Справа № 202/11075/22
Провадження № 1-кс/202/2596/2023
06 квітня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041660000943 від 21.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-
Слідчий СВ ВП №2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Лівобережної прокуратури міста Дніпра звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041660000943 від 21.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.03.2023 року клопотання розподілено слідчому судді та 30.03.2023 року було отримано в провадження слідчого судді ОСОБА_1 .
Відповідно Наказу № 60-в від 29.03.2023 слідчий суддя ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим розгляд клопотання було призначено на перший робочий день - 03.04.2023.
У судовому засіданні призначеному на 03.04.2023 року, слідчий підтримав своє клопотання, на питання суду про власника майна зазначив, що вважає власником потерпілу ОСОБА_4 , згідно рішення Верховного суду від 22.03.2023.
Відносно того, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327331482 від 29.03.2023, власником майна про арешт якого порушено питання у клопотанні є ОСОБА_6 зазначив, що зможе встановити та забезпечити його явку у наступне судове засідання, у зв'язку з чим вважав можливим відкласти розгляд клопотання.
У судовому засіданні, яке було призначене після вирішення питання про відвід слідчого судді ОСОБА_1 на 06.04.2023 року, слідчий ОСОБА_3 підтримав своє клопотання. Пояснив, що зв'язка та місцезнаходження власника майна згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 не встановлено, наявна лише інформація про його зареєстроване місце проживання.
Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання слідчого, вважали необхідним провести розгляд без участі ОСОБА_6 , оскільки власником квартири є ОСОБА_4 .
Зважаючи, що слідчим суддею вжито заходів щодо виклику власника майна, яким згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_6 , приймаючи до уваги положення ст.172 КПК України та завдання арешту майна, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання без участі ОСОБА_6 .
Дослідивши клопотання та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
З клопотання вбачається, що 21.12.2022 до ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом (шляхом надання державному реєстратору (нотаріусу) завідомо підроблених документів) заволоділи майном, а саме квартирою заявниці, чим завдали останній майнової шкоди у великих розмірах.
Згідно клопотання, проведеним досудовим розслідуванням та дослідженням інформації з офіційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 02.10.1996 Управлінням житлово-комунального господарства було видано свідоцтво про право власності, (серія та номер: б/н) на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер ОНМ: 1667827712101) за громадянином ОСОБА_7 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В подальшому 30.01.2003 Виконкомом міської Ради народних депутатів видано свідоцтво про право власності (серія та номер: НОМЕР_2 ) на ОСОБА_8 , а 10.10.2018 державним реєстратором КП «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР Дніпропетровської області ОСОБА_9 здійснено реєстрацію права власності за фізичною особою ОСОБА_8 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Згідно офіційної інформації з витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть встановлено, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпро (Новокодацький р-н) та згідно лікарського свідоцтва про смерть (попереднє) №446/Н від 26.09.2019 причиною смерті є: отруєння, вплив інших і неуточнених хімічних та отруйних речовин, намір невизначений.
В ході подальшого досудового розслідування та дослідження відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що наступним власником вказаної вище квартири стала ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер: №602) посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО ОСОБА_11 від 06.11.2018.
Після чого, наступним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стала потерпіла ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського МНО ОСОБА_12 (серія та номер: 2436) від 28.12.2018.
У листопаді 2020 року, громадянин ОСОБА_7 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомо майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 28 грудня 2018 року, який посвідчили приватним нотаріусом ОСОБА_12 недійсним (справа 206/5095/20).
Рішенням Самарського РС м. Дніпропетровська у задоволені позову ОСОБА_7 було відмовлено повністю.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково:
-Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 30.01.2003 видане виконкомом міської Ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_8 ;
-Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 укладений 06 листопада 2018 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , реєстровий номер 602;
-Визнано за ОСОБА_7 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_13 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_3 ;
-Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису 28382737 від 10 жовтня 2018 року, внесений державним реєстратором ОСОБА_9 ;
-Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису 28770715 від 06 листопада 2018 року внесений державним реєстратором, приватним нотаріусом ОСОБА_11 ;
-Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису 29707305 від 28 грудня 2018 року внесений державним реєстратором, приватним нотаріусом ОСОБА_12 .
В подальшому 01.06.2022 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради речове право ОСОБА_14 було припинено на підставі рішення Дніпровського апеляційного суду №206/5095/20 від 15.04.2022.
01.02.2023 право власності на вищевказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер: 260) від 01.02.2023 посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО ОСОБА_15 .
Того ж дня 01.02.2023 нотаріусом Дніпровського МНО ОСОБА_15 посвідчено іпотечний договір (серія та номер: 261) згідно якого іпотекодавцем є ОСОБА_6 , а іпотекодержателем є ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в розмірі основного зобов'язання яке складає 1410000,00 грн (договір позики, серія та номер б/н, виданий 01.02.2023, видавник ОСОБА_16 та ОСОБА_6 )
Проте 22.03.2023 Верховний суд України ухвалив Постанову по справі №206/5095/20, провадження №61-4868св22, якою Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2022 року скасував, а рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року залишив в силі.
Крім того, окремою ухвалою Верховного суду України справа №206/5095/20, провадження №61-4868св22, колегія суддів ухвалила:
Направити до Офісу Генерального прокурора окрему ухвалу для організації перевірки наявності в ознаках можливого кримінального правопорушення при складанні та використанні свідоцтва про право власності на житло від 30.01.2003 року на ім'я ОСОБА_8 , реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_8 , і подальшого відчуження ним цієї квартири та вжиття, у разі необхідності, прокурором заходів, передбачених законом.
29 грудня 2022 року постановою слідчого квартиру АДРЕСА_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів.
Зважуючи всі вищевикладені обставини та встановлені факти неодноразових продажів спірної квартири, яка наразі є речовим доказом у кримінальному провадженні, для її збереження як речового доказу, з метою запобігання можливості подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування доведено об'єктивну необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов до переконання, що в клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022041660000943 від 21.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме на:
на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 із забороною будь-яких форм відчуження, перереєстрації та розпорядження, з метою забезпечення її збереження як речового доказу.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасований у порядку встановленому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1