Провадження № 4-с/522/43/23
Справа №522/1515/16-ц
10 квітня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковича у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_3 , -
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 27.03.2023 (дата реєстрації скарги) звернуся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_3 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 прийнято до розгляду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_3 , судове засідання призначено на 10.04.2023. Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконавчого провадження (виконання стягнення) залишено без задоволення.
Ухвалою від 05.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 07.04.2023 залишено без розгляду заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
До суду 10.04.2023 (дата реєстрації заяви, адже сформовано в системі «електронний суд» о 19 год. 20 хв., тобто після закінчення робочого дня) надійшла заява про відвід судді, яка мотивована тим, що суддею було відмовлено представнику заявника у задоволенні заяви про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, що обмежує права заявника та її представника та викликає сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
У судовому засіданні 10.04.2023 представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення заяви про відвід.
Інші учасники справи не з'явилися у судове засідання, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Приватний виконавець Русецька О.О. звернулася до суду 10.04.2023 з заявою про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлений відвід є не обґрунтованим та немає об'єктивного підґрунтя для його задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Також підставами відводу (самовідводу) законодавець визначив недопустимість повторної участі судді в розгляді справи (ст. 37 ЦПК України), та неможливість входження до складу суду осіб, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (п.3 ст. 46 ЦПК України).
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у ухвалі 10.02.2021 у справі №9901/224/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Водночас суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
Суд не вбачає підстав для відводу судді Бондаря В.Я., визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки заявником не доведені обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності головуючого по справі судді.
Доказів сумніватися в неупередженості та об'єктивності представлено не було, а доводи представника скаржника зводяться до не погодження з процесуальними діями головуючого у даній справі, а саме відмови у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеконференції.
Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що зазначені в заяві обставини, не викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Бондаря В.Я. при вирішенні даної цивільної справи.
Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Заява про відвід надійшла в день судового засідання по дані справі, а саме 10.04.2023, тому, така заява розглядається головуючим без передачі заяви для розгляду іншим суддею.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 40, 258, 260 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бондаря Вячеслава Яковичау цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду буде складено 11 квітня 2023 року.
Суддя В.Я. Бондар