Справа № 203/3155/22
2/0203/329/2023
30 березня 2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, процентів, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що 11.03.2021 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого останньому було надано в позики кошти в сумі 680000 грн., а відповідач зобов'язався повернути в строк до 15.03.2021 року кошти в сумі 315000 грн., в строк до 01.05.2021 року кошти в сумі 365000 грн. Також 11.03.2021 року відповідачем було складено письмову розпису на підтвердження отримання коштів в сумі 680000 грн. Посилаючись на те, що у встановлений договором строк та станом на момент подачі позову відповідач отримані у позику кошти не повернув, позивач просив стягнути з останнього заборгованість за договором позики в сумі 680000 грн., у відповідності до ст.625 ЦПК України інфляційні витрати в сумі 164146 грн. 02 коп., три відсотки річних в сумі 26827 грн. 40 коп., проценти в сумі 6595 грн. 07 коп. та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 8775 грн. 69 коп.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17.10.2022 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою суду від 19.01.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач за неодноразовими викликами до суду не з'явився, надавши заяви, в яких просив перенести розгляд справи в зв'язку із поганим станом здоров'я. Крім того, в судові засіданні, призначені на 06.03.2023 року та 30.03.2023 року, відповідач не з'явився, посилаючись на захворювання на COVID-19.
Суд враховує, що на підтвердження поданих заяв про відкладення розгляду справи в зв'язку із поганим станом здоров'я, відповідача ані до заяв, ані в подальшому не надав будь-яких належних доказів, які б свідчили про неможливість його явку до суду з вказаних підстав.
Крім того, суд критично ставиться до заяв відповідача про неможливість явки до суду 06.03.2023 року та 30.03.2023 року через захворювання на COVID-19, оскільки на підтвердження цього останнім надано результати аналізу на COVID-19, які не містять підпису уповноваженої особи та печатки відповідного медичного центру, є незасвідченими копіями. При цьому, вони є лише довідками про результатів лабораторного дослідження. В той час, як доказів звернення до лікаря встановлення (підтвердження) відповідного діагнозу, відповідачем не надано.
Також суд враховує, що справа перебуває на розгляді тривалий час, з жовтня 2022 року та відповідач, будучі обізнаним про наявність справи на розгляді в суді, мав достатньо часу для підготовки відповіді із запереченням на позов, відповідних доказів, мав можливість забезпечити свою участь у розгляді справи через уповноваженого представника.
За вказаних обставин, що також містять ознаки зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, суд визнав за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627,629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.03.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір позики, згідно умов п.п.1,2 якого позивачем було надано відповідачу в позику 680000 грн., а останній зобов'язався повернути в строк до 15.03.2021 року кошти в сумі 315000 грн., в строк до 01.05.2021 року кошти в сумі 365000 грн.
На підтвердження передачі та отримання коштів також 11.03.2021 року відповідачем було складено письмову розписку.
Вказане підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями договору позики та розписки від 11.03.2023 року, які відповідають оригіналом наданим позивачем для огляду та досліджених судом під час розгляду справи.
Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, у визначені договором строки та по теперішній час отримані в позику кошти відповідачем не повернуто.
З урахуванням наведених вище обставин та положень ЦК України, умов укладеного між сторонами договору позики від 11.03.2023 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача наданих в позику коштів в сумі 680000 грн.
Також відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 11.03.2021 року по 01.05.2021 року (в межах заявлених позовних вимог) в сумі 6595 грн. 07 коп. При цьому, суд погоджується із відповідним розрахунком процентів, наведеним у позовній заяві.
Крім цього, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних витрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Згідно позовної заяви позивач просив стягнути три відсотки річних в сумі 26827 грн. 40 коп. за період з 02.05.2021 року по 24.08.2022 року та інфляційні витрати в сумі 164146 грн. 02 коп. за період з 02.05.2021 року по 31.07.2022 року.
Поряд з цим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05-30 г. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
В подальшому цей строк неодноразово продовжувався та на теперішній час воєнний стан не скасовано.
За вказаних обставин, позовній вимоги в частині стягнення у відповідності до ч.2 ст.625 ЦПК України трьох відсотків річних та інфляційних витрат слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача три відсотки річних за період з 02.05.2021 року по 23.02.2022 року (298 днів прострочення) в сумі 16655 грн. 34 коп. (680000 х 3% х 298 : 365), а також інфляційні витрати за період з 02.05.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 54825 грн. 20 коп. (сукупний індекс інфляції = 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 108,063%. 680000 грн. ? 108,063% : 100% - 680000 = 54825 грн. 20 коп.).
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 11.03.2021 року в сумі 680000 грн.; за період з 02.05.2021 року по 23.02.2022 року інфляційні витрати в сумі 54825 грн. 20 коп., три відсотки річних в сумі 16655 грн. 34 коп.; за період з 11.03.2021 року по 01.05.2021 року проценти за користування коштами в сумі 6595 грн. 07 коп., а всього стягнути кошти в сумі 758075 грн. 61 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір в сумі 7580 грн. 76 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,202,207,525,534,627,629,638,1046,1047, 1048,1049,1050 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,43,44,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, процентів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 11 березня 2021 року в сумі 680000 грн.; за період з 02 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року інфляційні витрати в сумі 54825 грн. 20 коп., три відсотки річних в сумі 16655 грн. 34 коп.; за період з 05 березня 2021 року по 01 травня 2021 року проценти за користування коштами в сумі 6595 грн. 07 коп., а всього стягнути кошти в сумі 758075 грн. 61 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 7580 грн. 76 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04 квітня 2023 року.
Суддя С.Ю.Казак