справа №761/27132/21 Головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.
провадження №22-ц/824/983/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
04 квітня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулась з позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка відповідною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року - залишена без розгляду.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачкою був зареєстрований шлюб. 25 серпня 2020 року, шлюб між сторонами було розірвано. 3 01.08.2020 року, неповнолітня донька сторін, ОСОБА_3 , 2015 року народження, постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні батька, мати дитини ні якої допомоги по утриманню дитини не надає. Даний факт підтверджується рішеннями у справі № 761/15250/20 (рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 р., та ухвалою апеляційної інстанції від 23.12.2020 р.). Окрім того факт постійного проживання дитини з батьком підтверджуються: 1. Рішенням суду від 31.08.2021 року у справі №761/25101/20; 2. Рішенням суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 761/15250/20; 3. Постановою суду від 23 грудня 2020 року у справі №22-ц/824/15371/2020; 4. Довідкою №405 від 20.07.2020 року; 5. Довідкою № 407 від 14.09.2020 року; 6. Довідкою №416 від 09.08.2021 року; 7. Довідкою № 418 від 02.11.2021 року.
Зазначає, що на ухвалу суду у справі №761/25101/20 було отримано від ДФС України інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо матері дитини ОСОБА_2 у період з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал 2021 року. Згідно даних відомостей відповідач працює та отримує заробітну плату та додаткові доходи. Всього за рік відповідачем отримано доходів на загальну суму 990 045,45 грн. Оскільки відповідач працює, має значний дохід що в середньому становить 82 500,00 грн на місяць за останній рік, має не однакову заробітну плату від різних джерел, та непостійні доходи, вважає за можливим стягнути з ОСОБА_2 , дитини, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 грн щомісячно, що у середньому становити 1/4 частину від її загального доходу.
Також зазначив, що малолітня дитина постійно проживає разом з батьком з 01.08.2020 року. Позивач звернувся на початку липня до відповідачки з проханням передати особисті речі дитини та у зв'язку із тим що дитина проживає з ним, приймати фінансову участь в утриманні їхньої спільної малолітньої дитини.
13 серпня 2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. 09 жовтня 2020 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/25663/20 у видачі судового наказу було відмовлено. Основною підставою відмови у видачі судового наказу стало те що суд направив запит до виконавчого апарату Донецької обласної ради, (місце реєстрації матері дитини ОСОБА_2 АДРЕСА_2 ) і отримав відповідь про відсутність відомостей про місце реєстрації, що за приписами ч. 9 ст. 165 ЦПК України стало підставою відмови у видачі судового наказу. 11.11.2020 року, ОСОБА_1 було подано заяву про перегляд рішення про відмову у видачі судового наказу, але ухвалою суду від 18.11.2020 року було відмовлено у відкритті провадження у справі. Таким чином позивач вважає, що з 01 серпня 2020 року вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що відповідно до діючого законодавства, відповідач зобов'язана брати участь у додаткових витратах на дитину, пов'язаних з хворобами та розвитком здібностей дитини, відпочинком, тощо. ОСОБА_2 , як мати неповнолітньої ОСОБА_3 , ніяким чином не бере участь, а ні у безпосередньому вихованні дитини, а ні у сплаті аліментів, а ні у додаткових матеріальних витратах на дитину. Додаткові витрати полягають у наступному: 1. Купівля ортопедичного матрацу вартістю 1993 грн (Товарний чек №100473 від 17.09.2020 року), що стосується безпосередньо здоров'я дитини; 2. Купівля автокрісла вартістю 3690 грн (чек №33060 від 15.02.2021 p.), що безпосередньо вимагають правила дорожнього руху та за для забезпечення безпеки дитини в тому числі при її проїзді до здійснення виконавчих дій для зустрічі з матір'ю; 3. Витрати на оздоровлення дитини в м. Трускавець в період з 1 травня до 12 травня 2021 року на загальну суму 14,533 грн (рахунок від 12.05.21, відповідні чеки від 12.02.21 та довідки про проживання). Оскільки дана сума була витрачена з розрахунку на двох осіб, витрати відповідно на дитину складають половину даної суми - 7267 грн; 4. Витрати на оздоровлення дитини, відвідування басейну у фітнес клубі Sport Life на загальну суму 7650 грн (Договір № 41817 та відповідні чеки від 05.08.20 та 04.09.20); 5. Витрати на відвідування дитячого садочку на загальну суму 206 350 грн (Додаток до договору від 01.09.2020 та відповідні квитанції за період вересень 2020 року по листопад 2021 року); 6. Витрати на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку хореографії в дитячому садочку на загальну суму 7000 грн (квитанції за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року); 7. Витрати на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку студії гімнастики Серебрянських за програмою «Загальний фізичний розвиток» на загальну суму 17555 грн (Додаток до договору №1 від 02.06.2021 року, квитанція про оплату від 02.06.2021); 8. Купівля з метою фізичного розвитку дитини електросамоката на суму 5699 грн (чек №27316/2); 9. Відпочинок з метою оздоровлення в СОК «Калин-Ка» в період з 11.08.2021 року по 26.08.2021 року на загальну вартість проживання 30 096 грн, (оскільки дана сума була витрачена з розрахунку на двох осіб, витрати відповідно на дитину складають половину даної суми та становлять 15 048 грн) та харчування для дитини 4480 грн, всього на загальну суму 19 528 грн 10. Відпочинок з метою оздоровлення в Готелі «Шерлок Холмс» з 29.01.2021 року по 02.02.2021 року, на загальну суму 7250 грн, на дитину відповідно - 3625 грн.
Враховуючи вищенаведене просив суд: стягнути з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 у розмірі 20 000,00 грн щомісячно починаючи з 01.08.2020 року, а також стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 140 179 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 22 грудня 2021 року і до досягнення донькою повноліття.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині, в якій позивачу за зустрічним позовом відмовлено в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що висновок суду щодо часу з якого присуджуються аліменти на дитину, а саме з 22.12.2021 року, суперечить приписам ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що ним шомісячно витрачається на утримання доньки 20 000 грн, а загальні витрати на утримання дитини щомісячно становлять 40 000 грн, адже згідно ст .182 СК України, розмір коштів, які витрачаються тим із батьків, з яким проживає дитина не є обставиною, яка враховується судом при визначенні розміру аліментів.
Також не погоджується з твердженням суду про те, що навчання малолітньої ОСОБА_3 в приватному закладі дошкільної освіти, відвудування школи гімнастики, хореографії, басейну, відпочинок з метою оздоровлення, придбання батьком дитячого автокрісла тощо не спрямовані на розвиток здібностей дитини на забезпечення її безпеки, оскільки такі висновки суду суперечать нормам закону, окрім цього вказав що Сімейний кодекс України у жодній нормі не передбачає, що згадані вище витрати повинен нести виключно той з батьків, з ким проживає дитина.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказав, що судом першої інстанції проігноровано докази, що свідчать про матеріальне становище платника аліментів - розмір річного доходу ОСОБА_2 .. Не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_2 не надавала жодних належних та допустимих доказів того, що вона має інших утриманців (інших дітей, непрацездатних батьків чи чоловіка), які потребують матеріальної допомоги більше, ніж малолітня дитина - ОСОБА_3 .. Зазначив, що відповідно до довідки Державної фіскальної служби України платник аліментів має значний дохід, який дозволяє виконувати свій батьківський обов'язок і сплачувати аліменти в розмірі, який забезпечить потреби дитини, і який був зазначений у зустрічному позові.
14 березня 2023 року надійшов відзив адвоката Власюк К.П., яка діє в інтересах ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якій просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір і частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач зобов'язаний надавати рівнозначний розмір на утримання неповнолітньої доньки, однак, ОСОБА_1 не доведено, що ним також щомісячно витрачається на утримання доньки 20 000 грн, а загальні витрати на утримання дитини щомісячно становлять 40 000,00 грн, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку що заявлені в зустрічній позовній заяві позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 22 грудня 2021 року і до досягнення донькою повноліття.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на неповнолітню дитину ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 140179 грн суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки виходячи з наступного.
Позивачем за зустрічним позовом до складу додаткових витрат включені, витрати на купівлю автокрісла вартістю 3690 грн. (чек №33060 від 15.02.2021 p.), що безпосередньо вимагають правила дорожнього руху та за для забезпечення безпеки дитини в тому числі при її проїзді до здійснення виконавчих дій для зустрічі з матір'ю (Т. 1 а.с. 66), при цьому, з копію чеку №33060 вбачається, що покупцем товару є ОСОБА_6 , яка є власником дисконтної карти №10104308, крім того вказані витрати із урахування положень ст. 185 СК України не є додатковими витратами на дитину.
Вимога позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у зв'язку із купівлею ортопедичного матрацу, витрати на оздоровлення доньки в м. Трускавець в період з 01.05.2021 по 12 05.2021, відвідування басейну у фітнес клубі Sport Life з метою оздоровлення, витрати на відпочинок в СОК «Калин-Ка» з метою оздоровлення, відпочинок в готелі «Шерлок Холмс» з метою оздоровлення в розумінні ст.185 СК України не є особливими обставинами, оскільки такі витрати не свідчать про наявність хвороби, яка встановлена медичними документами, а тому не пов'язані з оздоровленням дитини, у зв'язку із чим вказані витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 не є додатковими витратами на дитину, відповідно до вищезазначеної правової норми.
Крім того, вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у зв'язку із витратами на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку хореографії в дитячому садочку на загальну суму 7000 грн, витратами на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку студії гімнастики Серебрянських за програмою «Загальний фізичний розвиток», купівля з метою фізичного розвитку дитини електросамоката на суму 5699 грн в розумінні ст.185 СК України не є особливими обставинами, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено, що вони викликані особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, а тому вказані витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 не є додатковими витратами на дитину, відповідно до вищезазначеної правової норми.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 (том 1 а.с. 14).
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 25.08.2020 року, що підтверджується рішення Шевченківського районного суду м. Києва (том 1 а.с. 15-16).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 ..
Постановою Київського апеляційного суду від 22.12.2021 року з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 30.12.2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року - без змін.
Постановою Верховного суду від 20.07.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Власюк Катериною Петрівною, залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22.12.2021 року залишено без змін.
Відповідно до копії довідки, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_2 період з 1 кварталу 2020 року та по 1 квартал 2021 року. Згідно даних відомостей останнє працює та отримує заробітну плату та додаткові блага. Всього за рік ОСОБА_2 з урахування сум поворотної фінансової допомоги п.п., іншим особам отримано на загальну суму 990 045,45 грн.
Встановлено також те, що з 2019 року на утриманні у ОСОБА_2 перебуває онкохвора мати, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 1 групи, що підтверджується відповідними документами які містяться в матеріалах справи (а.с. 113-117 том 1).
Суду надано докази тих обставин, що мати ОСОБА_2 перебуває на її утриманні і що позивач за первісним позовом несе основний тягар по оплаті лікування матері (а.с. 120-122 том 1).
Встановлено також, що відповідно до наказу № 119-П від 13 вересня 2022 року з 30 вересня 2022 року звільнено ОСОБА_2 з посади керівника напрямку інновацій у ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (а.с.9 том 2).
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині присуджених аліментів у розмірі 5000 грн щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ..
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно врахував при визначенні розміру аліментів, стан матері та наявність на її утриманні її матері, яка є інвалідом першої групи та є онкохворою.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні аліментів на утриманні дитини у розмірі 20 000 грн щомісячно, колегія суддів відхиляє, оскільки, суд першої інстанції, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини (ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182-184 СК України), та встановивши, що дитина проживає разом з батьком, знаходяться на його утриманні, матір повноцінно не утримує дитину, а також врахувавши стан відповідача та факт утримання нею важкохворої матері, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обов'язок обох батьків утримувати дитину, а відтак і наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 5000 грн щомісячно.
Доводи апеляційної скарги про те що ОСОБА_2 не надала жодних належних та допустимих доказів того, що вона має інших утриманців, які потребують матеріальної допомоги більше, ніж малолітня дитина - ОСОБА_3 , колегія суддів сприймає критично, оскільки як встановлено на утриманні відповідачки перебуває хвора матір.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Встановлено, що ОСОБА_2 основний позов про стягнення аліментів поданий 29.07.2021 року, в подальшому ухвалою Шевченківського районного суду від 26.09.2022 року залишений без розгляду.
Також встановлено, що 10.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом про стягнення аліментів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, оскільки ОСОБА_1 було відмовлено у видачі судового наказу 09 жовтня 2020 року на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України. З урахуванням наведеного не можна вважати, що боржник ОСОБА_2 ухилялась від сплати аліментів, адже вона зазначені документи щодо видачі судового наказу не отримувала, та не подала заяв про скасування судового наказу.
З приводу доводів апеляційної скарги щодо стягнення на малолітню дитину додаткових витрат суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що купівля автокрісла вартістю 3690 грн, не можливо вважати додатковими витратами, оскільки згідно наданого позивачем копії чеку № 33060, вбачається, що покупцем товару є ОСОБА_6 (а.с. 66 том 1).
Що стосується витрат на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку хореографії в дитячому садочку, витрат на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку дитини електросамоката, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки ці витрати позивача пов'язані зі звичайним способом життя і не є додатковими витратами в розумінні положень статті 185 СК України, оскільки за своєю характеристикою їх придбання не було зумовлено особливими обставинами, а з відповідача стягуються аліменти на задоволення потреб дитини.
Що стосується стягнення грошових коштів у зв'язку із купівлею ортопедичного матрацу, витрати на оздоровлення доньки в м. Трускавець в період 01.05.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідування басейну у фітнес клубі Sport Life з метою оздоровлення, витрати на відпочинок в СОК "Калин-Ка" з метою оздоровлення, відпочинок в готелі "Шерлок Холмс" з метою оздоровлення, то позивач також не довів суду їх необхідність у зв'язку з хворобою дитини або розвитком здібностей дитини у цьому напрямку, тому це не є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України.
Оскільки позивач не надав суду медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо оздоровлення дитини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на дитину.
Суд першої інстанції визначаючи початок стягнення аліментів з 22 грудня 2021 року, виходив від дати набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/25101/20, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , однак судом першої інстанції було допущено порушення вимог ст. 191 СК України, якими передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи те, що зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була подана до суду 10 листопада 2021 року (а.с. 83 том 1), то початком дати стягнення аліментів слід відраховувати саме з моменту подачі зустрічної позовної заяви - 10 листопада 2021 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що рішення в цій частині підлягає зміні, та вважає за необхідне проводити стягнення аліментів з 10.11.2021 року.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення аліментів, разом з цим не вірно визначився з датою початку стягнення аліментів.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає зміні в частині дати початку стягнення аліментів у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року змінити в частині дати початку стягнення аліментів, виклавши резолютивну частині в наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 29.07.2021 року і до досягнення донькою повноліття.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст постанови складено «07» квітня 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.В. Кулікова
В.І. Олійник