Київський апеляційний суд
4 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12022100020004074 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Вахрушеве Луганської області, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва
від 05.07.2022 за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України
на 3 місяці арешту, 19.08.2022 звільненого по відбуттю покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2023 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185, ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України - 5 років 1 місяць позбавлення волі;
- за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити і пом'якшити йому покарання, застосувавши положення ст.69 КК України, або на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що суд не врахував низку обставин, які зменшують ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, зокрема: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів; їх вчинення у зв'язку із скрутним матеріальним становищем; відсутність працевлаштування через воєнний стан та ненадання державної допомоги як у виді гуманітарної або матеріальної допомоги, так і в працевлаштуванні; відсутність обставин, які обтяжують покарання. З огляду на викладене вважає, що вирок у частині призначеного покарання є необ'єктивним і несправедливим.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив крадіжку майна ОСОБА_8 та незакінчений замах на крадіжку майна ОСОБА_9 за наступних обставин.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти.
В період з 15 по 30 листопада 2022 року у невстановлений час ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, скористався відсутністю сторонніх осіб, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан, підійшов до вікна кухні будинку, розбив його та проник всередину, звідки викрав мікрохвильову піч "Delfa MD 201 SGW" вартістю 2 099 грн. 30 коп., яка належить ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_7 виніс мікрохвильову піч з приміщення будинку та розпорядився нею на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, 5 грудня 2022 року близько 10 години ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , реалізуючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, скористався відсутністю сторонніх осіб, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан, підійшов до дверей будинку, виламав їх та проник всередину, де побачив газовий балон об'ємом 50 л вартістю 650 грн., який належить ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_7 виніс газовий балон з будинку та намагався перекинути його через паркан, проте не зміг цього зробити, оскільки балон виявився важким. Тим самим ОСОБА_7 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий та зупинений сусідом потерпілого ОСОБА_10 разом із майном, яке він намагався викрасти.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану; та за ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Всупереч доводам апеляційної скарги суд дотримав вимог закону, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Суд згідно з ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який судимий за вчинення аналогічного кримінального правопорушення, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують.
Згідно з ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
ОСОБА_7 вже був засуджений за вчинення крадіжки в умовах воєнного стану і до нього застосовувалися положення цієї норми. Однак, будучи обізнаним про тяжкість покарання, яке загрожує у разі вчинення таких дій, після відбуття покарання у виді арешту він вже через три місяці знову вчинює аналогічні кримінальні правопорушення. Таку поведінку обвинуваченого, який належних висновків для себе не зробив, суд першої інстанції вірно розцінив як небажання стати на шлях виправлення.
А тому вказані раніше дані про особу винного та лише одна обставина, що пом'якшує покарання, оскільки доводи ОСОБА_7 про активне сприяння розкриттю злочинів нічим не підтверджуються, не дають підстав вважати, що ступінь тяжкості кримінальних правопорушень істотно знижено, і знову застосовувати до нього положення ч.1 ст.69 КК України.
На підтвердження доводів обвинуваченого, висловлених у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, про наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, скрутне матеріальне становище у зв'язку з неотриманням державної допомоги, сторона захисту також ніяких доказів не надала.
Не може бути ОСОБА_7 звільнений і від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, рішення про що може ухвалити суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Отже, суд взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний та наближений до мінімального строки, встановлені відповідною санкцією, і, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, обрав принцип часткового складання призначених покарань у найбільш сприятливий для обвинуваченого спосіб.
Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальним правопорушень як ним, так і іншими особами.
Тому підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання або звільнення від його відбування з випробуванням, як про це порушується питання в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3