Ухвала
іменем України
10 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 591/222/21
провадження № 51-472 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 29 березня 2023 року,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2023 року постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 від 28 лютого 2022 року та 27 травня 2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженню № 12020200440001666 скасовано.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Суддя Сумського апеляційного суду ухвалою від 29 березня 2023 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2023 року мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , вважаючи вказану ухвалу суду апеляційної інстанції незаконною, необґрунтованою, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування свої вимог прокурор посилається на п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 24 КПК, ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ та вказує, що буквальне тлумачення ч. 3 ст. 392 КПК дає підстави для висновку про те, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в КПК є норма, якою це дозволено.
Також прокурор вказує на те, що в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 Конституційний Суд України розтлумачив положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України та дійшов висновку про те, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
Крім того, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали не врахував постанову Об'єднаної палата Касаційного кримінального суду ВС від 31 травня 2021 року в справі № 646/3986/19, та залишив поза увагою, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження обмежив права, свободи та інтереси 185 потерпілих.
Водночас, прокурор, не погоджуючись зі змістом ухвали слідчого судді, наводить доводи щодо ходу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020200440001666 від 23 травня 2020 року, зокрема щодо наявності підстав для зупинення та відновлення досудового розслідування, посилається на наявність ухвал за аналогічними фактами по даному кримінальному провадженні, а також зазначає, що судом апеляційної інстанції наведені ним обставини не були враховані та не взяті до уваги.
Зокрема, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не взяв до уваги, що законність оскаржуваних постанов слідчого про зупинення досудового розслідування підтверджено ухвалами слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми від 1 червня 2022 року та 26 липня 2022 року, яким відмовлено іншим скаржниками у даному кримінальному провадженні у скасуванні вказаних постанов слідчого про зупинення досудового розслідування від 28 лютого 2022 року та 27 травня 2022 року.
- не надав оцінку тому, що керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК, слідчий суддя мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, не втручаючись у межі його повноважень, проте самостійно скасував постанови і таким чином, на думку прокурора, втрутився в його процесуальні повноваження;
- в порушення вимог ст. 419 КПК не навів мотивів з яких виходив при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження;
- безпідставно відмовив у відкритті провадження, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило чи могло перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки не було дотримано загальних засад кримінального провадження, крім того, своїм рішенням апеляційний суд обмежив право на доступ до правосуддя.
Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Тобто, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора та яка перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
З урахуванням вищевказаного, доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого суддіЗарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2023 року, а також щодо ходу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, наявності підстав для зупинення та відновлення досудового розслідування не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано § 2 глави 26 КПК.
Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 280 КПК досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК визначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, в тому числі, про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
Як убачається із долученої до касаційної скарги копії ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2023 року, постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 від 28 лютого 2022 року та 27 травня 2022 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженню № 12020200440001666 скасовано.
Відтак, вказана ухвала постановлена в межах компетенції слідчого судді.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, прокурор звернувся до Сумського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 3 ст. 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями КПК, ірозширеному тлумаченню він не підлягає.
Тобто постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою скасовано постанови слідчого про зупинення досудового розслідування не входить до визначеного у КПК переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Тобто, у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність цих ухвал підлягає перевірці судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Водночас, оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді в апеляційному порядку чинним КПК не передбачено.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Така законодавча позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Суддя суду апеляційної інстанції, перевіряючи апеляційну скаргу прокурора на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв'язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції недотримався загальних засад кримінального провадження та обмежив право на доступ до правосуддя, то вони не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
З огляду на вищезазначене колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі, та, з огляду на положення передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження, оскільки рішення слідчого судді постановлено в межах його повноважень передбачених КПК, якими також чітко врегульовано порядок їх оскарження.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що законність оскаржуваних постанов слідчого про зупинення досудового розслідування двічі підтверджено ухвалами слідчих суддів Зарічного районного суду м. Суми від 1 червня 2022 року та 26 липня 2022 року, яким відмовлено іншим скаржниками у даному кримінальному провадженні у скасуванні постанов слідчого про зупинення досудового розслідування від 28 лютого 2022 року та 27 травня 2022 року, а також не надав оцінку тому, що керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК, слідчий суддя мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, не втручаючись у межі його повноважень, проте самостійно скасував постанови і таким чином, на думку прокурора, втрутився в його процесуальні повноваження, то вони є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 398 КПК апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Відтак, суддя суду апеляційної інстанції у відповідності до вказаних вимог, встановивши, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відповідності до положень ч. 4 ст. 399 КПК постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження, з зазначенням мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався (ст. 419 КПК), у зв'язку з чим, не перевіряв доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Одночасно Суд вважає, що посилання прокурора на неврахування судом апеляційної інстанції постанови об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року в справі № 646/3986/19, є не доречними у даному випадку, оскільки не спростовує правильність прийнятого рішення.
Зокрема, вказана постанова об'єднаної палати стосується аналізу положень ст. 309 КПК, в якій не передбачено оскарження рішення слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування.
Відтак доводи прокурора щодо істотного порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставної відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу слідчого судді, а також про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК не навів мотивів з яких виходив при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, не є обґрунтованими.
Крім того, посилання прокурора на ст. 129 Конституції України не заслуговують на увагу, оскільки вказана стаття гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 березня 2023 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які булиби безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, у касаційній скарзі не наведено.
Таким чином, за результатом перевірки доводів прокурора ОСОБА_4 щодо оскарження ухвали Сумського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги прокурора.
Така позиція колегії суддів узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, яка знайшла своє відображення в ухвалах від 4 липня 2022 року в справі № 758/3205/22 (провадження № 51-1883 ск 22), від 7 липня 2022 року в справі № 203/1543/22 (провадження № 51-1924 ск 22), від 16 серпня 2022 року в справі № 757/12978/22-к (провадження № 51-2375 ск 22), від 26 серпня 2022 року в справі № 761/11419/22 (провадження № 51-2461 ск 22), від 25 жовтня 2022 року в справі № 758/6456/22 (провадження № 51-3233 ск 22), від 15 грудня 2022 року в справі № 758/1130/22 (провадження № 51-3927 ск 22), від 19 грудня 2022 року в справі № 758/7828/22 (провадження № 51-3968 ск 22).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 29 березня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3