Справа №357/12670/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/641/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
4 квітня 2023року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лебяж'є Ленінградської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого провідним інженером інституту металофізики ім. Г.В. Курдимова НАН України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за ч. 3 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказівта процесуальних витрат.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 18.09.2021 року приблизно о 17 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним автомобілем марки "CHERY AMULET", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по 1 км автодороги «Фастівське Шосе - с. Дрозди» на території Білоцерківського району Київської області, в напрямку с. Дрозди, в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, де вказано: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, та в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав на ліве узбіччя по ходу руху автомобіля, де допустив зіткнення зі стовбуром дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "CHERY AMULET", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Не погоджуючись з вироком суду, потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду, в частині застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України, а саме прийняти рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог потерпілий послався на те, що вирок суду є незаконним. Зазначає, що враховуючи, що жахлива трагедія спіткала не тільки потерпілих, а й безпосередньо ОСОБА_7 , який втратив разом трьох своїх близьких людей і дружину та друзів), то ОСОБА_7 вже зазнав максимального покарання за свою необачність та невиправних змін у житті. Також зазначає, що внаслідок своїх моральних страждань та почуття провини за вчинене горе, ОСОБА_7 відчуваючи особисту відповідальність за це та розуміючи важкість втрати намагається усіляко підтримати потерпілих, у тому числі сприяючи у вирішенні матеріальних проблем, пов'язаних із цією бідою. Крім того, зазначає, що незважаючи на поважний вік, ОСОБА_7 залишається активним та корисним членом суспільства, оскільки продовжує свій трудовий шлях на користь країни та народу України. Вважає, що перебуваючи на волі він матиме змогу й надалі працювати та вносити свій вклад у відновлення та відбудову держави, залишитись ефективною ланкою у ланцюзі економіки України.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду змінити в частині застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України, а саме прийняти рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог захисник послався на те, що вирок суду є незаконним. Зазначає, що до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст.66 КК України вірно відніс його щире каяття, що проявилося в ставленні до вчиненого кримінального правопорушення, але залишив поза увагою активне сприяння розкриттю злочину, що проявилося у наданні органу досудового розслідування об'єктивних даних необхідних для якнайшвидшого, повного та всебічного проведення досудового розслідування. Також, на думку захисника, при ухваленні вироку судом першої інстанції не врахований той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 одразу, безпосередньо після скоєння ДТП, не зважаючи на власний шоковий стан, намагався надати допомогу потерпілим. Суд першої інстанції з незрозумілих причин не взяв до уваги і той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 та загиблі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перебували у дуже близьких стосунках. При винесенні рішення Білоцерківським міськрайонним судом не була врахована посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 , який після скоєння дорожньо- транспортної пригоди не залишав її місця, не переховувався від органів досудового розслідування та суду, і хоча на момент судового розгляду та проголошення вироку він перебував у статусі біженця у Федеративній Республіці Німеччині, сам, з власної ініціативи, прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, де був допитаний як обвинувачений та йому оголошено вирок. Також на думку захисника, судом першої інстанції при ухваленні вироку не враховано похилий вік обвинуваченого. Заначає, що ОСОБА_7 на момент проголошення вироку виповнилось повних 73 роки. Призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років може призвести не до «виправлення особи», а враховуючи його психо-емоційний стан та наявність хронічних вікових хвороб - до смертельного наслідку. Вважає, що судом також не враховано відшкодування обвинуваченим ОСОБА_7 шкоди потерпілим та надання з їх сторони письмових клопотань про призначення ОСОБА_7 покарання, не пов'язаного з реальним позбавленням волі. На думку захисника існує можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків і застосування до нього вимог ст. ст. 75, 76 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, думки потерпілого та його представника, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 визнав винним себе у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційних скаргпотерпілого ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання особі обвинуваченого, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З вироку суду вбачається, що призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України, суд дотримався вказаних вимог закону.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого необережного злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік, та те, що ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем роботи.
Судом також враховано обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
Крім того, як вбачається з вироку суду, судом враховано позицію потерпілих, які не мають до обвинуваченого матеріальних чи моральних претензій, та які вважали за можливе призначення ОСОБА_7 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
При цьому судом враховано положення ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Суд встановив, що злочинні дії ОСОБА_7 мають істотні незворотні наслідки - спричинення смерті трьох осіб.
Таким чином, незважаючи на наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання винуватості, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілих, тяжкості вчиненого необережного злочину, обставини вчиненого злочину, наслідки у виді смерті трьох осіб, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України.
Що стосується додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то суд врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини злочину, встановлення прямого причинного зв'язку порушень ОСОБА_7 вимог пунктів Правил дорожнього руху України з вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, дійшов до висновку, що воно має бути призначено у межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України.
Із такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та призначено ОСОБА_7 покарання, яке відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання колегія суддів не знаходить, а тому апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя