єдиний унікальний номер справи: №755/11610/16-ц
номер провадження №22-ц/824/262/2023
07 березня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі Рагушиній І.В.
за участю:представників позивача ОСОБА_4, Кравець Р.Ю.
представника відповідача Хитрової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О.,
у цивільній справі № 755/11610/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів,-
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») у якому, з урахуванням подальших уточнень, просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти:
- за рахунком № НОМЕР_1 у сумі 69 197 грн. 38 коп., 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 5 664 грн. 71 коп., інфляційні втрати у сумі 57 048 грн. 89 коп., 3 % вартості послуг, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 2 026 099,29 грн.;
- за рахунком № НОМЕР_2 у сумі 650 232 грн. 85 коп., 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 53 230 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 536 076 грн. 15 коп., 3 % вартості послуг, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 19 038 817 грн. 85 коп.;
- за рахунком № НОМЕР_3 у сумі 10 917,40 долари США, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 893,73 долари США, 3 % вартості послуг, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі у сумі 319 661,47 долари США;
- за рахунком № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 долари США, 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 222,56 долари США, 3 % вартості послуг, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 79 601,78 долари США;
- за рахунком № НОМЕР_5 у сумі 13 409 грн. 20 коп., 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 1 097 грн. 72 коп., інфляційні втрати у сумі 11 055 грн. 04 коп., 3 % вартості послуг, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 392 621 грн. 38 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що станом на 20 липня 2016 року позивачем відкрито у ПАТ КБ «Приватбанк» наступні рахунки: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 , на яких розміщувалися кошти у загальному розмірі 732 839 грн. 43 коп. та 13 636,04 доларів США. 11 листопада 2014 року вищевказані банківські рахунки було заблоковано відповідачем та зупинено надання будь-яких платіжних послуг за ними. У зв'язку з наведеним, позивач неодноразово звертався до банку із заявами про розблокуванням належних йому банківських рахунків та поновлення платіжних операцій за ними, а також - про переведення грошових коштів з його рахунків безготівковим шляхом на рахунок в іншому банку. У відповідь на звернення, позивач отримав листи, в жодному з яких, банк не повідомив про причини перешкоджання позивачу у здійсненні права власності на належні йому кошти, що зберігаються на відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Кравець Р.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на невірне застосування норм права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги, задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи, що станом на день звернення до суду з даним позовом, у скаржника були відкриті наступні рахунки в ПАТ КБ «ПриватБанк»: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 , на яких розміщувалися кошти у загальному розмірі 732 839 грн. 43 коп. та 13 636,04 доларів США, та які були заблоковані відповідачем 11 листопада 2014 року. З метою розблокування вказаних рахунків та перерахування їх рахунок позивача у іншому банку, скаржник неодноразово звертався до відповідача у телефонному режимі та з письмовими листами. Крім того, за допомогою інтернет-банку Приват24, скаржник намагався перерахувати розміщені на рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» кошти на рахунок відкритий у іншому банку. Проте, вподальшому, скаржнику було заблоковано сторінку Приват24, а на його звернення, надано відповіді, про необхідність більш детального розгляду питання щодо заблокування рахунків. Скаржник неодноразово намагався з'ясувати причину блокування його банківських рахунків та перерахувати наявні на них кошти на інший рахунок, проте перерахування коштів так і не було здійснено, а причини блокування рахунків не пояснено. Вказані обставини, на думку скаржника, свідчать про заблокування його рахунків без належних на те підстав, при цьому, банк не вживає дій з метою їх розблокування.
28 лютого 2018 року від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Відповідач зазначав, що позивач не надав докази подання до банку оформлених розрахункових документів про перерахування або видачу його коштів, або інших доказів, які б підтверджували відмову у перерахуванні коштів з його рахунків або ж їх видачу через касу банку. Крім того, за час розгляду справи змінилися обставини. Так, 13 лютого 2017 року до банку надійшла постанова приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника від 06 лютого 2017 року у межах ВП № 53347428. Даною постановою накладено арешт на всі кошти позивача у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору 674 686 грн. 26 коп. В подальшому до банку надійшла платіжна вимога від 23 березня 2017 року про примусове списання коштів у розмірі 650 232 грн. 85 коп. з картки позивача № НОМЕР_2 , як була виконана банком. Таким чином, у діях банку відсутні будь-які порушення законодавства щодо накладення арешту та виконання платіжної вимоги.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу Кравця Р.Ю. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кравця Р.Ю. задоволено частково. Постанову Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кравця Р.Ю. залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кравця Р. Ю. задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року змінено, шляхом викладення мотивувальної частини рішення місцевого суду в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кравця Р. Ю. задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні представники позивача підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення, надавши пояснення та заперечення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до ПАТ КБ «ПриватБанк» належно оформлених розрахункових документів про перерахування або видачу йому коштів, а також щодо відмови банку у здійсненні таких дій (у видачі або перерахуванні коштів).
Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, станом на 20 липня 2016 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 відкриті рахунки з розміщеними грошовими коштами на них , а саме:
- на рахунку «Internet card VIP» № НОМЕР_2 сума залишків у валютному еквівалентні складає 650 232 грн. 85 коп. (т. І а.с. 10);
- на рахунку «World Elite» № НОМЕР_1 сума залишків у валютному еквівалентні складає 119 197 грн. 38 коп. (кредитний ліміт 50 000 грн.) (т. І а.с. 11);
- на рахунку «Стандарт, на 1 міс.» № НОМЕР_5 сума залишків у валютному еквівалентні складає 13 409 грн. 20 коп. (т. І а.с. 13);
- на рахунку «Internet card» № НОМЕР_3 сума залишків у валютному еквівалентні складає 270 907 грн. 72 коп. (т. І а.с. 09);
- на рахунку «ACRPR VIRTUAL ACCOUNT» № НОМЕР_4 сума залишків у валютному еквівалентні складає 67 461 грн. 17 коп. (т. І а.с. 12).
У листі від 12 листопада 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на положення ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просило ОСОБА_2 надати інформацію, необхідну для уточнення характеру господарської діяльності та суті проведених операцій, з огляду на те, що протягом жовтня-листопада 2014 року на рахунки позивача регулярно надходили значні суми коштів, які в подальшому перераховувалися на рахунки інших фізичних осіб (т. ІІ а.с. 76).
14 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до банку через внутрішнє листування Приват24 з листом, у якому зазначив, що 11 листопада 2014 року його банківська карта НОМЕР_6 на якій знаходилися кошти було заблоковано. Просив повідомити коли розблокують його картку (т. ІІ а.с. 74-75).
Із листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 11 грудня 2014 року вбачається, що 08 грудня 2014 року банк отримав запит від ОСОБА_2 , в якому останній просив пояснити причини блокування його банківської картки № НОМЕР_7 . Вказаним листом банк повідомив ОСОБА_2 про те, що перевірка операцій по картці потребує більш детального розгляду, тому це питання передано в роботу уповноваженому підрозділу банку (т. ІІ а.с 84).
Із листа ОСОБА_2 від 17 листопада 2014 року вбачається, що 17 листопада 2014 року він отримав лист від ПАТ КБ «ПриватБанк» де зазначено, що запитувана останнім інформація надана не в повному обсязі. Вказаним листом ОСОБА_2 також надав інформацію банку, яка на його думку давала вичерпну відповідь на поставлені банком питання щодо джерел надходження коштів, перерахування їх довірителями та інформацію про довірителів (т. ІІ а.с. 77).
03 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, у якій, посилаючись на те, що з невідомої для нього причини банк заблокував належні йому карткові рахунки та на його вимогу не видає грошові кошти, просив перерахувати 70 000 грн. з рахунку № НОМЕР_1 та 640 000 грн. з рахунку № НОМЕР_2 на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» за відповідними реквізитами(т. ІІ а.с. 98).
На лист ОСОБА_2 від 19 березня 2015 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» листом від 10 квітня 2015 року повідомило ОСОБА_2 про те, що питання причини блокування його карткових рахунків потребує більш детального розгляду, тому передано в роботу уповноваженому підрозділу банку (т. ІІ а.с. 99).
Із листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 14 квітня 2015 року звернувся до банку із запитом щодо вжиття заходів по розблокуванню карток № НОМЕР_8 , № НОМЕР_7 та № НОМЕР_9 . За результатами розгляду клопотання банк повідомив, що вказане питання потребує більш детального розгляду, тому передано в роботу уповноваженому підрозділу банку (т. ІІ а.с. 100).
З матеріалів справи також вбачається, що у період з 30 березня 2015 року по 10 червня 2016 року ОСОБА_2 неодноразово звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» по внутрішньому листуванні Приват24 з проханням пояснити підстави блокування його карткових рахунків (т. ІІ а.с. 93-97).
Листом від 22 травня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_2 про те, що банком було виявлено негативні відомості щодо останнього на інформаційному ресурсі Центру досліджень ознак злочинів проти Національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець». Також зазначено, що відповідно до п. 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, банк має право відмовитися від здійснення банківських операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій (т. ІІ а.с. 110-111).
Також, постановою старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Кам'янське Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53347428 з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом міста Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в сумі 24 500 доларів США, що еквівалентно 607 195,75 грн., і судових витрат в розмірі 6 071,95 грн. (т. І а.с. 242-243).
Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Кам'янське Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року (ВП № 53347428) накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_2 грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 674 686 грн. 26 коп.(т. І а.с. 244-245).
Листом від 13 лютого 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено Заводський відділ ДВС міста Кам'янське про те, що на виконання постанови від 06 лютого 2017 року про арешт коштів ОСОБА_2 , банком арешт накладено (т. І а.с. 219).
23 березня 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» отримало від Заводського відділу ДВС міста Кам'янське платіжну вимогу № В14-471 від 23 березня 2017 року про перерахування із рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 кошти у сумі 650 232 грн. 85 коп., призначення платежу: стягується при примусовому виконанні виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20 листопада 2016 (т. І а.с. 220).
23 березня 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків на підставі ст. 64 України «Про банки і банківську діяльність» та ч.1 ст. 10 Закону № 1702-VІІ, в якому просило позивача у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутися до будь-якого відділення банку для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий ним в іншому банку (т. ІІ а.с. 120).
17 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просив перерахувати залишки грошових коштів, що знаходяться на його рахунках в названому банку, на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк», яка не була прийнята банком (т. ІІ а.с. 122, 123, 124).
27 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Заводського відділу ДВС міста Кам'янське із заявою про надання копій документів виконавчого провадження, в якому він є боржником, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження; виконавчого листа № 591/324/16-ц; рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист; постанови про накладення арешту на його майно (т. І а.с. 236-237).
У відповідь на запит адвоката Бабенка Ю.С., поданий в інтересах ОСОБА_2 , Зарічний районний суд міста Суми листом від 14 червня 2017 року повідомив про те, що справа № 591/324/16-ц (провадження № 2/591/723/16) відносно ОСОБА_2 цим судом не розглядалася, виконавчий лист на користь ОСОБА_3 не видавався (т. ІІ а.с. 06).
Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Кам'янське Лижника В.О. від 06 липня 2017 року (ВП № 53347428) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц закінчено у зв'язку з виконанням рішення суду у повному обсязі, а саме: сума боргу на користь стягувача у розмірі 607 195 грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 6 071 грн. 95 коп. стягнута у повному обсязі, виконавчий збір у сумі 61 326 грн. 77 коп. та витрати виконавчого провадження у розмірі 91 грн. 79 коп. стягнуті у повному обсязі(т. ІІ а.с. 14-15).
07 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції України у місті Києві із заявою, в якій, посилаючись на вчинення щодо нього з боку ОСОБА_3 , старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Кам'янське Лижника В. О. та невстановлених осіб ПАТ «КБ «ПриватБанк» кримінального правопорушення, яке виразилося у підробленні виконавчого листа і незаконному списанні грошових коштів з його банківського рахунку, просив розпочати досудове розслідування за фактом шахрайства, заподіяння майнової шкоди шляхом обману та використання завідомо підробленого документа (т. ІІ а.с. 07-13).
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 03 листопада 2017 року у справі № 591/2839/17 визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Кам'янське Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року ВП № 53347428 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом міста Суми, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року (т. ІІ а.с. 162-164).
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 30 березня 2018 року у справі № 591/3716/17 виконавчий лист по справі № 591/324/16-ц виданий 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом міста Суми про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу, визнано таким, що не підлягає виконанню (т. ІІ а.с. 190-191).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , станом на 22 лютого 2016 року на зазначеному рахунку були розміщені кошти у сумі 69 197 грн. 38 коп. (т. ІІ а.с 104-122).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , станом на 09 листопада 2014 року на зазначеному рахунку були розміщені кошти у сумі 650 232 грн. 85 коп. (т. І а.с. 123-213).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_5 , станом на 29 травня 2017 року на зазначеному рахунку були розміщені кошти у сумі 14 729 грн. 10 коп. (т. І а.с. 94-102).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_10 , кошти з вказаного рахунку списано банком за наказом дерискінг (т. ІV а.с. 44-45).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_5 , кошти з вказаного рахунку списано банком (т. ІV а.с. 46-50).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_11 , кошти з вказаного рахунку списано банком за наказом дерискінг (т. ІV а.с. 51-65).
В той же час за довідками ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 04 червня 2021 року підтверджується, що станом на 03 червня 2021 року баланс (залишок грошових коштів) на рахунках ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 складає 0,00 грн.(т. ІІІ а.с. 64-68).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону № 1702-VII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно ч.ч. 4-6, 8, 9 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України: клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Для ідентифікації клієнта - фізичної особи та вжиття заходів, достатніх, на думку банку, для підтвердження його особи, банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи, у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. Органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію. Ідентифікація клієнта банку не є обов'язковою при здійсненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Частинами 1-3 ст. 1068 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).
Згідно зі ст.1074 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Згідно ст. 17 Закону № 1702-VІІ суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені ст.ст. 15 і 16 цього Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У разі неприйняття Спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені ст.ст. 15, 16 цього Закону на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства.
У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті Спеціально уповноважений орган проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє та аналізує її.
У разі підтвердження мотивованої підозри Спеціально уповноважений орган готує і подає відповідні узагальнені матеріали протягом строку зупинення такої операції до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У такому разі строк зупинення фінансової операції продовжується на сім робочих днів з дня подання відповідних узагальнених матеріалів, за умови що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 14 робочих днів. Спеціально уповноважений орган інформує в день подання узагальнених матеріалів відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про день закінчення строку зупинення фінансової операції. У разі якщо за результатами перевірки ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму не підтверджуються, Спеціально уповноважений орган зобов'язаний невідкладно скасувати своє рішення про зупинення видаткових операцій та повідомити про це суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Порядок зупинення та поновлення проведення фінансових операцій визначається суб'єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень. Строки зупинення фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу та Спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-четвертій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
Згідно п. 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Таким чином, правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц (провадження № 61-30301св18) дійшов висновку про те, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом № 1702-VІІ, а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки. У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано його картковий рахунок. За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткового рахунку, відкритого на ім'я позивача, доказів на підтвердження наявності порушень позивачем вимог законодавства, за наслідками яких було заблоковано його картковий рахунок, не надало та, не зважаючи на неодноразові звернення позивача, не вчинило дій, направлених на розблокування карткового рахунку. Крім того, призупинення видаткових операцій діяло понад строки, встановленні чинним законодавством;
Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц (провадження № 61-37090св18) дійшов висновку про те, що суди правильно виходили з того, що дії банку щодо блокування карткових рахунків позивачів більше ніж на 7 днів, тобто поза межами строків, зазначених у частинах першій-п'ятій статті 17 Закону № 1702-VІІ, є неправомірними та такими, що порушують права позивачів. Під час розгляду справи ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало суду доказів правомірності своїх дій з призупинення операцій за картковими рахунками позивачів, а також доказів порушення клієнтами умов використання електронного платіжного засобу. Доводи відповідача про правомірність блокування рахунків позивачів в силу їх використання для забезпечення інтересів третіх осіб не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки банком не доведено жодної з визначеної Законом підстави для обмеження позивача права клієнта розпоряджатися рахунком, в тому чисті і підстав для його блокування на період більший, ніж передбачено частинами першою-п'ятою статті 17 Закону № 1702-VІІ.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, у останнього були відкриті наступні рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк»: № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 на яких містилися кошти.
Із наявних в матеріалах справи листів ОСОБА_2 до банку, та відповідей банку, а також з листування сторін у системі Приват24 вбачається, що 11 листопада 2014 року вищевказані рахунки позивача були заблоковані банком. Факт блокування рахунків позивача, відповідачем не заперечується.
Зі змісту відзиву на позовну заяву та наявних в матеріалах справи листі банку вбачається, що у відповідача були наявні сумніви щодо правомірності отримання позивачем коштів, які були розміщені на рахунках у банку, що стало підставою для заблокування таких рахунків. В свою чергу, із наявних у матеріалах справи листів позивача до банку вбачається, що ним неодноразово надавалася банку інформація у письмовому вигляді, яка на його думку, давала вичерпну відповідь на поставлені банком питання. Разом з тим, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, банківські рахунки останнього розблоковані не були.
Верховний Суд у постановах, зокрема, від 09 червня 2021 року у справі № 756/13765/18 (провадження № 61-1039св21) та від 12 червня 2019 року у справі № 666/3215/15-ц (провадження № 61-32442св18) наголошував, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткових рахунків, відкритих на ім'я позивача, доказів на підтвердження наявності порушень позивачем вимог законодавства, за наслідками яких було заблоковано його карткові рахунки, не надало та, не зважаючи на неодноразові звернення позивача, не вчинило дій, направлених на розблокування карткових рахунків. Таким чином, заблокування банком карткових рахунків позивач поза межами строків, зазначених у частинах першій - п'ятій статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», свідчать про порушення майнових прав позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами на банківських рахунках.
Пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (ділі Інструкція) визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до ст.1074 ЦК України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).
Згідно п. 9.3 Інструкції, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Якщо до банку надійде платіжна вимога/інкасове доручення (розпорядження) за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає такий розрахунковий документ без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктом 11.11 глави 11 цієї Інструкції (п. 9.9 Інструкції).
Згідно п. 9.10 Інструкції у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
Як вбачається за матеріалами справи, 13 лютого 2017 року відповідачем було отримано постанову Заводського відділу ДВС міста Кам'янське Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року (ВП № 53347428) про накладення арешту на належні боржнику ОСОБА_2 грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 674 686 грн. 26 коп., яка була виконана банком. Вказана постанова була виконана відповідачем, що сторонами не заперечується.
31 березня 2017 року відповідачем було отримано вимогу № В14-471 від 23 березня 2017 року про примусове списання коштів у розмірі 650 232 грн. 85 коп. з карткового рахунку позивача № НОМЕР_2 , яка також була виконана банком, що сторонами не заперечується.
З вказаного слідує, що арешт рахунків позивача та перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок державного виконавця, вчинено банком майже через два роки після отримання вимоги позивача про перерахування грошових коштів з вказаного рахунку на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк», що на думку колегії суддів свідчить про неправомірність дій банку.
23 березня 2017 року ПАТ «КБ «Приватбанк» направило ОСОБА_2 повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків на підставі ст. 64 України «Про банки і банківську діяльність» та ч.1 ст.10 Закону № 1702-VІІ, в якому просило позивача у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутися до будь-якого відділення банку для перерахування залишків грошових коштів на рахунок, відкритий ним в іншому банку.
17 квітня 2017 року позивач звернувся до ПАТ «КБ «Приватбанк» із заявою, в якій просив перерахувати залишки грошових коштів, що знаходяться на його рахунках в названому банку, на його рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк». Проте, вказана вимога банком виконана не була.
Натомість, згідно виписок по рахунку ОСОБА_2 , кошти з рахунків НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 були списані банком за наказом дерискінг, також кошти були списані банком і з рахунку № НОМЕР_5 .
Як зазначалось вище, кошти позивача розміщені на рахунку № НОМЕР_2 були перераховані банком на рахунок державного виконавця на виконання платіжного доручення останнього.
Згідно довідок ПАТ КБ «Приватбанк» від 04 червня 2021 року, станом на 03 червня 2021 року баланс (залишок грошових коштів) на рахунках ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 складає 0,00 грн.
З вказаного вбачається, що кошти позивача розміщені ним на рахунках № НОМЕР_1 у сумі 69 197 грн. 38 коп.; № НОМЕР_3 у сумі 10 917,40 долари США; № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 долари США; № НОМЕР_5 у сумі 13 409 грн. 20 коп. були списані банком без достатньої на те правової підстави, а з рахунку № НОМЕР_2 перераховані на виконання платіжного доручення державного виконавця від 23 березня 2017 року, за наявності поданої 03 квітня 2015 року заяви позивачем про перерахування коштів.
Зазначене, у своїй сукупності, свідчить про неправомірність дій відповідача та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача коштів: за рахунком № НОМЕР_1 у сумі 69 197 грн. 38 коп.; за рахунком № НОМЕР_2 у сумі 650 232 грн. 85 коп.; за рахунком № НОМЕР_3 у сумі 10 917,40 долари США; за рахунком № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 долари США; за рахунком № НОМЕР_5 у сумі 13 409 грн. 20 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Три проценти річних розраховуються за формулою: С х 3 х Д / 365 / 100, де С - сума заборгованості;Д - кількість днів прострочення.
Втрати від інфляції розраховуються за формулою: (ИИ1 / 100) х (ИИ2 / 100) х ИИ3 / 100) х … (ИИZ / 100), де ИИ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення; ИИ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення; ИИZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, 11 листопада 2014 року відповідач протиправно позбавив позивача можливості безперешкодного розпорядження належними йому грошовими коштами розміщеними на його карткових рахунках у ПАТ КБ «Приватбанк». З метою розблокування карткових рахунків позивача, починаючи з 11 листопада 2014 року останній неодноразово звертався до банку з листами, в тому числі, і через внутрішнє листування Приват24, а також у телефонному режимі, повідомляючи про незаконне блокування його рахунків та вимагаючи їх розблокувати. Проте, зазначена вимога позивача виконана не була. Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Отже, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» прострочило виконання зобов'язання з повернення належних позивачу коштів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 03 серпня 2017 року, яка була прийнята судом, позивач просив стягнути на його користь 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 11 листопада 2014 року по 03 серпня 2017 року у наступних сумах:
за рахунком № НОМЕР_1 - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 5 664 грн. 71 коп., інфляційні втрати у сумі 57 048 грн. 89 коп.;
за рахунком № НОМЕР_2 - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 53 230 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 536 076 грн. 15 коп.;
за рахунком № НОМЕР_3 - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 893,73 долари США;
за рахунком № НОМЕР_4 - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 222,56 долари США;
за рахунком № НОМЕР_5 - 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 1 097 грн. 72 коп., інфляційні втрати у сумі 11 055 грн. 04 коп.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, періодом нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є з 11 листопада 2014 року, що є моментом прострочення виконання вимог позивача щодо повернення коштів, по 03 серпня 2017 року, що становить 997 днів.
З огляду на наведене, 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України становить: за рахунком № НОМЕР_1 у сумі 5 670 грн. 39 коп. (69 197 грн. 38 коп. х 3 х 997/365/100); за рахунком № НОМЕР_2 у сумі 53 283 грн. 46 коп. (650 232 грн. 85 коп. х 3 х 997/365/100); за рахунком № НОМЕР_5 у сумі 1 098 грн. 81 коп. (13 409 грн. 20 коп. х 3 х 997/365/100); за рахунком № НОМЕР_3 у сумі 894,62 долари США (10 917,40 долари США х 3 х 997/365/100); за рахунком № НОМЕР_4 у сумі 222,77 долари США (2 718,64 долари США х 3 х 997/365/100).
Інфляційні втрати становлять: за рахунком № НОМЕР_1 у сумі 57 301 грн. 39 коп., за рахунком № НОМЕР_2 у сумі 538 448 грн. 77 коп.; за рахунком № НОМЕР_5 у сумі 11 103 грн. 97 коп.
Разом з тим, враховуючи що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти: за рахунком № НОМЕР_1 - 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 5 664 грн. 71 коп., інфляційні втрати у сумі 57 048 грн. 89 коп.; за рахунком № НОМЕР_2 - 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 53 230 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 536 076 грн. 15 коп.; за рахунком № НОМЕР_3 - 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 893,73 долари США; за рахунком № НОМЕР_4 - 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 222,56 долари США; за рахунком № НОМЕР_5 - 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 1 097 грн. 72 коп., інфляційні втрати у сумі 11 055 грн. 04 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів виходить з наступного.
Згідно приписів ст.. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 47 вказаного Закону, до банківських послуг належать відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання.
Отже, відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів є фінансовими операціями, які здійснюються у разі укладення договору банківського рахунку, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (клієнту).
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Згідно ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зробила висновок, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) зробила висновок, що у загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу. При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі ч.5 ст. 10 Закону про захист прав споживачів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відкрито у ПАТ КБ «Приватбанк» поточні банківські рахунки на які покладено кошти у наступних сумах: № НОМЕР_1 у сумі 69 197 грн.; № НОМЕР_2 у сумі 650 232 грн. 85 коп.; № 4731185602793447 у сумі 10 917,40 долари США; № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 долари США; № НОМЕР_5 у сумі 13 409 грн. 20 коп.
Підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що поточний рахунок - це рахунок, який відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Отже, оскільки базою нарахування пені слід вважати розмір процентів на суму або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача, проте здійснення такої плати не передбачається умовами договору про відкриття поточних рахунків, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні.
Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Частиною 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим, підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог з зазначених вище підстав.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відтак, на користь скаржника підлягає стягненню з відповідача судовий збір у сумі 547 грн. 59 коп.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_12 ) кошти:
за рахунком № НОМЕР_1 у сумі 69 197 грн. 38 коп., 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 5 664 грн. 71 коп., інфляційні втрати у сумі 57 048 грн. 89 коп.;
за рахунком № НОМЕР_2 у сумі 650 232 грн. 85 коп., 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 53 230 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 536 076 грн. 15 коп.;
за рахунком № НОМЕР_3 у сумі 10 917,40 долари США, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 893,73 долари США;
за рахунком № НОМЕР_4 у сумі 2 718,64 долари США, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 222,56 долари США;
за рахунком № НОМЕР_5 у сумі 13 409 грн. 20 коп., 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 1 097 грн. 72 коп., інфляційні втрати у сумі 11 055 грн. 04 коп.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_12 ) судовий збір у сумі 547 грн. 59 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді