справа №753/823/23 Головуючий у І інстанції - Котвицький В.Л.
апеляційне провадження №22-ц/824/5574/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
04 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року
у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, -
установив:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту смерті.
Просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаною вище заявою.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що стаття 318 ЦПК України передбачає необхідність подачі разом із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, довідки про неможливість відновлення втрачених документів, тобто по даній категорії справ це мала бути письмова відмова органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації смерті особи.
Однак, згідно з листом Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року №985/0/208-21 щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану під час розгляду судами зазначеної категорії справ не ґрунтується на положення чинного законодавства.
Тож не має потреби перш ніж звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, звертатися до органів РАЦСу для отримання відмови в реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть особи.
Просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі того, що до заяви ОСОБА_1 не надано доказів звернення із відповідною заявою до органів, що здійснюють державну реєстрацію актів цивільного стану.
Отже, у заявника відсутні перешкоди у зверненні із заявою для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 до відповідних органів, які здійснюють державну реєстрацію.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статей 5, 18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, е незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Питання особливостей здійснення провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначенні положеннями статті 317 ЦПК України.
Так, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Копія судового рішення, видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
З наведеного вбачається, що згадані положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
При цьому слід зважати, що згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Крім того, судам під час розгляду справ зазначеної категорії необхідно також брати до уваги практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, це стосується висновків ЄСПЛ, зроблених у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «llascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди мас бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
З огляду на викладене, під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
Вищезазначене викладене у листі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року №985/0/208-21 щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
На зазначене вище суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , у зв'язку з чим ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 367,374,379,382,383 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 10 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба