справа № 369/5153/21 головуючий у суді І інстанції Волчко А.Я.
провадження № 22-ц/824/4549/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
29 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Військової частини НОМЕР_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом та просили: зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5098 площею 0,5295 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5088 площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5100 площею 0, 1501 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5067 площею 0,067 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_5 в користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5066 площею 0,275 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку; зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 усунути перешкоди ОСОБА_6 в користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3222481201:01:006:5085 площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказану земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі, маючи намір прибути до своєї земельної ділянки для огляду та проведення дій щодо її очистки від чагарників, не змогли потрапити до неї, оскільки земельна ділянка площею 16,0 га (до складу якої входять і їх земельні ділянки) обнесена загорожею з колючого дроту на якому були попереджувальні таблички про заборону проходу на земельні ділянки. Біля встановленого паркану з колючого дроту були присутні озброєні військові/працівники ВЧ НОМЕР_1 , котрі пояснили, що огороджена територія належить військовій частині, але підтверджуючих документів не надали. Як наслідок, позивачам було відмовлено у доступі до їх земельних ділянок, які належать їм на праві власності, чим було порушено їх права та інтереси. Позивачі не раз намагалися потрапити на свою земельну ділянку, однак не змогли. Також, позивачу 1 стало відомо що на його земельну ділянку та земельні ділянки 33 фізичних осіб ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/534/18 (в рамках кримінального провадження №42018110350000001) та ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 травня 2018 року у справі №761/16112/18 (в рамках кримінального провадження №42016110350000255) накладено арешти. Позивачі та інші власники земельних ділянок, які входять до складу земельної ділянки площею 16,0 га, створили ініціативну групу власників земельних ділянок та 24 липня 2020 року на адресу ВЧ НОМЕР_1 направили листа, в якому вимагали у строк до 31 липня 2020 року демонтувати паркани, які обмежують доступ до земельних ділянок їх власникам. У разі відмови паркани будуть демонтовані силами власників земельних ділянок 03 серпня 2020 року. Свої вимоги власники земельних ділянок (серед яких є позивачі) обґрунтовували тим, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва №757/28057/20-к було скасовано арешт 34 земельних ділянок, серед яких і земельні ділянки позивачів. Голові ініціативної групи власників 34 земельних ділянок від ВЧ НОМЕР_1 надійшов лист від 27 липня 2020 року №381 в якому було повідомлено, що військова частина буде продовжувати здійснювати охорону земельних ділянок (майна ДП МОУ) відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служби ЗСУ. Таким чином, враховуючи вище викладені обставини щодо закриття кримінального провадження № 42016110350000255 (яке було об'єднано з кримінальним провадженням №42018110350000001) ТУ ДБР, розташоване у місті Києві, яке було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та скасування арештів з земельних ділянок ухвалою Печерського районного суду міста Києва, відповідачем - ВЧ НОМЕР_1 продовжуються порушуватися законні права та охоронювані інтереси позивачів, як власників земельної ділянки.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позовні вимоги №2, №4, №5 мають невідповідність із обґрунтуваннями, які викладені у позові та фактичними доказами долученими до позовної заяви. Так, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_3 просить зобов'язати відповідача усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 1,1501 га. Проте, в обґрунтуваннях позову було зазначено земельну ділянку площею 0,1501 га, як і у відповідній Інформаційній довідці, яка додана до позовної заяви. Про це, 14 вересня 2022 року у судовому засідання було зазначено представником відповідача, а також наголошено на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачено виправлення описок у прохальній частині позову. Представником ОСОБА_3 було заявлено клопотання про виправлення описки у відповідній частині прохальної вимоги № 4. Як вбачається із резолютивної частини оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції було проігноровано доводи представника відповідача та виправлено відповідну описку. У той же час, аналогічна ситуація спостерігається і стосовно позовних вимог № 2 ( ОСОБА_7 ) та № 5 ( ОСОБА_4 ) позовної заяви. У позовній вимозі № 2 ОСОБА_7 просить зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,5295 га, проте, в обґрунтуванні позову та доданій відповідній Інформаційній довідці значиться земельна ділянка площею 1,5295 га. Також, у позовній вимозі № 5 ОСОБА_4 просить зобов'язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,067 га, але в обґрунтуванні позову та доданій відповідній Інформаційній довідці значиться земельна ділянка площею 0,2764 га. Проте, судом першої інстанції не було виявлено зазначених вище невідповідностей позовним вимогам та фактичним обставинам справи, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Відповідач також зазначає, що на сьогоднішній день, відведення спірних земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в селі Віта-Поштова, Києво-Святошинського району Київської області у приватну власність з Київським квартирно-експлуатаційним правлінням не погоджувалось, згода Міністерства оборони України на припинення права постійного користування вищезазначеної земельної ділянки, а також відповідні дозволи Київським квартирно-експлуатаційним управлінням не надавались. Отже, оскільки доказів наявності рішення Міністерства оборони України про надання згоди на вилучення земельної ділянки військового призначення немає, як і доказів припинення права постійного користування земельною ділянкою ВЧ НОМЕР_1 , то слід констатувати факт того, що Віта-Поштова сільська рада, порушивши вимоги Закону, безпідставно прийняла рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у власність, що призвело до порушення прав Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, посилання суду першої інстанції на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року справі № 369/5698/18 за позовом ОСОБА_8 до військової частини НОМЕР_1 , Київського КЕУ про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є недопустимими, оскільки вони абсолютно не стосуються ні предмету даного спору, ні позивачів у справі, ні земельних ділянок з кадастровими номерами 3222481201:01:006:5098 площею 1,5295 га, 3222481201:01.006:5088 площею 0,15 га, 3222481201:01:006:5100 площею 0,1501 га, 3222481201:01:006:5067 площею 0,2764 га., 3222481201:01:006:5066 площею 0,275 га та 3222481201:01:006:5085 площею 0,15 га.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачі вказують про те, що предметом доказування у даній справі є порушення прав позивачів на користування земельними ділянками відповідачем шляхом встановлення ним паркану на земельних ділянках. Збираючи докази, позивачі одним з доказів використали рішення суду в іншій аналогічній справі, де встановлено обставину, що саме відповідач встановив паркан після реєстрації за позивачами права власності на земельні ділянки. Відповідач, формуючи свою позицію у суді першої інстанції не заперечував, що саме він огородив земельні ділянки позивачів. Таким чином, позивачі довели належними та допустимими доказами факт встановлення паркану та недопущення їх до власних земельних ділянок відповідачем. Враховуючи зазначене, відповідач перешкоджає позивачам у здійсненні свого права на мирне володіння ними своїм майном. Позивачі також вказують про те, що процесуальний закон не містить заборони усного клопотання під час розгляду справи про виправлення технічної помилки прохальної частини позовної заяви. Крім того, позивачі вказують, що посилання відповідача на розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06 червня 1955 року №665-027РС та інвентаризацію земель не може братися до уваги судом, оскільки ці документи у відповідності до законодавства України не є документами, що посвідчують право на землю. Відповідач у підтвердження своїх доводів не надав Державного акту на право постійного користування землею або Витягу про державну реєстрацію речового права на землю, що спростовує його твердження про набуття права користування землею раніше за позивачів та доводить самовільне зайняття земельних ділянок позивачів шляхом незаконного їх огородження парканом. Таким чином, право позивачів на мирне володіння майном порушене саме відповідачем і потребує судового захисту шляхом зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у 2017 році за рішеннями Віта-Поштової сільської ради було надано безоплатно у власність 34 громадянам земельні ділянки, які знаходяться в с. Віта-Поштова, шість із яких були земельними ділянками позивачів.
Земельні ділянки позивачів та земельні ділянки інших 28 фізичних осіб розташовані в межах земельної ділянки загальною площею близько 16,0 га.
ОСОБА_1 - є власником земельної ділянки площею 1,5295 га. з кадастровим номером 3222481201:01:006:5098, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252193330.
ОСОБА_2 - є власником земельної ділянки площею 0,15 га. за кадастровим номером 3222481201:01:006:5088, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252194945.
ОСОБА_3 - є власником земельної ділянки площею 0,1501 га. за кадастровим номером 3222481201:01:006:5100, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252195306.
ОСОБА_4 - є власником земельної ділянки площею 0,2764 га. за кадастровим номером 3222481201:01:006:5067, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252196646.
ОСОБА_9 - є власником земельної ділянки площею 0,275 га. за кадастровим номером 3222481201:01:006:5066, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252197399.
ОСОБА_6 - є власником земельної ділянки площею 0,15 га. за кадастровим номером 3222481201:01:006:5085, яка розташована за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Віта - Поштова, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12 квітня 2021 року №252197412.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва №757/28057/20-к від 16 липня 2020 року було скасовано арешт з земельних ділянок відповідачів накладений ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2018 року № 369/534/18 та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року № 761/16112/18. В ухвалі суду від 16 липня 2020 року зазначалося, що кримінальне провадження № 42016110350000255 (яке було об'єднано з кримінальним провадженням №42018110350000001) ТУ ДБР розташоване у м. Києві було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Отже, у відповідності до діючого законодавства України позивачі набули право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481201:01:006:5098, 3222481201:01:006:5088, 3222481201:01:006:5100, 3222481201:01:006:5067, 3222481201:01:006:5066, 3222481201:01:006:5085, та, відповідно, зареєстрували право власності, а держава офіційно визнала та підтвердила факт набуття позивачами права власності на земельні ділянки.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вказував про те, що Військовою частиною № НОМЕР_1 порушено право позивачів на користування земельним ділянками з кадастровими номерами 3222481201:01:006:5098, 3222481201:01:006:5088, 3222481201:01:006:5100, 3222481201:01:006:5067, 3222481201:01:006:5066, 3222481201:01:006:5085, що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідно, на праві власності, а, відтак, суд дійшов до висновку, що наявні підстави для зобов'язання Військової частини № НОМЕР_1 усунути перешкоди позивачам в користуванні належними їм на праві власності земельними ділянками, шляхом зобов'язання Військової частини № НОМЕР_1 знести самовільно встановлену огорожу з колючого дроту, що огороджує вказані земельні ділянки.
Зазначене, серед іншого підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 369/5698/18.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями статті 152 ЗК України закріплено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що встановлення Військовою частиною НОМЕР_1 огороджувального паркану з колючого дроту на земельних ділянках, які зареєстровані за ними на праві власності, порушують їх право користування та володіння такими земельними ділянками, а тому, військова частина має усунути перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками шляхом знесення огорожі з колючого дроту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги, що жодного доказу зазначеним обставинам позивачі не подали.
При цьому, суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі №369/5698/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- обставина встановлена судовим рішенням;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
Зазначені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №640/10625/21.
Вказуючи, що факт встановлення відповідачем огорожі на належних на праві власності позивачам земельних ділянках, підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі №369/5698/18, суд першої інстанції не звернув уваги, що у зазначеній справі брали участь інші особи, які не беруть участі у цій справі. Крім того, земельні ділянки, які були предметом спору у справі, на яку посилається суд першої інстанції, не мають жодного відношення до позивачів у цій справі.
Інших доказів, які б підтверджували факт встановлення огороджувального паркану ВЧ НОМЕР_1 на земельних ділянках, належних позивачам на підставі права приватної власності, матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та не підтвердженими наявними у справі доказами.
Разом з тим, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, представник Військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні надав пояснення в яких вказав, що відповідачем дійсно встановлено огороджувальний паркан з колючого дроту на земельних ділянках, які зареєстровані за позивачами на праві власності.
Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Враховуючи пояснення представника відповідача, в яких він визнав обставини, на які посилалися позивачі, як підставу своїх вимог, а саме факт огородження військовою частиною НОМЕР_1 земельних ділянок позивачів, апеляційний суд вважає встановленим факт встановлення відповідачем огороджувального паркану на земельних ділянках позивачів, що порушує їх право користування та володіння такими земельними ділянками.
Відтак, відповідач має усунути перешкоди у користуванні та володінні земельними ділянками, шляхом знесення вказаної огорожі.
Доводи апеляційної скарги в частині допущених описок в позовній заяві в площах земельних ділянок, що належать позивачам, є не обґрунтованими, оскільки розміри вказаних ділянок зазначені в правовстановлюючих документах на них. При цьому, невірне зазначення позивачами площі ділянок, за умови подання достатніх доказів, які дають можливість ідентифікувати предмет спору, не може бути підставою до відмови в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги в частині перебування на розгляді в суді справи № 369/5244/20 за позовом військового прокурора в інтересах військової частини НОМЕР_1 до 33 осіб про оскарження дій державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння, апеляційний суд не може прийняти до уваги, оскільки позов у зазначеній справі залишено без розгляду, судове рішення про що набуло законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108122711).
Враховуючи зазначене, через недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року змінити в мотивувальній частині виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 31 березня 2023 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.