Справа 755/1945/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/734/2023 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
04 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кашперівка Тетіївського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язано ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , 16.11.2018 року, приблизно о 20 годині 24 хвилини, керував автомобілем «Nisan Х-Trail», н.з. НОМЕР_1 , та рухався по дворовій території по вул. Будівельників зі сторони бул. Верховної Ради в бік вул. Червоноткацької в м. Києві, зі швидкістю приблизно 5 км/год. Дворова територія вул. Будівельників має умовну одну смуги руху в бік вул. Червоноткацької та умовну одну смугу руху в бік бул. Верховної Ради в м. Києві, дорожня розмітка на даній ділянці дороги відсутня. Під час руху, водій ОСОБА_8 , допустив порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, а саме: п.10.1. ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виразилось у тому, що він, керуючи автомобілем «Nisan Х-Trail», рухаючись по дворовій території вул. Будівельників, наблизився до будинку №27-А в м. Києві, почав змінювати напрямок свого руху ліворуч, маючи намір виконати маневр лівого повороту, при цьому, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , 1961 р.н., котрий впав на під'їзну дорогу до будинків та перебував у лежачому положенні, намагаючись піднятись, чим створив йому небезпеку, після чого, здійснив наїзд на лежачого пішохода та, переїхавши його передніми та задніми колесами.
Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи №12-1/34 від 14.01.2019 року: 1. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Nissan Х-Trail», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 , повинен був керуватися вимогами пункту 10.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях ОСОБА_8 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 ПДР України. В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_8 , мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом виконання вимог п.10.1 ПДР України. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_10 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової авто техніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій ОСОБА_8 вимогам п.10.1 ПДР України. Питання стосовно перебування дій пішохода ОСОБА_10 у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної ДТП, може бути вирішене органами досудового розслідування (судом) самостійно.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2230/Е від 25.01.2019 року: в результаті даної ДТП, пішохід ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які виразились у закритій травмі грудної клітки: вивих акроміального кінця лівої ключиці з розривом акроміально-ключичного зчленування зліва (зі зміщенням кісткових уламків), переломи II-V ребер зліва (зі зміщенням уламків), переломи ІІІ-V ребер справа (зі зміщенням уламків), крововиливи у тканину обох легенів, яка супроводжувалась розвитком двобічного гемопневмоторексу, двобічної підшкірної емфіземи та неефективністю зовнішнього дихання (усунення якого обумовило проведення інтубації трахеї та дренування обох плевральних порожнин з метою декомпресії), перелом поперекового відростку тіла 7-го шийного хребця зліва. Дана ДТП виникла з вини водія ОСОБА_8 , котрий порушив вимоги п.10.1 ПДР.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 65 КК України безпідставно не призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому не навів вагомих аргументів на користь цього, що суперечить вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України. Апелянт вказує, що в ході судового розгляду не отримано відомості, які дозволяють правомірно зберегти за обвинуваченим право керувати транспортними засобами, зокрема, жодного сприяння у розкритті злочину обвинувачений не надавав, досліджені в ході судового розгляду докази не містять відомостей, що виконання обвинуваченим службових обов'язків за займаною посадою нерозривно пов'язане з особистим керуванням транспортними засобами. Більше того, зазначені у вироку обставини щодо необхідності отримання обвинуваченим медичної допомоги під час оголошення в Україні військового стану жодним чином не виправдовують помилкового рішення зберегти за ним право керувати транспортними засобами.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого, вказуючи на обґрунтованість та справедливість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думки обвинуваченого та його захисника, які проти неї заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду, та які учасниками судового провадження не оспорюються.
За встановлених та викладених судом у вироку фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України,
Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора, в частині безпідставного не призначення обвинуваченому ОСОБА_8 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобами, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, що регламентовані ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції на виконання наведених вимог закону, призначаючи ОСОБА_11 покарання, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро розкаявся, вину визнав у повному обсязі, просив вибачення у потерпілого, відшкодував останньому всю заподіяну ним шкоду, а саме в розмірі більш ніж 200 000 гривень), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку. Зваживши в сукупності вказані обставини, суд призначив ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з тим, з огляду на позиціюпотерпілого, який зазначав, що знаходився у стані алкогольного сп'яніння і впав на проїжджу частину, відчуває свою провину, заподіяна шкода йому повністю відшкодована, у зв'язку з чим він просив не застосовувати ОСОБА_8 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також те, що обвинувачений є особою похилого віку (69 років), який в умовах воєнного стану потребує постійного звернення за медичною допомогою, а додаткова міра покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами буде для останнього надто великим тягарем, оскільки негативно вплине на стан його здоров'я, суд першої інстанції вважав за можливе не застосовувати до ОСОБА_8 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає їх достатньо мотивованими. При цьому колегія суддів приймає до уваги незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 , викликаний захворюванням пов'язаним з опорно-рухомим апаратом, який підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 65 КК України безпідставно не призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому не навів вагомих аргументів на користь цього, є неспроможними та спростовуються вищенаведеним.
Зокрема, що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом не встановлено жодного сприяння обвинуваченим розкриттю злочину, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, детально та послідовно розповів обставини вчиненого, підтвердив, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності, після того, як скоїв ДТП дочекався приїзду працівників поліції.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що досліджені в ході судового розгляду докази не містять відомостей, що виконання обвинуваченим службових обов'язків за займаною посадою нерозривно пов'язане з особистим керуванням транспортними засобами, є безпідставними з огляду на те, що вказані обставини в суді першої інстанції не встановлювались і не враховувались при призначенні ОСОБА_8 покарання. Разом з тим, з урахуванням стану здоров'я обвинуваченого, який є особою похилого віку і потребує постійного звернення до медичних закладів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення права керування транспортними засобами буде для останнього надто великим тягарем.
Будь-яких інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з безпідставно не призначеним ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами прокурором не наведено.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом першої інстанції вироку щодо ОСОБА_8 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора має бути залишена без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя