наслідків та причинний зв'язок між ними і діями останнього.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи у громадському місці та в присутності великої кількості людей, дістав належний йому пістолет та безпричинно здійснив кілька пострілів у бік відвідувачів бару, у тому числі, реагуючи на їх дії, направлені на припинення його протиправних дій, завдавши раніше незнайомим йому потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 тілесні ушкодження. Тобто дії ОСОБА_6 , які починались на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, переросли у хуліганські дії, а реакція відвідувачів бару на його провокуючі дії, які намагалися їх припинити, стали приводом для подальшого насильства, що свідчить про явну неповагу ОСОБА_6 до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормам моралі, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Установлені судом фактичні обставини кримінального провадження вказують про наявність у ОСОБА_6 умислу на вчинення хуліганства, а його дії - про грубе порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї.
У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів такі висновки.
За таких обставин, виходячи з фактичних обставин провадження, місцевий суд правильно встановив у діях ОСОБА_6 грубе порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і було вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, і кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 296 КК.
Підстав для перекваліфікації таких дій на ч. 2 ст. 125 КК, як про це йдеться у касаційній скарзі, не встановлено.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення та наслідки діяння, які призвели до заподіяння тілесних ушкоджень трьом потерпілим, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а тому призначив ОСОБА_6 покарання у виді реального позбавлення волі. Разом
з цим, зваживши на дані про особу винного, який має на утриманні неповнолітню доньку, його стан здоров'я, а саме: наявність хронічного захворювання, часткове відшкодування матеріальної шкоди, суд призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 296 КК.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що достатньою мірою для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень має бути кримінальне покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставами для скасування постановлених у цьому кримінальному провадженні судових рішень, колегія суддів не встановила, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 2 квітня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3