ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.02.2023Справа № 910/10872/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія
«Газінвестпроект»
до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів
про стягнення 42.718.103,20 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Мелконян Н.Г.
за участю представників сторін
від позивача Кіншов Д.С., ордер серії АХ № 1104485 від 13.10.2022
від відповідача Матвіюк М.А., самопредставництво
Суть спору:
18.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів про стягнення 42.718.103,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів та надання послуг № 503/29/346/3Б від 14.09.2021 позивачем поставлено та змонтовано визначений договором товар загальною вартістю 31.309.959,60 грн. 09.02.2022 комісією відповідача підписано без зауважень та заперечень акти приймання контролю товару за якістю за №№ 1 - 101. 23.02.2022 між сторонами здійснено часткове підписання актів монтажу в місці поставки та акти приймання-передачі за №№ 1 - 5. Підтвердженням виконання позивачем зобов'язань за договором є також видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення та товарно-транспортні накладні. 23.02.2022 позивачем на виконання умов п.п. 4.1, 4.2 договору відповідачу вперше було передано повний пакет документів задля проведення оплати. 16.08.2022 позивачем вдруге відповідачу передано документи задля проведення оплати. 18.10.2022 відповідач підтвердив отримання 23.02.2022 та 30.08.2022 від позивача документів. З огляду на те, що від відповідача зауважень та заперечень щодо якості товару та наданих послуг не надходило, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок по їх сплаті. Також позивач зазначає, що на виконання договору ним 06.08.2021 згідно платіжного доручення № 8169 було перераховано відповідачу забезпечення виконання за договором в розмірі 1.565.497,98 грн, яке підлягає поверненню позивачу після виконання позивачем всіх умов договору у повному обсязі. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати, позивачем понесено збитки у вигляді упущеної вигоди, внаслідок відмови ТОВ «Первомайська хімічна компанія» від замовлення на виготовлення та поставку мобільного містечка вартістю 5.406.490,00 грн. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 42.718.103,20 грн, з яких 31.309.959,60 грн основного боргу, 1.565.497,98 грн забезпечення виконання договору, 5.406.490,00 грн збитків, 4.436.155,57 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10872/22 від 25.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
27.10.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10872/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.11.2022.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 було надіслано відповідачу 01.11.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492908637 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03158, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 31.10.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 08.11.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492908637, а отже відповідач мав подати відзив до 02.03.2022 включно.
10.02.2022 позивачем через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
21.02.2022 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що строк поставки товару за договором неодноразово внаслідок вільного волевиявлення змінювався сторонами; позивачем у визначений спосіб не було надано належних для проведення оплати за договором документів, а саме не подано доказів надіслання рахунків-фактур, подані акти приймання-передачі та акти монтажу не відповідають формам цих актів, що є додатками до договору; за умовами пунктів 6.2.3 та 12.4 договору забезпечення виконання договору не повертається, якщо постачальником не виконано умови договору стосовно якості товару, кількості або строків поставки згідно договору; нарахування інфляційних втрат з 07.04.2022 вважає необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено факт подання ним визначених договором належних документів; вимоги про стягнення збитків вважає необґрунтованими, оскільки розмір збитків в сумі 5.406.490,00 грн по суті є ціною договору, який не було укладено позивачем, тобто зобов'язання для позивача не настали та ціна потенційного договору не може вважатись величиною втрат очікуваного приросту, оскільки позивач є платником ПДВ, відтак до ціни товару включено розмір ПДВ. Відповідач вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є безпідставним та підлягає суттєвому зменшенню.
24.11.2022 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.12.2022.
28.11.2022 відповідачем до суду подано заяву про долучення доказів до матеріалів справи.
29.11.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що 23.02.2022 позивачем замовнику на виконання п.п.п 4.1, 4.2 договору було вперше передано пакет документів задля проведення оплати, підтвердження чого є лист відповідача № 503/7439 від 18.10.2022. Разом з вимогою № 082/08 від 16.08.2022 позивачем повторно направлено перелік документів визначений договором, зокрема й рахунки-фактури, що підтверджується описом вкладення. У своєму листі № 503/29/6283 від 06.09.2022 відповідач підтверджує те, що повторна вимога з усіма документами отримана 30.08.2022. Зазначає, що несуттєві недоліки в оформленні актів прийому-передачі не може слугувати підставою для невизнання проведення господарської операції, оскільки в матеріалах справ міститься безліч інших доказів, що підтверджують здійснення поставки та монтажу товару, у тому числі два листа відповідача. Зазначає, що безпосередньо обов'язок щодо проставлення «дати затвердження» покладається на відповідача, а позивач не має змоги на це впливати. Відповідач зауважує, що між позивачем та відповідачем був також укладений договір № 503/29/345/3Б від 14.09.2019, відповідно до якого позивач поставив та змонтував товар, а відповідач провів його оплату в повному обсязі. При цьому документація, на підставі якої відповідачем проведено оплату товару за договором № 503/29/345/3Б від 14.09.2019 також не містила реквізиту «дата затвердження» і це не стало підставою для відмови в проведенні оплати. Вважає, що продовження строку дії постави договору жодним чином не підтверджує те, що поставка товару не проводилась. Зазначає, що відповідне продовження строків дії договору та постачання товару зумовлено необхідністю одержання коштів з Державного бюджету для проведення оплати товару. Вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором 23.02.2022, отже обов'язок щодо повернення забезпечення виконання договору у відповідача виник саме з цього моменту. З приводу заперечень відповідача щодо нарахування інфляційних втрат з 07.03.2022 зазначає, що фактично цим відповідач заперечує лише в частині нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу. Вважає, що в діях відповідача проявляється умисел, оскільки відповідач не заперечує факт поставки та монтажу товару, але не зважаючи на це ігнорує свій обов'язок щодо проведення оплати.
06.12.2022 від позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача про долучення доказів.
13.12.2022 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.01.2023.
17.01.2023 від позивача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2.990.267,22 грн витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
24.01.2023 відповідачем до суду подано заперечення на зазначену вище заяву позивача, в яких відповідач зазначає, що позивачем не подано жодного доказу в підтвердження понесення позивачем будь-якої суми витрат на правничу допомогу; вважає, що розмір витрат є неспівмірним та нерозумним, а посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 є некоректними, оскільки у цій справі оплаті за надання правової допомоги підлягало 35.000,00 грн, з яких реально на момент ухвалення рішення 19.500,00 грн було сплачено та доведено платіжними документами. В нашому випадку адвокат поза будь якою співмірність та розумністю встановлюючи суми вартості надання правової допомоги посилається на вказану постанову розуміючи, що сторона, якій надається правнича допомога жодним чином не сплатить хоча б декілька годин наданої допомоги і не буде надано жодного доказу оплати такої допомоги; просить зменшити витрати до одного розміру мінімальної заробітної плати у сумі 6.700,00 грн (оскільки адвокатом при наданні правничої допомоги витрачено 28 годин 52 хвилини, що є меншим навіть за сорокагодинний робочий тиждень).
Позивач в судовому засіданні 24.01.2024 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 24.01.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
24.01.2023 в судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.02.2023.
30.01.2023 від відповідача до суду надійшли пояснення щодо поставлених судом запитань перед відповідачем.
07.02.2023 в судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.02.2023.
16.02.2023 відповідачем до суду подано пояснення щодо поставлених судом запитань перед відповідачем.
21.02.2023 відповідачем до суду подано клопотання, в якому просить прийняти до уваги надані відповідачем запити/листи та надати їм оцінку в якості доказів у справі.
21.02.2023 в судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.02.2023.
28.02.2023 позивачем через систему «Електронний суд» подано письмові пояснення в яких просить не долучати до матеріалів справи запити/листи, які подавалися або будуть подані відповідачем до суду та не брати їх до уваги під час ухвалення остаточного рішення по справі.
В судовому засіданні 28.02.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
14.09.2021 між Міністерством оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» (постачальник, позивач) було укладено договір № 503/29/346/3Б про закупівлю товарів та надання послуг (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2021 році поставити замовникові, код предмета закупівлі (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015), Конструкції та їх частини (44210000-5) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення), та змонтувати в місцях поставки, лот 2 - Модульні та переносні споруди 44211100-3 (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення), (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату поставленого та змонтованого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 31.309.959,60 грн та за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором позивачем нараховано 4.436.155,57 грн інфляційних втрат, а також пред'явлено вимогу про стягнення 1.565.497,98 грн забезпечення виконання договору та 5.406.490,00 грн збитків, завданих у вигляді упущеної вигоди.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Суд приходить до висновку що договір № 503/29/346/3Б від 14.09.2021 за своєю правовою природою є змішаним договором який містить елементи договору підряду та договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021.
Згідно з п. 1.2 договору, ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) та місця поставки товару, на виконання (договору, визначаються за Специфікацією (додаток № 1), Рознарядкою па відвантаження (додаток № 2), Технічними вимогами до блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення (додаток № 3), Схемами типів модулів 1-7 (додаток № 4).
Згідно Специфікації (додаток № 1) позивач мав поставити відповідачу протягом чотирьох місяців з дати підписання договору Конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 - модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення) у загальній кількості 101 шт, з яких: Тип 1 (комплектація 1.1) у кількості 67 шт., Тип 2 у кількості 8 шт., Тип 3 у кількості 5 шт., Тип 5 у кількості 20 шт. та Тип 7 у кількості 1 шт., загальною вартістю 31.309.959,60 грн.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору становить: з ПДВ 31.309.959,60 грн, в тому числі ПДВ 5.218.326,60 грн, КПКВ 2101020/27 (загальний фонд), КЕКВ 2260.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язаний поставити за визначеними адресами замовнику (представникам замовника) передбачений цим договором товар, який має відповідати Технічним вимогам (далі - ТВ) (додаток № 3), ДСТУ (ГОСТ, ISO, схемам замовника тощо).
Відповідно до Рознарядки на відвантаження (додаток № 2) позивач мав поставити товар у кількості 101 шт. представнику замовника - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ; місце поставки Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Вільямса, 15, із розрахунку
46 шт. (Тип 1 (комплектація 1.1) у кількості 30 шт., Тип 2 у кількості 4 шт., Тип 3 у кількості 2 шт., Тип 5 у кількості 9 шт. та Тип 7 у кількості 1 шт.) до місця поставки: Донецька обл., Волноваський р-н, с. Затишне, вул. Центральна, 72а;
40 шт. (Тип 1 (комплектація 1.1) у кількості 30 шт., Тип 2 у кількості 4 шт., Тип 3 у кількості 2 шт., Тип 5 у кількості 9 шт. та Тип 7 у кількості 1 шт.) до місця поставки: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, 152;
15 шт. (Тип 1 (комплектація 1.1) у кількості 30 шт., Тип 2 у кількості 4 шт., Тип 3 у кількості 2 шт., Тип 5 у кількості 9 шт. та Тип 7 у кількості 1 шт.) до місця поставки: Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Часів Яр, вул. Довга Балка, 1.
Додатковою угодою № 1 від 15.09.2021 до договору встановлено строк поставки та монтажу товару до 20.12.2021.
Додатковою угодою № 2 від 13.12.2021 до договору Рознарядку на відвантаження (додаток № 2) викладено в новій редакції, згідно якої позивач мав поставити товар у кількості 101 шт. представнику замовника - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ; місце поставки Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Вільямса, 15, із розрахунку
65 шт. (Тип 1 (комплектація 1.1) у кількості 44 шт., Тип 2 у кількості 5 шт., Тип 3 у кількості 3 шт., Тип 5 у кількості 13 шт.) до місця поставки: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, 152, в/м № 3;
36 шт. (Тип 1 (комплектація 1.1) у кількості 23 шт., Тип 2 у кількості 3 шт., Тип 3 у кількості 2 шт., Тип 5 у кількості 7 шт. та Тип 7 у кількості 1 шт.) до місця поставки: Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Часів Яр, вул. Довга Балка, 1.
Додатковою угодою № 3 від 30.12.2021 до договору сторони дійшли згоди встановити строк дії договору до 01.05.2022.
Додатковою угодою № 4 від 23.02.2022 сторони дійшли згоди Специфікацію (додаток № 1) викласти в новій редакції, згідно якої строк постачання встановлено до 28.02.2022.
Додатковою угодою № 5 від 30.04.2022 сторони дійшли згоди встановити строк дії договору до 31.12.2022; Специфікацію (додаток № 1) викласти в новій редакції, згідно якої строк постачання встановлено до 01.06.2022.
Додатковою угодою № 6 від 21.06.2022 сторони дійшли згоди Специфікацію (додаток № 1) викласти в новій редакції, згідно якої строк постачання встановлено до 30.09.2022.
Додатковою угодою № 7 від 12.09.2022 сторони дійшли згоди встановити строк дії договору до 01.02.2023; Специфікацію (додаток № 1) викласти в новій редакції, згідно якої строк постачання встановлено до 01.02.2023.
Відповідно до п. 2.2 договору здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка елементів товару, кількості фурнітури тощо згідно Схем (додаток № 4); приймальний контроль товару. Товар, що не відповідає вимогам, встановленим ТВ, ДСТУ (ГОСТів, технічних вимог, ISO, схем замовника тощо), прийманню та оплаті не підлягає.
Відповідно до п. 2.3 договору за результатами перевірки складається акт перевірки готової партії товару в довільній формі.
Згідно з п. 2.7 договору під час приймання товару представник замовника перевіряє кількість, пакування, відповідність товару контрольному зразку у присутності представника постачальника. Результати приймання товару оформлюються актом приймання-передачі (додаток № 5).
Відповідно до п. 5.3 договору місце поставки товару: згідно реквізитів представника замовника у відповідності з Рознарядкою (додаток № 2), з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси представника замовника.
Згідно з п. 5.5 договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється представниками замовника визначеними Рознарядкою (додаток № 2).
Відповідно до п. 5.6 договору датою виконання зобов'язання по постачанню продукції є дата підписання складених представником замовника актів приймання-передачі (додаток № 5) та актів монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (додаток № 6).
Листом № 1034/750 від 08.10.2021 ТВО начальника 2461 військового представництва Міністерства оборони України майором Гончар Костянтином було повідомлено ТОВ «БПК «Газінвестпроект», що на підставі звернення начальника Головного управління майна та ресурсів № 503/11356 від 29.09.2021 за дорученням Управління військових представництв МО України, 2461 військове представництво МО України бере участь у перевірці ТОВ «БПК «Газінвестпроект» щодо здійснення технічного контролю виготовлення підприємством блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення для розміщення військовослужбовців ЗСУ.
Позивачем листом № 2610/21 від 26.10.2021 надано відповідь на запит замовника щодо здійснення технічного контролю виготовлення блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення для розміщення військовослужбовців ЗСУ, що виробляються ТОВ «БПК «Газівнестпроект».
29.10.2021 начальником Відділу загальновійськового будівництва та модульних конструкцій управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_10 складено акт перевірки виготовлення блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення (товару), яким встановлено, що товар відповідає вимогам.
Позивач листом № 0121/12 від 03.12.2021 «Щодо початку поставки модулів» повідомив Головне управління майна та ресурсів та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ про початок відвантаження та процес зборки (монтажу) товару у відповідні суцільні будівлі, починаючи з 07.12.2021. Також, згідно п. 2.3 договору ТОВ «БПК «Газівнестпроект» повідомив про готовність контрольного зразка для його перевірки.
В подальшому позивач листом № 027-1/01 від 24.01.2022 повідомив Головне управління майна та ресурсів, що відповідно до договору ТОВ «БПК «Газінвестпроект» здійснило поставку в повному обсязі та провело монтаж блок-контейнерів (модулі) спеціального призначення; зазначено про необхідність повідомлення замовником дати проведення приймання, відповідною комісією, товару.
09.02.2022 комісією замовника у складі: підполковника ОСОБА_1 , полковника ОСОБА_2 , підполковника ОСОБА_3 , майора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було підписано без зауважень та заперечень акти приймання контролю товару за якістю за №№ 1-65 за адресою: АДРЕСА_1 .
09.02.2022 комісією замовника у складі: підполковника ОСОБА_1 , полковника ОСОБА_2 , підполковника ОСОБА_3 , старшого лейтенанта ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було підписано без зауважень та заперечень акти приймання контролю товару за якістю за №№ 66-101 за адресою: АДРЕСА_2 .
23.02.2022 між постачальником та замовником складено та підписано наступні акти:
1) Акт монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (Будівля Казарми на 108 чоловік), номер документа 1 за адресою: АДРЕСА_1 (місце монтажу).
2) Акт монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (Будівля Казарми на 68 чоловік), номер документа 2 за адресою: АДРЕСА_1 (місце монтажу).
В наведених актах зазначено, що дефектів при перевірці, монтажі та випробуванні устаткування не виявлено, що підтверджено відсутністю відміток у відповідних розділах акту та особистими підписами голови та членів комісії Замовника, а саме: начальника відділу загальновійськового будівництва та модульних конструкцій управління організації будівництва Головного управління майна та ресурсів підполковника ОСОБА_1 ; начальника Південно-східного управління замовника робіт полковника ОСОБА_2 ; головного інженера Південно-східного управління замовника робіт підполковника ОСОБА_3 ; заступника командира-начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 ; т.в.о. начальника проектно-кошторисної групи КЕВ м. Луганськ ОСОБА_5; начальника служби водопровідно-каналізаційного господарства КЕВ м. Луганськ ОСОБА_6; начальника району електричних мереж КЕВ м. Луганськ ОСОБА_7. Прийняв роботу з монтажу заступник начальника управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів полковник ОСОБА_9 . Акти затверджено начальником Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_11 на підставі довіреності МОУ від 02.12.2021 № 220/293/Д з проставлення підпису останнього та печатки МОУ.
3) Акт приймання-передачі № 1 військового майна конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення): АДРЕСА_1 .
4) Акт приймання-передачі № 2 військового майна конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення): АДРЕСА_1 .
В наведених актах зазначено, що недоліків та несправностей не виявлено, конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення) відповідає Технічним вимогам та Ескізу замовника; продукція нова І категорії, рік випуску 2021; акт приймального контролю товару за якістю №№ 1-40; акт приймального контролю товару за якістю №№ 41-65, що підтверджується особистими підписами голови та членів комісії замовника, а саме: начальника відділу загальновійськового будівництва та модульних конструкцій управління організації будівництва Головного управління майна та ресурсів підполковника ОСОБА_1 ; начальника Південно-східного управління замовника робіт полковника ОСОБА_2 ; головного інженера Південно-східного управління замовника робіт підполковника ОСОБА_3 ; заступника командира-начальника логістики Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 ; т.в.о. начальника проектно-кошторисної групи КЕВ м. Луганськ ОСОБА_5; начальника служби водопровідно-каналізаційного господарства КЕВ м. Луганськ ОСОБА_6; начальника району електричних мереж КЕВ м. Луганськ ОСОБА_7. Акти затверджено начальником Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_11 на підставі довіреності МОУ від 02.12.2021 № 220/293/Д з проставлення підпису останнього та печатки МОУ.
5) Акт монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (Будівля Казарми на 52 чоловіка), номер документа 3 за адресою: АДРЕСА_2 (місце монтажу).
6) Акт монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (Будівля Казарми на 40 чоловіка), номер документа 4 за адресою: АДРЕСА_2 (місце монтажу).
7) Акт монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (будівля водозабезпечення), номер документа 5 за адресою АДРЕСА_2 (місце монтажу).
В наведених актах зазначено, що дефектів при перевірці, монтажі та випробуванні устаткування не виявлено, що підтверджено відсутністю відміток у відповідних розділах акту та особистими підписами голови та членів комісії Замовника, а саме: начальника відділу загальновійськового будівництва та модульних конструкцій управління організації будівництва Головного управління майна та ресурсів підполковника ОСОБА_1 ; начальника Південно-східного управління замовника робіт полковника ОСОБА_2 ; головного інженера Південно-східного управління замовника робіт підполковника ОСОБА_3 ; начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_8 ; т.в.о. начальника проектно-кошторисної групи КЕВ м. Луганськ ОСОБА_5; начальника служби водопровідно-каналізаційного господарства КЕВ м. Луганськ ОСОБА_6; начальника району електричних мереж КЕВ м. Луганськ ОСОБА_7. Прийняв роботу з монтажу заступник начальника управління будівництва та модульних конструкцій Головного управління майна та ресурсів полковник ОСОБА_9 . Акти затверджено начальником Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_11 на підставі довіреності МОУ № 220/293/Д від 02.12.2021 з проставлення підпису останнього та печатки МОУ.
8) Акт приймання-передачі № 3 військового майна конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення): АДРЕСА_2 .
9) Акт приймання-передачі № 4 військового майна конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення): АДРЕСА_2 .
10) Акт приймання-передачі № 5 військового майна конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення): АДРЕСА_2 .
У наведених вище актах зазначено, що недоліків та несправностей не виявлено, конструкції та їх частини (44210000-5) Лот 2 модульні та переносні споруди (44211100-3) (блок-контейнери (модулі) спеціального призначення) відповідає Технічним вимогам та Ескізу Замовника; продукція нова І категорії, рік випуску 2021; акт приймального контролю товару за якістю №№ 66-85, акт приймального контролю товару за якістю №№ 86-100, акт приймального контролю товару за якістю № 101, що підтверджується особистими підписами голови та членів комісії замовника, а саме: начальника відділу загальновійськового будівництва та модульних конструкцій управління організації будівництва Головного управління майна та ресурсів підполковника ОСОБА_1 ; начальника Південно-східного управління замовника робіт полковника ОСОБА_2 ; головного інженера Південно-східного управління замовника робіт підполковника ОСОБА_3 ; начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_8 ; т.в.о. начальника проектно-кошторисної групи КЕВ м. Луганськ ОСОБА_5; начальника служби водопровідно-каналізаційного господарства КЕВ м. Луганськ ОСОБА_6; начальника району електричних мереж КЕВ м. Луганськ ОСОБА_7. Акти затверджено начальником Головного управління майна та ресурсів ОСОБА_11 на підставі довіреності МОУ № 220/293/Д від 02.12.2021 з проставлення підпису останнього та печатки МОУ.
Посилання відповідача на те, що на поданих актах приймання-передачі та актах монтажу не зазначено визначений у додатку № 5 та додатку № 6 реквізит - дата затвердження, не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність такого реквізиту не спростовує факт поставки та монтажу товару, так як не істотні недоліки в оформленні документів не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій.
В підтвердження того, ТОВ «БПК «Газінвестпроект» виконало зобов'язання за договором позивачем до позовної заяви додано також наступні документи:
1) Видаткові накладні, які з боку відповідача не підписані: № РН-0000046 від 23.02.2022 на суму 12.396.327,60 грн, № РН-0000047 від 23.02.2022 на суму 7.737.782,40 грн, № РН-0000050 від 23.02.2022 на суму 318.450,00 грн, № РН-0000049 від 23.02.2022 на суму 4.658.545,20 грн, № РН-0000048 від 23.02.2022 на суму 6.198.854,40 грн.
2) рахунки № СФ-0000055 від 23.02.2022 на суму 7.737.782,40 грн, № СФ-0000054 від 23.02.2022 на суму 12.396.327,60 грн, № СФ-0000058 від 23.02.20222 на суму 318.450,00 грн, № СФ-0000057 від 23.02.2022 на суму 4.658.545,20 грн, № СФ-0000056 від 23.02.2022 на суму 6.198.854,40 грн.
3) Накладні на внутрішнє переміщення: № 9 ПМ-0000230 від 23.12.2021, № КЕВ 1712-2 від 17.12.2021, № КЕВ 1712-1 від 17.12.2021, № КЕВ 1612-1 від 16.12.2021, № КЕВ 1512-1 від 15.12.2021, № КЕВ 1412-1 від 14.12.2021, № КЕВ 1012-1 від 10.12.2021, № КЕВ 0912-1 від 09.12.2021, № КЕВ 0812-1 від 08.12.2021, № КЕВ 0712-1 від 07.12.2021, № КЕВ 1812-1 від 18.12.2021, № КЕВ 1812-2 від 18.12.2021, № КЕВ 1712-3 від 17.12.2021, № КЕВ 1712-4 від 17.12.2021, № КЕВ 1712-5 від 17.12.2021, № КЕВ 1612-2 від 16.12.2021, № КЕВ 1612-3 від 16.12.2021, № КЕВ 1612-4 від 16.12.2021, № КЕВ 1512-2 від 15.12.2021, № КЕВ 1512-3 від 15.12.2021, № КЕВ 1412-2 від 14.12.2021, № КЕВ 1412-3 від 14.12.2021, № КЕВ 1412-4 від 14.12.2021, № КЕВ 1312-1 від 13.12.2021, № КЕВ 1312-2 від 13.12.2021, № КЕВ 1312-3 від 13.12.2021, № КЕВ 1112-1 від 11.12.2021, № КЕВ 1112-2 від 11.12.2021, № КЕВ 1112-3 від 11.12.2021, № КЕВ 1012-2 від 10.12.2021, № КЕВ 1012-3 від 10.12.2021, № КЕВ 0912-2 від 09.12.2021, № КЕВ 0912-3 від 09.12.2021, № КЕВ 0812-1 від 08.12.2021, № ПМ-0000235 від 30.12.2021, № КЕВ 2212-2 від 22.12.2021, № КЕВ 2112-1 від 21.12.2021, № КЕВ 2112-2 від 21.12.2021, № КЕВ 2012-1 від 20.12.2021, № КЕВ 2012-2 від 20.12.2021, № КЕВ 1812-3 від 18.12.2021, № КЕВ 1812-4 від 18.12.2021, № КЕВ 2212-3 від 22.12.2021, № КЕВ 2212-4 від 22.12.2021, № КЕВ 2212-5 від 22.12.2021, № КЕВ 2112-3 від 21.12.2021, № КЕВ 2112-4 від 21.12.2021, № КЕВ 2112-5 від 21.12.2021, № КЕВ 2012-5 від 20.12.2021, № КЕВ 2012-3 від 20.12.2021, № КЕВ 2012-4 від 20.12.2021, № КЕВ 1812-5 від 18.12.2021.
4) Товарно-транспортні накладні: № 1223-308 від 23.12.2021, № КЕВ 1712-2 від 17.12.2021, № КЕВ 1712-1 від 17.12.2021, № КЕВ 1612-1 від 16.12.2021, № КЕВ 1512-1 від 15.12.2021, № КЕВ 1412-1 від 14.12.2021, № КЕВ 1012-1 від 10.12.2021, № КЕВ 0912-1 від 09.12.2021, № КЕВ 0812-1 від 08.12.2021, № КЕВ 0712-1 від 07.12.2021, № КЕВ 1812-1 від 18.12.2021, № КЕВ 1812-2 від 18.12.2021, № КЕВ 1712-3 від 17.12.2021, № КЕВ 1712-4 від 17.12.2021, № КЕВ 1712-5 від 17.12.2021, № КЕВ 1612-2 від 16.12.2021, № КЕВ 1612-3 від 16.12.2021, № КЕВ 1612-4 від 16.12.2021, № КЕВ 1512-2 від 15.12.2021, № КЕВ 1512-3 від 15.12.2021, № КЕВ 1412-2 від 14.12.2021, № КЕВ 1412-3 від 14.12.2021, № КЕВ 1412-4 від 14.12.2021, № КЕВ 1312-1 від 13.12.2021, № КЕВ 1312-2 від 13.12.2021, № КЕВ 1312-3 від 13.12.2021, № КЕВ 1112-1 від 11.12.2021, № КЕВ 1112-2 від 11.12.2021, № КЕВ 1112-3 від 11.12.2021, № КЕВ 1012-2 від 10.12.2021, № КЕВ 1012-3 від 10.12.2021, № КЕВ 0912-2 від 09.12.2021, № КЕВ 0912-3 від 09.12.2021, № КЕВ 0812-1 від 08.12.2021, № 1230-002 від 30.12.2021, № КЕВ 2212-2 від 22.12.2021, № КЕВ 2212-1 від 22.12.2021, № КЕВ 2112-1 від 21.12.2021, № КЕВ 2112-2 від 21.12.2021, № КЕВ 2012-1 від 20.12.2021, № КЕВ 2012-2 від 20.12.2021, № КЕВ 1812-3 від 18.12.2021, № КЕВ 1812-4 від 18.12.2021, № КЕВ 2212-3 від 22.12.2021, № КЕВ 2212-4 від 22.12.2021, № КЕВ 2212-5 від 22.12.2021, № КЕВ 2112-3 від 21.12.2021, № КЕВ 2112-4 від 21.12.2021, № КЕВ 2112-5 від 21.12.2021, № КЕВ 2012-5 від 20.12.2021, № КЕВ 2012-3 від 20.12.2021, № КЕВ 2012-4 від 20.12.2021, № КЕВ 1812-5 від 18.12.2021.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 (тридцяти) банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Згідно з п. 4.2 договору до рахунку-фактури додаються: акт приймання-передачі (додаток № 5), оформляється відповідно до Керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440; видаткова накладна постачальника.
Акт монтажу в місці поставки та складання шляхом утворення загальної конструкції, модульних та переносних споруд (блок-контейнерів (модулів) спеціального призначення) (додаток № 6).
Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться.
Позивач зазначає, що ним 23.02.2022 було вперше передано відповідачу на виконання п.п. 4.1, 4.2 договору повний пакет документів задля проведення оплати, проте відповідні докази не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України направлено лист № 082/08 від 16.08.2022, до якого було додано на виконання вимог п.п. 4.1, 4.2 договору документи, а саме наведені вище рахунки, акти монтажу, акти приймання-передачі та видаткові накладні, в якому просив підписати наведені документи та провести оплату у строки, передбачені п. 4.1 договору.
Даний лист надіслано відповідачу 16.08.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 3601101999275, що підтверджується описом вкладення, та отримано відповідачем 30.08.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3601101999275.
Листом № 503/29/6283 від 06.09.2022 Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України підтвердило отримання листа позивача № 082/08 від 16.08.2022 та здійснення його реєстрації 30.08.2022 за вх. № 2104.
У відповідь на вказаний лист позивача Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України листом № 503/6362 від 08.09.2022 підтвердило, що ОВ «БПК «Газінвестпроект» на виконання п. 1.1 договору поставило Головному управлінню майна та ресурсів Міністерства оборони України блок-контейнери (модулі) спеціального призначення у повному обсязі, та змонтувало їх в місцях поставки (відповідно до актів приймання контролю товару за якістю, актів монтажу в місці поставки та актів приймання-передачі). Зазначило, що будь-яких претензій щодо якості та кількості поставленого товару чи неналежної, несвоєчасної поставки товару з боку Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України немає. Головне управління зазначило, що ним проводиться клопітка робота щодо вжиття всіх необхідних заходів щодо проведення повної оплати за договором № 503/29/346/3Б.
Листом № 503/7439 від 18.10.2022 Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України підтвердило що 23.02.2022 та 30.08.2022 позивачем було наданий повний пакет документів для проведення оплати за договором № 503/29/346/3Б від 14.09.2021.
Суд відзначає, що відповідач у відзиві не заперечує факт отримання та монтаж товару, а лише заперечує щодо неналежного оформлення документів та ненадання документів у повному обсязі, до речі останнє спростовано матеріалами справи.
Згідно з п. 6.1.2 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити прийнятий товар протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником представникам замовника належним чином оформлених документів, передбачених договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його виконання.
Позивач у позовній заяві зазначає, що всі передбачені договором документи вперше були надані відповідачу 23.02.2022. Відповідач в свою чергу не заперечує факт отримання всіх необхідних за договором документів 23.02.2022.
Отже, враховуючи наведені вище норми та умови договору, а також дату отримання відповідачем документів передбачених п.п. 4.1, 4.2 договору 23.02.2022, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого та змонтованого товару за договором у строк до 06.04.2022 включно.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті поставленого та змонтованого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 31.309.959,60 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого та змонтованого товару за договором в повному обсязі не подано.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 31.309.959,60 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У пункті 12.1 договору зазначено, що постачальник забезпечує виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% суми договору платіжним дорученням № 8169 від 06.08.2021 на суму 1.565.497,98 грн.
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 8169 від 06.08.2021 позивачем на рахунок Міністерства оборони України було перераховано 1.565.497,98 грн забезпечення виконання зобов'язання за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю.
Пунктом 12.3 договору визначено, що забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно якості товару, кількості та строків і виключно за вартістю товару за одиницю виміру згідно договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або договору не дійсними, у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», а також з умовами, визначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Відповідно до п. 12.9 договору підставою для повернення забезпечення виконання договору є виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень цього договору.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю.
Міністерство оборони України, відповідно п. 1 та п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26.11.2014, є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до п. 1.1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24.12.2012, цей Порядок регламентує, зокрема, організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби та розпорядниками бюджетних коштів.
Пунктом 11.1 вказаного Порядку передбачено, що органи Державної казначейської служби здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів.
Згідно з п. 1 Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1203 від 31.12.2013, план рахунків є переліком рахунків і субрахунків для узагальнення інформації про факти діяльності суб'єктів державного сектору у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. Перша цифра балансового рахунку визначає клас рахунків, друга - номер синтетичного рахунку, третя - ідентифікатор суб'єкта державного сектору (1 - розпорядники бюджетних коштів; 2 - державні цільові фонди; 3 - державний бюджет; 4 - місцеві бюджети, 5 - рахунки органів Казначейства), четверта цифра - номер субрахунку (крім рахунків класу 9 та класу 0). План рахунків включає розділ І «Балансові рахунки» (класи 1-8) та розділ II «Позабалансові рахунки» (клас 9 та клас 0). Субрахунок 3551 субрахунку 355 рахунку 35 класу 3 розділу 1 - це «Інші рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів».
Як вбачається з платіжного доручення № 8169 від 06.08.2021 кошти у розмірі 1.565.497,98 грн перераховані платником на рахунок НОМЕР_3 . Код рахунку 3551, який відноситься до класу «Інші рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів».
Отже, вказані кошти були перераховані не до Державного бюджету України, а на рахунок, який є рахунком Міністерства оборони України.
Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 758 від 22.06.2012, регламентує взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - підприємцями, а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків (п. 1.1.).
Відповідно до п. 1.2. наведеного Порядку небюджетні рахунки - рахунки, які відкриваються органами Казначейства у випадках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, розпорядникам бюджетних коштів та одержувачам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпорядників бюджетних коштів, підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам - підприємцям за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів. До небюджетних рахунків відносяться депозитні рахунки, рахунки для зарахування коштів єдиного соціального внеску, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, єдиний рахунок, рахунки для операцій з коштами від приватизації майна, коштами фінансового резерву та інші рахунки клієнтів за операціями, що не належать до операцій з виконання бюджетів.
Враховуючи викладене, подане платіжне доручення свідчить про надходження коштів в сумі 1.565.497,98 грн як забезпечення виконання договору від позивача на небюджетний рахунок Міністерства оборони України, тому кошти підлягають поверненню саме Міністерством оборони України.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки та монтажу товару 23.02.2022, а тому обов'язок щодо повернення забезпечення виконання договору у відповідача виник саме з цього моменту та останнім днем для повернення грошових коштів у сумі 1.565.497,98 грн з урахуванням п. 12.3 договору є 02.03.2022.
Позивачем на адресу Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України направлено лист № 0101/10 від 14.10.2022, в якому просив повернути забезпечення виконання договору № 503/29/246/3Б від 14.09.2021 у розмірі 1.565.497,98 грн.
Даний лист надіслано відповідачу 14.10.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 3601102070040, що підтверджується описом вкладення від 14.10.2022.
Доказів того, що відповідачем здійснено повернення забезпечення виконання договору позивачу не подано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1.565.497,98 грн забезпечення виконання договору обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару та повернення забезпечення виконання договору не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару та повернення забезпечення виконання договору, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.852.726,81 грн інфляційних втрат, з яких 1.565.497,98 грн нарахованих на суму 31.309.959,60 грн за період квітень-вересень 2022 року та 287.228,83 грн нарахованих на суму 1.565.497,98 грн за період березень - вересень 2022 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.852.726,81 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 5.406.490,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди слід зазначити наступне
04.04.2022 до позивача звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Первомайська хімічна компанія» з листом № 10/4-1, в якому останнім зазначено, що для виробничих потреб підприємство планує закупити мобільне містечко, яке буде складатися з наступних мобільних будівель контейнерного типу цільнозварної конструкції, а саме: Вагон-житловий на 5 чол. - 3 шт.; Вагон-житловий на 5 чол. - 1 шт.; Вагон-майстра на 3 чол. - 1 шт.; Вагон-їдальня - 1 шт.; Вагон-офіс - 1 шт.; Вагон душова-пральня - 1 шт.; Вагон інструментальний сторожка - 1 шт. Умови оплати, які були запропоновані - 100% оплати після здійснення поставки.
Позивач листом № 1104/3 від 11.04.2022 надав відповідь, в якій було повідомлено, що вартість замовленого товару становить 5.406.490,00 грн; про скрутне матеріальне становище підприємства внаслідок невиконання контрагентами своїх зобов'язань з оплати; зазначено, що оскільки, замовлення ТОВ «Первомайська хімічна компанія» потребує виготовлення та закупівлі матеріалів, позивач буде мати можливість розпочати роботу за замовленням не раніше 05.05.2022 та з урахуванням погашення своєї заборгованості контрагентами відповідача; у разі наявності заперечень щодо строку початку виконання замовлення запропоновано умови оплати - 100% передоплата.
Листом № 12/04 від 13.04.2022 ТОВ «Первомайська хімічна компанія» повідомило позивача, що погоджується із запропонованими умовами (100% оплата протягом 10 днів після виконання умов договору та строків початку виконання замовлення) та просило додатково та завчасно повідомити про можливість підписання договору та всіх необхідних документів.
Позивач листом № 01143/05 від 04.05.2022 повідомив ТОВ «Первомайська хімічна компанія» повідомив, що нажаль ситуація з погашенням заборгованості з боку контрагентів не була вирішена, що ускладнює закупівлю матеріалів для початку виконання робіт з виготовлення товару відповідно до замовлення, тому запропонував продовжити строк початку робіт за замовленням не раніше 16.06.2022 або внести зміни в умови оплати.
Листом № 04/05-1 від 04.05.2022 ТОВ «Первомайська хімічна компанія» повідомило про неможливість продовження стоку початку робіт не раніше 16.06.2022 у зв'язку з чим відмовилося від замовлення на виготовлення та поставку мобільного містечка.
Позивач зазначає, що в період листування між ТОВ «БПК «Газінвестпроект» та ТОВ «Первомайська хімічна компанія», а саме з 04.04.2022 по 04.05.2022, контрагент який мав заборгованість перед позивачем - це Міністерство оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді стягнення збитків настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Окрім того, як вже зазначалось, відповідно до норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є доведеність тих обставин, що позивачем (кредитором) дійсно вжито певних заходів щодо одержання таких доходів, як це передбачено ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України.
Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Як вбачається зі змісту позову, наявність збитків в сумі 5.406.490,00 грн у вигляді упущеної вигоди позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати товару, що унеможливило здійснення закупівлі позивачем матеріалів для початку виконання робіт з виготовлення товару відповідно до замовлення ТОВ «Первомайська хімічна компанія», вартість якого становить 5.406.490,00 грн.
Разом з цим, позивачем не доведено скрутний матеріальний стан позивача, відсутність інших контрагентів позивача, наявність укладеного договору поставки товару між позивачем з ТОВ «Первомайська хімічна компанія», який би підтвердив можливість отримання позивачем реального доходу.
Отже, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків в розмірі 5.406.490,00 грн у вигляді не отриманого доходу внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачем не подано.
Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статей 73, 74, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Допустимими є докази, створені (отримані) за відсутності впливу спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача 5.406.490,00 грн збитків відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 2.990.267,22 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
До позовної заяви додано попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести згідно якого витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги складають 2.990.267,22 грн.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
13.10.2022 між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Об'єднання адвокатів України» (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги б/н (далі - договір б/н), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає виконавцю провести юридичні послуги (справа за позовом ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів про стягнення грошових коштів за договором № 503/29/346/3Б від 14.09.2021) відповідно до завдання, що є невід'ємною частиною даного договору, а виконавець зобов'язується надати послуги, у відповідності до умов даного договору та завдання.
Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору дія договору розпочинається з моменту його укладення. Договір діє протягом двох календарних років (до 18.10.2024).
13.10.2022 адвокатом Адвокатським об'єднанням «Об'єднання адвокатів України» адвокату Кіншову Дмитру Сергійовичу видано ордер серії АХ № 1104485 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «БПК «Газінвестпроект» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 13.10.2022.
Підтвердженням того, що Кіншов Д.С. є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3589 від 21.07.2020.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір оплати наданих послуг встановлюється відповідно до розрахунку вартості робіт за договором.
Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється на умовах післяоплати після набрання судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи за позовом ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів про стягнення грошових коштів за договором № 503/29/346/3Б від 14.09.2021, законної сили.
Відповідно до п. 3.4 договору встановлено, що одна година участі виконавця у наданні правової допомоги замовнику становить 100.000,00 грн послуг.
10.01.2023 між позивачем та виконавцем складено акт виконаних робіт № 1 до договору б/н, відповідно до якого замовнику надано правову допомогу у справі № 910/10872/22 з урахуванням того, що одна година участі виконавця у наданні правової допомоги замовнику становить 100.000,00 грн наступні послуги:
1. Отримання документів від замовника та їх вивчення, дослідження судової практики, аналіз чинного законодавства, витрачено 2 (дві) години 52 хвилини, вартість послуги - 290.267,22 грн;
2. Написання позовної заяви від ТОВ «БПК «Газінвестпроект» до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів про стягнення грошових коштів, витрачено 15 (п'ятнадцять) годин, вартість послуги - 1.500.000,00 грн;
3. Написання клопотання про встановлення додаткового стоку для надання доказів у справі за позовом ТОВ «БПК «Газінвестпроект» до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів про стягнення грошових коштів, витрачено 1 (одну) годину, вартість послуги - 100.000,00 грн;
4. Написання заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі № 910/10872/22, витрачено 1 (одну) годину, вартість послуги 100.000,00 грн;
5. Написання відповіді на відзив у справі № 910/10872/22 за позовом ТОВ «БПК «Газінвестпроект» до Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів про стягнення грошових коштів за договором № 503/29/346/3Б від 14.09.2021, витрачено 4 (чотири) години, вартість послуги - 400.000,00 грн;
6. Участь у судовому засіданні по справі № 910/10872/22 призначеному на 24.11.2022 о 10:00 год. в приміщенні Господарського суду міста Києва, витрачено 1 (одну) годину, вартість послуги 100.000,00 грн;
7. Написання письмових пояснень щодо заяви відповідача з процесуального питання про долучення доказів від 25.11.2022 у справі № 910/10872/22, витрачено 1 (одну) годину, вартість послуги 100.000,00 грн;
8. Участь у судовому засіданні по справі № 910/10872/22 призначеному на 13.12.2022 о 11:00 год. в приміщенні Господарського суду міста Києва, витрачено 1 (одну) годину, вартість послуги 100.000,00 грн;
9. Написання заяви про долучення до матеріалів справи доказів понесення ТОВ «БПК «Газінвестпроект» витрат на правничу допомогу у справі № 910/10872/22, витрачено 2 (дві) години, вартість послуги 200.000,00 грн;
10. Участь у судовому засіданні по справі № 910/10872/22 призначеному на 24.01.2023 о 10:30 год. в приміщенні Господарського суду міста Києва, витрачено 1 (одну) годину, вартість послуги 100.000,00 грн,
всього на суму 2.990.267,22 грн.
Доказів сплати позивачем адвокату коштів в сумі 2.990.267,22 грн не подано.
Суд дослідивши матеріали справи критично відноситься до витраченого адвокатом часу на виконання зазначених у акті № 1 від 10.01.2023 послуг.
Так, адвокатом витрачено 2 (дві) години 52 хвилини на виконання послуги, зазначеної в п. 1 акту, вартість якої склала 290.267,22 грн.
Однак, виходячи із вартості однієї години у наданні правової допомоги в розмірі 100.000,00 грн, вартість 1 (однієї) хвилини роботи адвоката становить 1.666,67 грн (100.000,00 грн : 60 хвилин), а отже і вартість наданих у п. 1 акту послуг мала б становити 286.667,24 грн (172 хвилини * 1.666,67 грн).
Стосовно витраченої 1 (однієї) години для написання заяви на усунення недоліків позовної заяви (п. 4 акту) суд відзначає, що дана дія була вчинена представником позивача у зв'язку із власною помилкою, допущеною при підготовці позову не у відповідності до вимог встановлених п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.
З акту (пункти 6, 8, 10 акту) вбачається, що адвокатом витрачено на участь у трьох судових засіданнях (24.11.2022, 13.12.2022 та 24.01.2023) 3 (три) години, вартість яких нараховано в сумі 300.000,00 грн.
Проте з наявних в матеріалах справи протоколів судового засідання від 24.11.2022, від 13.12.2022 та від 24.01.2023 вбачається, що тривалість загального часу проведених судом вказаних судових засіданнях у справі № 910/10872/22 становить 1 година 18 хвилини. При цьому умовами договору б/н не передбачено, що вартість витраченого менше однієї години часу надання послуг/участі в судовому засіданні становить також 100.000,00 грн. Також умовами договору б/н не передбачено, що витрачений адвокатом час на очікування розпочатого із запізненням судового засідання має враховуватись у час наданих послуг; не передбачено, що у вартість послуг входить час витрачений адвокатом на дорогу для прибуття/вибуття з судових засідань.
Отже витрачений адвокатом час у трьох судових засіданнях у розмірі трьох годин, вартість яких становить 300.000,00 грн не підтверджено.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідачем у запереченнях щодо розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги заявлено клопотання про зменшення їх розміру до 6.700,00 грн (один розмір мінімальної заробітної плати у 2023 році).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).
Суд зауважує, що дана справа є такою, що не потребує якихось нових знань, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти.
Тому суд вважає, що встановлена адвокатом вартість однієї години надання правової допомоги у даному спорі в сумі 100.000,00 грн визначена поза розумними межами, а заявлена до стягнення з відповідача загальна сума витрат на правничу допомогу в розмірі 2.990.267,22 грн в будь-якому разі є надмірна.
Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів в обґрунтування витрат на правову допомогу, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати в розмірі 2.990.267,22 грн, не відповідають вказаним критеріям, оскільки є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем до стягнення витрати є необґрунтованими та нерозумними, а тому підлягають зменшенню.
Судом враховано ту обставину, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в будь-якому розмірі.
Також з огляду на значний розмір адвокатських витрат в сумі 2.990.267,22 грн і умови договору щодо строків їх оплати у суду є сумніви, що визначена адвокатським об'єднанням вартість послуг на надання правничої допомоги взагалі буде сплачена позивачем адвокатському об'єднанню, оскільки позивач посилався на скрутне матеріальне становище в обґрунтування понесення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 5.406.490,00 грн, у зв'язку з неможливістю здійснити закупівлю позивачем матеріалів для початку виконання робіт з виготовлення товару за замовленням ТОВ «Первомайська хімічна компанія», а також суд не виключає ту обставину, що позивач та адвокатське об'єднання можуть скористатись можливістю та в подальшому за взаємною домовленістю зменшити розмір гонорару.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 6.700,00 грн, то суд зазначає, що дане клопотання не може бути задоволено з мотивів наведених у даному клопотанні, оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність правових підстав для зменшення витрат на правничу допомогу адвоката до наведеного розміру та матеріалами справи підтверджується надання та виконання адвокатом ряду дій пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги позивачу, вартість яких оцінюється судом в іншому розмірі.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також неспівмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача частково в сумі 100.000,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів (03169, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 25, код ЄДРПОУ 36470766) 31.309.959 (тридцять один мільйон триста дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 60 коп. основного боргу, 1.565.497 (один мільйон п'ятсот шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 98 коп. забезпечення виконання договору, 4.436.155 (чотири мільйони чотириста тридцять шість тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн 57 коп. інфляційних втрат, 559.674 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору, 100.000 (сто тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 07.04.2023.
СуддяВ.В.Сівакова