вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" квітня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/995/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача 1: ОСОБА_2
до відповідача 2: ОСОБА_3
про: розірвання договору купівлі - продажу частки в товаристві з відкладною обставиною від 13.09.2022 року та корпоративного договору від 13.09.2022 року
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: О.Корень
від відповідача 1: Д.Дробот
від відповідача 2: не з'явився
ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу частки в товаристві з відкладною обставиною від 13.09.2022 року та корпоративного договору від 13.09.2022 року.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між громадянином Естонської республіки ОСОБА_5 та громадянином України ОСОБА_2 13 вересня 2021 року було укладено договір купівлі - продажу частки з відкладальною обставиною.
Також 13 вересня 2022 року було укладено корпоративний договір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс": ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У позові ОСОБА_7 вказує, що його до укладення договору купівлі - продажу частки спонукав той факт, що відповідачі не допускали його до участі в управлінні товариством.
За умовами договору купівлі - продажу частки з відкладальною обставиною така відкладальна обставина мала настати не пізніше 23 лютого 2022 року.
Однак, станом на 23 лютого 2022 року така відкладальна обставина не настала.
ОСОБА_7 є учасником ТОВ "Традєкс" і його частка у даному товаристві складає 52%, тобто він має корпоративні права у даному товаристві, які наразі внаслідок існування договору купівлі - продажу частки у товаристві з відкладальною обставиною та корпоративного договору порушуються відповідачами.
Позивач вказує, що ОСОБА_8 (відповідач 1) не приступив до виконання свого обов'язку, визначеного пунктом 5 договору купівлі - продажу частки в товаристві з відкладальною обставиною від 13.09.2022 року у строк, визначений таким договором, тобто протягом десяти календарних днів після спливу строку настання відкладальної обставини, а тому, відповідно до частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з врахуванням положень частини 1 статті 693 ЦК України ОСОБА_7 має право відмовитись від виконання свого обов'язку.
Як на підстави для розірвання корпоративного договору позивач вказує, що цей договір має бути розірваний з огляду на зміну істотних умов, а саме: ОСОБА_2 не виконав жодне із взятих на себе зобов'язань; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають позивачу здійснювати управління товариством; ОСОБА_2 ухиляється від участі у загальних зборах; ОСОБА_3 відмовляється скликати загальні збори учасників та ухиляється від участі у загальних зборах; директор ТОВ "Традєкс" діє всупереч інтересам ТОВ "Традєкс", що вказує на конфлікт інтересів між директором та самим товариством.
У своєму відзиві на позов відповідач 1 не погоджується з заявленим позовом та вказує, що наведені позивачем підстави для розірвання договору в частині обґрунтованості вимог про зміну істотних обставин справи не є обґрунтованими, а наведені позивачем підстави не свідчать про зміну істотних обставин.
Відповідач 1 вказує, що позов не містить обґрунтування наявності чотирьох складових умов для застосування положень статті 652 ЦК України.
Також відповідач 1 вказує, що договором купівлі - продажу частки товариства з відкладальною обставиною містив умови за якими передбачалось належне виконання ТОВ "Традєкс" зобов'язань за контрактом 24-01-18-DUX від 24.01.2018 року, що укладений між ТОВ "Традєкс" та ТОВ "Евервелле" в частині повернення отриманої попередньої оплати в сумі 1 480 000 доларів США в строк до 23 02.2022 року.
22 лютого 2022 року ТОВ "Традєкс" було перераховано на користь ТОВ "Евервелле" 940 000 доларів США.
23 лютого 2022 року ТОВ "Традєкс" було перераховано на користь ТОВ "Евервелле" 941 000 доларів США, однак вказані кошти не надійшли на рахунок ТОВ "Евервелле" оскільки з огляду на початок повномасштабної війни російської федерації проти України, на всій території України введено воєнний стан, що спричинило низку заборон та обмежень, в тому числі заборон на переказ коштів.
Відповідач 1 зауважує, що з огляду на вказані обставини, було запропоновано змінити умови договору купівлі - продажу частки з відкладальною обставиною шляхом поставки товару на суму 540 000 доларів США, однак такі пропозиції залишені без погодження.
Також відповідач 1 вказує, що станом на даний час триває розгляд судових справ №918/341/22 про внесення змін зокрема і до договору №3399 та справа №918/479/22 про внесення змін до контракту №24-01-18.
Окрім цього у відзиві зазначено, що: правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним, тобто встановлення наявності такої помилки здійснюється при вирішенні спору про недійсність правочину, а не про наявності обставин для його розірвання; ОСОБА_9 не скористався правом ініціювання проведення аудиторської перевірки на момент укладання договору №3399; ОСОБА_9 не скористався правом проведення незалежної оцінку частки на момент укладання договору №3399; В.Лисак самостійно визначив ціну частки на рівні її номінальної вартості (520,00 грн.), а отже скористався своїм передбаченим законодавством правом вільного волевиявлення та свободи договору і, вочевидь, не мав наміру вказувати у договорі №3399 ринкову вартість відчужуваної частки.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 04 січня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 24 січня 2023 року підготовче засідання відкладено на 23 лютого 2023 року.
01 лютого 2023 року відповідачем1 подано відзив на позов.
23 лютого 2023 року відповідачем 1 подано клопотання про забезпечення та попередню оплату судових витрат, відповідно до змісту якої відповідач просив суд зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок попередню оплату судових витрат в розмірі 150 000,00 грн..
Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року підготовче засідання відкладено на 02 березня 2023 року.
02 березня 2023 року позивачем подано заперечення на клопотання про забезпечення судових витрат та попередню оплату.
02 березня 2023 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову.
Згідно з нормами частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Вказана заява судом прийнята, відповідно подальший розгляд справи здійснюється за підставами позову, що вказані у заяві від 01 березня 2023 року.
В судовому засіданні 02 березня 2023 року оголошено перерву до 21 березня 2023 року.
Ухвалою суду від 02 березня 2023 року сторін повідомлено про місце дату та час наступного судового засідання.
20 березня 2023 року відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №918/341/22.
Вказане клопотання аргументоване наявністю в провадженні Господарського суду Рівненської області справи №918/341/22 за позовом Меткого В,В, до ОСОБА_10 про внесення змін до договору №3399 та корпоративного договору.
Як на підставу для зупинення відповідач 1 посилається на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Аналіз вказаної статті дає підстав вважати, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Водночас судом не виявлено обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, та які свідчили б про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої. Навпаки, суд встановив можливість розгляду цієї справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) які є предметом судового розгляду. А тому суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
20 березня 2023 року відповідачем 1 подано доповнення до відзиву.
В судовому засіданні 21 березня 2023 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення та попередню оплату судових витрат. Судом враховано наступне.
Як на підставу для забезпечення судових витрат відповідач 1 посилається на те, що позивач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат.
Окрім того, на переконання відповідача 1, поведінка позивача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці.
Згідно з положеннями статті 125 ГПК України, суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:
1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Суд зауважує, що відповідачем 1 не надано суду жодного доказу того, що поведінка позивача суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, або обставин, що підтверджують зловживання позивачем своїм правом на позов.
Суд відзначає, що право на судовий захист є одним з основоположних прав людини, а подання позову у порядку передбаченому законом не свідчить про недобросовісність сторони.
Заявляючи клопотання про забезпечення судових витрат відповідач 1 вказує про необхідність внесення на депозитний рахунок суду 150 000 грн ймовірних судових витрат відповідача 1, при цьому у своєму ж відзиві відповідач 1 вказує, що попередньо визначені позивачем судові витрати в розмірі 80 000 грн є неспівмірними.
Як видно з наданих позивачем доказів, позивач є засновником та єдиним учасником ТОВ "Евервелле Україна" зі статутним капіталом 250 347,04 грн. Також на час розгляду спору позивач є власником частки ТОВ "Традєкс". А отже у відповідача наявне майно, що знаходиться на території України.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Заявник також не обґрунтував як саме та з яких підстав може бути ускладнено або стане неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача та як це пов'язано із дійсним майновим станом або діями позивача.
З огляду на вищевикладене суд робить висновок про відсутність безумовних підстав для застосування положень статті 125 ГПК України щодо забезпечення позивачем можливих судових витрат відповідача 1 в розмірі 150 000 грн. За таких умов суд ураховує, що позивач, хоч і є громадянином іншої держави, а проте він є учасником господарських товариств, що зареєстровані в Україні та відповідно володіє майновими активами.
Ухвалою суду від 21 березня 2023 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 04 квітня 2023 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
В судовому засіданні представник відповідача 1 просив суд відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
13 вересня 2021 року між громадянином Естонської Республіки ОСОБА_11 , учасник ТОВ "Традєкс" (продавець) та громадянином України ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі - продажу частки в товаристві з відкладальною обставиною (далі - договір), який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Піддубною Л.П. 13 вересня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 3399.
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець продає, а покупець купує і зобов'язується оплатити та отримати частку продавця в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в розмірі 52 % (п'ятдесят два відсотки) від загального розміру статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 520,00 грн (п'ятсот двадцять гривень 00 копійок), яка в повному обсязі була сплачена (внесені) продавцем в статутний капітал зазначеного товариства (далі іменується - частка). Вказане свідчить про те, що частка (корпоративні права), яка є предметом даного договору, на момент укладення договору внесена в повному обсязі.
Згідно з умовами пункту 2.1. договору, цей договір укладено під відкладальною обставиною, якою визначено: належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (ідентифікаційний код юридичної особи 37083061) зобов'язань за контрактом 24-01-18-DUX від 24.01.2018 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс", як продавцем, з одного боку, і OU "Ewerwelle" як покупцем, з другого боку, з урахуванням положень додаткової угоди до нього від 13.09.2021 року в частині повернення отриманої попередньої оплати (авансу) в сумі 1 480 000 доларів США (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч доларів США нуль центів) в строк до 23.02.2022 (двадцять третього лютого дві тисячі двадцять другого) року включно.
Факт настання такої відкладальної обставини підтверджується відміченим банківською установою платіжним документом про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на виконання вищевказаної додаткової угоди від 13.09.2021 року грошових коштів для OU "Ewerwelle" в розмірі 1 480 000 доларів США (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч доларів США нуль центів) за період з дати укладення цього договору по 23.02.2022 року включно (сплата може бути як однією сумою, так і декількома).
Згідно з умовами пункту 3 договору, ціна, за якою продавець продає покупцю частку, вказану у цьому договорі становить 520,00 грн (п'ятсот двадцять гривень 00 копійок). Сплата визначеної у цьому пункті договору ціни частки здійснюється покупцем у національній валюті України або у доларах США чи євро відповідно до вимог частини 3 статті 533 ЦК України. У разі сплати грошових коштів покупцем у іноземній валюті, сума грошових коштів покупцем у іноземній валюті, яка має сплачуватися продавцю, визначається за офіційним курсом Національного банку України станом на дату здійснення платежу.
Сторони засвідчують, що вказана у даному пункті договору ціна повністю відповідає їх вільному і нічим не обмеженому волевиявленню та є такою, що сформована сторонами на підставі аналізу всіх обставин, в тому числі даних бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності товариства і є вигідною для обох сторін.
Пунктом 4 договору встановлено, що покупець зобов'язується сплатити продавцю ціну частки, визначену відповідно до пункту 3 цього договору, протягом 7 (семи) банківських днів з моменту настання відкладальної обставини, визначеної у цьому договорі.
За змістом пункту 5 договору, у разі, якщо з будь-яких причин в строки, передбачені пунктом 2.1 цього договору, вказана в такому пункті обставина не настане, то сторони погодили, що в дату спливу граничного строку настання такої обставини, яка визначена у пункті 2 цього договору, всі зобов'язання за цим договором є чинними, а ціна частки збільшується, та визначається в доларах США шляхом зменшення суми 1 480 000 доларів США (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч доларів США нуль центів) на всю суму, фактично отриману компанією OU "Ewerwelle" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на підставі Контракту 24-01-18-DUX від 24.01.2018 р. після підписання додаткової угоди від 13.09.2021 р. Таку суму покупець зобов'язується сплатити на банківський рахунок продавця у доларах США, або у національній валюті України чи євро протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту збільшення ціни частки відповідно до умов цього пункту договору.
У разі сплати грошових коштів покупцем у валюті іншій, ніж у якій визначена ціна частки, сума грошових коштів, яка має сплачуватися продавцю, визначається за офіційним курсом Національного банку України станом на дату здійснення платежу, якою вважається день списання коштів з рахунку покупця на рахунок продавця.
Згідно з умовами пункту 8 договору, передача частки відбувається шляхом підписання Акту приймання-передачі частки, що підлягає підписанню сторонами не пізніше 7 (семи) календарних днів після здійснення покупцем сплати повної ціни частки, визначеної відповідно до пункту 3 цього договору (а у разі ненастанна відкладальної обставини, визначеної цим договором у встановлений строк - то визначеної відповідно до пункту 5 цього договору), з обов'язковим нотаріальним посвідченням підписів на Акті приймання - передачі частки у нотаріуса, обраного за згодою сторін, а за відсутності такої згоди - у нотаріуса, що здійснює нотаріальну діяльність у м. Дубно чи м. Рівне на вибір покупця, за умови, що інформація про дату, час та місце такого нотаріального посвідчення буде доведена до відома продавця листом, направленим на його електронну пошту, вказану у цьому договорі, не пізніше ніж за 14 (чотирнадцяти) календарних днів до такої дати.
За умовами пункту 9 договору, право власності на частку продавця в статутному капіталі ТОВ "Традєкс" переходить до покупця з моменту настання відкладальної умови, визначеної цим договором (а у разі ненастанна відкладальної обставини, визначеної цим договором у встановлений строк то визначеної відповідно до пункту 5 цього договору) та сплати покупцем на користь продавця визначеної цим договором ціни частки. З цього ж моменту продавець втрачає права і обов'язки на продану ним частку, а також на будь-які інші права, пов'язані з цією часткою. У разі ухилення продавцем від з'явлення до нотаріуса та/або від підписання акту приймання-передачі частки при умові повного виконання покупцем зобов'язань передбачених цим договором, продавець не залежно від причин його неявки та непідписання акту приймання-передачі сплачує на користь покупця неустойку в розмірі 1 480 000 доларів США (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч доларів США нуль центів). Передбачена цим пунктом неустойка не підлягає застосуванню якщо неявка сторони для нотаріального посвідчення підписів на Акті приймання-передачі зумовлена дією обставин непереборної сили, які не залежали від волі сторін, і таке підписання відбулося пізніше. Факт існування та тривалість дії таких обставин зобов'язана довести сторона, що на них посилається.
Згідно з умовами пункту 12 договору, у разі вступу в силу змін до законодавства, що роблять неможливим і (або) істотно ускладнюють виконання будь-яких положень цього договору, сторони зобов'язуються укласти додаткову угоду до цього договору, що містить зміни, що приводять цей договір у відповідність зі зміненими вимогами законодавства і найбільшою мірою відповідають початковим цілям сторін цього договору. При цьому замість укладання додаткової угоди сторони можуть укласти новий договір на умовах, відповідних цьому договору, але змінених відповідно до змінених вимог законодавства і таких, що найбільшою мірою відповідають первинним цілям сторін цього договору.
Суд констатує, що умови вказаного договору не містять положень про строк його дії.
В ході судового розгляду справи, в тому числі із урахуванням пояснень представників сторін, суд також встановив, що станом на день розгляду спору, договір купівлі - продажу частки в товаристві з відкладальною обставиною від 13 вересня 2021 року сторонами не виконаний (повністю чи частково).
13 вересня 2021 року між громадянином Естонської Республіки ОСОБА_11 (Учасник 1, розмір внеску до статутного капіталу 520,00 грн.), громадянином України ОСОБА_2 (Учасник 2, розмір внеску до статутного капіталу 240,00 грн.), громадянином України ОСОБА_3 (Учасник 3, розмір внеску до статутного капіталу 240,00 грн.) було укладено корпоративний договір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", відповідно до предмету якого сторони зобов'язуються здійснювати свої корпоративні права, пов'язані з участю в товаристві, а також інші дії з управління товариством в порядку і на умовах, визначених статутом товариства та цим договором. Сторони також зобов'язуються купувати і (або) відчужувати свої частки виключно за ціною, у випадках, в порядку та на інших умовах, передбачених цим договором, якщо відповідні права і/або зобов'язання прямо врегульовані цим договором.
Сторони зобов'язуються протягом строку дії цього договору голосувати на Загальних Зборах Учасників товариства проти:
1) виключення учасника товариства;
2) збільшення або зменшення статутного капіталу товариства;
3) припинення товариства за рішенням учасників.
У разі невиконання обов'язку, передбаченого п.3.2 цього договору, сторона, яка допустила таке порушення, несе зобов'язання сплатити на користь Учасника, який не порушував пункт 3.2. цього договору штраф в сумі, еквівалентній 1 480 000 доларів США (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч доларів США нуль центів) за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день сплати.
Згідно з умовами пункту 4.1. договору, Учасник - 1 зобов'язується не виходити з Товариства та не відчужувати будь-яким чином, в тому числі шляхом дарування, продажу, обміну, інших форм відчуження, свою частку і / або будь-яку її частину будь-яким третім особам, а також не передавати її в заставу, не поручатися нею, не накладати на неї обтяження, не вживати жодних інших дій, які можуть призвести до втрати права власності на частку, до моменту виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу частки з відкладальною умовою від 13 вересня 2021 року, укладеного між Учасником-1 та Учасником-2. Порушення цього пункту договору тягне за собою покладення та стягнення з Учасника - 1 штрафу в розмірі еквівалентному 1 480 000 доларів США (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч доларів США нуль центів) за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день вчинення такого порушення на користь Учасника - 2. Зобов'язання сплати такого штрафу виникає в Учасника - 1 з дня, наступного за днем, в якому укладено чи має місце правочин і/або односторонній правочин, якими порушуються вимога даного пункту договору або настала інша обставина чи про неї стало відомо стороні, яка вказує про порушення цього пункту іншою стороною. Обов'язок сплати штрафу виникає в Учасника-1 з дня, наступного за днем вчинення ним правочину в супереч цього пункту договору, без зобов'язання надсилання будь-яких усних або письмових повідомлень, вимог Учасником-2.
Згідно з умовами пункту 11.1. корпоративного договору, цей договір набирає чинності з дати укладення і діє до 31 грудня 2022 року або до моменту набуття Учасником-2 частки Учасника-1 відповідно до умов розділу 6 цього договору, якщо ця подія трапиться раніше.
В матеріалах справи наявний лист позивача від 04 листопада 2022 року, адресований відповідачу 1, в якому запропоновано розірвати договір купівлі - продажу частки з відкладальною обставиною від 19 вересня 2021 року №3399.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом корпоративними, договірними та стосуються правочинів щодо купівлі-продажу частки в товаристві та корпоративного договору. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає наявними правові підстави для розірвання спірних договорів з мотивів, наведених у позові. Відповідач у свою чергу заявляє про безпідставність позовних вимог та наводить свої заперечення у відзиві на позов.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. (частину третю статті 16 визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 р. N 2-р(II)/2021) (ст. 16 ЦК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Щодо позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки в товаристві з відкладальною обставиною від 13 вересня 2021 року, що посвідчений нотаріусом за №3399 суд зазначає наступне.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 1 та ч. 3 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями частини 1 статті 638, частини 1 статті 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Аналогічні положення містить і ГК України, згідно з положеннями частин 2-3 статті 180 якого, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників є Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Особливості та порядок відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам регулюється статтею 21 зазначеного Закону, згідно з положеннями якої учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Договір, за яким виникнення, зміна чи припинення прав та обов'язків щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства обумовлені обставинами, вчиняється у письмовій формі. Істотними умовами такого договору є розмір частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, ціна договору, обставини, що обумовлюють настання, зміну або припинення прав та обов'язків сторін щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства, строк дії договору (ч. 5 ст. 21 Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).
За таких умов суд встановив, що укладаючи договір купівлі - продажу частки в товаристві з відкладальною обставиною від 13 вересня 2021 року, сторони у встановленому законом порядку не досягли згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для такого виду правочину, зокрема не погоджено строку дії договору, що в силу вимог статті 638 ЦК України, статті 180 ГК України та статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" свідчить про його неукладеність.
У даному випадку суд виходить з того, що строк дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Положення відкладальної умови, викладені в оспорюваному договорі не є за своїм змістом строком дії договору, оскільки встановлюють порядок формування ціни договору в залежності від настання певних обставин та не регулюють час впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли з цього договору.
Суд підкреслює, що важливість строку дії договору як істотної обставини спірного договору, виражається у тому, що він дозволяє сторонам планувати свої дії та зобов'язання на конкретний період часу, що робить їх зобов'язання більш конкретним та прогнозованим. Крім того, строк дії договору забезпечує захист інтересів сторін, оскільки встановлює обмеження на термін, протягом якого одна сторона може вимагати виконання зобов'язань з іншої сторони та мати обґрунтовані сподівання щодо виконання зобов'язань іншою стороною. Відсутність погодженого сторонами строку дії договору створює нестабільність та юридичну невизначеність у взаєминах між сторонами. А тому, невизначення строку дії договору, для якого закон визначає таку умову як істотну та таку, котра має бути обов'язково погоджена сторонами (стаття 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") є підставою для висновку про неукладеність спірного договору.
В ході судового розгляду справи також встановлено, що оспорюваний договір не виконаний сторонами (повністю чи частково) і не може бути виконаний без внесення змін до нього, що дає суду підстави кваліфікувати його таким, що не відбувся. Настання чи ненастання відкладальної обставини не може свідчити про виконання сторонами умов договору.
За усталеною практикою Верховного Суду, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. (ВП ВС від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).
Крім того, враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено про неукладеність правочину, то відповідно, твердження позивача про порушення його прав чи охоронюваних інтересів судом визнається необґрунтованим, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути розірвано.
Відмовляючи в позові з зазначених мотивів суд виходить з принципу jura novit curia "суд знає закон", який покладає на суд обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Щодо позовних вимог про розірвання корпоративного договору від 13 вересня 2021 року що укладений між Метким В., ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, спірний правочин набирає чинності з дати укладення (13 вересня 2021 року) і діє до 31 грудня 2022 року або до моменту набуття учасником-2 (Метким В.) частки учасника-1 ( ОСОБА_10 ) відповідно до умов розділу 6 цього договору, якщо ця подія трапиться раніше (пункт 11.1. корпоративного договору).
Нормами статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено поняття та особливості корпоративного договору.
Так, договір, за яким учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі - корпоративний договір), вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір може бути оплатним або безоплатним. Додатковими сторонами корпоративного договору також можуть бути саме товариство та треті особи. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.
Дата укладення та строк дії корпоративного договору визначаються в договорі.
Корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов'язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов'язок виникає.
Корпоративний договір, яким встановлюється обов'язок учасників забезпечити голосування згідно з вказівками органів управління товариства, є нікчемним.
Зміст корпоративного договору не підлягає розкриттю і є конфіденційним, якщо інше не встановлено законом або договором.
Договір, укладений стороною корпоративного договору на порушення такого корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за договором знала або мала знати про таке порушення.
З огляду на наведені положення, предметом корпоративного договору учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" є реалізація (утримання від реалізації) учасниками товариства своїх корпоративних прав, що є характерною ознакою такого виду договорів. До особливих ознак такого виду договорів також відносяться обтяженість корпоративним елементом та специфічний склад сторін корпоративного договору, оскільки лише учасники товариства є носіями прав, що виступають предметом такого договору.
Корпоративний договір не є підставою для переходу права власності на частку у статутному капіталі, однак може погоджувати порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов'язаний купити або продати частку у статутному капіталі, а також визначати випадки коли таке право або обов'язок виникає.
Учасники товариства також можуть погоджувати у корпоративному договорі порядок реалізації своїх корпоративних прав щодо здійснення корпоративного управління. Положення корпоративного договору можуть передбачати певний порядок дій у майбутньому - протягом дії корпоративного договору.
З огляду на таке необхідним є визначення строку дії корпоративного договору, що зокрема знайшло відображення в положеннях частини 2 статті 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Метою корпоративного договору є спільне управління товариством, що здійснюється учасниками. Отже такий договір відноситься до організаційних договорів.
Таким чином, корпоративний договір, що є предметом розгляду у даній справі, це специфічний цивільно-правовий договір, що має ознаки багатостороннього, концесуального, безоплатного, строкового, організаційного договору.
Водночас, корпоративний договір не є підставою для зміни зобов'язань, а натомість лише визначає порядок реалізації вже наявних у сторін корпоративних зобов'язань.
Згідно з нормами статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору господарському суду належить пересвідчитись, шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи, у чинності такого договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.
А проте, хоча позов було подано під час дії спірного корпоративного договору, станом на час вирішення спору строк дії спірного договору сплив. А отже, на час вирішення спору, закінчили свою дію погоджені сторонами умови щодо порядку організації корпоративного управління учасниками товариства, умови, на яких учасник має право або зобов'язаний купити або продати частку у статутному капіталі, та інші умови організаційного характеру погоджені сторонами договору. Зокрема, це умови визначені положеннями пункту 3.2. корпоративного договору, щодо визначення порядку здійснення корпоративних прав учасників товариства, пов'язаних з участю в товаристві; умови, визначені положеннями пункту 4.1. договору стосовно обмежень на відчуження частки; умови погоджені у пункті 5.1 договору відносно відмови від здійснення переважного права купівлі частки; умови визначені пунктом 6.1. договору щодо порядку передачі частки учасника; умови погоджені у пункті 7.1. договору стосовно порядку реалізації учасником корпоративних прав, що стосуються управління товариством; умови визначені пунктом 8.1. договору щодо розподілу прибутку товариства.
Застереження щодо дії договору до моменту набуття учасником 2 частки учасника 1 відповідно до розділу 6 цього договору стосується випадку, якщо така подія трапиться раніше передбаченого договором строку його дії.
Поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов'язання" не є тотожними.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з тим, з огляду на специфіку корпоративного договору, умовами якого визначено порядок реалізації наявних у сторін корпоративних зобов'язань протягом визначеного строку, відсутність порушень погодженого договором порядку реалізації корпоративних прав та зобов'язань сторін є належним виконанням умов такого договору.
Ураховуючи організаційний характер та корпоративну специфіку договору, котрий є предметом розгляду, суд зауважує, що правові наслідки порушення зобов'язання (якщо такі мали місце під час дії договору) можуть наставати стосовно зобов'язань, визначених корпоративним договором, незважаючи на закінчення строку дії договору.
Однак, на думку суду, розірвання корпоративного договору, строк дії якого на час розгляду спору закінчився, є неможливим, оскільки розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився) (постанова ВС від 18.11.2019 №910/16750/18).
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Необхідно зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Висновки суду
Суд встановив відсутність підстав для задоволення позову про розірвання договору купівлі - продажу частки в товаристві з відкладальною обставиною від 13 вересня 2021 року, оскільки вказаний договір не містить всіх істотних умов для такого виду договорів, зокрема строку дії договору. Такі обставини свідчать про неукладеність правочину. А отже, неможливо розірвати правочин який не було укладено.
Щодо позовних вимог про розірвання корпоративного договору від 13 вересня 2021 року, який укладений ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , суд встановив, що вказаний договір припинив свою дію у зв'язку зі спливом строку на який його було укладено. Станом на час розгляду спору розірвання корпоративного договору, строк дії якого сплив, є неможливим.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 4 962,00 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено та підписано 11 квітня 2023 року.
Суддя Андрій Качур