58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
06 квітня 2023 року Справа № 926/226/23
Суддя Ковальчук Т.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Жукова Максима Івановича, м. Обухів Київської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000”, м. Чернівці,
про стягнення заборгованості в сумі 101272,32 грн.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,
представників сторін:
позивача - Майорова Є.І., адвокат, ордер серія АІ № 1325774 від 26.12.2022 (у режимі відеоконференції),
відповідача - не з'явився,
Фізична особа-підприємець Жуков Максим Іванович звернувся до Господарського суду Чернівецької області із сформованою в системі “Електронний суд” позовною заявою від 16.01.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” про стягнення заборгованості за митно-брокерські послуги на суму 101272,32 грн., у тому числі 46250,00 грн. основного боргу, 20832,20 грн. інфляційного збільшення боргу, 30204,63 грн. пені та 3985,49 грн. штрафу (3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного з ТОВ “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” договору на надання митно-брокерських послуг № 006-18 від 15.01.2018 позивач надав відповідачеві послуги з оформлення митних декларацій, однак останній не провів повну оплату наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 46250,00 грн., на яку нараховано збитки від інфляції, пеня і 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.
Ухвалою від 18.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику встановлено 10-тиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
23.01.2023 від позивача надійшла сформована в системі “Електронний суд” заява від 20.01.2023 про усунення недоліків позовної заяви з додатками, розглянувши яку суд встановив, що позивач своєчасно усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 18.01.2023, з урахуванням чого ухвалою від 24.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням представників сторін, судове засідання призначено на 14.02.2023.
Ухвалою від 01.02.2023 задоволено заяву представника позивача адвоката Майорової Є.І. про участь у засіданні 14.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon.
13.02.2023 в системі “Електронний суд” надійшло клопотання представника відповідача адвоката Глухенького О.А. про відкладення розгляду справи.
Призначене на 14.02.2023 засідання у справі не відбулося в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернівецької області, що підтверджується актом від 14.02.2023 про неможливість проведення призначеного судового засідання, складеним працівниками Господарського суду Чернівецької області.
У зв'язку з вказаними обставинами ухвалою від 14.02.2023 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.03.2023 в режимі відеоконференції з представником позивача.
Ухвалою від 07.03.2023 судове засідання відкладено на 21.03.2023 у зв'язку з відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали від 14.02.2023 за його місцезнаходженням.
Ухвалою від 21.03.2023 розгляд справи відкладено на 06.04.2023 за усним клопотанням адвоката позивача Майорової Є.І., яка по телефону повідомила про неможливість взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин та просила відкласти розгляд справи.
У судове засідання 06.04.2023 представник відповідача не з'явився, надіслана на юридичну адресу відповідача ухвала від 21.03.2023 повернулася без вручення з відміткою підприємства зв'язку Укрпошта про відсутність адресата за вказаною адресою, відзиву на позов також не надійшло.
Адвокат позивача висловилася за розгляд справи в судовому засіданні 06.04.2023 за відсутності представника відповідача та відзиву на позов.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 7 статті 120 ГПК України ухвала суду від 21.03.2023 вважається врученою відповідачеві, оскільки надіслана на його офіційну юридичну адресу, а про зміну свого місцезнаходження ТОВ “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” суд не повідомляло. Більше того, адвокат відповідача Глухенький О.А. зареєстрований в системі “Електронний суд”, відповідно, має доступ до всіх матеріалів справи, отже, є обізнаним про відкладення розгляду справи згідно з ухвалою від 21.03.2023.
Відтак, враховуючи викладене, а також те, що участь представників сторін у засіданні обов'язковою не визнавалася, неявка представника відповідача і неподання відзиву на позов не перешкоджають розгляду справи.
Адвокат позивача Майорова Є.І. у судовому засіданні 06.04.2023 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що позивач на замовлення відповідача надав останньому послуги з митного оформлення вантажів, однак ТОВ “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” не оплатило надані послуги у сумі 46250,00 грн., просила стягнути борг, компенсаційні платежі і пеню у сумах, згідно з розрахунком до позовної заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Обставини справи.
15 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” (Замовник) і Фізичною особою-підприємцем Жуковим Максимом Івановичем (Виконавець) було укладено договір № 006-18 на надання митно-брокерських послуг (далі - Договір, а.с. 6-7).
Відповідно до пункту 1 Договору Виконавець, діючи від імені й за рахунок Замовника, зобов'язується здійснити комплекс необхідних дій для митного оформлення та декларування в органах державної фіскальної служби України вантажів, товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, що переміщується через митний кордон України, та надати інші послуги, в тому числі послуги щодо взяття на облік Замовника для здійснення операцій з товарами, а також внесення змін щодо нього, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити зроблені Виконавцем послуги згідно його тарифів й понесені останнім витрати по сплаті митних і інших платежів.
Згідно з підпунктами “а”, “б” пункту 2.1 Договору Замовник зобов'язується не пізніше ніж за 2 робочих дня до передбачуваної дати прибуття вантажу на митне оформлення сповістити Виконавця Заявкою про необхідність митного оформлення вантажів Замовника при необхідності повідомивши номер попереднього повідомлення, надати всі необхідні документи (договори, проформи, інвойси, пакувальні аркуші, транспортні накладні, довідки, сертифікати, ліцензії й т.д.), що забезпечують безперешкодне перетинання вантажем митного кордону України, які будуть затребувані органами державної фіскальної служби та іншими державними органами.
Як пояснила адвокат позивача, дані заявки не передбачали обов'язкової письмової форми, послуги могли замовлятися відповідачем усно, підтвердженням того, що такі заявки і необхідні для їх виконання документи ТОВ “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” надавало позивачу, є відповідна інформація про такі документи у доданих до позовної заяви вантажно-митних деклараціях.
Підпунктом “ж” пункту 2.1 Договору передбачено зобов'язання Замовника прийняти і оплатити виконані Виконавцем послуги й понесені останнім витрати по сплаті митних і інших платежів, пов'язаних з митним оформленням вантажів Замовника.
Зобов'язання Виконавця визначені у пункті 2.2 Договору, відповідно до якого останній зобов'язується:
- заявляти за затвердженою формою, відповідно до прийнятих строків, дані про вантажі і їхні митні режими, а також в інших відомостях, необхідних для митного оформлення;
- на вимогу органу державної фіскальної служби України пред'являти вантажі Замовника, які перетинають митний кордон України; надавати органу державної фіскальної служби України документи, які містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю й митного оформлення вантажів Замовника;
- на вимогу органу державної фіскальної служби України бути присутнім при митному оформленні вантажів Замовника та сприяти працівникам митниці під час митного оформлення вантажів;
- негайно інформувати Замовника про ушкодження тари й упакування, та будь-яких невідповідностей вантажу відомостям про них у транспортних, комерційних та інших документах і тому подібних обставинах, що мають відношення до митного оформлення вантажів Замовника;
- правильно нараховувати і сплачувати митні й інші платежі, якщо цей обов'язок покладений на Виконавця; сприяти, при необхідності, проведенню ветеринарного, фітосанітарного і інших видів державного контролю, якому підлягають задекларовані товари;
- надавати Замовнику консультації щодо вимог митного законодавства України.
Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір плати Виконавцеві за митне оформлення вантажів Замовника, а також понесених останнім підтверджених витрат по сплаті митних і інших платежів, фіксується в рахунку Виконавця. Оплата проводиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів після оформлення вантажно-митної декларації (ВМД). У разі відкликання Замовником Заявки після початку надання послуг або в разі неможливості оформлення вантажно-митної декларації через дії Замовника, що перешкоджають такому оформленню, Замовник оплачує Виконавцю фактично надані послуги протягом 5 банківських днів після отримання рахунку Виконавця (п. 3.2).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 даного Договору, Замовник виплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого (не повністю сплаченого) платежу за кожний день прострочення.
Згідно з пунктом 6.1 Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. У випадку відсутності письмової (надісланої листом) заяви однієї зі Сторін про припинення або зміну умов даного Договору за 5 робочих днів до закінчення його терміну дії, Договір уважається пролонгованим на наступний строк, рівний строку даного Договору й на тих же умовах, які передбачені даним Договором (п. 6.2).
Доказів, що Договір припинив свою дію в порядку, встановленому пунктом 6.1, матеріали справи не містять.
Позивач у позовній заяві стверджує, що у період з січня 2018 року по січень 2020 року оформив більше 70 вантажних митних декларацій відповідача, з яких за одинадцятьма ВМД відповідач не здійснив оплату послуг з їх оформлення на загальну суму 46250,00 грн., а саме за вантажно-митними деклараціями:
1) № UA100170/2020/002207 від 22 січня 2020 року, рахунок на оплату № 46 від 22 січня 2020 року на суму 3550,00 грн.,
2) № UA100290/2020/302504 від 24 січня 2020 року, рахунок на оплату № 57 від 24 січня 2020 року на суму 4950,00 грн.,
3) № UA100170/2020/003106 від 29 січня 2020 року, рахунок на оплату № 81 від 29 січня 2020 року на суму 3550,00 грн.,
4) № UA100020/2020/013098 від 31 січня 2020 року, рахунок на оплату № 89 від 31 січня 2020 року на суму 4750,00 грн.,
5) № UA100290/2020/304068 від 06 лютого 2020 року рахунок на оплату № 98 від 06 лютого 2020 року на суму 4950,00 грн.,
6) № UA100020/2020/014739 від 11 лютого 2020 року, рахунок на оплату № 117 від 11 лютого 2020 року на суму 3750,00 грн.,
7) № UA100020/2020/016222 від 21 лютого 2020 року, рахунок на оплату № 144 від 21 лютого 2020 року на суму 4250,00 грн.,
8) № UA100290/2020/305726 від 21 лютого 2020 року, рахунок на оплату № 141 від 21 лютого 2020 року на суму 3950,00 грн.,
9) № UA100170/2020/005834 від 21 лютого 2020 року, рахунок на оплату № 137 від 21 лютого 2020 року на суму 3550,00 грн.,
10) № UA100170/2020/007731 від 06 березня 2020 року, рахунок на оплату № 178 від 06 березня 2020 року на суму 4250,00 грн.,
11) № UA100020/2020/019114 від 12 березня 2020 року, рахунок на оплату № 188 від 12 березня 2020 року на суму 4750,00 грн. (а.с. 9-30).
Дослідженням зазначених вантажно-митних декларацій суд встановив, що у всіх цих деклараціях одержувачем вантажу і особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є ТОВ “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” (п.п. 8, 9 ВМД), декларантом/представником є ФОП Жуков Максим Іванович (п. 14 ВМД), всі необхідні графи митних декларацій заповнені, невідповідності доданих до позовної заяви вантажно-митних декларацій вимогам Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, суд не вбачає. У деклараціях зазначені передбачені у підпункті “б” пункту 2.1 Договору документи на вантаж (графа 47 - Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи, на звороті ВМД до графи 7: електронний інвойс, опис інше), які могли бути в наявності лише у відповідача, що підтверджує їх передачу позивачеві для надання послуг з митного оформлення вантажу.
Будь-яких доказів, що послуги з оформлення ФОП Жуковим М.І. перелічених вище вантажно-митних декларацій надані не належним чином чи з порушенням умов Договору або що ВМД оформлені з порушенням встановленого порядку, відповідач до суду не надіслав.
При цьому, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору претензії, які можуть виникнути за даним Договором, повинні бути пред'явлені протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту виникнення підстави для їхнього пред'явлення. Претензії супроводжуються розрахунком і підтверджувальними документами. Сторона, що отримала претензію зобов'язана розглянути її та відповісти по суті претензії (підтвердити згоду на повне або часткове її задоволення) не пізніше 5 робочих днів з дати одержання претензії.
Претензій відповідача щодо неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань в матеріалах справи немає. Натомість, позивач стверджує, що послуги з оформлення указаних ВМД на загальну суму 46250,00 грн. відповідач не оплатив, незважаючи на неодноразове надіслання претензій про сплату боргу (а.с. 45-48).
Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми чинного законодавства України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За змістом частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору № 006-18 на надання митно-брокерських послуг від 15.01.2018.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 ЦК України унормовано, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).
Судом установлено, що на виконання укладеного між сторонами Договору, термін дії якого було пролонговано у передбаченому пунктом 6.2 порядку (позаяк не доведено протилежне), позивач належним чином надав відповідачеві послуги з оформлення зазначених у цьому рішенні вище вантажно-митних декларацій.
Однак, у порушення зобов'язань за Договором відповідач не здійснив оплату вартості послуг на загальну суму 46250,00 грн. в установлений Договором строк, незважаючи на пред'явлені позивачем претензії про стягнення заборгованості від 09.06.2020, від 17.11.2022 та від 14.06.2021 (а.с. 45-48).
Доводів позивача у цій частині вимог відповідач не спростував, відтак, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком на а.с. 31-44 позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення оплати послуг з оформлення вантажно-митних декларацій за період з лютого 2020 року по листопад 2022 року на суму 20832,20 грн. та 3% річних на суму 3985,49 грн. за період з 31.01.2020 по 04.01.2023.
Перевіривши розрахунки компенсаційних платежів, суд встановив, що розрахунки виконані правильно, з врахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та періодів виникнення заборгованості за кожною вантажно-митною декларацію, послуги з оформлення яких відповідач не сплатив.
Також на підставі пункту 4.1 Договору позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожним рахунком на оплату послуг за кожний день прострочення платежів на загальну суму 30204,63 грн. за період з 30.01.2020 по 04.01.2023.
Перевіривши та оцінюючи даний розрахунок пені, суд бере до уваги таке.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Преамбулою Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року.
Наразі на всій території України триває карантин, відтак дія Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 даного Договору, Замовник виплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого (не повністю сплаченого) платежу за кожний день прострочення.
Як видно, у тексті даного пункту Договору помилково зазначено про платежі, передбачені розділом 4 Договору (Відповідальність сторін), позаяк розмір плати і порядок розрахунків (проведення платежів) визначено у пунктах 3.1, 3.2 розділу 3 Договору (Розмір плати і порядок розрахунків). Однак указана помилка не впливає на право позивача нараховувати пеню за прострочення оплати за надані послуги, оскільки умова щодо сплати пені узгоджена сторонами.
Таким чином, пункт 4.2 Договору є застосовним щодо зобов'язання відповідача із здійснення оплати наданих послуг у порядку, встановленому пунктом 3.2 Договору.
Здійснивши перевірку розрахунку нарахування пені, суд визначив, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 30202,01 грн., з яких:
- 2362,38 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 46 від 22.01.2020 за період з 30.01.2020 року по 04.01.2023 року;
- 3291,07 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 57 від 24.01.2020 за період з 01.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 2349,58 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 81 від 29.01.2020 за період з 06.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 3138,10 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 89 від 31.01.2020 за період з 08.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 3252,39 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 98 від 06.02.2020 за період з 14.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 2452,67 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 117 від 11.02.2020 за період з 19.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 2754,14 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 144 від 21.02.2020 за період з 29.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 2559,72 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 141 від 21.02.2020 за період з 29.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 2300,50 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 137 від 21.02.2020 за період з 29.02.2020 року по 04.01.2023 року;
- 2718,61 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 178 від 06.03.2020 за період з 14.03.2020 року по 04.01.2023 року;
- 3022,85 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за рахунком на оплату № 188 від 12.03.2020 за період з 20.03.2020 року по 04.01.2023 року.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За результатами розгляду справи, оцінивши зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні у відповідності до статті 86 ГПК України, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково у частині вимог про стягнення 46250,00 грн. основного боргу, 20832,20 грн. інфляційного збільшення боргу, 30202,01 грн. пені та 3985,49 грн. 3% річних. У частині вимог про стягнення пені в сумі 2,62 грн. (30204,63 грн. - 30202,01 грн.) у задоволенні позову належить відмовити.
Адвокат позивача в судовому засіданні 06.04.2023 повідомила, що пізніше надасть документи на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивач просить стягнути на свою користь з відповідача судовий збір у сумі 2684,00 грн. та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на заяву адвоката позивача Майорової Є.І., що докази на підтвердження витрат на правову правничу допомогу будуть надані пізніше, суд не розглядає дане питання в засіданні 06.04.2023, а здійснює лише розподіл судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відсоток задоволення позовних вимог ФОП Жукова М.І. становить 99,99%, спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача ТОВ “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000”, яке проігнорувало обґрунтовані претензії позивача, змусивши його звертатися за захистом своїх прав до господарського суду.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що судовий збір слід покласти на відповідача у повному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Жукова Максима Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” про стягнення заборгованості в сумі 101272,32 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробниче підприємство “ТЕМП-3000” (58002, м. Чернівці, вул. 28-го Червня, буд. 44, офіс 54, код ЄДРПОУ 31778043) на користь Фізичної особи-підприємця Жукова Максима Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 46250,00 грн. основного боргу, 20832,20 грн. інфляційного збільшення боргу, 30202,01 грн. пені, 3985,49 грн. 3% річних та 2684,00 грн. судового збору.
3. У частині вимог про стягнення пені в розмірі 2,62 грн. у задоволенні позову відмовити.
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).
У судовому засіданні 06.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 11 квітня 2023.
Суддя Т.І.Ковальчук
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.