ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про передачу матеріалів позовної заяви за підсудністю
м. Київ
10.04.2023Справа № 910/4498/23
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" 38750, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Щербані, вулиця Біліченка Геннадія, будинок 29-Б, квартира 139
про стягнення 280 017,65 грн.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" про стягнення 280 017,65 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 649/ВЗЗ-2022 від 11.10.2022 року в частині здійснення поставки товару у визначений договором строк, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у вказаній сумі.
Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Згідно п. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 вказаної статті).
Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.
В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження та найменування юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як встановлено судом, в позовній заяві в якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" (код ЄДРПОУ 44727768), місцезнаходженням якого за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: АДРЕСА_3.
За загальним правилом згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред'явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.
Визначена ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.
Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін.
Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Так, згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" штрафних санкцій у вигляді пені за неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору № 649/ВЗЗ-2022 від 11.10.2022 року (далі - Договір).
Так, за умовами п. 6.2 спірного Договору передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: АДРЕСА_1 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника.
При цьому, згідно наданої позивачем копії заявки від 01.11.2022 року до спірного Договору, місцем постачання визначено АДРЕСА_2.
Окрім цього у видаткових накладних № СГ-0000369 від 05.12.2022 року та № СГ-0000390 від 12.12.2022 року, на які як на підтвердження факту здійснення відповідачем постачання товару з пропуском обумовленого Договором строку посилається позивач, в якості одержувача також зазначено В/ч НОМЕР_2, АДРЕСА_2 , в той час як позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 , значиться в якості платника.
Наразі, у ч. 5 ст. 29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов'язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці. Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору, місцем виконання якого, виходячи з умов правочину та наданих доказів на його виконання, є м. Полтава, суд приходить до висновку, що у даному випадку можливим є застосування положень ст. 29 ГПК України та, відповідно, подання позову не лише за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання Договору.
Таким чином позивач, оскільки місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_3 та місцем виконання Договору є м. Полтава, згідно ч. 1 ст. 27, частин 1, 5 ст. 29 ГПК України, позивач мав звернутись з даною позовною заявою до Господарського суду Полтавської області.
За таких обставини, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що спір у даній справі виник у зв'язку з виконанням зобов'язань за Договором, істотними умовами якого визначено місце його виконання - м. Полтава, суд приходить до висновку про наявність умов, за яких підсудність даного позову може бути визначена за приписами ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, як і здійснено позивачем, отже дана позовна заява не підсудна Господарському суду міста Києва, відтак наявні підстави для передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали (ч. 3 ст. 31 ГПК України).
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви у справі № 910/4498/23 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Керуючись ст. ст. 27, 29, 30, 31, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Направити матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 280 017,65 грн. пені з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області (вул. Зигіна, 1, Полтава, Полтавська область, 36000).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у строки та порядку, встановленому статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон