Справа № 760/19631/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3492/2023
05 квітня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Савіцькій Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Аксьонової Н.М.,-
встановив:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом.
Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 150 275 грн 38 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свій обов'язок по сплаті аліментів та допустив прострочення сплати платежів.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.
ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено відсутність його вини в неповній сплаті аліментів.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року (справа № 753/14935/13-ц) змінено розмір аліментів, призначений за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2006 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх його доходів щомісяця, починаючи з 09 вересня 2013 року і до досягнення ним повноліття.
22 березня 2019 року видано виконавчий лист № 753/14935/13-ц.
01 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва відкрито виконавче провадження.
03 лютого 2020 року виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, відповідно до якого станом на 01 лютого 2020 року заборгованість по алмінетам становила 26 668 грн 73 коп.
06 лютого 2020 року ОСОБА_2 здійснив оплату заборгованості у сумі 26 668 грн 73 коп., що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1606870130.1 від 06.02.2022 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 лютого 2020 року та від 28 серпня 2020 року заборгованість по аліментам щодо виконання виконавчого листа № 753/14935/13-ц, виданого 22 березня 2019 року, відсутня.
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач здійснював оплату аліментів не у повному обсязі в результаті чого утворилася заборгованість. Оскільки відповідач неналежним чином виконував свій обов'язок та допустив прострочення сплати аліментних платежів, відповідач зобов'язаний сплатити пеню.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 278/725/20 дійшов наступного висновку.
Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Згідно наявних в матеріалах справи документів виконавчої служби, вбачається, що з ОСОБА_2 щомісячно здійснювались відрахування на сплату аліментів.
У період з вересня 2013 року по березень 2020 року ОСОБА_2 жодного місяця не допустив несплату аліментів.
Так, згідно розрахунку державного виконавця від 03 лютого 2020 року станом на 01 лютого 2020 року заборгованість по аліментам становила 26 668 грн 73 коп.
Відразу після здійснення нового розрахунку, 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 здійснив оплату заборгованості у сумі 26 668 грн 73 коп.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність встановленого факту ухилення відповідача від сплати аліментів.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач здійснював оплату аліментів у період з лютого 2016 року по грудень 2019 року не у повному обсязі, колегія суддів оцінює критично, оскільки щомісячна часткова недоплата аліментів відбувалась не з вини платника аліментів.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що відразу після отримання інформації про утворену заборгованість зі сплати аліментів, відповідач здійснив повну оплату вказаної державним виконавцем заборгованості.
Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що в діях платника аліментів є вина у простроченні сплати аліментів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 19 липня 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Подане клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як третьої особи, задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави вважати, що ухвалене рішення може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3 , враховуючи, що предметом позовних вимог є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко