Постанова
іменем України
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 515/1791/19
провадження № 51-461 км 23
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на вирок Арцизького районного суду Одеської області від 14 вересня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12019160440000241 від 05 серпня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ізмаїл Одеської області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Арцизького районного суду Одеської області від 14 вересня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 06 серпня 2019 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 04 серпня 2019 року в період часу з 17:30 до 19:00, керуючись корисливим мотивом, прибув до дачного будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , де через незачинену хвіртку потрапив до двору, після чого шляхом зняття москітної сітки та відкриття вікна проник до приміщення дачного будинку, звідки умисно, повторно, таємно викрав майно ОСОБА_8 , а саме: грошові кошти у сумі 12 500 грн, 600 доларів США (14 610 грн по курсу валюти НБУ станом на 04 серпня 2019 року), а також пристрій травматичної дії «ПМ-РФ», калібру 9 мм, № НОМЕР_1 вартістю 14 000 грн, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому майнової шкоди на загальну суму 41 100 грн.
Крім того, ОСОБА_6 04 серпня 2019 року в період часу з 22:00 до 23:00, керуючись корисливим мотивом, з метою викрадення чужого майна, прибув до бази відпочинку «Чорне море», розташованої по АДРЕСА_2 , де шляхом вільного доступу через незачинені двері проник до кімнати № НОМЕР_2 , яку винаймала ОСОБА_9 , звідки умисно, повторно, таємно викрав майно останньої, а саме: гаманець вартістю 95 грн, грошові кошти у сумі 1 500 грн, 2 долари США (48,70 грн по курсу валюти НБУ станом на 04 серпня 2019 року) та офіційний документ - банківську картку Акціонерного банку «Південний», якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на загальну суму 1 643,70 грн.
Таким чином своїми протиправними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, та ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційних документів.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить рішення судів попередніх інстанцій змінити та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також виключити з вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду посилання на призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.
На обґрунтування своїх доводів прокурор вказує, що станом на 20 грудня 2022 року, тобто на момент розгляду апеляційним судом даного кримінального провадження, з дня вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України (04 серпня 2019 року), минуло понад 3 роки, при цьому перебіг давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України не зупинявся, а тому строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності в силу п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України закінчився, на що суд апеляційної інстанції не звернув увагу.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити у повному обсязі.
Засуджений ОСОБА_6 погодився із звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 2 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 413 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
У своїй касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що станом на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції, з дня вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, минуло понад 3 роки, тобто закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для зміни рішень судів попередніх інстанцій.
Положеннями ст. 285 КПК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, класифікується як кримінальний проступок, за який передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, останній вчинив 04 серпня 2019 року, а ухвала апеляційного суду була постановлена 20 грудня 2022 року, отже на час набрання вироком законної сили з моменту викрадення засудженим офіційного документу (диспозиція ч. 1 ст. 357 КК України), минуло понад 3 роки, тобто строк давності закінчився, про що прокурор обґрунтовано зазначив у своїй касаційній скарзі.
Отже, приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Разом з тим, враховуючи специфіку касаційного перегляду, наявність передбачених ст. 440 КПК України повноважень у касаційного суду на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК України, висловлену ОСОБА_6 у судовому засіданні згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в цій частині, суд касаційної інстанції у даному конкретному кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.
Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо21).
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України вирок суду першої інстанції необхідно скасувати, а ухвалу суду апеляційної інстанції - змінити в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357 КК України та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження у цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Водночас підстав для подальшого застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України Верховний Суд не вбачає.
З урахуванням викладеного касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Арцизького районного суду Одеської області від 14 вересня 2020 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357 КК України скасувати.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року змінити.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України закрити кримінальне провадження в цій частині у зв'язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Виключити з вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду посилання на призначення покарання засудженому на підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3