"01" листопада 2007 р.
Справа № 25/205-07-5401
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Л.В. Поліщук
Суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко.
Згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 126 від 04.10.2007р. здійснена заміна судді Г.П. Разюк на суддю Л.І. Бандуру.
При секретарі судового засідання -О.О. Соломахіній,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача -Г.П. Букура,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Одеської залізниці
на рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2007р.
у справі № 25/205-07-5401
за позовом Одеської залізниці
до ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл
про спонукання укласти додаткову угоду,
встановив:
Одеська залізниця звернулася до господарського суду з позовом в якому просить спонукати ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» укласти додаткову угоду до договору № ОД/М-05-599д-НЮ, укладеного Одеською залізницею та ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» про обробку вагонів з вантажами, про внесенні змін виклавши п. 7.5. договору в наступній редакції: «За пошкодження вагонів і контейнерів Портом при навантаженні (вивантажені), маневрових пересуваннях засобами Порту, а також за втрату і пошкодження наданих Станцією спеціальних пристосувань (піддонів, стропів, стяжок, хлібних щитів, печей та ін.) Порт сплачує Залізниці фактичну вартість пошкоджених чи втрачених частин вагонів, контейнерів, пристосувань, а також відшкодовує Залізниці тариф за пробіг пошкодженого вагону до ремонтного депо по схемі № 18 Тарифного керівництва №1, плату за користування цим вагоном за час знаходження у ремонті (3 доби), плату за подавання та забирання на колії ремонтного депо (1 година маневрової роботи)». Позов мотивовано тим, що Порядок укладення договору про подачу та збирання вагонів визначений розділом 3 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затв. Наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000р. № 644, зареєстр. Мінюстом України 24.11.2000р. № 875/5096, відповідно до положень якого розбіжності, що залишилися неврегульованими після їх розгляду, оформляються протоколом і у двадцятиденний строк передаються залізницею до господарського суду. Відповідно абз. 5 п. 3.4 вказаних Правил такий порядок поширюється і на додаткові угоди.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2007р. (суддя І.А. Малярчук) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, в кожному конкретному випадку доказується кредитором в судовому порядку з урахуванням наявності вини особи, яка спричинила збитки та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки та самими збитками, при цьому встановлення заздалегідь погодженого розміру збитків, чинне законодавство не передбачає, тоді як у викладеній позивачем у додатковій угоді до договору про обробку вагонів з вантажами, редакції п. 7.5. договору зазначено, що Порт відшкодовує Залізниці тариф за пробіг пошкодженого вагону до ремонтного депо по схемі № 18 Тарифного керівництва № 1, плату за користування цим вагоном за час знаходження у ремонті ( три доби), плату за подавання та забирання на колії ремонтного депо (1 година маневрової роботи).
Одеська залізниця, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст. 22 ЦК України. Апеляційна скарга мотивована тим, що запропонована залізницею редакція додаткової угоди визначає лише складові частини збитків, які в будь-якому разі зазнає залізниця у разі пошкодження вагонів (контейнерів), а саме: витрати пов'язані з доставкою вагону в ремонтне депо (тариф за пробіг до ремонтного депо та плату за подавання (забирання) вагону на колії ремонтного депо), витрати пов'язані із виведенням вагону із господарського обігу (плата за користування вагоном), а не встановлює розмір цих збитків.
ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представника порту, дослідивши матеріали справи і перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Одеська залізниця і ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» уклали договір про обробку вагонів з вантажами строком дії з 01.09.2005р. по 31.08.2010р., який був затверджений як мирова угода ухвалою суду Одеської області від 21.09.2005р. (а.с. 47-62).
В пункті 7.5 вказаного договору сторони передбачили, що за пошкодження вагонів і контейнерів Портом при навантаженні (вивантаженні), маневрових пересуваннях засобами порту, а також за втрату і пошкодження наданих Станцією спеціальних пристосувань (піддонів, стропів, стяжок, хлібних щитів, печей і ін.) Порт сплачує Залізниці фактичну вартість пошкоджених чи втрачених частин вагонів, контейнерів, пристосувань.
28.04.2007р. Одеською залізницею було надіслано відповідачу листом за № 14/618 проект додаткової угоди, де викладено п.7.5 договору у наступній редакції: «За пошкодження вагонів і контейнерів Портом при навантаженні (вивантаженні) маневрових пересуваннях засобами Порту, а також за втрату і пошкодження наданих Станцією спеціальних пристосувань ( піддонів, стропів, стяжок, хлібних щитів, печей і ін.) Порт сплачує залізниці фактичну вартість пошкоджених чи втрачених частин вагонів, контейнерів, пристосувань, а також відшкодовує Залізниці тариф за пробіг пошкодженого вагону до ремонтного депо по схемі № 18 Тарифного керівництва № 1, плату за користування цим вагоном за час знаходження у ремонті (три доби), плату за подавання та забирання на колії ремонтного депо (1 година маневрової роботи)». Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору про обробку вагонів з вантажами, підписаного представниками Одеської залізниці та ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» 25.05.2007р., п. 7.5 договору залишений сторонами договору у розбіжностях.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завданні цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (п.1, 2, 3 ч. 1, ст. 225 ГК України).
Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (ч.5 ст.225ГПК України).
Отже, із аналізу вищенаведених приписів законодавства вбачається, що під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, в кожному конкретному випадку доказується кредитором в судовому порядку з урахуванням наявності вини особи, яка спричинила збитки та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки та самими збитками, при цьому встановлення заздалегідь погодженого розміру збитків можливо лише у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок тільки в разі невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Редакція п. 7.5 договору, яку пропонує позивач, не відповідає вищевказаним положенням чинного законодавства, а тому місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи, правомірно відмовив Одеській залізниці в позові.
В апеляційній скарзі позивач послався на ті ж самі обставини, які були зазначені ним в позовній заяві в обґрунтування своїх доводів і які вже були досліджені при вирішенні спору з наданням ним правомірної оцінки.
Таким чином, з урахуванням викладеного апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2007р. у справі № 25/205-07-5401 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко