_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"10" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/321/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен де люкс" до ОСОБА_1 про стягнення 17 471,19 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен де люкс" (далі по тексту - ТОВ Рошен де люкс") звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Касян Лариси Федорівни (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 17 471,19 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 7 978,60 грн., пені у розмірі 3 888,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 2744,64 грн., 3% річних у розмірі 466,17 грн., неустойки у розмірі 2 393,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №22967 від 13.02.2018р. в частині оплати вартості поставленого позивачем у грудні 2020р. товару.
Ухвалою суду від 25.01.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. При цьому, судом згідно вимог ч. 6 ст. 176 ГПК України було зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 /.
Під час відкриття провадження у даній справі судом було враховано, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач припинила господарську діяльність 29.01.2021р. Проте, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, суд дійшов висновку, що дана справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства.
01.02.2023р. до суду Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради на виконання ухвали від 25.01.2023р. було повідомлено, що ОСОБА_1 з 08.02.2022р. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 08.02.2023р. позовна заява ТОВ "Рошен де люкс" була залишена без руху в порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України із наданням позивачу 5-ти денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.
21.02.2023р. до суду від ТОВ "Рошен де люкс" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем було додано докази надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Ухвалою від 22.02.2023р. судом було продовжено розгляд справи №916/321/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Листом від 22.02.2023р. судом було направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) копії ухвал суду від 25.01.2023р., від 08.02.2023р., від 22.02.2023р.
14.03.2023р. до суду було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 листа від 22.02.2023р. з додатками у відділенні поштового зв'язку 07.03.2023р.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
01.12.2017р. до Єдиного державного реєстру було внесено запис про проведення державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2017р.
13.02.2018р. між ТОВ "Рошен де люкс" (Постачальник) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №22967, відповідно до п. п. 1.1., 1.2 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність Покупця кондитерські вироби та інше, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у договорі. Кількість, асортимент, ціна товару та адреса доставки визначається у видаткових накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.4 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. оплата товару здійснюється по варіанту:
1) В день поставки.
2) На протязі 6 календарних днів з моменту прийняття товару Покупцем відповідно до п.п. 3.2. - 3.6. договору. Якщо відстрочка платежу становить більше ніж 7 календарних днів з дати поставки, то оплата може здійснюватися виключно шляхом безготівкового розрахунку на розрахунковий рахунок Постачальника (через установи банків, термінали самообслуговування, платіжні картки та ін.), дане правило не стосується торгових точок Покупця відвідування яких представником Постачальника відбувається 1 раз на 14 календарних днів. Постачальник має право за письмовою заявою Покупця надати додаткову відстрочку платежу.
3) На умовах 100% передоплати.
Слід зазначити, що у п. 2.4 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. вказано про необхідність обрання варіанту оплати 1, 2 або 3 із подальшим його вписуванням в відповідне поле. Проте, поле, у якому має бути зазначено обраний варіант оплати, сторонами заповнене не було.
Згідно з п. 2.5 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. оплата поставленого товару може здійснюватися у формі: 1) безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника; 2) у формі готівкового розрахунку, шляхом внесення грошових коштів у касу Постачальника; 3) у разі здійснення розрахунків за допомогою третіх осіб, Покупець передає грошові кошти за поставлений товар за домовленістю між ним та 3-ю особою або за договором доручення, згідно якого третя особа зобов'язується внести грошові кошти на розрахунковий рахунок або в касу Постачальника.
Умовами п. 3.6 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. передбачено, що перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару. Товар вважається поставленим з моменту його передачі від Постачальника Покупцю за видатковими накладними. Накладні оформляються відповідно до умов діючого законодавства, підписуються уповноваженими представниками сторін, із зазначенням посади та П.І.Б., а також (за необхідності) з відповідною відміткою «Працюю без печатки». Для організації централізованих кільцевих поставок (за необхідності) дані представників, а також відтиски штампів (печаток) Покупця вказуються у додатку №1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 6.2 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання п.2.4. даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент порушення зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафні санкції застосовуються до Покупця до повного погашення ним заборгованості. Також Постачальник має право не здійснювати подальшу поставку товару за цим договором або в односторонньому порядку змінити умови оплати товару, зазначені у п. 2.4. цього договору.
Згідно з п. 6.3 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати продукції, за несвоєчасну оплату товару Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього неустойку у вигляді штрафу: у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 10 календарних днів; у розмірі 20% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 20 календарних днів; у розмірі 30% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів.
Приписами п. п. 9.1, 9.2 договору поставки №22967 від 13.02.2018р. передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання, скріплення печатками його сторонами і діє доти, доки сторони не приймуть рішення про його припинення. Припинення дії договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мало місце під час дії договору. Розірвання цього договору можливе у разі, якщо одна з сторін, яка бажає розірвати договір попередить про це іншу сторону у письмовій формі за 30 (тридцять) календарних днів до передбачуваного розірвання. Всі взаємні розрахунки мають бути здійснені протягом цього періоду.
Договір поставки №22967 від 13.02.2018р. був підписаний з боку Касян Л.Ф. без проставлення печатки, що дозволяє суду дійти висновку, що відповідач працювала без печатки.
Назва магазину, його адреса та інформація про відповідального працівника за отримання товару були вказані у додатку до договору, який був складений ТОВ "Рошен де люкс" та ОСОБА_1 14.02.2018р.
На підтвердження поставки відповідачу товару ТОВ "Рошен де люкс" були надані суду наступні видаткові накладні №RDL00164830 від 16.12.2020р. на суму 1 441,30 грн., №RDL00164829 від 16.12.2020р. на суму 5540,60 грн.; №RDL00160736 від 09.12.2020р. на суму 996,70 грн., у яких наявні ініціали та підпис особи, якою було прийнято товар від імені відповідача.
15.12.2022р. ТОВ "Рошен де люкс" звернулось до ОСОБА_1 із претензією №160/22, відповідно до якої позивач, посилаючись на поставку товару за договором №22967 від 13.02.2018р., просив сплатити у семиденний строк з моменту отримання претензії заборгованість у розмірі 7 978,60 грн. На підтвердження факту відправлення претензії позивачем було надано квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення від 15.12.2022р.
У поданій до суду позовній заяві ТОВ "Рошен де люкс" наголошено, що наявність невиконаного у ОСОБА_1 грошового зобов'язання за договором №22967 від 13.02.2018р. є підставою для присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 7 978,60 грн., штрафних санкції, 3% річних та збитків від інфляції.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що ТОВ "Рошен де люкс" на виконання зобов'язань за договором поставки №22967 від 13.02.2018р. було поставлено ОСОБА_1 товар на загальну суму 7 978,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними сторонами.
Проте, вартість поставленого позивачем товару не була оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення основного боргу у розмірі 7 978,60 грн.
З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати ОСОБА_1 поставленого їй товару, доходить висновку, про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ "Рошен де люкс" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 7 978,60 грн.
З посиланням на умови договору поставки поставки №22967 від 13.02.2018р., а також приписи ст. 625 ЦК України, ТОВ "Рошен де люкс" було нараховано відповідачу пеню, штраф, збитки від інфляції, 3% річних. За результатами надання оцінки заявленим ТОВ "Рошен де люкс" позовним вимогам у названій частині, суд дійшов наступного висновку.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
По тексту рішення вище було вказано, що сторони, укладаючи договір поставки №22967 від 13.02.2018р., мали обрати варіант оплати, визначений п. 2.4 договору. Проте, варіант оплати під час підписання сторонами обраний не був.
Разом з тим суд зазначає, що максимальним строком оплати товару є 6 календарний день з моменту прийняття товару, а, отже, незважаючи на відсутність обраного сторонами варіанту оплату правомірним буде нарахування відповідачу пені, штрафу, збитків від інфляції, 3% річних після закінчення зазначеного строку.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції у розмірі 2744,64 грн., які за першою накладною були нараховані із урахуванням показників інфляції за грудень 2020р. - січень 2022р., за другою-третьою накладною - із урахуванням показників інфляції за січень 2021р. - січень 2022р.; та 3% річних у розмірі 466,17 грн., які були нараховані за кожною накладною окремо по 31.12.2022р., суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ "Рошен де люкс" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_1 збитків від інфляції у розмірі 2744,64 грн., 3% річних у розмірі 466,17 грн.
ТОВ "Рошен де люкс" також було заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 3 888,20 грн., яка була розрахована за кожною накладною окремо по 31.12.2022р., та штрафу у розмірі 30% від суми неоплаченого товару за прострочення оплати понад 30 календарних днів, розмір якого складає 2 393,58 грн. (7 978,60 грн. *30% = 2 393,58 грн.).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7 розділу IX Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ IX Прикінцевих положень ГК України був доповнений п. 7 згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30.03.2020р., який набув чинності 02.04.2020р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022р.
Враховуючи встановлення на території України карантину з 12.04.2020р., який станом на 31.12.2022р., скасований не був, суд доходить висновку про наявність у ТОВ "Рошен де люкс" права нараховувати пеню у строк, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений ТОВ "Рошен де люкс" розрахунок пені та неустойки, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених позивачем вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_1 пені у розмірі 3 888,20 грн., неустойки у розмірі 2 393,58 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен де люкс" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 7 978,60 грн., пені у розмірі 3 888,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 2744,64 грн., 3% річних у розмірі 466,17 грн., неустойки у розмірі 2 393,58 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен де люкс" /юридична адреса: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 216-А; поштова адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, буд. 2-А; ідентифікаційний код 37984318/ суму основного боргу у розмірі 7 978,60 грн. /сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн. 60 коп./, пеню у розмірі 3 888,20 грн. /три тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 20 коп./, збитки від інфляції у розмірі 2744,64 грн. /дві тисячі сімсот сорок чотири грн. 64 коп./, 3% річних у розмірі 466,17 грн. /чотириста шістдесят шість грн. 17 коп./, неустойку у розмірі 2 393,58 грн. /дві тисячі триста дев'яносто три грн. 58 коп./, судовий збір у розмірі 2684,00 грн. /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 квітня 2023 р.
Суддя С.П. Желєзна