Справа № 145/1630/17
Провадження №8/145/1/2023
"06" квітня 2023 р. смт Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Маркевич А.А.,
за участі представників відповідача Московка О.О., Потьомкіна І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Тиврівського районного суду Вінницької області по цивільній справі №145/1630/17 від 22.07.2019 у зв'язку із нововиявленими обставинами,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Тиврівського районного суду Вінницької області із заявою про перегляд рішення суду від 22.07.2019 у цивільній справі №145/1630/17 за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що рішення суду підпадає до перегляду за нормами, зазначеними в п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, оскільки істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тиврівським районним судом Вінницької області під час винесення рішення по справі №145/1630/17 не було встановлено істотну обставину, а саме: того, що наказ №151 від 18.10.2017 по факту не був кадровим наказом на переведення її в інший структурний підрозділ, а був і є наказом по товариству про введення в дію структури товариства на виконання протоколу наглядової ради ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону №7 від 28.07.17.
Просить переглянути рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2019 по справі №145/1630/17 у зв'язку з нововиявленими обставинами; рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2019 у справі №145/1630/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати; ухвалити в частині відмови від задоволення позовних вимог нове рішення по справі №145/1630/17, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а саме: зобов'язати ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» поновити ОСОБА_1 на посаді економіста юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», та провести з нею повний розрахунок щодо виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 11.07.2017 по день винесення рішення.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутності, заяву про перегляд рішення суду у зв'язку із нововиявленими обставинами задоволити.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2019 по справі №145/1630/17 у зв'язку з нововиявленими обставинами та залишити зазначене рішення в силі, оскільки ОСОБА_1 було відомо про існування і зміст наказу №151 від 18.10.2017, а судами всіх інстанцій встановлено, що існування зазначеного документу жодним чином не впливає на прийняття в даній справі судами рішення, а тому відсутні будь-які підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про безпідставність поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до ч.3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Судом встановлено, що Тиврівським районним судом Вінницької області 22 липня 2019 року ухвалено рішення у справі №145/1630/17, яким визнано незаконним та скасовано наказ №97 від 11.07.2017 про перепідпорядкування економіста договірного підрозділу юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» ОСОБА_1 у зв'язку з реорганізацією юридичної служби; визнано дії ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» ОСОБА_1 згідно записів № 20 в її трудовій книжці незаконними; стягнуто з ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3820 гривень; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої постановою Вінницького апеляційного суду від 14.01.2020 (т.2 а.с.234-238) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року залишено без змін.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки запис № 21 у трудовій книжці ОСОБА_4 здійснено на підставі наказу, то вирішуючи спір про визнання дій відповідача щодо переведення позивача згідно з цим записом незаконними, суд має встановити його законність, тобто наказу від 18 жовтня 2017 року № 151, який предметом судового розгляду у цій справі не був.
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.07.2019 та постанову Вінницького апеляційного суду від 14.01.2020 залишено без змін (т.3 а.с.241-250).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 19.05.2021 у даній справі з урахуванням принципу диспозитивності суд не може вийти за межі позовних вимог, самостійно визначати предмет та зміст позову.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року (т.1 а.а.147-148) відмовлено в прийнятті до розгляду вимоги про визнання дій ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ОСОБА_4 згідно із записом № 21 в її трудовій книжці незаконними та поновлення її на попередній посаді. Відмовивши в прийнятті до розгляду вказаних вимог, суд роз'яснив позивачу, що ці вимоги утворюють самостійний позов із самостійними предметом і підставами, який може бути предметом окремого судового розгляду.
Верховний Суд виходить з того, що позивач не реалізувала право на звернення до суду з відповідним позовом. Посилання в касаційній скарзі на те, що вона не оскаржувала наказ від 18 жовтня 2017 року № 151, оскільки їй невідомий його зміст, не впливають на висновки судів, які з урахуванням підстав позову та встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновків, що за наявності наказу від 18 жовтня 2017 року № 151 про переведення ОСОБА_4 на посаду економіста відділу матеріального постачання та збуту, який не оскаржений та не скасований, поновити її на посаді економіста юридичної служби неможливо.
Доводи ОСОБА_4 , що їй не була відомо про існування та зміст наказу №151 від 18 жовтня 2017 року, як на підстави своїх позовних вимог, спростовується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що про існування та зміст наказу №151 від 18.10.2017 при розгляді справи ОСОБА_1 було відомо, вона посилалась на вказаний наказ в апеляційній скарзі та в касаційній скарзі.
Крім того, відповідно до Акту від 18.10.2017, складеного та підписаного головним інженером ОСОБА_5 , помічником з кадрових питань та побуту ОСОБА_6 , начальником відділу маркетингу та збуту ОСОБА_7 , начальником сектору збуту ОСОБА_8 (т.4 а.с.73) ОСОБА_4 відмовилась від ознайомлення з наказом №151 від 18.10.2017, вказаний наказ її було зачитано вголос.
Судами всіх інстанцій цілком вичерпно встановлено те, що існування зазначеного документу жодним чином не впливає на прийняті в даній справі судами рішення, тому відсутні будь-які підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки обставини на які посилається ОСОБА_1 не є і не можуть бути істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.423 ЦПК України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Суд, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку, що заявником не доведено наявності існування нововиявлених обставин, які могли б вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в рішенні суду від 22.07.209. Рішення прийняте за сукупністю всіх доказів у справі, які є взаємодоповнюючими і не суперечать один одному.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Зважаючи на зазначені положення законодавства, доводи заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, матеріали справи, суд вважає, що заявником не доведено наявності існування нововиявлених обставин, які могли б вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні, вимоги заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відноситься до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України.
Як вбачається із рішення ЄСПЛ у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).
У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).
Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, підстави вказані в заяві - не є нововиявленими обставинами, тому у задоволенні заяви про перегляд рішення слід відмовити та залишити в силі рішення Тиврівського районного суду від 22.07.2019.
Керуючись ст.ст.81, 258, 259, 260, 261, 268, 354, 423, 429 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року в цивільній справі №145/1630/17.
Залишити в силі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2019 року в цивільній справі №145/1630/17 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання незаконним та скасування наказу №97 від 11.07.2017 про перепідпорядкування економіста договірного підрозділу юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» Лескової Олени Миколаївни у зв'язку з реорганізацією юридичної служби, визнання дій ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» щодо переводу економіста юридичної служби ОСОБА_1 згідно записів № 20 в її трудовій книжці незаконними, поновлення її на попередній посаді, зобов'язання ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» провести відповідні розрахунки втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та їх стягнення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали відповідно до вимог ст.ст. 353, 354 ЦПК України.
Повну ухвалу складено 11 квітня 2023 року.
Суддя Ратушняк І. О.