вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/155/23
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ»
про стягнення 165 838,49 грн
без виклику сторін
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ Україна» (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПЕРТ» про стягнення 165838,49 грн з яких 109071,17 грн основного боргу, 9413,00 грн пені, 15423,24 грн - 10% річних та 31931,08 грн збитків від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу насіння № П02/2019 від 18.12.2018 щодо оплати поставленого позивачем товару.
2. Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи
Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, до суду не звертався.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 23.01.2023 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст.162 та ст. 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 23.01.2023 на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків від №26-4/01 від 26.01.2023 (вх.№1835).
Ухвалою від 06.02.2023 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 8 ст. 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 06.03.2023 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 20.03.2023 (включно).
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом Київської області зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку (відповідну інформацію розміщено на сторінці Господарського суду Київської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://ko.arbitr.gov.ua/).
Враховуючи наведене, 06.02.2023 ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/155/23 від 06.02.2023 була надіслана на електронну адресу відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою канцелярії Господарського суду Київської області.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відтак, відповідача було повідомлено про розгляд справи №911/155/23, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення за наявними у справі матеріалами
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
18.12.2018 між ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» (Продавець) та ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу насіння № П02/2019.
Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу насіння, сторони узгодили, що в порядку та на умовах визначених цим Договором, Подавець зобов'язується передати у власність Покупця насіння (далі - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором (Договорів).
Згідно п. 1.2 Договору купівлі-продажу насіння, найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці Товару та загальна вартість Товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки Товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу насіння, Продавець зобов'язується передати Покупцю на кожну партію Товару - видаткову накладну; сертифікат на насіння та.свідоцтво на гібридне насіння.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що Продавець зобов'язується оформити Покупцю податкову накладну згідно правил і в строки, передбачені Податковим Кодексом України. Пункутом 1.5 Договору купівлі-продажу насіння, визначено Покупець надає Продавцю довіреність типової форми №М-2 на отримання Товару, засвідчену уповноваженою на це особою, та скріплену печаткою.
Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу насіння ціни, загальна вартість, найменування Товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у Додатку (ах), Специфікації (ях). В ціну Товару входить вартість тари, упаковки та маркування.
Пунктом 2.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату вартості товару в порядку, визначеному у відповідному додатку(ах) до цього Договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору купівлі-продажу насіння у випадку порушення Покупцем строків проведення попередньої оплати та/або оплати відповідно до графіку (порядку, строків) платежів, встановленого Договором, Продавець з десятого дня порушення такого графіку (порядку, строків) платежів має право стягнути з Покупця загальну вартість відвантаженого, але не сплаченого Покупцем Товару (партії Товару), строк оплати по якому вже настав (умови цього пункту застосовуються в разі, якщо відбулося відвантаження Товару).
Оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця. В платіжному документі Покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення Договору та номер додатку/специфікації, за яким здійснюється оплата Товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення Продавцем) Відсутність і виписаного Продавцем рахунку - фактури не звільняє Покупця від оплати за Товар. В іншому випадку Продавець зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості Покупця по всім іншим зобов'язанням. (пункт 2.5 договору)
Пунктом 6.5 договору визначено, що у випадку порушення Стороною даного Договору своєчасного виконання грошового зобов'язання (таких як: термінів (строків) оплати Покупцем за Товар, обумовлених у Договорі/ термінів (строків) повернення Продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним Договором), винна Сторона сплачує іншій Стороні по даному Договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.
Пунктом 8.1 договору визначено, шо Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до додатку № 15 (специфікація) від 09.04.2019 було погоджено поставку покупцю насіння кукурудзи, загальною вартістю товару 103483,80 грн. (без ПДВ), 124180,56 грн (з ПДВ) кількістю мішків 70 шт.
Строк оплати за товар, визначено специфікацією - 100% оплати ватртості товару за цією специфікацією до 01 листопада 2019 (п.3 специфікації).
Строк поставки товару до 16 квітня 2019 (п.5 специфікації).
26.03.2021 сторони уклали додаткову угоду № 5 до Договору поставки насіння №П02/2019, відповідно до пункту 1 якої, сторони домовились змінити терміни оплати за додатком №15 у строк до 30 червня 2021 та у розмірі 123 075,17 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар.
При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить печатка та підпис особи на видаткових накладних.
Дані обставини підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами: видаткова накладна №170 від 15.04.2019 р. (договір № П02/2019 від 18.12.2018 р.) на суму 124180,56 грн, Довіреність № 527 на отримання товару від 09 квітня 2019 р.
Факт отримання товару на вище зазначену суму відповідачем не спростовано. Даних щодо наявних претензій щодо якості поставленого товару на адресу позивача матеріали справи не містять.
Відповідач взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого за Договором товару не виконав.
Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар становить 109 071,17 грн.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України)
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів оплати заборгованості у сумі 109 071,17 грн не надав.
Таким чином, суд війшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у сумі 109 071,17 грн є доведеними, підтверджені доказами, а від так підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача:
- 9413,00 грн пені на підставі ст. 231, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;
- 15 423,24 грн 10% штрафу, який передбачений п. 6.5 договору.
- 31 931,08 грн інфляційних втрат, які передбачені п. 6.3 договору.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.5 Договорів визначено, що у випадку порушення Стороною даного Договору своєчасного виконання грошового зобов'язання (таких як: термінів (строків) оплати Покупцем за Товар, обумовлених у Договорі/ термінів (строків) повернення Продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним Договором), винна Сторона сплачує іншій Стороні по даному Договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом перевірено розрахунок 10% річних, здійснений позивачем, з урахуванням визначеного ним періоду, та встановлено, що він є арифметично невірним.
Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 % річних у розмірі 15423,24 грн.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 31931,08 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до положень п. 6.5 договору встановлено, що позивач має право нарахувати відповідачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 01.07.2021 р. по 31.12.2021 р. (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем з 01.07.2021 по 31.12.2021 та встановлено, що позивач не вірно визначив розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 9135,09 грн, що складається з 7951,74 грн за період з 01.07.2021 по 09.12.2021 та 1183,35 грн за період з 10.12.2021 по 31.12.2021. В частині стягнення 277,91 грн пені суд відмовляє.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вище викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2643,56 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТБАУ УКРАЇНА" (02132, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29, код ЄДРПОУ 38833613) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕКСПРЕРТ» (09201, Київська область Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Каштанова, будинок 54, код 32010004) про стягнення 165 838 гривень 49 копійок задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПРЕРТ" (09201, Київська область Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Каштанова, будинок 54, код 32010004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТБАУ УКРАЇНА (02132, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29, код ЄДРПОУ 38833613) 109071 (сто дев'ять тисяч сімдесят одна) гривня 17 копійок основного боргу, 9 135 (дев'ять тисяч сто тридцять п'ять) гривень 09 копійок - пені, 15 423 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять три) гривні 24 копійки - 10% річних та 31 931 (тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) гривня 08 копійок інфляційних втрат та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривені 56 копійок судового збору.
3.В решті позовних вимог відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається:(http://court.gov.ua/fair/).
Суддя В.М. Антонова