Справа №522/1407/23
Провадження №3/522/1598/23
30 березня 2023 року
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренко С.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До суду з Управління патрульної поліції в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 427197 від 30.12.2022, водій ОСОБА_1 30.12.2022 о 00 годин 50 хвилин в м. Одеса , площа Привокзальна, 2, керував транспортним засобом Renaut Master, державний номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння . Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510. Результат 1.43 % проміле тест №1183, чим порушив вимоги 2.9 (а) Правил дорожнього руху , за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції, стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №427197 від 30.12.2022.
В судовому засіданні, представник ОСОБА_1 - адвокат Пилаєва В.В. зазначила, що ОСОБА_1 провину свою в інкримінованому йому правопорушенні не визнав. У своїх поясненнях зазначила що, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки була комендантська година і він розумів, що не встигне доїхати додому тому вирішив заночувати в машині.
Заслухавши пояснення адвоката надані нею в судовому засіданні, дослідив матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази відносно ОСОБА_1 в їх сукупності, суд приходить до висновку про таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Відповідно до п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти - виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Як встановлено, 30.12.2022 ОСОБА_1 зрозумів, що до комендантської години не встигне доїхати додому і тому вирішив заночувати біля ринку «Привоз» в своєму автомобілі, щоб вранці поїхати додому. Вночі, коли він вийшов з автомобіля, до нього під'їхала машина охорони, пояснивши, що він порушує комендантську годину, в подальшому вони викликали патрульну поліцію, повідомивши, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Після чого працівниками патрульної поліції було складено протокол з яким ОСОБА_1 не погодився, оскільки транспортним засобом він не керував про що він повідомив працівників патрульної поліції.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а будь-яких доказів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння працівниками патрульної поліції не надано.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні дані про виконання поліцейськими вимог ч.1, 7 ст. 266 КУпАП, щодо про відсторонення правопорушника від керування транспортним засобом та про передачу керування автомобілем уповноваженій ним особі, яка має посвідчення водія.
Так, аналіз вказаної норми вказує, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) у стані сп'яніння, законодавством передбачена необхідність відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу.
А тому встановлений факт не відсторонення ОСОБА_2 працівниками поліції від керування транспортним засобом ставить під сумнів зібрані у справі докази.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.
За таких обставин, з урахуванням положень вимог п./п. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху України, відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що дає суду підстави зробити висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси С.М. Кічмаренко