г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1408/22
Номер провадження 3/213/9/23
04 квітня 2023 року м. Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Мазуренко В.В., розглянувши матеріал, що надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вйськовослужбовця, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
26 червня 2022 року, о 13.22 годині, ОСОБА_1 , по пр. Південний, 1
в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області керував т/з Фольксваген Транспортер, днз. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху. Фіксація правопорушення здійснювалась на бодікамеру 475137, 475156.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином та своєчасно. В порядку ст. 268 КУпАП справу розглянуто без його участі.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Морозова О.С. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ видно, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Суддею відзначається, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. За таких підстав приходжу до висновку про необхідність провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тому приходжу до переконання, що неодноразові неявки в судове засідання сторони захисту та клопотання про відкладення розгляду справи є спрямованими на затягування судового розгляду справи та уникнення адміністративної відповідальності.
Дослідив матеріали справи у їх сукупності, приходжу до таких висновків.
Пункт 1.3 ПДР , що кореспондується з п.1.9 ПДР України на учасників дорожнього руху покладений обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, за порушення цих Правил вони несуть відповідальність згідно з законодавством.
Згідно з вимогами пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, не містять розбіжностей та в сукупності підтверджують фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з даними національної автоматизованої інформаційної системи ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 .
Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з останнього судовий збір у дохід держави.
Керуючись ст. ст. 27, 30, 40-1, 130 ч.1, 268, 283-285 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В.Мазуренко