Справа № 203/4400/21
Провадження № 2/0203/614/2022
17.10.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ноторової Є.О.,
за участі:
представника позивача - Івах Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
14.12.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.11.2021 року про передачу справи для розгляду за територіальною підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №203/4400/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ», відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому позивач просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №91909, виданий 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 108851,21 грн.
І. Стислий виклад позиції учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з вчиненим приватним нотаріусом виконавчим написом та вважає його таким, що не підлягає виконанню. Оскільки, як зазначив позивач, він не пам'ятає умов кредитного договору, нібито укладеного між ним та банком, та такий у нього відсутній. Проте, на переконання позивача, кредитний договір не був нотаріально посвідченим. Тому, у зв'язку з недотриманням приватним нотаріусом умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. На думку позивача, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, сума боргу, що була нарахована банком, не відповідає сумі заборгованості.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснив суду таким чином, як про це зазначено вище. Крім того, представник позивача наголосив на тому, що приватним нотаріусом під час вчинення спірного виконавчого напису не були дотримані вимоги, які б дозволяли їй вчинити виконавчий напис, зокрема, кредитний договір не був нотаріально посвідченим.
Відповідач у встановлений судом строк подав до суду письмову заяву від 16.05.2022 року про визнання позову, в якій просив суд: задовольнити позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 50 відсотків від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 28.12.2021 року було повернуто заявнику (позивачу) заяву про забезпечення позову в цивільній справі.
Ухвалою суду від 28.12.2021 року було залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.01.2022 року позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі та належним чином.
Ухвалою суду від 24.01.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 17.08.2022 року було задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів шляхом витребування доказів в цивільній справі та витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни: засвідчену копію виконавчого напису №91909 від 15.07.2021 року, виданого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 108851,21 грн; засвідчені копії документів, на підставі яких приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис №91909 від 15.07.2021 року, ті які містяться в матеріалах виконавчого провадження ВП №66545634.
06.09.2022 року засобами електронного зв'язку приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна надіслала на адресу суду на виконання ухвали суду від 17.08.2022 року витребувані письмові докази.
Ухвалою суду від 17.10.2022 року із занесенням до протоколу судового засідання було прийнято відмову представника позивача від заяви про виклик та допит як свідка позивача у справі.
У чергове судове засідання, призначене на 17.10.2022 року, з'явився представник позивача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання.
Приватний виконавець подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, інші учасники справи причини неявки у судове засідання суду не повідомили.
На підставі положень ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності інших учасників справи, з урахуванням письмової заяви відповідача про визнання позову.
Під час судового засідання суд заслухав усні пояснення представника позивача по суті спору, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухав заключне слово представника позивача.
У судовому засіданні 17.10.2022 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (клієнт) уклав кредитний договір у виді заяви №1001552018901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з АТ «ПУМБ» (банк), за умовами якого йому було надано споживчий кредит на суму 100000,00 грн на строк 36 місяців, із встановленням графіку платежів з платіжним періодом з 14.02.2020 року по 14.02.2023 року по 5768,21 грн щомісяця та 5767,89 грн (останній платіж).
15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №91909, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №1001552018901 від 14.02.2020 року у загальному розмірі 108851,21 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесею Вікторівною від 18.08.2021 року було відкрито виконавче провадження, ВП №66545634, щодо примусового виконання виконавчого напису №91909 від 15.07.2021 року.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №91909, виданого 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 108851,21 грн.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.05.2020 року, справа № 320/7932/16-ц, Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, у подібних правовідносинах, а також Верховного Суду України, викладеною в постанові від 05.07.2017 року, справа № 6-887цс17, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», що для нотаріуса підтверджується формальними ознаками: наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року, справа № 310/9293/15-ц, зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі дока зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не довів суду того факту, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису позивач мав безспірну кредитну заборгованість саме такого розміру, який зазначений у виконавчому написі станом на час його вчинення. Крім того, спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим.
З-поміж іншого, твердження відповідача спростовуються також і тим, що відповідачем не доведено суду того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріус отримував від позивача як боржника первинні документи щодо погашення ним кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), враховуючи, що позивач заперечує розмір заборгованості, вказаний у спірному виконавчому написі.
Також з наявних в матеріалах справи письмових доказів не встановлено чи дійсно на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису кредитна заборгованість позивача була саме такого розміру, який зазначений у виконавчому написі. При цьому відповідачем не було доведено факту направлення на адресу позивача та отримання ним вимоги про сплату наявної кредитної заборгованості, надання її нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, та відповідач не довів суду безспірність розміру кредитної заборгованості, зазначеної нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі. Своєю чергою, позивач звернувся до суду після вчинення виконавчого напису нотаріуса та заперечує наявність боргу у вказаному у ньому розмірі. Це є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавлений можливості вирішити спір щодо заборгованості у позовному провадженні.
Також суд враховує те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Таким чином, позовна вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 15.07.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №91909, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №1001552018901 від 14.02.2020 року у загальному розмірі 108851,21 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі.
З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно із статтею 1, частиною 1 статті 3, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема статтею 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.
Відповідно до частини 3, частини 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до пункту 5, пункту 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрати.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, а саме: слід визнати виконавчий напис від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №91909, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 1001552018901 від 14.02.2020 року у загальному розмірі 108851,21 грн, таким, що не підлягає виконанню, стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 702,10 грн (908 : 2 - 454,00 грн; 496,20 грн : 2 - 248,10 грн; 454,00 грн + 248,10 грн = 702,10 грн), з яких 454,00 грн - судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, та 248,10 грн - судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.
Також слід зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 702,10 грн, з яких 454,00 грн - судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, та 248,10 грн - судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 91909, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) заборгованості за кредитним договором № 1001552018901 від 14.02.2020 року у загальному розмірі 108851,21 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 702,10 грн (сімсот дві гривні 10 копійок), з яких 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, та 248,10 грн (двісті сорок вісім гривень 10 копійок) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 702,10 грн (сімсот дві гривні 10 копійок), з яких 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, та 248,10 грн (двісті сорок вісім гривень 10 копійок) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів (квитанція № 0.0.2405869198.1 від 05.01.2022 року на суму 908,00 грн та дублікат чека за кодом квитанції 9276-0453-8450-5257 від 23.07.2022 року на суму 496,20 грн, містяться в матеріалах цивільної справи № 203/4400/21).
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) (квитанція № 0.0.2309191871.1 від 19.10.2021 року на суму 454,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи № 203/4400/21).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 24.10.2022 року.
Суддя Ф.М. Ханієва